КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" червня 2017 р. Справа№ 910/16039/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Тищенко А.І.

Майданевича А.Г.

За участю представників:

Від позивача: Майстренко Є.І. - представник;

Від відповідача-1: Ополонець І.В. - представник;

Від відповідача-2: не з'явилися;

Від відповідача-3: Сахошко М.О.- представник;

Від відповідача-4: не з'явилися.

розглянувши матеріали апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "Стейт Оіл", Товариства з обмеженою відповідальністю "НБК-2015" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Айрен Дейл"

на рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2016

у справі № 910/16039/16 (суддя Карабань Я.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Портман Тим Україна"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Айрен Дейл"

2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Побутрембудматеріали"

3. Товариство з обмеженою відповідальністю "Стейт Оіл"

4. Товариство з обмеженою відповідальністю "НБК-2015"

про визнання правочинів нікчемними та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Портман Тим Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Айрен Дейл" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Побутрембудматеріали" про визнання правочинів нікчемними та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням Господарського суду Волинської області від 05.04.2016 по справі № 903/34/16, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 01.06.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 20.07.2016, за ТОВ "Портман Тим Україна" визнано право власності на комплекс обслуговування автотранспорту, загальною площею 639,2 м.кв., розташований за адресою: Волинська область, Любомльський район, с. Старовойтове, вул. Прикордонників, будинок 7-А, та витребувано вказане нерухоме майно з незаконного володіння ТОВ "Виробниче підприємство "Побутрембудматеріали".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.10.2016 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Портман Тим Україна" задоволено повністю.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу малого комплексу обслуговування автотранспорту від 22.07.2016, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Побутрембудматеріали" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Айрен Дейл", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Найда О.І. зареєстрований в реєстрі за № 909, та скасувано реєстраційний запис № 15528794 від 22.07.2016 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Визнано недійсним договір оренди від 22.07.2016, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Айрен Дейл" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Стейт Оіл", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Найда О.І. та зареєстрований в реєстрі за № 918, та скасувано реєстраційний запис №15541513 від 22.07.2016 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Визнано недійсним договір іпотеки від 22.07.2016, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Айрен Дейл" та Товариством з обмеженою відповідальністю "НБК-2015", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Найда О.І. та зареєстрований в реєстрі за № 910, та скасувано реєстраційний запис №15531082 від 22.07.2016 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Побутрембудматеріали" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Портман Тим Україна" 4 134,00 грн. судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що:

- укладений після постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 01.06.2016, якою встановлений факт відсутності у ТОВ «Виробниче підприємство «Побутрембудматеріали» права власності на нерухоме майно, яке є предметом вказаного договору, та повноважень щодо розпорядження ним, договір купівлі-продажу від 22.07.2016 спрямований на незаконне заволодіння майном позивача;

- дії ТОВ «Виробниче підприємство «Побутрембудматеріали» щодо ухилення від виконання чинного остаточного рішення суду в супереч приписам ст. 124 Конституції України та суперечать засадам судочинства України, визначеним ч. 2 ст. 129 Конституції України, є спрямованими на незаконне заволодіння майном ТОВ «Портман Тим Україна», а також зважаючи на те, що відчуження спірного майна призвело до порушення гарантованого ст. 41 Конституції України права власності ТОВ "Портман Тим Україна", а відтак даний правочин є таким, що порушує публічний порядок та, відповідно, договір купівлі-продажу від 22.07.2016 є нікчемним;

- у п. 2.5.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» від 29.05.2013 № 11 роз'яснено, що за змістом частини другої статті 215 ЦК України нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду. Однак це не виключає можливості подання та задоволення позову про визнання нікчемного правочину (господарського договору) недійсним. Отже, спори про визнання нікчемними правочинів недійсними підлягають вирішенню господарськими судами у загальному порядку. З`ясувавши, що оспорюваний правочин є нікчемним, господарський суд зазначає в резолютивній частині рішення про його недійсність або, за відсутності підстав для такого визнання, відмовляє в задоволенні позову;

- оскільки договір купівлі-продажу від 22.07.2016 є нікчемним та, відповідно, не створює юридичних наслідків, договір оренди від 22.07.2016 та договір іпотеки від 22.07.2016, які укладені на підставі нікчемного правочину, також підлягають визнанню нікчемними (недійсними);

- зміст оспорюваних правочинів не впливає на факт їх укладення після набрання законної сили судовим рішенням про визнання права власності на спірне майно за ТОВ «Портман Тим Україна», що є окремою самостійною і достатньою підставою для визнання таких правочинів нікчемними (недійсними);

- оскільки судом визнано вказані правочини недійсними (нікчемними), то вимога позивача про застосування наслідків недійсності правочинів шляхом скасування реєстраційного запису №15528794 про право власності, реєстраційного запису №15541513 про право користування та реєстраційного запису №15531082 про іпотеку, які вчинені на підставі недійсних (нікчемних) правочинів, також підлягає задоволенню.

Щодо посилань ТОВ «Айрен Дейл» на відсутність неналежності доказів вчинення спірних правочинів в частині надання копії договору купівлі-продажу від 22.07.2016, яка не могла бути у наявності у ТОВ «Портман Тим Україна», суд першої інстанції зазначив про те, що по-перше, ТОВ «Айрен Дейл», ТОВ «Виробниче підприємство «Побутрембудматеріали» та ТОВ «Стейт Оіл» не заперечують факт укладення спірних договорів, та не вказували на недостовірність наданого ТОВ «Портман Тим Україна» договору відчуження, а лише вказують на спосіб отримання даного договору, а по-друге про факт вчинення спірних правочинів свідчить внесення приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Найда О.І. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна запису № 15528794 про право власності, запису № 15541513 про право користування, запису № 15531082 про іпотеку та запису № 15532048 про обтяження, рішення про внесення яких приймалось останньою на підставі наданих їй спірних договорів як це передбачено Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25.12.2015, в той час як а по-третє, у відповідності до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом, проте, вказана норма не може бути застосована до правочину відчуження - договору купівлі-продажу від 22.07.2016, оскільки відчужувачу (ТОВ «Виробниче підприємство «Побутрембудматеріали») було достеменно відомо про протиправністьність та незаконність своїх дій.

Також, щодо обраного позивачем - ТОВ «Портман Тим Україна», способу захисту свого порушеного права суд першої інстанції зазначив, що:

- в рамках розгляду справи № 903/34/16 ТОВ «Портман Тим Україна» звернулось до суду з віндикаційним позовом на підставі ст. 388 Цивільного кодексу України. Вказаний позов був задоволений рішенням місцевого господарського суду, залишеним без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій;

- отже, позивачем був реалізований такий спосіб захисту як віндикація, а також зважаючи на вказані вище у даному судовому рішенні спори, в яких позивач намагався захистити своє порушене право власності, проте ТОВ «Виробниче підприємство «Побутрембудматеріали» продовжує порушувати право власності позивача, а тому останній і просив суд захистити його порушене право шляхом визнання вказаних правочинів недійсними та застосувати наслідки їх недійсності шляхом скасування реєстраційних записів, що були внесені на їх підставі, та не просить повернути вказане майно у своє володіння;

- законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом;

- оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст. ст. 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема ст. 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням;

- за таких обставин, у даному випадку найдієвішим способом захисту, який сприятиме якнайшвидшому відновленню порушеного права ТОВ «Портман Тим Україна» є задоволення позовних вимог про визнання недійсними спірних правочинів.

Не погоджуючись з рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Стейт Оіл" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2016 у справі № 910/16039/16 в повному обсязі та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що спірне рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин справи, їх недоведеністю, невідповідністю висновків, що викладені у рішенні фактичним обставинам справи, а також неправильному застосуванні процесуальних та матеріальних норм, що призвело до ухваленні необґрунтованого та неправосудного рішення.

В обґрунтування вказаної позиції апелянт послався на те, що:

- суд першої інстанції задовольняючи вимоги позивача самостійно змінив позовні вимоги, оскільки позивач просив спірні договори визнати нікчемними, в той час як суд першої інстанції ухвалив рішення про визнання їх недійсними;

- при прийнятті рішення судом не було враховано те, що відповідно до положень законодавства права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону (ст. 334 ЦК України), в той час як станом на дату укладення спірного договору оренди єдиним власником спірного майна, права якого були оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, був відповідач 1;

- суди не розглядають позовні заяви про визнання правочинів нікчемними;

- при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватись вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією із сторін, а доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, в той час як при укладення спірного договору оренди сторонами не було порушено вимог чинного законодавства, а також не було вчинено жодних дій які б підпадали під вимоги ст. 228 ЦК України, позивачем не надано жодних доказів, які б це підтверджували.

Не погоджуючись з рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "НБК-2015" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати в повному обсязі рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2016 у справі № 910/16039/16 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Так, апелянт послався на таке:

- спірне рішення винесено не у відповідності із тими вимогами, які заявлені позивачем, оскільки позивач висував вимоги про визнання правочинів нікчемними, в той час як оспорювані правочини були визнані недійсними, що є грубим процесуальним порушенням при якому суд вийшов за межі позовних вимог та задовольнив вимоги, які не були заявлені позивачем;

- в даному процесі оспорювався в тому числі і договір іпотеки від 22.07.2016, укладений між відповідачем 1 та апелянтом, який й справі є третьою особою 2, при цьому правовий статус останнього судом визначено невірно, оскільки його, як сторону спірного правочину мало бути залучено до часті у справі в якості відповідача;

- не було приділено увагу тій обставині, що позовні вимоги є майновими, оскільки стосуються визнання нікчемними договорів щодо конкретного нерухомого майна, а також застосування наслідків нікчемності таких договорів, проте позивач при зверненні до суду з цим позовом сплатив судовий збір за три немайнові вимоги, хоча по-перше вказані вимоги є майновими, а по-друге таких вимог шість;

- предметом спору фактично є право власності на нерухоме майно, оскільки спір стосується визнання недійсними договорів з яких виникає право власності на вказане майно, а відтак, відповідно до положень ч. 3 ст. 16 ГПК України такий спір має розглядатися за місцезнаходженням такого майна, тобто у Господарському суді Волинської області;

- на моменту укладення спірного договору іпотеки майно, яке було його предметом, не перебувало під будь-яким видом заборони і арешту, сам договір укладався у передбаченій законом нотаріальній формі, і при його укладенні нотаріусом було витребувано та перевірено наявність та законність права власності на спірне майно, яке було належним чином зареєстровано за ТОВ «Айрен Дейл», а відтак нотаріусом та сторонами були дотримані всі передумови для чинності такого правочину, а останній у жодній мірі ніяк не порушував публічний порядок, а тому не міг бути визнаний нікчемним;

- в рішенні суд першої інстанції не обґрунтував чому та за яких підстав дійшов висновку про те, що спірний договір іпотеки є нікчемним та не вказав чим саме існування даного договору порушує публічний порядок та у зв'язку з чим його слід визнати нікчемним (недійсним);

- станом на дату укладення спірного договору іпотеки єдиним власником спірного майна, права якого були оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, був відповідач 1;

- суди не розглядають позовні заяви про визнання правочинів нікчемними.

