Справа № 338/243/17

Провадження № 22-ц/779/999/2017

Категорія 50

Головуючий у 1 інстанції Битківський Л. М.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2017 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Максюти І.О.,

суддів: Пнівчук О.В., Мелінишин Г.П.

секретаря Турів О.М.,

з участю представника апелянта ОСОБА_2

та представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про зміну розміру аліментів за апеляційною скаргою ОСОБА_6, що діє в інтересах ОСОБА_4 на рішення Богородчанського районного суду від 05 травня 2017 року,

в с т а н о в и л а :

У лютому 2017 року ОСОБА_4 звернулася з позовом до ОСОБА_5 про зміну розміру аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, обгрунтовуючи позовні вимоги тим, що рішенням Богородчанського районного суду від 12.12.2014 року зменшено попередньо визначений судом розмір аліментів, які мав сплачувати відповідач на утримання сина та визначено розмір аліментів у твердій грошовій сумі 500 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття. З часу постановлення судового рішення змінились обставини, які були враховані судом при визначенні попереднього розміру аліментів, а саме збільшились додаткові витрати на харчування дитини в навчальному закладі, забезпечення шкільним приладдям, витрати на організацію навчального процесу, шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_8 розірвано. Обставиною, яка змінилась і має суттєве значення для визначення розміру аліментів також є стан здоров‘я дитини, яка перебуває на «К» та «Д» обліку у Богородчанській ЦРЛ та потребує систематичного медикаментозного лікування, що є дороговартісним. З причини відсутності власного житла позивач проживає у будинку матері, яка знаходиться на диспансерному обліку з приводу хронічної надниркової недостатності важкої форми, являється інвалідом 2 - групи, потребує постійного лікування. Попри те, що позивач важко фізично працює на підприємстві, часто у нічні зміни та вихідні, щоб заробити більше коштів, а у періоди відпусток виїжджає на сезонні заробітки, самостійно утримати дитину їй важко. Відповідач є особою працездатного віку, інших утриманців не має, добровільно сплачувати більшу суму не бажає, а аліменти у розмірі 500 грн. не забезпечують елементарних потреб дитини, це спонукало її звернутися з даним позовом.

Просила ухвалити рішення, яким змінити розмір аліментів, стягнених рішенням Богородчанським районного суду від 12 грудня 2014 року з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 на утримання сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, збільшивши розмір аліментів з 500 гривень до 1200 грн. щомісячно з дня набрання цим рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття. Стягнути з відповідача на її користь 800 грн. за надання правової допомоги.

Рішенням Богородчанського районного суду від 05 травня 2017 року позов задоволено частково. Суд змінив розмір аліментів, визначений рішенням Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 12.12.2014 року та ухвалив стягувати з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 на утримання сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти в твердій грошовій в розмірі 850 грн. щомісячно, починаючи з дня набрання законної сили рішенням суду і до досягнення повноліття дитиною. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду в частині визначення розміру аліментів ОСОБА_6, що діє в інтересах ОСОБА_4, подана апеляційна скарга з мотивів невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи.

Апелянт зазначає, що судом не надано належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам щодо зміни матеріального та сімейного стану відповідача та інші обставини, що мають істотне значення для зміни раніше встановленого розміру аліментів, тому висновки суду про визначення аліментів в розмірі 850 грн щомісячно на утримання неповнолітньої дитини не відповідають обставинам справи. Присуджений судом розмір аліментів є меншим ніж половина встановленого з 01 травня 2017 року розміру прожиткового мінімуму для дитини віком від 6 до 18 років і є недостатнім для забезпечення нормальних умов для життєдіяльності та розвитку неповнолітньої дитини. Просила рішення суду змінити в частині визначення розміру аліментів, стягнувши з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 на утримання сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти в твердій грошовій сумі 1200 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідачем рішення суду не оскаржується.

Вислухавши представника апелянта та представника відповідача, доповідь судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає її необґрунтованою, виходячи з наступних підстав.

