Справа № 2-767/09  

РІШЕННЯ  

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ  

14.10.2009  р.                                                                                                                               м. Саки  

  Сакський міськрайонний суд АР Крим у складі  

головуючого судді -  Бондарева Р.В.  

при секретарі -  Костюковій О.В.,  

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 Есміре, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 Февзієвича про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом вселення, встановлення порядку користування квартирою, за позовом ОСОБА_3 Февзієвича, ОСОБА_4 Сабє до Сакської райдержадміністрації, треті особи - ОСОБА_1 Есміре,  ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування розпорядження райдержадміністрації про приватизацію житла, скасування реєстрації права власності, визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру,  

ВСТАНОВИВ:  

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2, 1993 р. н. до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом вселення, встановлення порядку користування житлом. Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що у 1995 р. вона як донька депортованих громадян отримала двокімнатну квартиру АДРЕСА_1. Квартиру отримано на сім’ю з 3 осіб, до складу якої входив чоловік ОСОБА_3 та їх донька ОСОБА_2, 1993 р. н. У 1996 р. квартиру було приватизовано членами її сім’ї у рівних частках, а тому власниками по 1/3 частки квартири стали вона, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 Після приватизації квартири у 1997 р. шлюб між ними було розірвано, вона з донькою переїхала на проживання в м. Євпаторію, відповідач залишився проживати в квартирі. Враховуючи, що ОСОБА_3 перешкоджає у здійсненні прав власників квартири, робить неможливим проживання в ній, просить усунути перешкоду у користуванні спірною квартирою, вселити її та доньку в квартиру, встановити порядок користування квартирою, виділивши у користування позивачів житлову кімнату площею 15,7 кв. м., ОСОБА_3 житлову кімнату № 2 площею 11,3 кв. м., інші приміщення залишити у спільному користуванні.  

ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до Сакської райдержадміністрації, в якому просять визнати незаконним розпорядження Сакської райдержадміністрації № 246 від 25.07.1996 р. про приватизацію квартири АДРЕСА_1, скасувати реєстрацію права власності на вказану квартиру, визнати недійсним свідоцтво про право власності на квартиру від 26.07.1996 р. Свої вимоги позивачі обґрунтовують тим, що у 1995 р. вони з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 переїхали в спірну квартиру. Розпорядженням Сакської райдержадміністрації № 246 від 25.07.1996 р. вказана квартира була приватизована у рівних частках ОСОБА_3, донькою та дружиною – ОСОБА_1 та видано свідоцтво про право власності на квартиру від 26.07.1996 р. Однак приватизація квартири була проведена без згоди позивачів, про що їм стало відомо лише у 2002 р. Позивачі вважають, що при приватизації квартири було порушено право ОСОБА_4 на приватизацію частки квартири, оскільки вона проживала постійно за вказаною адресою, входила до складу сім’ї наймача квартири, а їх згоди на приватизацію не було отримано. Враховуючи викладене, просять позов задовольнити.  

В судовому засіданні ОСОБА_1 свій позов підтримала, проти задоволення позову ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заперечує.  

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судовому засіданні свій позов підтримали, заперечують проти задоволення позову ОСОБА_1, ОСОБА_2  

Представник Сакської райдержадміністрації в судовому засіданні 23.02.2009 р. заперечує проти задоволення позову ОСОБА_3 та ОСОБА_4, при розгляду позову ОСОБА_1 покладається на розсуд суду. На інші судові засідання не з’явився, про причини неявки не повідомив, а тому за згодою сторін суд вважає можливим розглянути справу у його відсутності.  

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного.  

Судом встановлено, що ОСОБА_3 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 до 22.09.1997 р. Від шлюбу сторони мають доньку ОСОБА_2, 1993 р. н.  

Згідно з ордером на квартиру АДРЕСА_1, який видано виконавчим комітетом Уютненської сільської ради на підставі договору про часткову участь з УКСом Держкомнаца від 05.04.1995 р. та рішення адміністрації і профкому КП БПМК-4 від 27.06.1995 р., спірну квартиру передано у користування ОСОБА_1 на склад сім’ї з 3 осіб: неї, чоловіка - ОСОБА_3 та доньки - ОСОБА_2    

Відповідно до розпорядження Сакської райдержадміністрації № 246 від 25.07.1996 р. затверджено протокол № 10 засідання комісії по приватизації житла, до переліку якого входить квартира АДРЕСА_1. Згідно з протоколом № 10 від 25.07.1996 р. спірну квартиру вирішено передати у приватну власність сім’ї зі складом 3 осіб.  

Згідно з заявою до керівника органу приватизації від 27.06.1996 р. ОСОБА_1 просила оформити спірну квартиру у приватну власність між членами її сім’ї у рівних частках. Заява підписана від імені ОСОБА_1 та ОСОБА_3  

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 25.07.1996 р. квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності у рівних частках ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2  

Згідно з паспортом ОСОБА_4 вона зареєструвалася у спірній квартирі 14.07.1997 р.  

ОСОБА_4 вважає, що її право на приватизацію квартири порушено, оскільки вона проживала в спірній квартирі з 1995 р. без реєстрації, входила до складу сім’ї ОСОБА_3, а тому мала право на приватизацію частки квартири.  

Суд не може погодитися з вказаними доводами з наступних підстав.  

Як встановлено судом, спірна квартира була передана у користування ОСОБА_1 на склад сім’ї з трьох осіб, оскільки сім’я позивачки складалася з чоловіка ОСОБА_3 та доньки ОСОБА_2 До складу сім’ї наймача спірної квартири ОСОБА_4 не входила, а зареєструвалася в квартирі через рік після її приватизації.  

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (далі ОСОБА_5) приватизація здійснюється шляхом безоплатної передачі громадянам квартир (будинків) з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена сім’ї та додатково 10 квадратних метрів на сім’ю.  

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону до членів сім’ї наймача включаються лише громадяни, які постійно проживають в квартирі (будинку) разом з наймачем або за яким зберігається право на житло.  

Таким чином, суд не може визнати, що було порушення права ОСОБА_4 на приватизацію квартири у сенсі вимог ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», оскільки вона не була членом сім’ї наймача ОСОБА_1 Крім того, загальна площа квартири розміром 53,2 кв. м. не дозволяла здійснити її приватизацію на ОСОБА_4 з урахуванням вимог ст. 3 Закону.    

Згідно зі свідоцтвом про розірвання шлюбу від 22.09.1997 р., шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було розірвано.  

Зі свідоцтва про шлюб від 19.01.2007 р. убачається, що ОСОБА_1 зареєструвала шлюб з ОСОБА_6  

ОСОБА_3 зареєстрував шлюб з ОСОБА_5 06.03.2002 р., про що свідчить запис у його паспорті.  

Таким чином, на час розгляду спору ОСОБА_3 та ОСОБА_1 мають різні сім’ї.  

Позивач ОСОБА_3 просить задовольнити його позов, оскільки він не давав своєї згоди на приватизацію квартири і при цьому посилається на те, що підпис в заяві на приватизацію квартири від 27.06.1996 р. належить не йому. Позивач вважає, що його право було порушено, оскільки він не мав намірів на приватизацію своєї частки квартири.  

Згідно з висновком почеркознавчої експертизи № 2-767/09 від 22.06.2009 р., підпис в заяві до органу приватизації від 27.06.1996 р. від імені ОСОБА_7 виконана іншою особою.  

Разом з тим, предметом його позову є незгода з тим, що при приватизації квартири не врахували інтереси його матері ОСОБА_4, а бажання скасувати всю приватизацію обумовлено його намірами в майбутньому розпорядитися квартирою без участі ОСОБА_1 та своєї доньки ОСОБА_2  

Як пояснив у судовому засіданні ОСОБА_3, про приватизацію квартири йому і матері ОСОБА_4 стало відомо у 2002 р. та він звертався до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_8 про визнання приватизації незаконною, однак справу було загублено під час проведення почеркознавчої експертизи. На обґрунтування своїх вимог позивач надав суду копію ухвали Сакського районного суду від 19.06.2002 р. про призначення експертизи та відповіді на його запити з державної судової адміністрації України в АР Крим.  

Згідно з ухвалою Сакського районного суду від 19.06.2002 р. встановлено, що було призначено почеркознавчу експертизу по справі за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_3 про визнання його таким, що втратив право користування квартирою. Відомостей про те, що ОСОБА_3 звертався до суду з зустрічним позовом про визнання приватизації незаконною не надано.  

Позов про скасування рішення про приватизацію квартири подано ОСОБА_3 до суду лише 05.01.2009 р. після звернення до суду 18.11.2008 р. ОСОБА_1 за захистом своїх прав власності, тобто з пропуском строків давності.  

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вважають, що вони не порушили строків давності на звернення до суду з вказаним позовом, при цьому посилаються на ч. 4 ст. 268 ЦК України.  

Суд не може погодитися з вказаними доводами з наступних підстав.  

На час приватизації квартири у 1996 р. і навіть на час 2002 р. коли, як свідчать ОСОБА_3 та ОСОБА_4, їм стало відомо про приватизацію, діяв ЦК УРСР в ред. 1963 р., згідно зі ст. 71 якого загальний строк давності для захисту своїх прав був встановлений у 3 роки. Вимоги, на які не поширювалися строки давності, були передбачені ст. 83 цього кодексу і до спірних правовідносин не застосовуються.  

Згідно зі ст. 80 ЦК УРСР в ред. 1963 р. сплив строків позовної давності до звернення до суду з позовом є підставою для відмови в позові.  

Таким чином, суд не знаходить поважних причин пропуску строків позовної давності для вимог ОСОБА_3 і ОСОБА_4, а тому це є підставою для відмови в прозові.  

Положення ч. 4 ст. 268 ЦК України на вказані правовідносини не поширюються, оскільки вказаний кодекс набрав чинності з 01.01.2004 р. та згідно з п. 4 прикінцевих та перехідних положень ЦК України в ред. 2004 р. він застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Оскільки строки позовної давності для вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_4 сплили до набрання чинності ЦК України в ред. 2004 р., згідно з п. 6  прикінцевих та перехідних положень цього кодексу, правила про позовну давність до їх вимог не застосовуються.  

Згідно зі ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог.  

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 просять визнати незаконним та скасувати розпорядження Сакської райдержадміністрації, якою затверджено протокол № 10 засідання комісії по приватизації житла при Сакській райдержадміністрації. Разом з тим, спірне розпорядження ґрунтується на рішенні житлової комісії, яка вирішила питання про долю спірної квартири. Позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не оспорили рішення житлової комісії, а тому підстав для скасування розпорядження немає.  

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 позбавлені можливості проживати в спірній квартирі через неприязні стосунки, які виникли після розлучення з ОСОБА_3, який проживає в ній разом з ОСОБА_4 та іншою родиною.    

Згідно зі ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.  

За змістом ст. 321 ЦК України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.  

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.  

Згідно зі ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім’ї, інших осіб.  

Враховуючи, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 позбавлені можливості користування своєю власністю, суд вважає за можливе захистити їх права власності, вселити їх в належну їм на праві власності квартиру та встановити порядок користування квартирою.  

При вирішенні питання про встановлення порядку користування квартирою, суд виходить з того, що квартира є двокімнатною, а тому кімнату площею 15,7 кв. м. належить передати у спільне користування ОСОБА_1 та ОСОБА_2, кімнату площею 11,3 кв. м. передати у користування ОСОБА_3, інші приміщення залишити у спільному користуванні. При вирішенні питання про встановлення порядку користування квартирою суд не зобов’язаний враховувати інтереси інших осіб,  які не є власниками квартири та проживають в ній разом з ОСОБА_3, оскільки йому належить право на розпорядження своєї часткою квартири.  

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд  

ВИРІВШИВ:  

Позов ОСОБА_1 Есміре, ОСОБА_2 – задовольнити.  

Усунути перешкоду у користуванні власністю шляхом вселення ОСОБА_1 Есміре, ОСОБА_2 до квартири АДРЕСА_1.  

Встановить наступний порядок користування квартирою № 30 по вул.. Кірова 14 в с. Уютне Сакського району: ОСОБА_1 Есміре та ОСОБА_2 у користування передати житлову кімнату площею 15,7 кв. м., ОСОБА_3 у користування передати житлову кімнату площею 11,3 кв. м., інші приміщення, а саме: прижоду площею 8,5 кв. м, уборну площею 1,5 кв. м, кухню площею 9,7 кв. м., балкон, лоджію, ванну площею 2,6 кв. м., вбудовані шафи № 6, 7 площею по 0,6 кв. м. кожний залишити у спільному користуванні.  

У задоволенні позову ОСОБА_3, ОСОБА_4 Сабє – відмовити.  

Стягнути з  ОСОБА_3, ОСОБА_4 Сабє на користь ОСОБА_1 Есміре на відшкодування судових витрат по 8 грн. з кожного.  

  Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до судової палати по цивільних справах  Апеляційного суду АР Крим через Сакський міськрайонний суд  шляхом подачі  в 10- денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього  протягом 20 днів апеляційної скарги.      

Головуючий: