ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.07.2006 Справа № 38/54
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді –Тищик І.В.- доповідач,
суддів –Кузнецової І.Л., Чимбар Л.О.
при секретарі –Врона С.В.
за участю
прокурора –Пойда-Семенюк Є.В.
представників:
позивача –Колот В.В.
відповідача-2 –Клівасов А.О.
відповідача-1 - Лобода Ю.П.
розглянувши у судовому засіданні апеляційні скарги приватного підприємства „Промпостачання”, м. Дніпропетровськ та товариства з обмеженою відповідальністю „Укрстальінвест”, м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.04.2006 року у справі № 38/54
за позовом державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська
до приватного підприємства “Промпостачання”, м. Дніпропетровськ
товариства з обмеженою відповідальністю “Укрстальінвест”, м. Дніпропетровськ
за участю Прокуратури Жовтневого району м. Дніпропетровська
про визнання угоди недійсною,
В С Т А Н О В И В :
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.04.2006 року у справі № 38/54 (Бишевська Н.А.) позовні вимоги задоволено та визнано недійсним договір постачання від 24.02.2004р. № 24-02/04, укладений між приватним підприємством “Промпостачання”; вартість товару за угодою в сумі 5 490 480,00грн. стягнуто з приватного підприємства “Промпостачання” на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Укрстальінвест”, а з останнього - в доход державного бюджету.
Відповідачі у справі не погоджуються з рішенням господарського суду, з посиланням на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідність вимогам чинного законодавства.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач-1 –приватне підприємство „Промпостачання”, звернувся до суду з апеляційної скаргою, в якій просить скасувати дане рішення господарського суду та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. При цьому скаржник вказує на неправильне встановлення судом обставин справи та застосування норм матеріального права.
Вмотивовуючи свої вимоги, скаржник посилається на те, що приватне підприємство у правовідносинах з ПП „Діаліт” та ПП „Тирмет”, чиї установчі документи у судовому порядку були визнані недійсними, діяло як добросовісний набувач товару (металобрухту); в подальшому на підставі договору придбаний металобрухт був реалізований ТОВ „Укрстальінвест”, яке отримало цей товар та оплатило його за ціною і у строки, встановлені договором. Скаржник вважає необґрунтованим твердження позивача про відсутність товару та здійснення позивачем безтоварної операції та посилається на результати перевірки, проведеної податковим органом, якою порушення податкового та валютного законодавства встановлені не були.
Відповідач-2 –товариство з обмеженою відповідальністю „Укрстальінвест”, оскаржуючи рішення господарського суду, просить скасувати останнє та відмовити податковій інспекції в задоволенні позову. На думку скаржника, взаємовідносини ПП „Промпостачання” з його контрагентами не можуть бути підставою для визнання недійсним договору, укладеного між відповідачами.
ТОВ „Укрстальінвест” придбало товар (брухт чорних металів) у ПП „Промпостачання”, яке має всі необхідні документи та дозволи (свідоцтво про державну реєстрацію, свідоцтво платника ПДВ, ліцензію), передбачені чинним законодавством, що є необхідними для укладання та виконання договору.
Позивач у запереченні на апеляційну скаргу вважає доводи, викладені у апеляційних скаргах, необґрунтованими та просить залишити останні без задоволення, а рішення господарського суду без змін.
Свої заперечення скаржник обґрунтовує тим, що поставка металобрухту за угодою між ПП „Промпостачання” та ТОВ „Укрстальінвест” взагалі не мала місця внаслідок відсутності самого товару; факт відсутності товару у ПП „Промпостачання” підтверджується актом перевірки підприємства від 28.02.2005р. за № 01046 і рішеннями господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2005р. у справі №А27/174 та від 02.08.2005р. у справі №38/130.
Прокурором заперечення податкового органу були підтримані.
Розгляд справи здійснюється за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАСУ) відповідно до п.6 Розділу VІІ Прикінцеві та перехідні положення цього Кодексу.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, виходячи з наступного:
Як убачається з матеріалів справи, 24.02.2004р. між приватним підприємством „Промпостачання” (Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю „Укрстальінвест” (Покупець) був укладений договір постачання металобрухту № 24-02/04, на виконання якого відповідачем-1 було відвантажено брухт чорних металів на загальну суму 5 490 480,0 грн. (у тому числі ПДВ –915080,0грн.), а відповідачем-2 прийнято та в повному обсязі оплачено вартість вказаного товару.
Факт передачі продукції та сплати за неї грошових коштів підтверджується видатковими та податковими накладними, розрахунковими, іншими бухгалтерськими документами, наданими до справи.
Позивач наполягає на визнанні договору недійсним та стягненні суми 5 490 480, 0 грн. в доход бюджету на підставі ст. ст. 207, 208 Господарського кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсн?им повністю або в частині.
Отже необхідними умовами для визнання господарського зобов’язання недійсним на підставі наведеної норми є його вчинення з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо надання відповідних наслідків.
