Справа № 2-664/2009 рік  

РІШЕННЯ  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

09 листопада 2009 року                               Криворізький районний суд

                                                   Дніпропетровської області

у складі:

головуючого судді:                                   Бондарчука Г.Д.

при   секретарі                                            Ференц І.З.

за участю:

позивача                            ОСОБА_1

 представника відповідача                ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про повернення безпідставно набутого майна, -

В С Т А Н О В И В :  

 Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, в якому вказав, що в червні 2008 року він разом з родиною вирішив придбати домоволодіння, розташоване в с. Лісопитмник по вул. Першотравнева, будинок № 16 Криворізький район Дніпропетровської області. З цією метою він звернувся до відповідача, яка бажала продати дане майно та вказувала на те, що дане майно належить їй на праві власності.

 В липні 2008 року він зустрівся із відповідачем і вони домовились про укладення договору купівлі-продажу домоволодіння. Вони домовилися, що ціна домоволодіння становить 95000 гривень. При цьому відповідач повідомила, що документи на будинок ще не готові і вказала, що зможе їх підготувати до грудня 2008 року. В той же час, відповідач попросила його виплатити в якості завдатку грошові кошти в сумі 5000 гривень, на що він погодився та 08.07.2008 року сплатив відповідачу грошові кошти в присутності свідків, уклавши договір про завдаток. В договорі було вказано, що житловий будинок буде передано в його користування 15.09.2008 року згідно акту приймання-передачі.

 26.07.2008 року відповідач знову звернулася до нього з проханням сплатити їй грошові кошти в якості завдатку в сумі 7000 гривень, які також були потрібні їй для оформлення документів. Він погодився і вони уклали ще один договір завдатку.

 В серпні 2008 року відповідач дозволила йому проживати в будинку та надала ключі і з того часу він та його сім’я стали проживати в будинку.  

 В строк до 20.12.2008 року продаж будинку не відбувся через відсутність документів на будинок. У зв’язку з цим, відповідач 19.12.2008 року знову звернулася до нього з проханням надати їй грошові кошти для оформлення приватизаційних документів на земельну ділянку. Він погодився та 19.12.2008 року надав відповідачу грошові кошти в сумі 8000 гривень, про що відповідач написала розписку, відповідно до якої вказала також, що переносить строк укладення договору купівлі-продажу до моменту оформлення документів на землю.

 Таким чином він передав відповідачу грошові кошти на загальну суму 20000 гривень.

 В січні 2009 року відповідач повідомила його, що вона не буде продавати йому будинок і має намір продати його іншим людям. З того моменту стала приводити до будинку людей, показувала їм будинок.

 Зрозумівши, що відповідач не буде виконувати умов їх домовленості, він в лютому 2009 року був вимушений виїхати з будинку з сім’єю та винаймати інший.

 В червні 2009 року йому стало відомо, що відповідач отримала завдаток за будинок у інших осіб.

 Коли він звернувся до відповідача з вимогою повернути отримані нею грошові кошти, остання йому відмовила.  

 Позивач просив постановити рішення, яким стягнути з відповідача незаконно отриманні нею грошові кошти в сумі 20000 гривень та судові витрати.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні.  

Відповідач в судове засідання не з’явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, її інтереси в судовому засіданні представляв представник за довіреністю, який позовні вимоги не визнав. При цьому вказував на те, що сторони уклали договір завдатку, позивач порушив вимоги договору завдатку, виїхавши з будинку і відмовляючись придбати будинок, тому відповідно до чинного законодавства завдаток повинен залишитися у відповідача.

Суд, вислухавши позивача, представника відповідача, дослідивши письмові матеріали справи, вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 08.07.2008 року, 26.07.2008 року між сторонами п справі укладено договір завдатку, згідно яких, позивач передав відповідачу грошові кошти в сумі 5000 гривень та 7000 гривень, а відповідач отримала вказані кошти та зобов’язувалась передати позивачу 15.09.2008 року згідно акту прийому-передачі житловий будинок № 16 по вул. Першотравнева в с. Лісопитомник Криворізького району Дніпропетровської області (а.с. 6, 7).

Відповідно до ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Суд, аналізуючи укладені договори та пояснення представника відповідача про залишення суми завдатку у відповідача в порядку ч. 1 ст. 570 ЦК України, приходить до висновку, що це правило застосовується у випадках, коли між сторонами було укладено договір, але він не виконується з вини якоїсь зі сторін. Оскільки у даному випадку сторони лише домовились укласти договір купівлі-продажу будинку, але відповідно його не оформили, сплачені в рахунок виконання договору платежі вважаються авансом, як передбачено ч. 2 ст. 570 ЦК України.

19.12.2008 року позивач передав відповідачу грошові кошти в сумі 8000 гривень, про що відповідач написала розписку (а.с. 13).

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.  

Згідно ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.  

Як пояснив позивач всі кошти були передані відповідачу у рахунок майбутнього укладення договору купівлі-продажу житлового будинку № 16 по вул. Першотравнева в с. Лісопитомник Криворізького району Дніпропетровської області, проте відповідач постійно знаходила причини для відкладення моменту укладення договору, а в січні 2009 року взагалі повідомила його про те, що вона бажає продати будинок іншим особам.

При зверненні до відповідача з вимогою про повернення нею отриманих грошових коштів в сумі 20000 гривень, остання відмовилась в добровільному порядку повертати грошові кошти.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, оскільки судом було встановлено, що між сторонами були укладені договори завдатку, проте судом встановлено, що суми, сплачені в рахунок належних платежів є авансовими, між сторонами також укладений договір позики позики грошових, позивач умови укладених договорів виконав у повному обсягу, передавши відповідачу грошові кошти в сумі 20000 гривень, відповідач умови договору порушила, договір купівлі-продажу житлового будинку з позивачем не уклала, позичені грошові кошти не повертає, тому суд вважає, що вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню шляхом примусового стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 20000 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, оскільки позовні вимоги задоволенні в повному обсягу, то з відповідача підлягає стягненню всі судові витрати, понесені позивачем при поданні позову до суду, а саме: судовий збір в розмірі 200 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи у сумі 250 грн., а також витрати, понесені на правову допомогу в сумі 250 грн.

На підставі викладеного, ст. ст. 509, 526, 570, 1046, 1047 ЦК України та керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:  

  Позовні вимоги   ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про повернення безпідставно набутого майна     –   задовольнити.  

  Стягнути з     ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1   :   грошові кошти в сумі   20000     (двадцять тисяч) гривень 00 коп.   ,   200 (двісті) гривень 00 коп.   у рахунок відшкодування судового збору,   250 (двісті п’ятдесят) гривень 00 коп.   у рахунок відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи,   250 (двісті п’ятдесят) гривень 00 коп.   у рахунок відшкодування витрат на правову допомогу.  

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом   20 днів   з дня подачі заяви на апеляційне оскарження, яка може бути подана протягом   10 днів   з дня проголошення рішення, або протягом   10 днів   без подачі заяви на апеляційне оскарження.  

Головуючий суддя: