ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.07.2006                                                                                   Справа № 2/66  

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії  суддів:

головуючого судді

Науменка І.М.

суддів

Білецької Л.М. –доповідача, Голяшкіна О.В.

при    секретарі    судового

засідання: Клименко Ю.І.

за  участю   представників від прокурора:

сторін: Цяцька Олена Василівна, старший прокурор відділу представництва інтересів громадян і держави в судах, посвідчення № 135 від 26.09.01

від позивача:

Представник у судове засідання не з’явився

від відповідача:

Клімов Олексій Юрійович, довіреність реєстраційний № 1766 від 19.05.06

розглянувши у відкритому судовому засіданні  апеляційну скаргу та матеріали апеляційного подання прокурора

Світловодської ОДПІ м. Світловодськ Онуфріївського району Кіровоградської області

на  рішення

від 15 травня 2006   року

господарського суду

Кіровоградської області

у справі

№ 2/66

за  позовом

Прокурора  Онуфріївського району Кіровоградської області  в інтересах держави, уповноваженим органом якої виступає Світловодська ОДПІ, м. Світловодськ

до	В-1 Онуфріївського кінного заводу № 175, Кіровоградська область, Онуфріївський район, смт. Онуфріївка В-2 фізичної особи –приватного підприємця Третяк Володимира Миколайовича, м. Київ

про	визнання недійсним договору оренди.

                                                                                                                                                                                

                                                  ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Кіровоградської  області від 15 травня 2006 року по справі № 2/66 (суддя Деревінська Л.В.) в позові прокурора  Онуфріївського району Кіровоградської області в інтересах держави, уповноваженим органом якої виступає Світловодська об’єднана державна податкова інспекція, про визнання недійсним договору оренди від 01.04.05 Павленківської конюшні, укладеного між Онуфріївським кінним заводом № 175 та фізичною особою –приватним підприємцем Третяк В.М. - відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що:

-          відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення право чину стороною вимог, які встановлені частинами  першою –третьою, п’ятою  та шостою ст. 203 цього Кодексу.

-          підпункт 8.6.1 ст. 8 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” є

нормою податкового законодавства, яке не відноситься до норм Цивільного законодавства, а тому  не може бути підставою для визнання оспорюваного право чину недійсним, відповідно до норм ст. 203 ЦК України.

-          згідно ст. 7 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” від 18.11.2003 року, у правочині, на підставі якого або у зв’язку з яким виникає обтяження, повинен визначатись опис предмета обтяження. У разі відсутності опису предмета обтяження чи якщо існуючий опис не дозволяє ідентифікувати предмет обтяження, таке обтяження є недійсним.

          До державного реєстру застав рухомого майна позивачем не надано опису предмета обтяження, що не дозволяє ідентифікувати предмет застави.

Не погодившись з рішенням господарського суду Кіровоградської області від 15 травня 2006 року по справі № 2/66  - Світловодська об’єднана державна податкова інспекція звернулась  з апеляційною скаргою, просить рішення скасувати і прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги визнати недійсним договір оренди від 01.04.2005 року Павленківської конюшні укладений між Онуфріївським кінним заводом №175 та приватним підприємцем Третяк В.М.

Позивач вважає, що судом не встановлені обставини, що мають значення для справи; висновки суду не відповідають обставинам справи; порушені норми матеріального та процесуального права.

Зокрема, посилається на те, що:

-          неправильним та необґрунтованим є посилання суду на те, що  в зв’язку з набрання чинності з 01.01.2004 року Закону України від 18.11.2003 року “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”, відповідно до ст. 7 якого, у право чині, на підставі якого або у зв’язку з яким виникає обтяження повинен визначатися опис предмета обтяження. У разі відсутності опису предмета обтяження чи якщо існуючий опис не дозволяє ідентифікувати предмет обтяження, таке обтяження є недійсним з наступних підстав:

