ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.07.2006 Справа № 27/45
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді –Тищик І.В.- доповідач,
суддів –Кузнецової І.Л., Чимбар Л.О.
при секретарі –Врона С.В.
за участю представників:
позивача –Логойда Т.В.
відповідача-2 –не з’явився
відповідача-1 - Наконечна Н.О.
розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.04.2006 року у справі № 27/45
за позовом державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ
до товариства з обмеженою відповідальністю “Постачпроектмаш”, м. Дніпропетровськ
товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий будинок ДПЗ”, м. Маріуполь
про визнання недійсним договору комісії,
В С Т А Н О В И В :
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.04.2006р. у справі №27/45 (суддя Татарчук В.О.) у задоволенні позову про визнання недійсним договору комісії від 05.05.2004р. № 01/05, укладеного між ТОВ „Постачпроектмаш” та ТОВ „Торговий будинок ДПЗ” із застосуванням наслідків визнання угоди недійсною та стягнення з останніх на користь держави по 7591,96 грн. відмовлено.
Вмотивовуючи рішення, господарський суд дійшов висновку про те, що позивачем не доведено наявність у сторін за договором комісії мети суперечної інтересам держави і суспільства при укладанні спірного договору, внаслідок чого вимоги останнього є безпідставними.
Не погоджуючись з постановою суду, позивач –Державна податкова адміністрація у Дніпропетровській області, звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Обґрунтовуючи свої вимоги, скаржник вказує на неповне дослідження судом доказів та з’ясування обставин справи.
При цьому скаржник посилається на те, що:
- невиконання умов зовнішньоекономічного договору (контракту) як наслідок тягне за собою невиконання умов договору комісії;
- на стадії укладання договору комісії комітент мав на меті отримання права на застосування нульової ставки оподаткування податком на додану вартість при здійсненні експорту товарів;
- завідома у момент вчинення правочину об’єктивна неможливість настання правового результату не породжує у сторін тих чи інших прав та обов’язків;
- судом не розглянуті доводи позивача щодо порушення відповідачем-2 Порядку здійснення контролю за міжнародними передачами товарів подвійного використання.
Відповідачем-1 заперечення на апеляційну скаргу надані не були; представник відповідача-1 в судове засідання не з»явився; про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Відповідач-2 вважає рішення господарського суду обґрунтованим та просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на безпідставність доказів скаржника.
Розгляд справи здійснюється за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАСУ) відповідно до п.6 Розділу VІІ Прикінцеві та перехідні положення цього Кодексу.
В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеля?ційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:
Як убачається з матеріалів справи, 05.05.2004р. між ТОВ «Постачпроектмаш»(Комітент) і ТОВ «Торговий будинок ДПЗ»(Комісіонер) був укладений договір комісії №01/05, відповідно до якого Відповідач-1 доручив Відповідачу-2 за винагороду реалізувати товар нерезидентам України, для чого самостійно провести необхідну комерційно-маркетингову роботу, знайти покупця товару, укласти з ним договір купівлі-продажу на найбільш вигідних для Відповідача-1 умовах, предоставити оригінал п’ятої сторінки ВМД (як доказ вивозу товару за межі території України), передати Відповідачу-1 грошові кошти, отримані в результаті виконання доручення, зробити звіт про виконання комісійного доручення, за що отримати комісійну винагороду.
На виконання зобов’язань по договору Відповідачем-2 були виконанні всі визначені договором дії та отримано комісійну винагороду у сумі 7591,96 грн.
Скаржник, не заперечуючи виконання договору, посилається на те, що неналежним виконанням договору комісії Відповідач-2 спричинив шкоду Відповідачу-1 в зв’язку зі сплатою останнім комісійної винагороди, а сам Відповідач-1 мав на меті отримання права на застосування нульової ставки оподаткування ПДВ при здійсненні експорту.