Не погоджуючись з рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Айрен Дейл" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2016 у справі № 910/16039/16 та прийняти нове рішення, у відповідності до якого у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на наступне:

- відповідно до положень чинного законодавства апелянт є добросовісним набувачем спірного майна;

- суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про зупинення провадженні у справі з тих підстав, що у Господарському суді Волинської області призначено розгляд заяви ТОВ «Будтрейд Плюс» про перегляд рішення Господарського суду Волинської області від 05.04.2016 по справі № 903/34/16 під час розгляду якої за позивачем визнано право власності на спірне майно, за нововиявленими обставинами;

- апелянт не заперечив та не спростував факт укладення спірного договору купівлі-продажу, проте звернув увагу на законність дій позивача при яких останній отримав копію вказаного договору для подання позовної заяви;

- станом на дату укладення спірного договору купівлі-продажу інформація про реєстрацію за позивачем права власності на спірне майно у Державному реєстрі речових прав та їх обтяжень була відсутня, а відтак будь-яких підстав, які б унеможливлювали вчинення даного правочину відсутні;

- станом на дату укладення спірного договору купівлі-продажу єдиним власником спірного майна, права якого були оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, був відповідач 1;

- обраний позивачем спосіб захисту свого порушеного права жодним чином не відновить його порушених прав, оскільки правовим наслідком визнання недійсними договорів є двостороння реституція, тобто, фактично, повернення спірного майна не позивачу, а відповідачу 1, який виступав продавцем такого майна за першим з укладених договорів.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2016 відновлено строки подання апеляційних скарг, апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Стейт Оіл", Товариства з обмеженою відповідальністю "НБК-2015" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Айрен Дейл" прийняті до розгляду та порушене апеляційне провадження.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2017 залучено до участі у справі № 910/16039/16 Товариство з обмеженою відповідальністю "Стейт Оіл" в якості відповідача 3, позбавивши його прав третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів. Залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "НБК-2015" в якості відповідача 4, позбавивши його прав третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів. Розгляд справи № 910/16039/16 відкладено на 02.03.2017.

Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 07.03.2017 № 09-52/161/17 у зв'язку з перебуванням головуючого судді (судді-доповідача) Калатай Н.Ф. на лікарняному, відповідно до підпункту 2.3.50 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/16039/16.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Стейт Оіл", Товариства з обмеженою відповідальністю "НБК-2015" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Айрен Дейл" у справі №910/16039/16 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Отрюха Б.В., суддів Михальської Ю.Б. та Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.03.2017 апеляційні скарги прийнято до провадження в складі нової колегії та призначено до розгляду на 13.04.2017.

Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2017 № 09-53/1502/17, у зв'язку із перебування судді Михальської Ю.Б., яка не є головуючою суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, відповідно до підпунктів 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/16039/16.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Стейт Оіл", Товариства з обмеженою відповідальністю "НБК-2015" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Айрен Дейл" у справі №910/16039/16 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Отрюха Б.В., суддів Тищенко А.І. та Майданевича А.Г.

12.04.2017 через канцелярію Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшло доповнення до відзиву на апеляційні скарги, яке колегія суддів оглянула та долучила до матеріалів справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2017 прийнято апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Стейт Оіл", Товариства з обмеженою відповідальністю "НБК-2015" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Айрен Дейл" у визначеному складі суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2017 розгляд апеляційної скарги було відкладено на 23.05.2017.

В судовому засіданні, призначеному на 23.05.2017, повноважні представники надали пояснення по справі. Представники відповідача-2 та відповідача-4 в судове засідання не зявились.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2017 апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Стейт Оіл", Товариства з обмеженою відповідальністю "НБК-2015" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Айрен Дейл" відкладено на 13.06.2017.

В судове засідання, призначене на 13.06.2017, повноважні представники відповідача-2 та відповідача-4 не з'явилися.

Представники позивача, відповідача-1 та відповідача-4, в судовому засіданні 08.06.2017, надали свої пояснення по справі.

Представник відповідача-1, в судовому засіданні 13.06.2017, подав клопотання про продовження строку розгляду спору.

Відповідно до частини 3 статті 69 Господарського процесуального кодексу України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Враховуючи викладені обставини суд вважає за можливе задовольнити клопотання представника відповідача-1 про продовження строку розгляду спору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2017 продовжено строк розгляду справи, розгляд апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "Стейт Оіл", Товариства з обмеженою відповідальністю "НБК-2015" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Айрен Дейл" відкладено на 15.06.2017.

Щодо поданих сторонами під час апеляційного перегляду додаткових доказів колегія суддів, враховуючи складність та довготривалість спірних правовідносин, вважає за доцільне, для об'єктивного і правильного вирішення спору сторін, розглядати справу по суті з врахуванням всіх наявних в матеріалах справи доказів, в тому числі і наданих сторонами під час апеляційного перегляду справи.