          Відповідно до п.3 розділу  Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” до відносин щодо обтяжень рухомого майна, які виникли до набрання чинності цим Законом, застосовується законодавство чинне на момент встановлення цих обтяжень. Якщо обтяження рухомого майна було зареєстровано до набрання чинності цим Законом у Державному реєстрі застав рухомого майна, відповідний запис підлягає перенесенню в Державний реєстр обтяжень рухомого майна. Оскільки реєстрація податкової застави Відповідача-1 проводилася  на підставі Указу Президента України № 167/98 від 04.03.1998 року “Про заходи щодо підвищення відповідальності за розрахунки з бюджетами та державними цільовими фондами” та Постанови Кабінету Міністрів України від 30 липня 1998 року № 1185”Про порядок ведення державного реєстру застав рухомого майна” то до вказаних відносин повинно застосовуватись те законодавство, яке було чинне на момент встановлення обтяжень, тобто положення Указу № 167/98 та Постанови № 1158 відповідно до яких було встановлено, що з дня виникнення податкової заборгованості все майно і майнові права платника податків,  а щодо фізичної особи –суб’єкта підприємницької діяльності –майно та майнові права, які використовуються ним, для здійснення підприємницької діяльності, перебувають у податковій заставі, крім майна і майнових прав, що відповідно до закону не можуть бути предметом застави, та основних фондів підприємства, визнаного визнаного у встановленому порядку казенним підприємством. А    тому без погодження з податковою інспекцією відповідачі не повинні були укладати договір.

          

          В апеляційному поданні прокурор посилається на невідповідність спірного договору вимогам ст. 8 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, як на підставу визнання договору недійсним. Таким чином суд повинен був перевірити фактичні обставини, які були вказані в позовній заяві, на предмет їх відповідності матеріальному закону що регулює спірні правовідносини а саме ст. 207 Господарського кодексу України, оскільки саме ця стаття  передбачає недійсність господарського зобов’язання, що не відповідає вимогам закону.

У відзиві на апеляційну скаргу Відповідач –2 суб’єкт підприємницької діяльності –фізична особа Третяк В.М. м. Київ, проти апеляційної скарги та апеляційного подання  заперечує, просить залишити рішення господарського суду Кіровоградської області від 15.05.2006 року без змін, а апеляційну скаргу та  апеляційне подання без задоволення, вважає їх безпідставними, необґрунтованими і такими що не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

          Відповідно до преамбули Закону України “Про порядок погашення  зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (ЗУ № 2181 від21.12.2000р.), цей Закон є спеціальним з питань оподаткування. Закон не регулює питання  інших зобов’язань, що випливають з угод, укладених державними органами та/або від імені держави, які регулюються нормами цивільного законодавства.

          Відповідно до п. 7.3.1. Закону № 2181, не можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу платника податків за рішенням органу стягнення: е) майно, що включається до складу цілісних майнових комплексів державних підприємств, які не підлягають приватизації, у тому числі казенних підприємств.

          Відповідно до Закону України ”Про перелік об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації” (№ 847 від 07.07.1999 року), Онуфріївський кінний завод (відповідач -–1 по справі) включений до даного переліку. А згідно ст. 4 Закону України “Про заставу” (ЗУ № 2654-12 від 02.10.1992 р.) предметом застави  не можуть бути об’єкти державної власності, приватизація яких заборонена законодавчими актами. Відповідно до п. 2.2 наказу ДПА України за № 338 від 28.08.2001 року “Про затвердження Порядку застосування податкової застави органами державної податкової служби” предметами податкової застави не може бути майно, що включається до складу цілісних майнових  комплексів державних підприємств, які не підлягають приватизації.

          Твердження скаржників про те що в податковій заставі знаходиться як рухоме так і нерухоме майно Відповідача-1, не знаходить свого підтвердження, оскільки скаржниками в якості доказу подано запис про заставу виключно рухомого майна. Відповідно до Закону № 2181 та Наказу ДПА № 338 вбачається, що  повинна проводитись відповідна реєстрація податкової застави нерухомого майна. Виходячи з цього, нерухоме майно Відповідача –1 в податковій заставі не перебуває.

          Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13 червня 2006 року розгляд апеляційної скарги призначено на 03 липня 2006  року, відкладений на 24.07.2006 року.

У судовому засіданні прокурор наполягав на задоволенні апеляційного подання, та апеляційної скарги. Представник відповідача - 2 проти задоволення апеляційної скарги, та апеляційного подання заперечував.

          Вислухавши прокурора, представника відповідача - 2, дослідивши докази у справі, суд вважає, що апеляційна скарга та апеляційне подання не підлягають задоволенню з таких підстав.

          Як вбачається з матеріалів справи,  24.12.2001 року зареєстрована податкова застава №1033-921  з 19.05.200 р., предметом якої є все рухоме майно і майнові права  (а.с.17). Предметом оспорюваного позивачем договору оренди є нерухоме майно –Павленківська конюшня площею 199 кв. метри для утримання коней, розміщена в с.м.т. Онуфріївка Онуфріївського району Кіровогорадської області.

          Підставою позовних вимог було посилання на те, що позивач нібито порушив пп.”а” п.8.6.1 ст. 8 Закону №2181, відповідно до якого на платника податків, активи якого перебувають у податковій заставі, покладено обов’язок письмового узгодження із податковим органом продаж, інших видів відчуження або оренди рухомого і нерухомого майна, майнових і немайнових прав.

           Відповідно до ст.8.1 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” з метою захисту інтересів бюджетних споживачів активи платника податків, що має податковий борг,  передаються в податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно із законом та не потребує письмового оформлення. Відповідно до п. 8.6.1 цього ж Закону платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження ними , за винятком операцій, що підлягають письмовому узгодженню з податковим органом6 а) купівлі-продажу, інших видів відчуження або оренди (лізингу) нерухомого а рухомого майна.

          Апеляційним судом в судовому засіданні достеменно встановлено, що предметом застави було рухоме майно і майнові права відповідача у справі за наявності податкового боргу в розмірі 150 864 грн. 25 коп., а в оренду було здано нерухоме майно, яке не було обтяжене податковою заставою.

          Отже,  оспорюваний позивачем правочин не потребує письмового узгодження з податковим органом, а тому суд першої інстанції правильно відмовив позивачеві у задоволенні цього позову про ви знання недійсним укладеного  між відповідачами договору оренди нерухомого майна.

          Заслуговують  на  увагу  також  доводи  відповідача - 2 про    те,  що        відповідач - 1 Онуфріївський   кінний завод є державним підприємством, яке включене в перелік об’єктів права державної власності, що не підлягають    приватизації. Відповідно до п.7.3.1 Закону №2181 не може бути використано як джерело    погашення податкового боргу платника податку за рішенням органів стягнення майно, що включається до складу цілісних майнових комплексів державних підприємств, що не підлягають приватизації, у тому числі казенних підприємств. Тому не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні      доводи   Світловодської  об’єднаної державної податкової інспекції та прокурора  Онуфріївського району  про те, що нібито оспорювана угода порушує        інтереси держави і суперечить вимогам чинного законодавства.  

          На  підставі  викладеного,  керуючись  ст.  ст.  99,  101,  103,  105           Господарського процесуального кодексу України, суд, -

                                        П О С Т А Н О В И В:

          Апеляційну скаргу Світловодської об’єднаної державної податкової      інспекції м. Світловодськ –залишити без задоволення.

          Апеляційне подання прокурора Онуфріївського району Кіровоградської області –залишити без задоволення.

          Рішення господарського суду Кіровоградської області від 15 травня 2006 року по справі №2/66 –залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена у місячний строк до Вищого                  господарського Суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд.

Головуючий суддя                                                             І.М. Науменко

Судді                                                                                    Л.М. Білецька

                                                                                             О.В. Голяшкін