У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
06.06.06 Справа №21/37/06
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Кричмаржевський В.А. судді Кричмаржевський В.А. , Коробка Н.Д. , Мірошниченко М.В.
при секретарі Коваленко О.Л.
за участю представників:
позивача - Мацегоріна А.О., дов. №307/102 від 29.12.2005р.
відповідача - Туркіна О.С., дов. № 08/18 від 05.01.2005р.
Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Запоріжгаз”, м.Запоріжжя
на рішення господарського суду Запорізької області від 30.03.2006 року
у справі № 21/37/06
за позовом Дочірньої компанії „Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”, м. Київ
до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Запоріжгаз”, м. Запоріжжя
про стягнення коштів
Установив:
Рішенням господарського суду Запорізької області від 30.03.2006р. у справі №21/37/06 (суддя Черкаський В.І.) позовні вимоги Дочірньої компанії “Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, м.Київ(далі-ДК “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України”), задоволені частково, з відповідача – Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Запоріжгаз”, м.Запоріжжя, на користь позивача стягнуто 1.061.044грн.39коп.-основного боргу, 89.208грн.34коп. - 3% річних, 316.485грн.05коп. – втрат від інфляції, 14.667грн.28коп.-державного мита, 99грн. 65коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в частині стягнення пені у розмірі 195.772грн.24коп. та штрафу 74.273грн.11коп. - відмовлено.
Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації “Запоріжгаз”, м.Запоріжжя(далі-ВАТ“Запоріжгаз”), не погоджуючись із прийнятим рішенням господарського суду, звернулось зі скаргою до Запорізького апеляційного господарського суду. Заявник вважає, що місцевим господарським судом неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи, а також неправильно застосовані норми матеріального права.
Доводи по апеляційній скарзі заявник обґрунтовує тим, що судом першої інстанції неправомірно стягнуто суми 3% річних та втрат від інфляції. На думку заявника 3% річних та втрати від інфляції слід враховувати як штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань, а оскільки відносно відповідача порушена справа про банкрутство, то в силу введеного мораторію ці штрафні санкції не можуть застосовуватись до боржника, тобто відповідача у справі.
Відповідач у поданій скарзі звертає увагу на те, що господарським судом проігноровано клопотання про продовження строку розгляду справи та відкладення судового засідання, у зв’язку з необхідністю досконального вивчення відповідачем акту звіряння розрахунків та висунення у разі необхідності заперечень проти наведених у ньому даних.
Зазначає, що судом першої інстанції також необґрунтовано проігноровано положення Закону України “Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу” та не застосовано його положення до спірних правовідносин.
Просить рішення скасувати в повному обсязі та відкласти розгляд справи до вирішення питання стосовно підписання актів звіряння між позивачем та відповідачем, які знаходяться на погодженні у розрахунковому центрі ДП “Енергоринок”.
У судовому засіданні представник відповідача підтримав викладені в апеляційній скарзі доводи.
Відзиву на апеляційну скаргу позивачем не надано, але це не є перешкодою для перегляду рішення місцевого господарського суду. Представник позивача у судовому засіданні зазначив, що рішення господарського суду Запорізької області є законним та просить його залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду №1616 від 05.06.2006р. справа №21/37/06 передана на розгляд колегії суддів у складі: Кричмаржевського В.А.(головуючого, доповідача), Коробки Н.Д. та Мірошниченка М.В.
За клопотанням представників сторін, судовий процес здійснювався без його фіксації технічними засобами. За їх згодою в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, вивчивши матеріали справи та проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, колегія суддів не знаходить підстав, передбачених ст.104 ГПК України, для зміни чи скасування оскаржуваного судового акту з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 17 лютого 2003 року між ДК “Газ України” НАК „Нафтогаз України” та ВАТ “Запоріжгаз” укладений договір комісії № 1-06/03-1483 (далі –договір) (а.с.12-14).
Згідно з п.1.1 даного договору позивач доручає, а відповідач бере на себе зобов’язання здійснити від свого імені та за рахунок позивача реалізацію в 2003 році природного газу для потреб промислових Споживачів. Відповідно до п. 4.4 вказаного договору відповідач зобов’язується укласти договори із споживачами на умовах 100% оплати газу грошовими коштами в наступному порядку: 50 % від вартості запланованих місячних обсягів - за 5 банківських днів до початку місяця поставки; послідуючі оплати проводяться плановими платежами по 25% від вартості запланованих місячних обсягів до 10-го та 20-го числа поточного місяця. Остаточний розрахунок за фактично спожитий газ здійснюється до 10 числа наступного за звітним місяцем.
Згідно з пунктом договору 5.1 відповідач в день надходження коштів від Споживачів перераховує їх на консолідований розподільчий рахунок позивача. Відповідач надає позивачу поруку за виконання зобов’язань по угодах, укладеним на виконання цього договору, між відповідачем та споживачами (п. 6.1 договору). В разі невиконання або неповного виконання споживачами зобов’язань по оплаті спожитого газу у строки, зазначені в п. 4.4 договору, відповідач протягом 2-х днів перераховує суму заборгованості Споживачів на рахунок Позивача (п.6.2 договору). Позивач свої зобов’язання за договором виконав, передавши відповідачеві у січні-квітні 2003р. природний газ у обсязі 8 206,331 тис.куб.м на загальну суму 2 299 964,97 грн., що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу та звітами комісіонера(відповідача у справі)(а.с.15-29). Споживачі свої зобов’язання по оплаті спожитих обсягів газу виконали частково, а саме спожитий природний газ оплатили на суму 1 238 920,58 грн. В свою чергу, відповідач своїх зобов’язань за договором комісії також не виконав - суму заборгованості Споживачів в порядку п. 6.2 договору на рахунок позивача не перерахував. Таким чином, сума боргу ВАТ “Запоріжгаз” перед ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” за договором комісії №1-06/03-1438 від 17.02.2003р. становить 1.061.044грн.39коп.
Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання
належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності
конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних
умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідач не виконав своїх обов’язків, тим самим порушуючи вимог статті 193 Господарського кодексу України, за таких обставин вимоги позивача щодо стягнення основного боргу у розмірі 1.061.044грн.39коп. є законними та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до п.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За таких обставин вимоги позивача про стягнення 3% річних та втрат від інфляції підлягають задоволенню у сумі 89.208грн. 34коп. та 316.485 грн. 05 коп. відповідно.
Відповідно до Інформаційного листа Верховного Суду України від 15.07.2005р. №3.2.-2005 інфляційні втрати пов’язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних – платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.
Згідно з п.9 Роз’яснень Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994р. №02-5/293 „Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань” відсотки є платою саме за користування чужими коштами, а не санкцією за невиконання чи неналежне виконання зобов’язання.
У зв’язку з вищенаведеним, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги в частині стягнення втрат від інфляції та трьох процентів річних заявлені позивачем правомірно. Зазначене спростовує доводи апелянта щодо віднесення річних та інфляційних до штрафних санкцій, нарахованих за невиконання грошових зобов’язань.
На відміну від неустойки (пені, штрафу), проценти відповідно до ст.536 та ст.625 Цивільного кодексу України є платою за користування чужими коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, а тому проценти не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов’язань та у зв’язку з цим відносити до санкцій у розумінні ст.12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду Запорізької області про відмову у задоволені позовних вимог стосовно стягнення пені та штрафу, оскільки ухвалою господарського суду Запорізької області від 20.04.2004р. у справі №21/84 порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ “Запоріжгаз”, одночасно з вказаною ухвалою введений мораторій на задоволення вимог кредиторів, який діє і до теперішнього часу. Відповідно до абз.2 п.4 ст.12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” під час мораторію не нараховується неустойка(штраф, пеня) та не застосовуються інші санкції за невиконання або неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань по сплаті податків та зборів(обов’язкових платежів).
Колегією суддів не приймаються доводи відповідача стосовно застосування при вирішенні спору розміру основного боргу за договором та порядку його стягнення положень Закону України „Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу”, виходячи з наступного.
Метою вказаного Закону є сприяння поліпшенню фінансового становища підприємств паливно-енергетичного комплексу, запобіганню їх банкрутству та підвищенню рівня інвестиційної привабливості шляхом урегулювання процедурних питань та впровадження механізмів погашення заборгованості, надання суб'єктам господарської діяльності права їх застосування, визначення порядку взаємодії органів державної влади та органів місцевого самоврядування, розпорядників бюджетних коштів із суб’єктами господарської діяльності щодо застосування механізмів погашення заборгованості.
Представники відповідача пояснили у судовому засіданні, що на виконання умов вказаного Закону ВАТ “Запоріжгаз” подані відповідні документи до Розрахункового центру ДП “Енергоринок”, необхідні для списання бухгалтерської заборгованості.
Але колегія суддів не може прийняти ці пояснення та застосувати положення Закону до спірних відносин. Законом встановлено, що погашення заборгованості це заходи, спрямовані на зменшення та/або розстрочення кредиторської та дебіторської заборгованостей шляхом застосування механізмів списання, взаєморозрахунків, реструктуризації, часткової оплати на умовах, визначених цим Законом.
Тобто, Законом встановлено декілька заходів, спрямованих на погашення заборгованості учасників, а подання відповідачем лише документів не може вказувати, що його заборгованість буде списана, або до неї не будуть застосовані інші заходи, спрямовані на списання боргу. Це є тільки припущенням відповідача.
Щодо клопотання відповідача, заявленого у суді першої інстанції, про продовження строку розгляду справи та відкладення судового засідання для ознайомлення з наданим позивачем до суду актом звіряння та підготування заперечень, щодо відомостей, які в ньому містяться, колегія суддів зазначає наступне.
Дійсно, матеріали справи містять акт звіряння розрахунків, який підписаний тільки позивачем, відповідно до якого сальдо на користь позивача складає 141.960.272грн.61коп.
Колегія суддів звертає увагу на те, що акт звірки є тільки документом, по якому бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов’язань сторін підтверджується первинними документами - договором, накладними, рахунками тощо. Зазначене підтверджується судовою практикою , зокрема, постановою Вищого господарського суду України від 22.07.2003р. у справі №21/308.
При стягненні сум основного боргу з відповідача на користь позивача господарський суд першої інстанції посилався на надані позивачем договір та первинні документи, які свідчать про неналежне виконання умов договору відповідачем. Заявлена сума основного боргу підтверджена позивачем належним чином, та тільки відображена у цьому ж розмірі у наданому позивачем акті звірки, на який, до речі, не посилається суд, як на доказ існуючої заборгованості.
Колегія суддів знаходить матеріали справи достатніми для вирішення спору по суті, а тому погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні усного клопотання відповідача про відкладення судового засіданні та продовження строку розгляду справи. Підстав для застосування положень ст.77 ГПК України не вбачається.
Враховуючи викладене у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість вимог позивача у частині стягнення основного боргу, 3% річних та інфляційних.
Доводи апелянта, що викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції.
Керуючись статтями 101, 103 та 105 ГПК України, Запорізький апеляційний господарський суд -
Постановив:
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Запоріжгаз”, м.Запоріжжя, залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 30.03.2006 року у справі №21/37/06- без змін.
Головуючий суддя Кричмаржевський В.А.
судді Кричмаржевський В.А.
Коробка Н.Д. Мірошниченко М.В.