Згідно з п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 28.04.1978 року “Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” недійсними є угоди, що укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, тобто порушують основні принципи існуючого суспільного ладу. До них, зокрема, належать угоди, спрямовані на використання всупереч закону колективної, державної або чиєїсь приватної власності з корисливою метою, приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів, використання майна, що знаходяться у їх власності або користуванні, на шкоду правам, свободам і гідності громадян інтересам суспільства, на незаконне відчуження землі або незаконне нею користування, розпорядження чи придбання всупереч встановленим правилам предметів, вилучених з обігу або обмежених у обігу.
Відповідно до ст.208 Господарського кодексу України якщо господарське зобов’язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін –у разі виконання зобов’язання обома сторонами –в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов’язаннями, а у разі виконання зобов’язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
Задовольняючи позов у такій справі, суд повинен у рішенні вказати, в чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди і хто з її учасників мав умисел на досягнення цієї мети.
Господарським судом наявність завідомо суперечної інтересам держави мети та умислу на досягнення цієї мети не досліджувалася.
Податковим органом та прокурором наявність такої мети у будь-якої із сторін також не доведена. В обґрунтування вимоги про визнання спірної угоди недійсною покладений факт визнання недійсними установчих документів ПП „Діаліт” та ПП „Тирмет” (які являлися постачальниками приватного підприємства „Промпостачання”) та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2005р. у справі № А27/174 та від 02.08.2005р. у справі №38/130, якими визнано недійсними угоди з постачання металобрухту, укладені ПП „Промпостачання” з ПП „Діаліт” та ПП „Тирмет”. З аналізу зазначеної інформації позивач дійшов висновку про те, що товару за спірними угодами взагалі не існувало: відповідач-1 не отримував металобрухту від ПП „Діаліт” та ПП „Тирмет” і, відповідно, не відвантажував його на адресу відповідача-2. На думку позивача, доказами даного факту являється акт перевірки підприємства від 28.02.2005р. та вищевказані рішення господарського суду.
Даний висновок позивача являється хибним та спростовується матеріалами справи:
В акті від 28.02.2005р. за № 01046 документальної перевірки приватного підприємства „Промпостачання” за період з 01.01.2004р. по 01.10.2004р. вказано на відсутність товарів на складі підприємства.
Дана обставина не являється доказом відсутності товару взагалі, оскільки:
- на дату перевірки спірний товар вже був відвантажений на адресу покупця, внаслідок чого його дійсно могло не бути на складі;
- умовами договору не передбачалося відвантаження металобрухту безпосередньо зі складу постачальника; відповідно до умов спірного договору місце передачі товару зазначалося у відповідних специфікаціях; отримання товару безпосередньо у постачальника чи за вказівкою постачальника у третьої особи не є порушенням норм чинного законодавства;
- акт перевірки не містить порушень у веденні податкового обліку підприємства; не відображення підприємством операцій з придбання та реалізації металобрухту у бухгалтерському чи податковому обліку актом також не зафіксовано.
У рішеннях господарського суду за №А27/174 та №38/130, всупереч твердженням позивача, питання поставки металобрухту взагалі не було предметом дослідження; даний факт (обставина) судом не встановлювався, внаслідок чого, зазначені рішення не були обов’язковими для суду у даній справі та не звільняли господарський суд від встановлення наявності умислу підприємства на укладення угоди, що суперечить інтересам держави.
У рішенні суду у даній справі відсутні обставини, встановлені на підтвердження того, що укладаючи угоду, сторони діяли з метою, яка суперечила інтересам держави та суспільства. Висновок суду про суперечність спірної угоди інтересам держави та суспільства помилково ґрунтується на обставинах, які не мали правового значення для справи, отже він являється наслідком порушення судом вимог процесуального закону про належність доказів та підстави звільнення від доказування.
Сама по собі спірна угода про продаж металобрухту не є такою, що суперечить інтересам держави і суспільства, такий товар не виключено законом із цивільного обороту, сторони мають відповідні ліцензії та дозволи, інші законодавчі обмеження стосовно купівлі-продажу вказаного товару відсутні.
У судовому засіданні представник позивача послався на заниження ПП „Промпостачання” сум податків і визнання цього факту керівництвом підприємства.
Дані доводи не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки за умови знаходження підприємства за юридичною адресою, відповідності його статутних документів вимогам чинного законодавства та звітування до податкового органу таке заниження не є достатньою підставою для обґрунтування наявності мети, суперечної інтересам держави та суспільства. В даному випадку, виконуючи свої контролюючі функції, податковий орган не позбавлений можливості самостійно визначити податкові зобов’язання платника податку у відповідності з пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та застосувати відповідні штрафні (фінансові) санкції.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що рішення господарського суду прийнято без всебічного, повного і об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, як це вимагається ст. 86 КАС України, внаслідок чого підлягає скасуванню.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 198, 202, 205, 207 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційні скарги приватного підприємства „Промпостачання” та ТОВ „Укрстальінвест” задовольнити.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.04.2006 року у справі № 38/54 скасувати.
В позові відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий І.В.Тищик
Судді І.Л.Кузнецова
Л.О.Чимбар