Справа №1-827/2009
В И Р О К
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м.Луцьк 5 жовтня 2009 року
Луцький міськрайонний суд Волинської області під головуванням:
судді - Борнос А.В.,
за участю секретаря - Ющак О.А.,
прокурора - Турчинської О.Є.,
потерпілої - ОСОБА_2 .,
законного представника - ОСОБА_2 .,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про обвинувачення:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, раніше не судимого;
- за ст.190 ч.1 КК України,
ВСТАНОВИВ:
Підсудний ОСОБА_1 . 11.07.2009 року у невстановлений час, перебуваючи на зупинці маршрутного таксі, що поблизу автомобільного заводу в районі Київського майдану м.Луцька, шляхом обману та зловживання довірою, заволодів мобільним телефоном неповнолітньої ОСОБА_2 . марки «Соні Еріксон» вартістю 800 грн. з сім-карткою оператора мобільного зв»язку «Лайф» вартістю 10 грн. та карткою пам"яті вартістю 95 грн., спричинивши потерпілій матеріальної шкоди на загальну суму 905 грн.
Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 . свою вину у вчиненні інкримінованого злочину визнав частково та показав, що дійсно він 11.07.2009 року близько 19.00 год. на зупинці громадського транспортну в районі Київського майдану м.Луцька зустрівся з раніше знайомою ОСОБА_2 . Під час спілкування він попросив у неї мобільний телефон, щоб зателефонувати, оскільки на його телефоні закінчились гроші. Після дзвінка між ними виникла суперечка, оскільки потерпіла відмовлялась йти з ним у місце, яке він запропонував, після чого він почав відходити від неї в сторону, при цьому тримаючи її телефон у руках. Коли він відійшов на певну відстань від неї, вона почала кричати, щоб він повернув телефон, однак він не відповідав, оскільки був ображений. Коли він повернувся, то побачив, що ОСОБА_2 за ним не йде, на що він крикнув, щоб вона підійшла та забрала свій телефон. Однак вона ніяк не відреагувала, тоді він пішов до дитячого садка та сів на лавочку, оскільки не знав, що робити з телефоном. Потім вирішив забрати телефон додому, вимкнув його, оскільки телефонні дзвінки його дратували і чекав, що ОСОБА_2 зателефонує до нього сама і він поверне його. Через декілька днів мобільний телефон ОСОБА_2 було вилучено працівниками міліції. Вину визнає частково, оскільки не мав наміру заволодіти телефоном потерпілої, хотів лише подзвонити, однак під час суперечки розізлився та забрав його. У вчиненому щиро розкаявся та просив суворо його не карати.
Крім часткового визнання своєї вини підсудним, його винність у заволодінні майном потерпілої ОСОБА_2 ., шляхом обману та зловживання довірою, також підтверджується зібраними на досудовому слідстві та дослідженими в судовому засіданні доказами.
Потерпіла – неповнолітня ОСОБА_2 . в судовому засіданні дала показання про те, що 11.07.2009 року близько 19.00 год. на зупинці громадського транспортну в районі Київського майдану м.Луцька вона зустрілася з раніше знайомим ОСОБА_1 Під час розмови він запропонував піти з ним на р.Стир, однак вона відмовилась, тоді він попросив мобільний телефон, щоб зателефонувати, вона погодилась. Підсудний зателефонував і під час розмови почав відходити від неї в сторону, коли вона запитала куди, то він відповів, щоб вона йшла за ним на р.Стир, однак вона знову відмовилась. Підсудний продовжував йти з її телефоном, спочатку вона повільно йшла за ним та просила повернути телефон, однак він не реагував та пришвидшив ходу, а потім повернув за поворот. Вона відразу ж попросила у незнайомої жінки телефон та передзвонила у міліцію, а потім намагалась подзвонити на свій телефон, одна він був вимкнений, тоді подзвонила на телефон ОСОБА_1 , він повідомив, що якщо вона хоче забрати свій телефон, то їй необхідно їхати в район РАГСу і поблизу літнього кафе за туалетом в пачці з-під сигарет вона його знайде. Вона поїхала туди, однак телефону там не було. Після того підсудний не дзвонив, а через кілька днів працівники міліції виявили та вилучили дома у останнього належний її мобільний телефон, який в подальшому їй повернули. Щодо покарання, то вважає, що підсудного не потрібно суворо карати.
Судом критично оцінюються показання підсудного ОСОБА_1 ., дані ним в судовому засіданні про те, що він не мав наміру заволодіти майном потерпілої, шляхом обману та зловживання довірою, оскільки вони є суперечливими, не відповідають обставинам справи, матеріалам досудового слідства та показам потерпілої ОСОБА_2 ., зміну показів підсудного суд розцінює як намагання уникнути кримінальної відповідальності за вчинення злочину.
Враховуючи, що показання потерпілої ОСОБА_2 ., дані нею як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні, є послідовними, відповідають іншим обставинам справи та підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами, не викликають сумнівів у їх достовірності, оскільки підстав ставити їх під сумнів у суду немає, тому суд бере їх за основу при постановленні даного вироку та приходить до висновку про винуватість ОСОБА_1 . у заволодінні майном потерпілої шляхом обману та зловживання довірою, і кваліфікує дії підсудного за ст.190 ч.1 КК України.
Таким чином, підсудний ОСОБА_1 . своїми умисними діями, спрямованими на заволодіння чужим майном, шляхом обману та зловживання довірою, вчинив злочин, передбачений ст.190 ч.1 КК України.
При обранні покарання суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого підсудним злочину, всі обставини справи та дані про особу винного.
До обставин, що пом’якшують покарання, суд відносить щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання, суд не вбачає.
ОСОБА_1 . раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягувався, вину визнав частково, розкаявся у вчиненому, має постійне місце проживання, де характеризується задовільно, збитки потерпілій ОСОБА_2 відшкодовані, оскільки мобільний телефон повернутий працівниками міліції, потерпіла просить суворо його не карати, враховуючи його молодий вік, тому суд вважає, що його виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства та призначає покарання у межах санкції ст.190 ч.1 КК України у виді обмеження волі, з застосуванням ст.75 КК України.
На думку суду, обране покарання є необхідним та достатнім для виправлення підсудного та попередження вчинення ним нових злочинів.
Речові докази по справі (а.с.28-31), згідно ст.81 КПК України, залишити за належністю законному володільцеві.
Керуючись ст.ст.323, 324 КПК України, суд -
З А С У Д И В:
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.190 ч.1 КК України, призначивши покарання у виді 1-го (одного) року обмеження волі.
На підставі ст.ст.75, 76 КК України звільнити засудженого ОСОБА_1 . від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 1-го (одного) року іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов’язки:
• не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально – виконавчої інспекції;
• повідомляти органи кримінально – виконавчої інспекції про зміну місця проживання;
• періодично з’являтися для реєстрації в органи кримінально – виконавчої інспекції.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1 . залишити попередній – підписку про невиїзд.
Речові докази – мобільний телефон марки "Соні Еріксон" з флеш-карткою пам"яті – залишити законному володільцеві – ОСОБА_2
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Волинської області протягом 15 діб з моменту його проголошення.
ГОЛОВУЮЧИЙ: