ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"22" жовтня 2009 р. Справа № 18/714
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді
суддів:
при секретарі ,
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: Калмикова В.В. - представника за довіреністю №10-д від 15.01.2009р.,
військового прокурора Барілова Д.В. (посвідчення №НОМЕР_1)
розглянувши апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Об'єднання "Прогрес", м.Славута Хмельницької області
на рішення господарського суду Хмельницької області
від "03" липня 2009 р. у справі № 18/714 (суддя Саврій В.А.)
за позовом Військового прокурора Хмельницького гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, 55 Управління начальника робіт, м.Хмельницький
до Закритого акціонерного товариства "Об'єднання "Прогрес", м.Славута Хмельницької області
про стягнення 141079,68грн.,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 03.07.2009р. позов Військового прокурора Хмельницького гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, 55 Управління начальника робіт до Закритого акціонерного товариства "Прогрес" про стягнення 141079,68грн. задоволено та стягнуто з Закритого акціонерного товариства "Об'єднання "Прогрес" на користь 55 Управління начальника робіт 122029,62грн. основного боргу, 15620,60грн. інфляційних втрат, 3429,46грн. 3% річних, загалом - 141079,68грн. Стягнуто з Закритого акціонерного товариства "Об'єднання "Прогрес" в доход державного бюджету України державне мито в сумі 1410,79грн. та 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Вважаючи, що вказане рішення прийняте з порушенням норм процесуального права, ЗАТ "Об'єднання "Прогрес" звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати.
Мотивуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає, зокрема, наступне:
- прийнявши до розгляду позовну заяву, яка була повернена судом без розгляду ухвалою від 03.04.2009р., місцевий господарський суд не звернув увагу, що, всупереч ст.56 Господарського процесуального кодексу України, позивач, звертаючись повторно з позовною заявою, не надіслав відповідачеві копії цієї позовної заяви та доданих до неї документів. Копію позовної заяви відповідач отримав лише після звернення до суду з клопотанням про зобов'язання позивача направити копію позовної заяви з доданими до неї документами на адресу ЗАТ "Об'єднання "Прогрес";
- господарський суд першої інстанції не врахував, що 55 управління начальника робіт є госпрозрахунковою установою і не є органом державної влади або органом місцевого самоврядування, що вбачається з Положення про 55 управління начальника робіт, довідки з ЄДРПОУ від 18.12.2008р., а тому, військовий прокурор безпідставно звернувся з даним позовом в інтересах 55 управління начальника робіт;
- господарський суд при розгляді справи порушив принцип рівності перед законом і судом та принцип змагальності, не зобов'язавши сторони провести звірку взаєморозрахунків та, взявши до уваги лише надані позивачем докази.
Військова прокуратура Хмельницького гарнізону у відзиві №7/1681 від 07.10.2009р. на апеляційну скаргу (а.с.79) заперечив проти доводів відповідача, надавши пояснення на їх спростування. Просить залишити оскаржене рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Представник Міністерства оборони України та 55 управління начальника робіт в судове засідання не з'явились.
Про причини їх нез'явлення суд апеляційної інстанції не повідомлено.
Представник відповідача в засіданні суду підтримав доводи апеляційної скарги, надавши пояснення в обґрунтування своєї позиції. Вважає рішення господарського суду першої інстанції у даній справі прийнятим з неповним з'ясуванням обставин справи, у зв'язку з чим просить його скасувати та прийняти новий судовий акт, яким відмовити у задоволенні позову.
Військовий прокурор заперечив проти доводів апеляційної скарги та надав пояснення в обґрунтування своїх заперечень. Вважає оскаржене рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Враховуючи положення ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції та той факт, що неявка в засідання суду представників Міноборони України та 55 управління начальника робіт, належним чином повідомлених про дату, час та місце судового засідання (про що свідчить реєстр відправки рекомендованої поштової кореспонденції Житомирського апеляційного господарського суду від 24.09.2009р.), не перешкоджає перегляду оскарженого судового акту, колегія суддів визнає можливим розглядати апеляційну скаргу за відсутності представників Міноборони України та 55 управління начальника робіт за наявними в матеріалах справи доказами.
Як вбачається з матеріалів справи, 17.11.2007р. між Закритим акціонерним товариством "Прогрес" та 55 Управлінням начальника робіт було укладено договір підряду за №217 (а.с.7-8), у відповідності до якого 55 Управління начальника робіт (за договором "підрядник" зобов'язався виконати роботи по заглибленню залізобетонних паль та вирубання бетону з армокаркасу на будівельному майданчику об'єкта - перша черга 107-квартирного житлового будинку по вул.Попова у м.Старокостянтинові, а ЗАТ "Прогрес" (за договором "замовник") – прийняти виконані роботи та сплатити їх вартість підряднику (п.1.1 договору).
Як передбачено п.2.1 договору, вартість робіт визначається динамічною договірною ціною, яка на день укладення сторонами договору складає 71321,00грн. з врахуванням ПДВ.
Пунктом 2.2 договору визначено випадки, у яких вартість робіт та послуг може бути змінена.
Згідно з п.2.3 договору до початку робіт Замовник перераховує Підряднику аванс в розмірі 20000,00грн.
Розрахунок за виконані роботи проводиться згідно актів приймання виконаних підрядних робіт ф.КБ-2в (п.2.4 договору).
Відповідно до п.2.5 договору остаточний розрахунок за виконані роботи та надані послуги Замовник проводить на протязі 5-ти робочих днів після підписання акту виконаних робіт та змінних рапортів.
Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Ч.1 ст.837 Цивільного кодексу України визначено: за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до ст. 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов’язується збудувати і здати у встановлений строк об’єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов’язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов’язок не покладається на підрядника, прийняти об’єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Отже, в силу ст.ст.11,202,509,837,875 ЦК України, ст.174 ГК України між сторонами на підставі договору від 01.10.2007р. №486 виникли зобов’язальні відносини.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст.ст.525,526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як встановлено ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Правова норма ч.1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом
В силу ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно зі ст.617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В даному випадку, договір підряду №217 від 17.11.2007р. підписано сторонами та скріплено їх печатками, а тому його умови є обов'язковими для виконання.
Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно частини 2 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).
Як вбачається з матеріалів справи, 30.12.2007р. сторонами договору підряду було підписано акти №№1-3 приймання в грудні 2007 року виконаних на підставі договору №217 від 17.11.2007р. підрядних робіт на суму 268594,80грн., 17.03.2008р. - акт №1 за березень 2008 року (а.с.9-10) на суму 66826,80грн., а також поновлюючий акт №3 до акту інженерної перевірки №300 приймання виконаних підрядних робіт на суму 3307,20грн. (а.с.9-10, 52-57,11-12).
Підписаними представниками сторін довідками про вартість виконаних підрядних робіт за грудень 2007 року, березень, квітень 2008 року підтверджується, що вартість цих робіт за вказані місяці склала, відповідно, 268594,80грн., 66826,80грн., 3307,20грн. (а.с.13-15), всього - на суму 338728,80грн.
Однак, своє зобов'язання щодо оплати виконаних підрядником робіт замовник належним чином та у повному обсязі не виконав.
За даними позивача, ЗАТ "Об'єднання "Прогрес" здійснило розрахунки всього на суму 216699,18грн., на підтвердження чого позивач надав копії банківських виписок з свого особового рахунку, згідно яких ЗАТ "Об'єднання "Прогрес" перерахувало 55 Управлінню начальника робіт 205000,00грн., накладної №3632 від 31.01.2008р. на суму 609,60грн., актів виконаних робіт на відпуск матеріалів №38 від 30.04.2008р. на суму 66,16грн., від 31.03.2008р. на суму 1336,54грн., №75 від 29.12.2007р. на суму 5371,90грн, від квітня 2008 року на суму 4315,00грн. (а.с.16-18,27-30).
Борг в сумі 122029,62грн. (338728,80грн. - 216699,18грн.) ЗАТ "Об'єднання "Прогрес не сплатило.
У зв'язку з цим, в квітні 2009 року військовий прокурор Хмельницького гарнізону звернувся в господарський суд Хмельницької області з позовом в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних відносинах - 55 Управління начальника робіт до ЗАТ "Об'єднання "Прогрес" про стягнення 141079,68грн., з яких: 122029,62грн. боргу, 15620,60грн. інфляційних нарахувань та 3429,46грн. - 3% річних, обчислених на підставі ст.625 ЦК України за прострочення платежу.
Заявою від 10.06.2009р. (а.с.58), відповідно до ст.22 ГПК України, позивачем було уточнено позовні вимоги в частині правильного зазначення позивача, а саме: військовий прокурор Хмельницького гарнізону в інтересах держави та органу державної влади, який її уособлює Міністерство оборони України – 55 управління начальника робіт м. Хмельницький.
У поданій до суду заяві №158 від 20.05.2009р. (а.с.40) відповідач просив відкласти розгляд справи та зобов'язати позивача надіслати на його адресу копію позовної заяви та доданих до неї документів, які, за твердженням відповідача, у нього відсутні.
Ухвалою господарського суду від 25.05.2009р. (а.с.42) позивача було зобов'язано надіслати на адресу відповідача копію позовної заяви і доданих до неї документів та надати суду докази їх надсилання.
У відзиві №176 від 02.06.2009р. на позовну заяву (а.с.44-45) відповідач заперечив проти позову, зазначивши, що господарський суд першої інстанції повинен був повернути позовну заяву без розгляду на підставі п.6 ч.1 ст.63 ГПК України, оскільки, всупереч ст.56 Господарського процесуального кодексу України, позивач, звертаючись повторно з позовною заявою, не надіслав відповідачеві копії цієї позовної заяви та доданих до неї документів.
Господарський суд першої інстанції не врахував, що 55 управління начальника робіт є госпрозрахунковою установою, що вбачається з Положення про 55 управління начальника робіт, і не є органом державної влади або органом місцевого самоврядування, що випливає з довідки з ЄДРПОУ від 18.12.2008р., в якій зазначено "Державна організація (установа, заклад)” - код 425, а не "Орган виконавчої влади” (код 410) чи "Орган місцевого самоврядування” ( код 420), як це визначено державним класифікатором "Класифікація організаційно-правових форм господарювання”, затвердженим наказом Держспоживстандарту України від 28.05.2004р. № 97 (з наступними змінами) .
У зв'язку з цим, на думку відповідача, військовий прокурор безпідставно звернувся з даним позовом в інтересах 55 управління начальника робіт, а тому відповідач просив залишити позов без розгляду.
Що стосується суми боргу (122029,62грн.), відповідач факту його наявності не спростував.
Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ст.43 ГПК України).
Позовні вимоги є обґрунтованими та підтвердженими належними доказами.
Розрахунок інфляційних нарахувань та 3% річних не суперечить законодавству.
Відповідач, всупереч правилу ст.33 ГПК України, доказів, що підтверджували б проведення з позивачем розрахунків в повному обсязі не надав.
За таких обставин, оцінивши доводи сторін, наявні в матеріалах справи докази в сукупності з аналізом норм чинного законодавства, що регулює зобов'язальні відносини, господарський суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог.
Доводи відповідача про те, що, прийнявши до розгляду позовну заяву, місцевий господарський суд не звернув увагу, що, всупереч ст.56 Господарського процесуального кодексу України, позивач не надіслав відповідачеві копії цієї позовної заяви та доданих до неї документів, у зв'язку з чим ця позовна заява мала бути повернена без розгляду на підставі п.6 ч.1 ст.63 ГПК України, не є підставою для скасування оскарженого рішення, виходячи з наступного.
Згідно з ч.2 ст.104 ГПК України, порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
Однак, судова колегія вважає, що рішення місцевого господарського суду у даній справі є правильним, прийнятим з повним з'ясуванням обставин справи.
Відповідно до ст.56 Господарського процесуального кодексу України, позивач, прокурор чи його заступник зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів, якщо цих документів у сторін немає. У випаду, якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів, суд повертає позовну заяву без розгляду (п.6 ч.1 ст.63 Господарського процесуального кодексу України).
Доданий до позовної заяви фіскальний чек №1401 від 01.04.2009р. є доказом відправлення копії позовної заяви відповідачу. У випадку сумніву в його належності, чи достовірності, суд не позбавлений права витребувати інші докази, але не вправі повертати позов без розгляду.
При подачі позовної заяви військовим прокурором були чітко зазначені позовні вимоги, які обґрунтовувалися безпосередньо змістом позовної заяви, надані докази, які, на думку військового прокурора, підтверджують позовні вимоги, а саме: копії договору підряду №217 від 17.11.2007р., актів приймання виконаних підрядних робіт ф.КБ-2в за грудень 2007 року, березень, квітень 2008 року, довідок про вартість виконаних робіт за ці ж місяці, банківських виписок з особового рахунку позивача, які підтверджують оплату відповідачем підрядних робіт, актів виконаних відповідачем робіт №75 від 29.12.2007р., №3632 від 31.01.2008р., від 31.03.2008р., від квітня 2008 року, №38 від 30.04.2008р.), а також надано розрахунок стягуваної суми.
Зміст договору підряду №217 від 17.11.2007р., актів приймання виконаних підрядних робіт ф.КБ-2в за грудень 2007 року, березень, квітень 2008 року, довідок про вартість виконаних робіт за ці ж місяці, актів виконаних відповідачем робіт №75 від 29.12.2007р., №3632 від 31.01.2008р., від 31.03.2008р., від квітня 2008 року, №38 від 30.04.2008р.) відповідачу відомий, оскільки він підписував вказані документи та у нього мають бути другі примірники зазначених документів.
Ненаправлення відповідачу деяких документів, зокрема, банківських виписок з особового рахунку позивача, які підтверджують оплату відповідачем підрядних робіт, розрахунку стягуваної суми, довідки про включення позивача до ЄДРПОУ, Положення про 55 УНР не є порушенням процесуального права, оскільки в судовому засіданні від 04.06.2009р. представник відповідача не був позбавлений права ознайомитьсь з матеріалами справи, а тому необхідність надсилання позивачем йому копій цих документів відсутня.
Як зазначалося вище, відповідач, представник якого брав участь в судовому засіданні 04.06.2009р. (а.с.49), не надав жодного доказу на спростування факту наявності заборгованості перед позивачем й не надав жодного пояснення, у якому б ставилося під сумнів питання щодо розміру боргу та нарахованих у зв'язку з його несплатою річних та інфляційних втрат.
За таких обставин, не беруться до уваги й доводи відповідача про те, що господарський суд при розгляді справи порушив принцип рівності перед законом і судом та принцип змагальності, не зобов'язавши сторони провести звірку взаєморозрахунків та взявши до уваги лише надані позивачем докази.
Безпідставними є й твердження відповідача, що господарський суд першої інстанції не врахував, що 55 управління начальника робіт є госпрозрахунковою установою і не є органом державної влади або органом місцевого самоврядування, що вбачається з Положення про 55 управління начальника робіт, довідки з ЄДРПОУ від 18.12.2008р., а тому, військовий прокурор безпідставно звернувся з даним позовом в інтересах 55 управління начальника робіт.
Господарський суд Хмельницької області в оскарженому рішенні, як і військовий прокурор Хмельницького гарнізону достатньо обґрунтували підстави представництва прокурором інтересів держави та органу державної влади, який її уособлює Міністерство оборони України – 55 управління начальника робіт м.Хмельницький.
Як вбачається з Положення про 55 управління начальника робіт, метою його діяльності є виконання програми житлового військового будівництва для Міністерства оборони України, здійснення капітального і поточного ремонтів казарменно-житлового фонду та комунальних споруд, капітального будівництва житла, казарм, складів та інших, пов'язаних з цим будівельних, ремонтних, пусконалагоджувальних робіт на замовлення Міністерства оборони України, Збройних Сил України та інших замовників - юридичних і фізичних осіб з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
У відповідності до п.7.2 Положення установа відраховує частину прибутку до загального фонду Державного бюджету України.
Виходячи з цього, несплата відповідачем позивачеві коштів, впливає на інтереси держави, оскільки до Державного бюджету України не надходять відповідні кошти.
Крім того, господарський суд першої інстанції, спростовуючи доводи відповідача, що позивач є госпрозрахунковою організацією, з посиланням на висновки Конституційного Суду України у рішенні від 08.04.1999р. №3-рп/99 у справі №1-1/99 правильно зазначив, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді і що держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення господарського суду Хмельницької області у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача, доводи якої повторюють ті, що викладені у відзиві на позовну заяву, - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду Хмельницької області від "03" липня 2009 р. у справі №18/714 залишити без змін, а апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Об'єднання "Прогрес", м.Славута Хмельницької області - без задоволення.
2. Справу №18/714 повернути до господарського суду Хмельницької області.
Головуючий суддя
судді:
Віддрук. 7 прим.:
1 - до справи
2 - в/прок-ру Хмельн.гарнізону
3 -в/прок-ру Житом.гарнізону
4 - Міноборони України
5 - 55 УНР
6 - відповідачу
7 - в наряд