Наявність умислу скаржник обґрунтовує шляхом аналізу змісту та виконання зовнішньоекономічного контракту з нерезидентом, який не являється предметом даного спору.
Згідно із ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Частиною1 статті 208 цього Кодексу встановлено, якщо господарське зобов'язання и визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанн?ям, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
Отже, необхідними умовами для визнання угоди недійсною на підставі перелічених норм є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу у сторін щодо настання відповідних наслідків.
Відповідно до п.13 постанови Пленуму Верховного суду України “Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів” від 08.10.2004 року №15, ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів може бути вчинене як шляхом неподання документів із їх обчисленням та сплатою до бюджетів чи державних цільових фондів (податкових декларацій, розрахунків, бухгалтерських звітів і балансів тощо), так і шляхом приховування об’єктів оподаткування, а також шляхом заниження об’єктів оподаткування та іншими способами. При цьому неподання податкової декларації, як правило, є одночасно і приховуванням об’єктів оподаткування.
Таким чином, предметом доказування по даній справі є наявність у сторін за оспорюваною угодою на час її укладення мети приховування доходів від оподаткування.
Одночасно слід зазначити, що згідно з ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Колегія суддів погоджується з висновками господарського суду про те, що податковою інспекцією не доведені обставини наявності в діях відповідачів мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, як умови застосування ст.ст.207, 208 ГК України.
Так, податковими органами зазначено, що протизаконними діями відповідач-2 створив для відповідача-1 умови для безпідставного збільшення валових витрат та податкового кредиту при сплаті комісійної винагороди, а також для застосування нульової ставки податку на додану вартість при оподаткуванні експортованого товару.
В підтвердження вказаних обставин заявник посилається виключно на факти, які стосуються укладання та виконання не спірного договору комісії, а зовнішньоекономічного контракту купівлі-продажу труб №03/05 від 18.05.2004р.
Однак, викладені податковою інспекцією доводи не можуть свідчити про наявність умислу у відповідачів на ухилення від сплати податків саме при укладенні договору комісії від 05.05.2004р. №01/05. В матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо ухилення відповідача-1 від сплати податків при виконані спірного договору. Встановлення вказаних обставин є обов'язковим для висновку про наявність в діях сторін за угодою відповідного умислу.
Таким чином, доводи податкової інспекції, покладені в обґрунтування позовних вимог, цілком вірно визнані господарським судом безпідставними, з огляду на те, що такі доводи в будь-якому випадку не можуть бути підставою для визнання договору комісії недійсним, оскільки стосуються обставин укладання та виконання зовнішньоекономічного контракту і встановлення таких обставин виходить за межі доказування по справі. Зазначений контракт був виконаний ТОВ “Торговий будинок ДПЗ” та нерезидентом, що підтверджується наявними матеріалами справи.
Не можуть свідчити про наявність у сторін за угодою умислу при укладенні договору комісії такі обставини, як відсутність в контракті вказівки на документи, якими керувався менеджер нерезидента при підписанні такого контракту, зупинення діяльності нерезидента, переконання чи не переконання ТОВ “Торговий будинок ДПЗ” в наявності повноважень перевізника вантажу, обставини щодо перетину митного кордону тощо.
Доводи скаржника щодо порушення відповідачем-2 Порядку здійснення контролю за міжнародними передачами товарів подвійного використання є припущенням останнього та не ґрунтуються на матеріалах справи; окрім того, здійснення даного контролю покладається на митні органи.
За викладених обставин господарським судом правомірно відмовлено в задоволенні позовних вимог.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що рішення господарського суду прийнято за всебічним, повним і об’єктивним розглядом в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, як це вимагається ст. 86 КАС України, внаслідок чого не підлягає скасуванню.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд
У Х В А Л И В :
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.04.2006 року у справі № 27/45 залишити без змін, а апеляційну скаргу Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий І.В.Тищик
Судді І.Л.Кузнецова
Л.О.Чимбар