В судовому засіданні 15.06.2017 представники відповідача-1 та відповідача-3 надали пояснення по суті спору, підтримали доводи викладені в апеляційних скаргах та просили задовольнити дані апеляційні скарги.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Портман Тим Україна" надав пояснення по суті спору, заперечував проти доводів апеляційних скарг з мотивів викладених у відзиві на апеляційні скарги, та просив відмовити в задоволенні апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "Стейт Оіл", Товариства з обмеженою відповідальністю "НБК-2015" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Айрен Дейл", рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2017 залишити без змін.

В судове засідання, призначене на 15.06.2017, повноважні представники відповідача-2 та відповідача-4 не з'явилися.

Як зазначено у пункті 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Відповідно до пункту 3.9.1. вказаної постанови, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до пункту 2.6.10. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 № 28 оригінал судового рішення залишається в матеріалах справи; згідно з пунктом 2.6.15. вказаної Інструкції на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата.

Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам судового процесу.

Як вбачається із матеріалів справи, копії ухвали Київського апеляційного господарського суду були надіслані учасникам судового процесу на адреси, зазначені на клопотаннях та в апеляційній скарзі, що підтверджується відміткою суду на зворотній стороні ухвали.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників відповідача-2 та відповідача-4, які були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційних скарг.

Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.07.2013 Товариство з обмеженою відповідальністю «Вірго-Україна ЛТД» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Портман Тим Україна» (далі ТОВ «Портман Тим Україна») уклали договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельник Л.С. та зареєстрований в реєстрі за № 2649 (далі Договір купівлі-продажу від 09.07.2013) (а.с. 63-65 т 1), на підставі якого ТОВ «Портман Тим Україна» набуло право власності на об'єкт нерухомого майна - малий комплекс обслуговування автотранспорту загальною площею 639,2 м.кв., розташований за адресою: Волинська область, Любомльський район, с. Старовойтове, вул. Прикордонників, будинок 7-А (далі Майно).

У зв'язку з тим, що комплекс обслуговування автотранспорту фактично залишився в користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-Сервіс Плюс», учасником якого було ТОВ «Вірго-Україна ЛТД», та подальшим неодноразовим відчуженням вказаного нерухомого майна ТОВ «Портман Тим Україна» звернулось за захистом своїх порушених прав до суду з позовом про мив знання за ним права власності на Майно та витребування Майна з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Побутрембудматеріали» (далі ТОВ «Виробниче підприємство «Побутрембудматеріали»)

Так, рішенням Господарського суду Волинської області від 05.04.2016, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 01.06.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 20.07.2016 у справі № 903/34/16 за позовом ТОВ «Портман Тим Україна» до ТОВ «Виробниче підприємство «Побутрембудматеріали», ТОВ «»Техно-Сервіс Плюс», треті особи СТ «Станіславінвест» та ТОВ «Будтрейд Плюс» про визнання права власності та витребування майна з незаконного володіння позов задоволенго повністю - визнано за ТОВ «Портман Тим Україна» право власності на Майно та витребувано вказане нерухоме майно з незаконного володіння ТОВ «Виробниче підприємство «Побутрембудматеріали».

Водночас, незважаючи на вказані судові рішення, 22.07.2016 ТОВ «Виробниче підприємство «Побутрембудматеріали» як продавець та Товариство з обмеженою відповідальністю «Айрен Дейл» (далі ТОВ «Айрен Дейл») як покупець уклали договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Найда О.І. та зареєстрований в реєстрі за № 909 (далі Договір купівлі-продажу від 22.07.2016) на підставі якого ТОВ «Айрен Дейл» набуло право власності на Майно.

Також 22.07.2016:

- ТОВ «Айрен Дейл» як орендодавець та ТОВ «Стейт Оіл» як орендар уклали договір оренди, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Найда О.І. та зареєстрований в реєстрі за № 918 (далі Договір оренди) предметом якого є передача ТОВ «Айрен Дейл» у користування ТОВ «Стейт Оіл» Майно/частину Майна;

- ТОВ «Айрен Дейл» як іпотекодавець та ТОВ «НБК-2015» як іпотекодержатель уклали договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Найда О.І. та зареєстрований в реєстрі за № 910 (далі Договір іпотеки), за умовами якого в забезпечення виконання свого зобов'язання у розмірі 1 440 000 грн. в строк до 22.10.2016 ТОВ «Айрен Дейл» передало Майно в іпотеку ТОВ «НБК-2015».

22.07.2016 на підставі вказаних договорів приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Найда О.І. внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна реєстрацій ний запис №15528794 про право власності, реєстрацій ний запис №15541513 про право користування, реєстраційний запис № 15531082 про іпотеку та реєстраційний запис №15532048 про обтяження.

Звертаючись до суду з цим позовом позивач посилався на те, що Договір купівлі-продажу від 22.07.2016, Договір оренди та Договір іпотеки укладені в супереч нормам чинного законодавства та є нікчемними в силу приписів ст. 228 ЦК України з огляду на що просить визнати такі договори нікчемними та застосувати наслідки нікчемності таких правочинів шляхом скасування реєстраційних записів, внесених до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі спірних договорів.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив у повному обсязі, а саме, встановивши нікчемність спірних договорів, визнав їх недійсними та скасував відповідні реєстраційні записи, що колегія суддів вважає вірним з огляду на таке.

Згідно з ч. 1 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч. 2 ст. 228 ЦК України).

Пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначено, що:

- перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним;

- такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо;

- усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок;

- при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

У постанові Верховного Суду України від 13.04.2016 по справі № 6-1528цс15 викладено таку правову позицію:

- статтею 228 ЦК України визначено правові наслідки вчинення правочинів, що порушують публічний порядок, вважаються серйозними порушеннями законодавства, мають антисоціальний характер і посягають на істотні громадські та державні (публічні) інтереси, та встановлено перелік правочинів, які є нікчемними та порушують публічний порядок;

- відповідно до цієї статті, по-перше, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним; по-друге, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним;

- виділяючи правочин, що порушує публічний порядок, як окремий вид нікчемних правочинів, ЦК України виходить зі змісту самої протиправної дії та небезпеки її для інтересів держави і суспільства загалом, а також значимості порушених інтересів внаслідок вчинення такого правочину;

- при цьому категорія публічного порядку застосовується не до будь-яких правовідносин у державі, а лише щодо суттєвих основ правопорядку;

- з огляду на зазначене, можна зробити висновок, що публічний порядок - це публічно-правові відносини, які мають імперативний характер і визначають основи суспільного ладу держави;

- отже, положеннями статті 228 ЦК України визначено перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок;

- такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо;

- усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не вважаються такими, що порушують публічний порядок;

- при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК потрібно враховувати вину, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Пунктом 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України визначено, що однією із основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду.

Згідно з ч. 1 ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.

Конституційний Суд України у своєму рішенні № 18-рп/2012 від 13.12.2012 вказав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Розглядаючи справу № 5-рп/2013 Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.06.2013 зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Частина 1 статті 115 ГПК України встановлює, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» (у редакції чинній на момент вчинення спірних договорів) судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 13.06.2007 «Про незалежність судової влади» передбачено, що за змістом ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені.

Згідно з приписами ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття (ч. 3 ст. 105 ГПК України).

Приписами ч. 3 ст. 111-11 ГПК України визначено, що постанова касаційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

З матеріалів справи слідує, що спірні правочини були укладені 22.07.2016 - тобто після набрання законної сили рішенням Господарського суду Волинської області від 05.04.2016 у справі № 903/34/16 яким за ТОВ «Портман Тим Україна» визнано право власності на Майно та витребувано вказане Майно з незаконного володіння ТОВ «Виробниче підприємство «Побутрембудматеріали» (вказане рішення набрало законної сили з 01.06.2016 - дати прийняття Рівненським апеляційним господарським судом постанови, якою вказане рішення залишено без змін) та навіть після винесення Вищим господарським судом України постанови від 20.07.2016, якою судові рішення у вказаній справі залишені без змін.

З огляду на вказані обставини, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що спірні договори були укладені за наявності остаточного та обов'язкового до виконання судового рішення про визнання права власності на спірне Майно за ТОВ «Портман Тим Україна» та зобов'язання ТОВ «Виробниче підприємство «Побутрембудматеріали» повернути ТОВ «Портман Тим Україна» таке Майно.

Нормою ч. 3 ст. 41 Конституції України визначено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Приписами ст. ст. 317, 319 ЦК України саме власника наділено правом розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Враховуючи, що ТОВ «Виробниче підприємство «Побутрембудматеріали» було відповідачем у справі № 903/34/16 та подало касаційну скаргу на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 01.06.2016 у цій справі, вказана особа в будь-якому випадку була обізнана, що з 01.06.2016 право власності на Майно визнано за ТОВ «Портман Тим Україна», а також про те, що ТОВ «Виробниче підприємство «Побутрембудматеріали» зобов'язано повернути ТОВ «Портман Тим Україна» вказане Майно, проте ТОВ «Виробниче підприємство «Побутрембудматеріали», всупереч імперативному припису Конституції України щодо обов'язковості виконання судового рішення та наявності судового рішення про визнання права власності на спірне майно за позивачем, здійснило відчуження Майна чим фактично порушило гарантоване ст. 41 Конституції України право власності ТОВ «Портман Тим Україна».

Слід зазначити і про те, що, як вбачається зі змісту судових рішень у справі № 903/34/16 спір з приводу права власності ТОВ «Портман Тим Україна» на Майно розглядався судами неодноразово.

Зокрема, Майно було предметом розгляду в справі № 903/134/13-г, в межах якої розглядалось питання визнання недійсним правочину щодо відчуження спірного майна, що був оформлений актом приймання передачі (без дати та номеру), у відповідності до якого майно було передано від ТОВ «Техно-Сервіс Плюс» до ТОВ «Вірго-Україна ЛТД», визнання недійсним правочину щодо відчуження нерухомого майна, що був оформлений договором купівлі-продажу, укладеним між ТОВ «Вірго-Україна ЛТД» та ТОВ «Портман Тим Україна» та застосування наслідків визнання правочинів недійсними шляхом повернення майна ТОВ «Техно-Сервіс Плюс».