В силу ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, але апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Згідно ст.10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб. За змістом ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того, згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що батьком дитини ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, є відповідач ОСОБА_5, а матір’ю - позивач ОСОБА_4, що підтверджено відомостями, які містяться у свідоцтві про народження серії 1-НМ № 228403, виданому відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Надвірнянського районного управління юстиції в Івано-Франківській області 08.02.2013 року. (а.с.4).

Шлюб між батьками дитини розірвано 06 вересня 2016р. рішенням Богородчанського районного суду від 06 вересня 2016р., яке набрало законної сили 19.09.2016р. (а.с.8)

Згідно рішення Калуського міськрайонного суду від 12 грудня 2014, яке набрало законної сили 27.01.2015р., змінено розмір аліментів, присуджених рішенням Богодчанського районного суду від 05.03.2013 року та вирішено стягувати з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 на утримання сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти у розмірі 500 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття. (а.с.5).

З довідки про склад сім’ї №192 від 20.02.2017 року встановлено, що до складу сім’ї позивача ОСОБА_4 входять мати ОСОБА_4 та син ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто дитина проживає з матір’ю (а.с.6).

З довідки Управління праці та соціального захисту населення Богородчанської РДА №650 від 03.04.2017 року виходить, що позивач ОСОБА_4 не перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Богородчанської РДА. (а.с.30), працює в ДП «Виробниче об’єднання «Карпати» з 07.11.2016 року в’язальником схемних джгутів, кабелів та шнурів (3 розряду), дохід позивача за період з 07.11.2016 року по 31.03.2017 року склав 31521,42 грн., сума до виплати - 25374,74 грн., про що свідчить довідка ДП «Виробниче об’єднання «Карпати» №05 від 07.04.2017 року (а.с.53-54), в період з 12.12.2014 року по 12.04.2017 року позивач періодично перетинала кордон України з ОСОБА_9 та Російською Федерацією (а.с.51-52), мотивуючи тим, що виїжджає на заробітки.

Згідно довідки виконкому Марківської сільської ради ОСОБА_5 є дитиною особи – ліквідатора наслідків аварії на ЧАЕС, не працює (а.с.35) та з 12 грудня 2014р. по 12.04.2017р. не зареєстрований як безробітний в центрі зайнятості, що підтверджується довідками Богородчанського районного центру зайнятості (а.с.36, 60), не перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Богородчанської РДА та станом на 28.04.2017 року жодного виду допомоги не отримує, про що свідчить довідка №932/01-23 від 28.04.2017 року (а.с.61), з 12.12.2014 року по 12.04.2017 року відповідач періодично перетинав кордон України з ОСОБА_9 та Білорусь (а.с.32-34,59), періодично проходить курс лікування за призначенням лікаря (а.с.67-70), надавав позивачу матеріальну допомогу на утримання дитини, купуючи дитині одяг та шкільне приладдя, на підтвердження чого подав накладні, товарні чеки (а.с.63-66).

Щодо стану здоров»я дитини позивачем надані довідки Богородчанської центральної районної лікарні від 27.02.2017 року №95 про те, що дитина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, знаходиться на «К» спостереженні у психіатра, «Д» обліку в психоневрологічному кабінеті та потребує амбулаторного лікування, знаходиться на «Д» спостереженні в лікаря-педіатра з діагнозом «гострий обструктивний бронхіт. Хронічний тонзиліт. Потребує амбулаторного лікування (а.с.9, 10), не відвідував колектив з 20.04.17р. по 03.05.17р. Діагноз: гострий обструктивний бронхіт (а.с.62), дитина знаходилася на лікуванні у педіатричному відділенні з 17.12.2016 року по 30.12.2016 року з діагнозом «гострий обструктивний бронхіт» (а.с.11).

Крім того, позивачем надано довідки про те, що ОСОБА_2 (мати позивача) знаходиться постійно на лікуванні з діагнозом «хронічна надниркова хвороба», несе витрати на придбання гормональних препаратів за власні кошти (а.с.12), виписку із медичної карти стаціонарного хворого №1550016 ОСОБА_2 із зазначенням діагнозу «ГЕРХ. Хронічний гастродуоденіт в ст. загострення з підвищеною секреторною функцією» (а.с.14), довідку Богородчанської ЦРЛ про знаходження на «Д» обліку у ендокринолога, є інвалідом ІІ групи згідно посвідчення №137624 ОСОБА_2 (а.с.15, 16) та отримує пенсію в розмірі 1200 грн. і потребує грошової допомоги для придбання ліків (а.с.13)

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з положень ч. 1ст. 192, ст.ст. 180, 182 СК України, встановивши, що матеріальний стан відповідача змінився, дійшов висновку про зміну розміру аліментів до 850 гривень щомісячно.

Ухвалюючи рішення, суд вірно визначив характер спірних правовідносин та застосував норми матеріального права, які підлягали застосуванню.

Відповідно до ч.1 ст.192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Виходячи зі змісту наведеної норми, спір щодо зміни розміру аліментів вирішується шляхом ухвалення рішення судом про збільшення або зменшення розміру аліментів.

Так, за змістом ч.1 ст. 180 та ч 3 ст. 181 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ст. 184 Сімейного кодексу України якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.

Якщо розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, менше мінімального розміру, передбаченого частиною другою статті 182 цього Кодексу, то дитині призначається відповідно до закону державна допомога в розмірі різниці між визначеним розміром аліментів і 30 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

За змістом ч.2 ст.51 Конституції України та ст.180 Сімейного кодексу України обов’язок щодо утримання дитини покладений на обох батьків, тобто дитину повинен утримувати не лише їх батько, а і її мати.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет на 2017 рік» для дитини віком дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2017 року - 1689 гривень, з 1 травня - 1777 гривень, з 1 грудня - 1860 гривень.

Положеннями ст.1 Закону України «Про прожитковий мінімум» поняття прожиткового мінімуму визначено як вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я, набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, у тому числі, дітей віком від 6 до 18 років.

Таким чином, аналізуючи зазначені норми закону, колегія суддів виходить з того, що батьки дитини повинні забезпечити для дитини утримання у розмірі не меншому прожиткового мінімуму на місяць, встановленого на відповідний період для певного віку дитини, як мінімальної гарантії загального рівня забезпеченості повноцінним харчуванням для розвитку організму дитини, збереження її здоров’я та розвитку дитини, а кожен з батьків повинен надати дитині утримання у розмірі не меншому половини цього прожиткового мінімуму щомісячно.

Жодних доказів про зміну матеріального стану відповідача і про його доходи матеріали справи не містять.

Суд збільшив розмір стягнених з відповідача у твердій грошовій сумі аліментів до 850 гривень, що дорівнює приблизно половині прожиткового мінімуму на дитину (різниця становить у 38,5 грн.). За положеннями ч.2 ст.184 СК України цей розмір підлягає індексації відповідно до закону.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про зміну матеріального стану відповідача, який надає йому можливість сплачувати аліменти у більшому розмірі, оскільки відповідач ці обставини не заперечує, не подавши жодних доказів на спростування позиції позивача.

Апелянт зазначила, що дитина хворіє та по мірі необхідності потребує лікування, що супроводжується витратами з її сторони. Ці обставини свідчать про необхідність додаткових витрат на дитину і не є предметом даного спору, а позивач не обмежена у праві заявити позов про визначення розміру участі батька у додаткових витратах на дитину.

Крім того, на розмір аліментів, відповідно до ст.182 СК України, впливають лише ті обставини, які стосуються дітей та платника аліментів, а відповідно до ст.192 СК України, у разі зміни розміру аліментів – обставини, які стосуються платника або одержувача (матері дитини) аліментів, тому колегія суддів дійшла висновку, що доводи апелянта про захворювання її матері на зміну розміру аліментів не впливає, оскільки цей факт сам по собі не породжує аліментних правовідносин за відсутності рішення суду, тобто у позивача не виник обов’язок щодо утримання її матері. Тим більше, її мати має самостійний доход у вигляді пенсії, яка дорівнює розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб.

Виходячи із змісту ч.2 ст.303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції досліджені у встановленому законом порядку, а апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, що давало б підставу для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового або зміни рішення.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, судом ухвалено рішення з додержанням вимог закону, а тому підстав для його скасування не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.307, 308, 313-314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6, що діє в інтересах ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Богородчанського районного суду від 05 травня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді: І.О. Максюта

ОСОБА_10

ОСОБА_11