Справа № 346/5407/15-ц

Провадження № 22-ц/779/1002/2017

Категорія 48

Головуючий у 1 інстанції Потятинник Ю. Р.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2017 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Горблянського Я.Д.

суддів Девляшевського В.А., Малєєва А.Ю.

секретаря Капущак С.В.

за участю апелянта ОСОБА_2

позивача ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Коломийського міськрайонного суду від 27 квітня 2017 року, -

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2015 року позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 21 вересня 1989 року уклав шлюб з відповідачкою, мають повнолітнього сина. З 26 грудня 2010 року вони однією сім’єю не проживають. Шлюб фактично розпався, але формально вони залишаються одруженні.

В шлюбі вони збудували житловий будинок та господарські споруди по вул. О.Пчілки,5 в м. Коломия Івано-Франківської області. Право власності зареєстровано за відповідачкою і всі правовстановлюючі документи знаходяться в неї.

В добровільному порядку вирішити питання щодо поділу майна відповідачка не погоджується.

Зазначав, що погоджується з будь-яким варіантом поділу.

Просив визнати за ним право власності на 1/2 частину вищевказаного будинку та виділити йому в натурі приміщення в будинку та частину господарських споруд та ? частину земельної ділянки відповідно до висновку судової земельно-будівельно-технічної експертизи.

Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 27 квітня 2017 року позов задоволено частково.

Виділено ОСОБА_3 в рахунок 1/2 ідеальної частини будинковолодіння по вул. О.Пчілки, 5 в м. Коломия відповідно до варіанту 1 «Співвласник 2» висновку судової будівельно-технічної експертизи (додаток № 1, графічні матеріали до висновку):

- підвал літ.І пл.13.4 кв.м, вартістю 23475.59 грн.;

- гараж літ. 1 пл.26.5 кв.м, вартістю 46425,62 грн.;

- літня кухня літ. 2 пл.14.3 кв.м, вартістю 25052.31 грн.;

- ванна літ. 6 пл. 5.7 кв.м, вартістю 9985.89 грн.;

- кладовка літ. 7 пл. 14.7 кв.м, вартістю 25753.08 грн.;

- коридор літ. 8 пл. 17.0 кв.м, вартістю 29782.47 гри.;

- кімната літ. 1-3 пл. 42.5 кв.м, вартістю 74456.18 грн.

- майстерню (сарай) літ. Б, вартістю - 30379,0 грн.

Загальна вартість виділеної частини будинковолодіння становить 265311 грн., що становить 57/100.

Виділено ОСОБА_2 в рахунок 1/2 ідеальної частини будинковолодіння згідно варіанту 1 «Співвласник 1» висновку судової будівельно-технічної експертизи (додаток № 1, графічні матеріали до висновку):

- коридор літ. 1-1 пл. 12.2 кв.м, вартістю 21373.30 грн.;

- кімната літ. 1-2 пл.14.8 кв.м, вартістю 25928.27 грн.;

- кухня літ. 1-4 пл. 16.3 кв.м, вартістю 28556.13 гри.;

- кімната літ. 1-5 пл. 10.0 кв.м, вартістю 17519.10 грн.;

- сходова літ. 1 пл. 8.4 кв.м, вартістю 14716.04 грн.;

- кладовка літ. 4 пл.10.1 кв.м., вартістю 17694 грн. 29 коп.;

- котельня літ.5 пл. 8.2 кв.м., вартістю 14365 грн. 66 коп.;

Стайня, літ. В, вартістю - 28212,0 грн.;

Стодола літ. Г, вартістю 6906 грн.;

Вбиральня літ. Д, вартістю – 4833 грн.

Загальна вартість виділеної частини будинковолодіння становить 204105 грн., що становить 43/100.

Стягнуто з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_2 30603 грн. вартості перевищення реальної 1/2 частини спірного майна над ідеальною 1/2 частиною.

При даному варіанті реального розподілу необхідно виконати наступні ремонтно-будівельні роботи: сторонам спільно замурувати двері між приміщеннями літ. 3 і літ.8, літ.5 і літ.8; пробити двері між приміщеннями літ.4 і літ.5; замурувати двері між приміщеннями літ.1-1 і літ.1-3; влаштувати сходи і вхід з тамбуром для входу в приміщення літ. 1-3, 2-го поверху, з території спільного користування; кожному із співвласників влаштувати індивідуальне електропостачання, газопостачання і опалення своїх приміщень та встановити сантехнічне обладнання.

Земельну ділянку (двір) під будівлями і спорудами 0.0416 га. (416 кв.м). залишити в спільному користуванні сторін. Ріллю площею 0.0385 га. (385 кв.м), слід поділити між сторонами згідно варіанту 1 (додатку 1 графічні матеріали до висновку експертизи) відповідно до поділу будинковолодіння, згідно якого кожному співвласнику виділити по 0,01925 га (192.5 кв.м.), а саме ОСОБА_3 згідно варіанту 1 співвласник 2, ОСОБА_2 згідно варіанту 1 співвласник 1.

В решті позову відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_3 2500 грн. 24 коп. судового збору та 5000 грн. витрат на оплату проведення експертизи.

На вказане рішення ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування обставин, що мають істотне значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими. Зокрема, апелянт зазначає, що суд при ухваленні рішення не дотримав принципу рівності при визначенні розміру часток під час поділу майна. Також зазначає, що вказавши в рішенні про те, що кожному співвласнику необхідно самостійно влаштувати індивідуальне електропостачання, газопостачання і опалення своїх приміщень та встановити сантехнічне обладнання, суд не взяв до уваги ту обставину, що при визначеному судом варіанті розподілу всі вищевказані мережі знаходяться в приміщеннях, виділених позивачу(тобто ввідний газопостачальний стояк, і опалювальний котел, і все сантехнічне обладнання), що фактично виключає потребу позивача здійснювати їх встановлення. Крім того, апелянт вважає, що суд порушив норми процесуального права та її конституційне право на правову допомогу, коли ухвалив рішення за відсутності її представника, не забезпечивши їй можливості замінити представника, який в силу призначення його на посаду прокурора, не мав право здійснювати представництво, і про це їй стало відомо в переддень судового засідання, проте суд не звернув уваги на її заяву про відкладення розгляду справи.

З наведених підстав апелянт просить рішення суду скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_2 доводи апеляційної скарги підтримала з мотивів, викладених у ній, просить рішення суду скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції оскільки з жодним варіантом поділу вона не згідна.

Позивач ОСОБА_3 заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив її відхилити, зазначивши, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.

Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно вимог ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Даним вимогам законодавства оскаржуване рішення відповідає.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про укладення шлюбу сторони 21 вересня 1989 року уклали шлюб, актовий запис №525 відділу ДРАЦСу Коломийського міськрайонного управління юстиції.

Під час шлюбу сторони побудували житловий будинок та господарські споруди по вул. О.Пчілки,5 в м. Коломия Івано-Франківської області. Право власності на спірне будинковолодіння зареєстровано за відповідачем, що підтверджується випискою з інвентаризаційних матеріалів ОКП «Коломийське МБТІ». Згідно даних технічного паспорта спірне будинковолодіння побудоване в 1996р. Свідоцтво про право власності видане відповідачу 04.10.2001р. на підставі рішення Коломийської міської ради № 274 від 23.10.1997р.

Спірний житловий будинок та господарські споруди розміщені на земельній ділянці площею 0,0801 га, що знаходиться в м. Коломия про вул. О.Пчілки, 5, на яку відповідачу видано Державний акт на право приватної власності серії IV-ІФ № 003227 від 01.09.1997р.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до ч . 2 ст. 60 Сімейного кодексу України вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно ст.70 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Враховуючи обставини справи та наведені норми закону, суд дійшов вірного висновку, що будинок та господарські споруди по вул. О.Пчілки,5 в м. Коломия Івано-Франківської області та земельна ділянка за цією ж адресою є об’єктом права спільної сумісної власності сторін по справі. В цій частині рішення апелянтом не оскаржується.

Частково задовольняючи позов та здійснюючи поділ вказаного будинку, суд, беручи до уваги висновок судової будівельно-технічної експертизи, виходив з того, що найбільш доцільним варіантом поділу вищевказаного будинку та земельної ділянки є варіант 1, відповідно до якого позивачу слід виділити приміщення як співвласнику 2, а відповідачу як співвласнику 1.

З таким висновком погоджується також ї колегія суддів, виходячи з наступного.

Обираючи вищевказаний варіант та виділяючи відповідачці приміщення у будинку як співвласнику 1, яким не передбачено сплати грошової компенсації цим співвласником та виділяються приміщення другого поверху, суд враховував побажання сторін, зокрема відповідачки, яка заперечила проти сплати грошової компенсації через відсутність коштів, проживає з дітьми на другому поверсі у виділених судом кімнатах. При цьому судом враховано доводи позивача, який у поданій ним заяві просив виділити йому приміщення будинку згідно із варіантом 1 як співвласнику 2, що і зроблено судом.

Суд врахував, що у запропонованому експертом другому варіанті поділу співвласнику 1 пропонується виділити лише нежитлові приміщення, тому правильно вважав неприйнятним цей варіант.

Допитаний в судовому засіданні в суді першої інстанції експерт підтвердив свій висновок і пояснив, що інші варіанти і умови поділу, ніж вказані у висновку, неможливі.

Беручи до уваги вищенаведене, суд дійшов вірного висновку про доцільність виділення позивачу частини спірного будинковолодіння та земельної ділянки відповідно до варіанту 1 «Співвласник 2» висновку судової будівельно-технічної експертизи (додаток № 1, графічні матеріали до висновку), а відповідачці як «Співвласнику 1», а тому суд дійшов обгрунтованого висновку про часткове задоволення позову.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, про те, що суд при ухваленні рішення не дотримав принципу рівності при визначенні розміру часток під час поділу майна, є безпідставними, оскільки присудження позивачу приміщень, загальна вартість яких є більшою від вартості приміщень виділених відповідачці, не є порушенням принципу рівності часток, а є відхиленням реальної частки від ідеальної, при цьому принцип рівності часток забезпечується сплатою позивачем грошової компенсації відповідачці.

Що стосується доводів апелянта про те, що суд не взяв до уваги ту обставину, що при визначеному судом варіанті розподілу мережі такі як ввідний газопостачальний стояк, опалювальний котел, і все сантехнічне обладнання знаходяться в приміщеннях, виділених позивачу, що фактично виключає потребу позивача здійснювати їх встановлення, то такі не можуть бути підставою для скасування рішення, оскільки, по-перше, ОСОБА_2 виділено котельню, по-друге, виконання робіт щодо встановлення індивідуального електропостачання, газопостачання і опалення своїх приміщень та встановлення сантехнічного обладнання кожним із співвласників передбачено висновком експерта та не було спростовано відповідачем.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, про те, що суд порушив норми процесуального права, не забезпечивши ОСОБА_2 можливості замінити представника, що, на її думку, є підставою для скасування рішення та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, не заслуговують на увагу, оскільки вказане повноваження у апеляційного суду відсутнє. У такому випадку відповідно до ст.309 ЦПК України апеляційний суд може скасувати рішення та ухвалити нове рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Колегія суддів вважає, що у даній справі вищевказане процесуальне порушення не призвело до неправильного вирішення справи.

Таким чином, доводи викладені в апеляційній скарзі, не спростовують правильних висновків суду.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його законності і обґрунтованості.

Підстав для його скасування та ухвалення нового рішення колегія суддів не вбачає.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст.307,308,313-315,317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Івано-Франківської міської ради ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Коломийського міськрайонного суду від 27 квітня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді: Я.Д. Горблянський

ОСОБА_5

ОСОБА_6