Так, рішенням Господарського суду Волинської області від 09.09.2015 та постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.01.2016 у справі № 903/134/13-г встановлено, що ТОВ «Портман Тим Україна» є добросовісним набувачем Майна, оскільки Майно було придбаний ТОВ «Портман Тим Україна» за відплатним договором і останнє не знало і не могло знати про те, що ТОВ «Вірго-Україна ЛТД» не мало права відчужувати майновий комплекс та відмовлено у задоволенні вимоги про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна від 09.07.2013, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельник Л.С. та зареєстрований в реєстрі за № 2649, недійсним.

Водночас під час розгляду судами справи № 903/134/13-г:

- ТОВ «Техно-Сервіс Плюс» здійснило відчуження спірного Майна на користь Споживчого товариства "Станіславінвест" (далі СТ «Станіславінвест») за договором купівлі-продажу від 15.06.2015;

- 17.06.2015 Майно було відчужено СТ «Станіславінвест» на користь ТОВ «Будтрейд Плюс»;

- 29.08.2015 Майно у ТОВ «Будтрейд Плюс» за договором купівлі-продажу нерухомого майна придбало ТОВ «Виробниче підприємство «Побутрембудматеріали».

Зі змісту постанови Вищого господарського суду України від 20.07.2016 у справі № 903/34/16 також слідує, що:

- ТОВ «Портман Тим Україна» направило на адресу реєстраційної служби Любомльського районного управління юстиції лист з повідомленням про наявність судового спору та проханням не вчиняти будь-яких реєстраційних дій до розгляду справи;

- Державним реєстратором реєстраційної служби Любомльського районного управління юстиції Волинської області Троць М.А. були вчинені протиправні, незаконні дії щодо реєстрації спірного майна, а саме державним реєстратором було взагалі видалено з державного реєстру інформацію про власність ТОВ «Портман Тим Україна» і зареєстровано спірне майно за ТОВ «Техно-Сервіс Плюс»;

- зазначені реєстраційні дії були оскаржені ТОВ «Портман Тим Україна» до адміністративного суду;

- ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.01.2016 у справі №К/800/44090/15 за позовом ТОВ «Портман Тим Україна» до Державного реєстратора реєстраційної служби Любомльського районного управління юстиції Волинської області Троць М.А. про визнання протиправними дій, визнання незаконними та скасування рішення та запису, зобов'язання вчинити дії залишено без змін постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2015, якою позов було задоволено;

- постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2015 року визнані протиправними дії Державного реєстратора щодо прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та внесення запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на спірне майно за ТОВ «Техно-Сервіс Плюс». Зобов'язано Державного реєстратора вчинити дії щодо скасування такого запису;

- судом в рамках цієї адміністративної справи встановлено, що на момент прийняття рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень за №22065328, тобто 15.06.2015, рішення господарського суду Волинської області від 26.08.2014, на підставі якого внесено запис №10032648 вже було скасовано постановою Верховного Суду України від 29.04.2015;

- Вищий адміністративний суд України, переглядаючи постанову Київського апеляційного адміністративного суду у справі №К/800/44090/15 та залишаючи її без змін, зазначив, що рішенням господарського суду Волинської області від 26.08.2014 не визнавалося право власності на спірне майно і взагалі не вирішувалося питання про право власності, тому вказане рішення не є підставою для державної реєстрації права власності відповідно вимог ст. 19 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та п. 37 Порядку № 868, у зв'язку з чим погодився з судом апеляційної інстанції, що державний реєстратор реєстраційної служби Любомльського РУЮ Волинської області Троць М.А. при проведенні вищенаведених реєстраційних дій від 15.06.2015 діяв з грубим порушенням вищенаведених законодавчих норм та Порядку № 868 і у державного реєстратора були відсутні підстави для прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за № 22065328, а тому дії державного реєстратора реєстраційної служби Любомльського РУЮ Волинської області Троць М.А. щодо прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за №22065328 та внесення запису №10032648 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на Майно за ТОВ «Техно-Сервіс Плюс» є незаконними, а рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за № 22065328 підлягає скасуванню.

Преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також рішеннями Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдінг» проти України» та від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає, серед іншого, і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Згідно з ч. 3 ст. 4 ГПК України якщо в міжнародних договорах України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»встановлює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права

Отже, судові рішення Європейського суду з прав людини є пріоритетним джерелом права для національного суду, а відтак, судові рішення у справах № 903/34/16, № 903/134/13-г та №К/800/44090/15 не може бути поставлено під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у цій справі, № 910/16039/16, не можуть їм суперечити.

Водночас згідно зі ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З огляду на наявні в матеріалах справи документальні докази, а саме на зміст судових рішень у вищезгаданих справах, суд першої інстанції дійшов цілком вірного та обґрунтованого висновку про те, що саме позивач є власником Майна та про те, що права позивача систематично порушуються шляхом відчуження належного йому на праві власності Майна на користь інших осіб, що унеможливлює реалізацію ним свого права на мирне володіння майном, гарантованого в тому числі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, укладений після постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 01.06.2016 Договір купівлі-продажу від 22.07.2016, за відсутності у ТОВ «Виробниче підприємство «Побутрембудматеріали» права власності на нерухоме майно, яке є предметом вказаного договору, та повноважень щодо розпорядження ним, спрямований на незаконне заволодіння майном ТОВ «Портман Тим Україна», а відтак, виходячи з приписів ч. 1 ст. 228 ЦК України вважається таким, що порушує публічний порядок.

Так само спрямовані й на заволодіння майном ТОВ «Портман Тим Україна» й укладені після Договору купівлі-продажу від 22.07.2016, Договір оренди та Договір іпотеки.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч. 2 ст. 228 ЦК України).

Стаття 215 ЦК України встановлює, що:

- підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1);

- недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним (ч. 2);

- якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3).

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначено, що судам відповідно до статті 215 ЦК необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо).

Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Частина 1 п. 2.5.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» визначає, що необхідно з урахуванням приписів статті 215 ЦК України та статті 207 ГК України розмежовувати види недійсності правочинів, а саме: нікчемні правочини, недійсність яких встановлена законом (наприклад, частина перша статті 220, частина друга статті 228 ЦК України, частина друга статті 207 ГК України), і оспорювані, які можуть бути визнані недійсними лише в судовому порядку за позовом однієї з сторін, іншої заінтересованої особи, прокурора (зокрема, частина перша статті 227, частина перша статті 229, частина перша статті 230, частина перша статті 232 ЦК України, частина перша статті 207 ГК України).

Отже, виходячи з приписів ч. 2 ст. 228 ЦК України Договір купівлі-продажу, Договір оренди та Договір іпотеки, вказані правочини є нікчемними тобто такими, недійсних якими прямо встановлена законом і визнання недійсними яких в судовому порядку не вимагається.

В той же час частини 2 та 3 п. 2.5.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» встановлюють, що:

- за змістом частини другої статті 215 ЦК України нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду. Однак це не виключає можливості подання та задоволення позову про визнання нікчемного правочину (господарського договору) недійсним;

- отже, спори про визнання нікчемних правочинів недійсними підлягають вирішенню господарськими судами у загальному порядку. З'ясувавши, що оспорюваний правочин є нікчемним, господарський суд зазначає в резолютивній частині рішення про його недійсність або, за відсутності підстав для такого визнання, відмовляє в задоволенні позову.

В той же час п. 1 ч. 1 ст. 83 ГПК України встановлює, що господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Отже, враховуючи, роз'яснення викладені в п. 3 п. 2.5.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», а також приписи п. 1 ч. 1 ст. 83 ГПК України, суд першої інстанції цілком вірно в резолютивній частині рішення зазначив саме про недійсність спірних правочинів. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

За таких обставин посилання апелянтів на те, що суд першої інстанції задовольняючи вимоги позивача самостійно змінив позовні вимоги, оскільки позивач просив спірні договори визнати нікчемними, в той час як суд першої інстанції ухвалив рішення про визнання їх недійсними, колегією суддів до уваги не приймаються.

Щодо посилань апелянтів на приписи ст. 334 ЦК України щодо виникнення права власності на майно, яке підлягає державній реєстрації, з дня такої реєстрації відповідно до закону та наявність станом на дату укладення спірних правочинів зареєстрованого права власності на спірне майно за ТОВ «Виробниче підприємство «Побутрембудматеріали», слід зазначити таке.

Відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5 (зі змінами та доповненнями), рішення суду про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна є правовстановлювальним документом.

Як було встановлено вище ТОВ «Виробниче підприємство «Побутрембудматеріали» не є та, відповідно, не було власником Майна, а відтак сам лише факт реєстрації за ним такого права не є підставою для набуття ним права власності та Майно та, відповідно, не наділяє його правами, які належать власнику Майна, в тому числі і правом розпорядження Майном.

Водночас колегія зауважує на тому, що спірні правочини є такими, що спрямовані на заволодіння майном ТОВ «Портман Тим Україна», а наявність чи відсутність державної реєстрації за іншою особою права власності на Майно жодним чином не впливає на вказаний факт та, відповідно, не може свідчити про дійсність таких правочинів.

Щодо посилань на неналежність доказів вчинення спірних правочинів в частині надання копії Договору купівлі-продажу від 22.07.2016, яка не могла бути у наявності у ТОВ «Портман Тим Україна», слід зазначити таке.

Дійсно в матеріалах справи відсутня належним чином засвідчена копія Договору купівлі-продажу від 22.07.2016, а також будь-які копії Договору оренди та Договору іпотеки, проте про факт укладення таких договорів свідчить внесення приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Найда О.І. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна запису № 15528794 про право власності, запису № 15541513 про право користування, запису № 15531082 про іпотеку та запису № 15532048 про обтяження, рішення про внесення яких приймалось останньою на підставі наданих їй спірних договорів як це передбачено Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25.12.2015, сторонами не заперечується факт укладення таких договорів.

Слід зазначити і про те, що, положення оспорюваних правочинів не впливають на нікчемність таких правочинів.

Щодо обраного ТОВ «Портман Тим Україна», способу захисту свого порушеного права колегія суддів зазначає таке.

До звернення до суду з цим позовом ТОВ «Портман Тим Україна» вже було подано віндикаційний позов (справа № 903/34/16), який був задоволений, тобто, позивачем був реалізований такий спосіб захисту як віндикація, проте ТОВ «Виробниче підприємство «Побутрембудматеріали» продовжує порушувати право власності позивача, а тому ТОВ «Портман Тим Україна» просило суд захистити його порушене право шляхом визнання вказаних правочинів нікчемними та застосувати наслідки їх недійсності шляхом скасування реєстраційних записів, що були внесені на їх підставі, та не просить повернути вказане майно у своє володіння.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст. ст. 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема ст. 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 12.06.2013 по справі № 6-32цс13.

З огляду на викладене вище, а також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у даному випадку найдієвішим способом захисту, який сприятиме якнайшвидшому відновленню порушеного права ТОВ «Портман Тим Україна» є саме задоволення позовних вимог про визнання недійсними спірних правочинів.

Враховуючи визнання недійсними спірних правочинів, суд першої інстанції цілком правомірно задовольнив і позовні вимоги про застосування наслідків недійсності правочинів шляхом скасування реєстраційного запису №15528794 про право власності, реєстраційного запису №15541513 про право користування та реєстраційного запису №15531082 про іпотеку, які вчинені на підставі недійсних (нікчемних) правочинів. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Враховуючи, що саме ТОВ «Виробниче підприємство «Побутрембудматеріали» було обізнано про відсутність в нього права розпоряджатися майном та, відповідно, вчиняти спірні правочини, з огляду на приписи ч. 2 ст. 49 ГПК України, згідно з якою, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору,суд першої інстанції цілком вірно поклав судові витрати за подачу позову саме на ТОВ «Виробниче підприємство «Побутрембудматеріали» .

Водночас щодо розміру судових витрат за звернення до суду з цим позовом, слід зазначити таке.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» в редакції, чинній на дату звернення з цим позовом, при зверненні до господарського суду встановлені ставки судового збору в таких розмірах:

- за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат;

- за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру 1 розмір мінімальної заробітної плати;

- за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду; апеляційних скарг у справі про банкрутство; заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги;

- за подання апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду; заяви про приєднання до апеляційної чи касаційної скарги на ухвалу суду 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Вказана правова позиція викладена й в п. 2.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», згідно з яким, якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог (абзац другий частини третьої статті 6 Закону).

Предметом розгляду у цій справі є шість немайнових вимог.

Судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).

Отже, виходячи з приписів Закону України «Про судовий збір», судовий збір за звернення з позовною заявою мав бути сплачений в розмірі 8 268 грн. (1 378*6), в той час як позивачем за звернення до суду з цим позовом сплачено судовий збір в сумі 4 134 грн., що на 4 134 грн. менше за встановлений законодавством розмір.

За таких обставин, стягненню з ТОВ «Виробниче підприємство «Побутрембудматеріали» в дохід Державного бюджету України підлягає судовий збір за звернення до суду першої інстанції з цим позовом в сумі 4 134,00 грн.

Водночас колегія суддів не погоджується з твердженнями ТОВ «НБК-2015» про те, що позовні вимоги у цій справі є майновими, а предметом спору фактично є право власності на нерухоме майно, оскільки позовні вимоги про визнання нікчемними (недійсними) договорів є немайновими вимогами, а визнання права власності на майно вже було предметом розгляду у справі № 903/34/16.

З відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень слідує, що постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 28.11.2016 у справі № 903/34/16 залишено без змін ухвалу Господарського суду Волинської області від 25.10.2016, якою, в свою чергу, залишено без змін рішення Господарського суду Волинської області від 05.04.2016, а відтак послання ТОВ «Айрен Дейл» на те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про зупинення провадженні у справі з тих підстав, що у Господарському суді Волинської області призначено розгляд заяви ТОВ «Будтрейд Плюс» про перегляд рішення Господарського суду Волинської області від 05.04.2016 по справі № 903/34/16 під час розгляду якої за позивачем визнано право власності на спірне майно, за нововиявленими обставинами, колегією суддів до уваги не приймаються.

Колегія суддів погоджується з ТОВ «НБК-2015» щодо того, що в даному процесі оспорювався в тому числі і Договір іпотеки від 22.07.2016, укладений між відповідачем 1 та ТОВ «НБК-2015» і його, як сторону спірного правочину мало бути залучено до часті у справі в якості відповідача, проте незалучення судом першої інстанції зазначеної особи до участі у справі саме в якості відповідача, з огляду на приписи ч. 5 п. 12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» від 17.05.2011 № 7 та на те, що спір сторін судом першої інстанції по суті розглянутий вірно, не є підставою для скасування оспорюваного рішення.

Водночас під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції процесуальний статус як ТОВ «НБК-2015», так і ТОВ «Стейт Оіл», які є сторонами оспорюваних правочинів замінено з третіх осіб на відповідачів.

Враховуючи вищевикладене, апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Стейт Оіл», Товариства з обмеженою відповідальністю «НБК-2015» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Айрен Дейл» задоволенню не підлягають, рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2016 у справі № 910/16039/16 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК України судові витрати по справі за звернення з апеляційними скаргами покладаються на їх заявників.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Стейт Оіл», на рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2016 у справі № 910/16039/16 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НБК-2015» на рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2016 у справі № 910/16039/16 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Айрен Дейл» на рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2016 у справі № 910/16039/16 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2016 у справі № 910/16039/16 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Побутрембудматеріали" (09221, Київська обл., Кагарлицький р-н, с. Леонівка, 62 км автодороги "Київ-Знам'янка"; ідентифікаційний код 24888504) в дохід Державного бюджету 4 134,00 грн. судового збору за звернення до суду першої інстанції. Видати наказ.

Видачу виконавчого документа доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи № 910/16039/16 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді А.І. Тищенко

А.Г. Майданевич