№ 2-а-1287/09
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 жовтня 2009 р. Ленінський районний суд м. Вінниця
в складі: головуючого судді Бойка В.М.
при секретарі Паруліте Ю.Е.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до лейтенанта міліції Фурна Романа Івановича про скасування постанови інспектора ДАІ лейтенанта міліції Фурна Р.І. від 12.04.2009 року по справі про адміністративне правопорушення, провадження по справі закрити,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся в Ленінський районний суд м. Вінниці з позовом до лейтенанта міліції Фурна Романа Івановича про скасування постанови інспектора ДАІ лейтенанта міліції Фурна Р.І. від 12.04.2009 року по справі про адміністративне правопорушення, провадження по справі закрити.
Позов мотивовано тим, що 12.04.2009 року інспектором ДАІ л-нтом міліції Фурна Р.І. було винесено постанову ВО 62788 у справі про адміністративне правопорушення передбачене ст. 122 ч.1 КУпАП.
Дану постанову вважає незаконною з наступних підстав.
Зазначена постанова винесена за результатами застосування фіксації порушень ПДР засобами фото- та відеофіксації, що працюють у автоматичному режимі, у відповідності до ст.14-1 КпАП , проте прилад „Візир", яким проводився нагляд за дорожнім рухом з метою фіксації порушень ПДР, не є автоматичним засобом фото- чи відеофіксації, оскільки він знаходиться у співробітника ДАІ, керується ним безпосередньо або через комп'ютер (визначаються ті параметри, які фіксуються приладом, зокрема, швидкість, об'єкт зйомки, її режими, кут огляду приладу, тощо). Між тим, ст. 14-1 КпАП України передбачає, що для її застосування необхідно, щоб фіксація велася саме засобами фото-, кіно- або відео зйомки, які працюють у автоматичному режимі. За таких умов, така фіксація не відповідає вимогам закону, до того ж, не сприяє виконанню основних завдань міліції і, зокрема, ДАІ по профілактиці та припиненню правопорушень.
У тексті постанови зазначено, що позивач є власник транспортного засобу, керував автомобілем «Рено», д.н.з. НОМЕР_1, в с. Гаї Шевченківські, рухався з перевищенням допустимої швидкості на 32 км/год..
Проте для таких висновків у особи, яка винесла постанову, не було жодних підстав. На місці ніби - то порушення його ніхто не зупиняв, постанову та протокол не складав.
Якщо постанова виноситься щодо особи, яка безпосередньо керувала транспортним засобом, то ця постанова повинна бути винесена у загальному порядку. Якщо постанова виноситься за результатами фото-фіксації, у порядку ст..14-1 КпАП, то ця постанова не повинна містити тверджень, що саме зазначена особа керувала транспортним засобом. Отже, така постанова підлягає скасуванню, як винесена із порушенням закону.
До того ж на цій фото-фіксації не можливо визначити де саме ця фіксація відбулась. Адже на фото крім автомобіля нічого того, що підтверджує його пересування в місцевості населеного пункту не зафіксовано, а саме: ні знаку обмеження швидкості; ні знаку, який вказував би, що це населений пункт - с. Гаї Шевченківські, про що вказав у своїй постанові інспектор, жодного натяку на те, що дана місцевість є населеним пунктом.
Також, позивач зазначив, що Заступником Генерального Прокурора України 02.07.2009р. було внесено Припис начальнику Департаменту ДАІ МВС України щодо усунення порушень закону при притягненні осіб до адміністративної відповідальності, у якому вказано на неприпустимість застосування приладу „Візир" для фіксування порушень у порядку ст.14-1 КпАП України, тобто порушення законодавства є очевидним і визнаним Генеральною Прокуратурою України, а також враховуючи те, що винесення зазначеної постанови із порушенням вимог закону та повноважень посадової особи, яка її винесла, та яка проводила вимірювання, спричинило істотну шкоду його охоронюваним законом інтересам у вигляді необґрунтованого притягнення до відповідальності, вважає, що дії інспектора ДАІ є неправомірними, а постанова про притягнення позивача - ОСОБА_1 - є незаконною та підлягає скасуванню.
Додав, що лист надісланий йому з даною постановою він отримав лише 17 серпня 2009 року, що позбавляє його права на оскарження даної незаконної постанови у встановлений законом строк. Але беручи до уваги той факт, що пропуск строків на оскарження був допущений не з його вини, просив поновити даний строк для можливості захисту своїх прав.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 уточнив позовні вимоги та просив суд визнати незаконними дії лейтенанта міліції Фурна Романа Івановича щодо винесення відносно ОСОБА_1 постанови про адміністративне порушення від 12 квітня 2009 року, а постанову ВО № 62788 від 12.04.2009 року інспектора ДАІ лейтенанта міліції Фурна Романа Івановича про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за скоєння правопорушення, передбаченого ст. 122 ч. 1 КУпАП скасувати.
Відповідач в судове засідання не з’явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, заперечень не надіслав.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно постанови № ВО 62788 від 12.04.2009 року, на позивача було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 340 гривень, за те що він 12.04.2009 року о 12 год. 12 хв., в с. Гаї Шевченківські рухався автомобілем «Рено», д.н.з. НОМЕР_1 зі швидкістю 92 кмгод.,та перевищив швидкість на 32 кмгод.
Зазначена постанова винесена за результатами застосування фіксації порушень ПДР засобами фото- та відеофіксації, що працюють у автоматичному режимі, у відповідності до ст.14-1 КпАП , проте прилад „Візир", яким проводився нагляд за дорожнім рухом з метою фіксації порушень ПДР, не є автоматичним засобом фото- чи відеофіксації, оскільки він знаходиться у співробітника ДАІ, керується ним безпосередньо або через комп'ютер (визначаються ті параметри, які фіксуються приладом, зокрема, швидкість, об'єкт зйомки, її режими, кут огляду приладу, тощо).
Між тим, ст. 14-1 КпАП України передбачає, що для її застосування необхідно, щоб фіксація велася саме засобами фото-, кіно- або відео зйомки, які працюють у автоматичному режимі.
За таких умов, така фіксація не відповідає вимогам закону, до того ж, не сприяє виконанню основних завдань міліції і, зокрема, ДАІ по профілактиці та припиненню правопорушень.
Відповідно ст. 122 ч.1 КпАП України – перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину.
Відповідно ст. 23 КпАП України – адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання осіб, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Тому, враховуючи вищевикладене, узявши до уваги копії матеріалів справи про адміністративне правопорушення, суд прийшов до переконання про те, що вина Василика А.С. у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 122 ч. 1 КпАП України не доведена та не обґрунтована.
Враховуючи те, що відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, суд прийшов до висновку, що відповідач в даному випадку не діяв у відповідності до Конституції та законів України, діяв упереджено, недобросовісно та нерозсудливо, не врахував права особи на участь у процесі прийняття рішення та допустив порушення прав позивача, які гарантовані законом.
При вирішенні даної конкретної справи, суд, відповідно до ст. 8 КАС України, також керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не доведено суду правомірність прийнятої постанови, в свою чергу доводи позовної заяви знайшли підтвердження матеріалами справи, а тому суд прийшов до переконання про обґрунтованість позовних вимог, які підлягають задоволенню у повному обсязі.
Керуючись Правилами дорожнього руху, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України N 1306 від 10.10.2001 року, ст.ст. 256, 268, 279, 288 КпАП України, ст.ст. 2, 7-9, 17, 18, 158-163, 167 КАС України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити.
Визнати незаконними дії лейтенанта міліції Фурна Романа Івановича щодо винесення відносно ОСОБА_1 постанови про адміністративне порушення від 12 квітня 2009 року.
Постанову ВО № 62788 від 12.04.2009 року інспектора ДАІ лейтенанта міліції Фурна Романа Івановича про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за скоєння правопорушення, передбаченого ст. 122 ч. 1 КУпАП скасувати.
Постанова суду можу бути оскаржена, шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: