Справа № 755/2110/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" червня 2017 р.Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого: судді Гончарука В.П.

за участі секретаря Краснової І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 третя особа ОСОБА_4 про визнання договорів дарування недійсними , суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2, ОСОБА_3 третя особа ОСОБА_4 про визнання договорів дарування недійсними, в якій просить з урахуванням уточнень до позовної заяви визнати недійсними з дати укладання та скасувати відповідні реєстраційні записи у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо наступних укладених між гр-ном ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та гр-кою ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) договорів дарування об'єктів нерухомого майна: 1) договір дарування нежилих приміщень від 07.02.2013 р., що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чернишем Ю.В., зареєстрований в реєстрі за № 241, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна НОМЕР_3 - нежилі приміщення площею 125,5 кв.м., що складають 43/100 частини від груп нежилих приміщень з № 1 но № 10, (групи приміщень № 68), №№ 1, 2, 3 (групи приміщень № 69) (в літ. А), загальною площею 292,00 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5; 2) договір дарування нежилого приміщення від 07.02.2013р., що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чернишем Ю.В., зареєстрований в реєстрі за № 242, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна НОМЕР_4 - нежиле приміщення № 5 (в літ. Б) загальною площею 80,00 кв.м., що складає 11/100 частин від нежилих будівель літ. А, Б, В, загальною площею 761,70 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6; 3) договір дарування нежилого приміщення від 08.02.2013р., що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чернишем Ю.В., зареєстрований в реєстрі за № 254, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна НОМЕР_5 - нежиле приміщення АДРЕСА_7; 4) договір дарування квартири від 08.02.2013р., що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чернишем Ю.В., зареєстрований в реєстрі за № 256, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна НОМЕР_6 - квартира АДРЕСА_27; 5) договір дарування гаражного боксу від 11.02.2013р., що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чернишем Ю.В., зареєстрований в реєстрі за № 267, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна НОМЕР_7 - гаражний бокс АДРЕСА_8; 6) договір дарування садового будинку від 12.02.2013р., що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чернишем Ю.В., зареєстрований в реєстрі за № 282, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна НОМЕР_8 - садового будинку, загальною площею 286,8 кв.м, житловою площею 110,1 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_9; 7) договір дарування земельної ділянки від 12.02.2013р., що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чернишем Ю.В., зареєстрований в реєстрі за № 283, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна НОМЕР_9 - земельна ділянка за кадастровим номером НОМЕР_16, що розташована за адресою: АДРЕСА_10; 8) договір дарування квартири від 16.09.2013р., що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чернишем Ю.В., зареєстрований в реєстрі за № 2573, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 157769280000 - квартира АДРЕСА_11.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що з відповідачем ОСОБА_3 перебувала у зареєстрованому шлюбі, який в подальшому було розірвано, про що в Книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено відповідний актовий запис за 132 від 06.12.2009 року. Від шлюбу мають двох спільних дітей: неповнолітнього сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, та, на даний час повнолітнього, сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2. Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 01.03.2010 р. по справі № 2-1059/10 була затверджена мирова угода між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 щодо розподілу майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя. Після розподілу майна, неповнолітні діти залишились мешкати разом із позивачкою та були зареєстровані у належній позивачці на праві власності квартирі.

Відповідач-2 після розлучення не мав постійного місця проживання, фактично мешкав та був зареєстрований за різними адресами, у т.ч. деякий час був зареєстрований у м. Луцьк. Місце реєстрації та фактичного проживання ОСОБА_3 на даний час невідомі.

Після розподілу спільного майна подружжя, відповідач-2 на праві приватної власності володів наступними об'єктами нерухомого майна: 1) за реєстраційним номером НОМЕР_8 - АДРЕСА_12; 2) за реєстраційним номером НОМЕР_3 - нежитлове приміщення з АДРЕСА_13; 3) за реєстраційним номером НОМЕР_4 - нежиле приміщення № 5 (в літ.Б) загальною площек 80,00 кв.м., що складає 11/100 частин від нежилих будівель літ. А, Б. В, загальною площек 761,70 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_6; 4) за реєстраційним номером НОМЕР_5 - нежиле приміщення АДРЕСА_14; 5) за реєстраційним номером НОМЕР_6 - квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1; 6) за реєстраційним номером НОМЕР_7 - гаражний бокс АДРЕСА_15; 7) за реєстраційним номером НОМЕР_9 - земельна ділянка за кадастровим номером НОМЕР_16, що розташована за адресою: АДРЕСА_16; 8) за реєстраційним номером 157769280000 - квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_2.

Деякі з вищеперелічених об'єктів нерухомого майна були передані ОСОБА_3 в орендне користування, в наслідок чого останній отримував значний дохід у вигляді орендної плати. Так, з наявної в матеріалах судової справи інформаційної довідки податкового органу вбачається, що ОСОБА_3 від здавання в оренду нерухомого майна, дивідендів та заробітної плати у 2012 році отримав річний дохід у розмірі 2 322 876,40 гривень.

Участі в утриманні власних неповнолітніх дітей не приймав. Позивач неодноразово попереджала ОСОБА_5,, що у разі добровільного ненадання їй останнім матеріальної допомоги на утримання спільних неповнолітніх дітей, вона звернеться до суду з позовом про стягнення з нього аліментів.

Оскільки ОСОБА_3 у добровільному порядку не надавав позивачці матеріальної допомоги на утримання спільних неповнолітніх дітей, позивачкою 01.02.2013 р. до Дніпровського районного суду м. Києва була подана позовна заява про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей.

Дізнавшись особисто від позивачки про подання до суду позову про стягнення аліментів. ОСОБА_3, протягом майже одного тижня переоформив належні йому на праві власності об'єкти нерухомості на власну хвору мати ОСОБА_2 шляхом їх дарування. Одразу після переоформлення об'єктів нерухомого майна на власну матір ОСОБА_2, остання видала відповідачу-2 генеральну довіреність від 19.02.2013 р. на управління всім належним їй майном, у тому числі з правом розпоряджатись даним майном та отримувати належні ій кошти.

Починаючи з II кварталу 2013 року, договори оренди нерухомого майна на підставі вищенаведеної довіреності від 19.02.2013 р., відповідачем-2 були переоформлені з себе на власну матір ОСОБА_2, у зв'язку з чим річний дохід ОСОБА_2 за 2013 рік від здавання в оренду подарованої їй нерухомості згідно інформаційної довідки податкового органу становив 2 118 950,40 грн. У той же час, розмір доходу відповідача-2 за ІІ-ІУ квартали 2013 року, який був базою для нарахування аліментів на утримання неповнолітніх дітей, був штучно зменшений до 500,00 гривень.

Набувшим законної сили рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 07.03.2013 р. по справі № 755/2132/13-ц з ОСОБА_5 були стягнуті на користь позивачки аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей в розмірі 1/3 частини зі всіх видів доходу відповідача-2 щомісячно, починаючи з 01.02.2013 р. і до досягнення дітьми повноліття, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожного з дітей. На даний час, після досягнення старшим сином позивачки та відповідача-2 ОСОБА_9 повноліття, рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 27.05.2016 р. по справі № 755/3306/16-ц, з відповідача-2 було стягнуто аліменти на утримання повнолітнього сина у розмірі 1/6 всіх видів доходу відповідача-2 до закінчення повнолітнім сином навчання у вищому учбовому закладі, а саме до 30.06.2017 р.

Оскільки після набуття рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 07.03.2013 р. законної сили відповідач-2 аліменти у добровільному порядку не сплачував, виконавчий лист про стягнення аліментів був поданий позивачкою для примусового виконання до Державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві. Постановою державного виконавця від 28.08.2014 р. у виконавчому провадженні № 37075732 на майно відповідача-2 був накладений арешт та оголошена заборона на його відчуження. Однак, як зазначалось мною вище, всі належні відповідачу-2 об'єкти нерухомого майна, на той час вже були подаровані відповідачем-2 власній матері ОСОБА_2.

На момент звернення позивачки до суду з позовом про визнання недійсними договорів дарування обєктів нерухомого майна, розмір аліментів, які щомісячно сплачувались відповідачем-2 на утримання власних дітей, становив 1610,00 гривень .

Внаслідок дарування відповідачем нерухомого майна власній матері ОСОБА_2, переукладання з нею договорів оренди подарованого нерухомого майна, пасивний дохід відповідача-2 у вигляді орендної плати був переведений власну матір ОСОБА_2, однак, відповідач-2 продовжував розпоряджатись даними коштами на підставі вищезазначеної генеральної довіреності від 19.02.2013 р.. Таким чином, вищенаведена оборудка з укладанням договорів дарування нерухомого майна дозволила відповідачу-2 свідомо усунутись від визначених законодавством України зобов'язань по матеріальному утриманню власних неповнолітніх дітей у розмірі, що є необхідним та достатнім для забезпечення їх належного інтелектуального та фізичного розвитку.

З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно дізналася, що один з об'єктів нерухомого майна за реєстраційним номером НОМЕР_3, правомірність дарування яких відповідачем-2 відповідачці-1 оспорюється позивачкою, був подарований відповідачкою-1 гр-ці ОСОБА_4 та, на даний час, є власністю останньої, що зумовило залучення її у дану справу в якості третьою особи на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, додатково надали пояснення викладені в уточненій позовній заяві, просили суд позовні вимоги задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила. Разом з тим даним відповідачем на адресу суду було направлено письмові заперечення проти позовної заяви про визнання договорів дарування недійсним, в яких просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, та які були долучені до матеріалів справи.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_10 в судовому засіданні заперечували проти позовних вимог в повному обсязі, просили відмовити в задоволенні позову. Додатково надали пояснення викладенні в запереченнях на позовну заяву, які долучені до матеріалів справи.

Третя особа ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилась, про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила. Разом з тим даним відповідачем на адресу суду було направлено письмові пояснення на позовну заяву, в яких просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, та які були долучені до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 41 Конституції України та ст.321 ЦК України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 41 Конституції України закріплено також, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст. 16 ЦК України одними із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним та відновлення становища, яке існувало до порушення.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч.3 ст.215 ЦК України).

У відповідності до статті 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Пунктом 7 Постанови №9 Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року передбачено, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. За змістом статті 216 ЦК та виходячи із загальних засад цивільного законодавства суд може застосувати з власної ініціативи реституцію як наслідок недійсності оспорюваного правочину. Інші наслідки недійсності оспорюваного правочину (відшкодування збитків, моральної шкоди тощо) суд застосовує відповідно до статті 11 ЦПК.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі, який в подальшому було розірвано, про що в Книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено відповідний актовий запис за № 132 від 06.12.2009 року. Від шлюбу мають двох спільних дітей: неповнолітнього сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, та, на даний час повнолітнього, сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 01 березня 2010 року визнано мирову угоду, укладеною 01 березня 2010 року між представником позивача ОСОБА_3 ОСОБА_11 ОСОБА_12 та відповідачем ОСОБА_13, відповідно якої, виділити ОСОБА_3 та визнати за ним право власності на наступне майно:

●Нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_17). Нежитлове приміщення в цілому складається з відокремленого приміщення загальною площею 159,30 кв.м., вартістю 2 800 000,00 (два мільйони вісімсот тисяч) гривень.

●Нежитлове приміщення розташоване за адресою: АДРЕСА_18, що складає 80 кв.м., вартістю 82 770, 00 (вісімдесят дві тисячі сімсот сімдесят) гривень.

●Нежитлове приміщення розташоване за адресою: АДРЕСА_19 що складає 125,5 кв.м., вартістю 411 820, 80 грн. (чотириста одинадцять тисяч вісімсот двадцять гривень 80 коп.).

●Квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_3 площею 67, 6 кв.м., вартістю 10 000, 00 (десять тисяч) гривень.

●Автомобіль марки LEXUS, 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_10, кузов № НОМЕР_11, вартістю 311 360, 00 (триста одинадцять тисяч триста шістдесят) гривень.

●1/2 земельної ділянки площею 0,2028 га, що складає 0,1014 га, розташовану у АДРЕСА_20 Київської області, цільове призначення: будівництво та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, вартістю 320 000, 00 (триста двадцять тисяч) гривень, та виділити ОСОБА_13 та визнати за нею право власності на наступне майно:

●Нежитлове приміщення, розташоване за адресоюАДРЕСА_21 Нежитлове приміщення в цілому складається з відокремленого приміщення загальною площею 156, 00 кв.м., вартістю 2 800 000,00 (два мільйони вісімсот тисяч) гривень.

●Нежитлове приміщення розташоване за адресою: АДРЕСА_22 що складає 236, 70 кв.м., вартістю 312 444, 00 (триста дванадцять тисяч чотириста сорок чотири) гривні.

●Нежитлове приміщення розташоване за адресою: АДРЕСА_19 що складає 166,5 кв.м., вартістю 411 820, 80 грн. (чотириста одинадцять тисяч вісімсот двадцять гривень 80 коп.)

●Квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_23, загальною площею 261, 5 кв.м., вартістю 539 000, 00 (п'ятсот тридцять дев'ять тисяч) гривень.

●Гаражний бокс АДРЕСА_24 загальною площею 54, 2 кв.м., вартістю 480 000, 00 (чотириста вісімдесят тисяч) гривень.

●Автомобіль марки Mercedes Benz, 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_12, кузов № НОМЕР_13, вартістю 504 000, 00 (п'ятсот чотири тисячі) гривень.

●Автомобіль марки TOYOTA, 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_14, кузов № НОМЕР_15, вартістю 277 600, 00 (двісті сімдесят сім тисяч шістсот) гривень.

●Земельну ділянку площею 0,1484 га, розташовану у АДРЕСА_25 цільове призначення: будівництво та обслуговування житлового будинку і господарських будівель та споруд, вартістю 400 000, 00 (чотириста тисяч) гривень.

●Земельну ділянку площею 0,0700 га, розташовану у АДРЕСА_26 цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, 80 000, 00 (вісімдесят тисяч) гривень.

●1/2 земельної ділянки площею 0,2028 га, що складає 0,1014 га, розташовану у АДРЕСА_20 Київської області, цільове призначення: будівництво та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, вартістю 320 000, 00 (триста двадцять тисяч) гривень.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_13 про поділ майна, що є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя - закрито.

Згідно рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 07.03.2013 р. по справі № 755/2132/13-ц з ОСОБА_5 було стягнуто на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_14 ІНФОРМАЦІЯ_2 та сина ОСОБА_15 ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/3 частини зі всіх видів доходу ОСОБА_5 щомісячно, починаючи з 01.02.2013 р. і до досягнення дітьми повноліття, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожного з дітей.

На підставі вище вказаного рішення був виданий виконавчий лист про стягнення аліментів, який поданий ОСОБА_1 для примусового виконання до Державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві.

18 березня 2013 року постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві Янковською У.В. було відкрито виконавче провадження № 37075732 на підставі виконавчого листа № 755/2132/13-ц від 07.03.2013 року про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_14 ІНФОРМАЦІЯ_2 та сина ОСОБА_15 ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/3 частини зі всіх видів доходу ОСОБА_5 щомісячно, починаючи з 01.02.2013 р. і до досягнення дітьми повноліття, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожного з дітей.

В подальшому постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві від 28.08.2014 р. у виконавчому провадженні № 37075732 на майно ОСОБА_5 був накладений арешт та оголошена заборона на його відчуження.

Згідно довідки державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві Копитко Б.В. від 07.02.2017 року за № 760, заборгованість ОСОБА_5 по сплаті аліментів згідно виконавчого листа № 755/2132/13-ц від 07.03.2013 року про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання двох неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_14 ІНФОРМАЦІЯ_2 та сина ОСОБА_15 ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/3 частини зі всіх видів доходу ОСОБА_5 щомісячно, починаючи з 01.02.2013 р. і до досягнення дітьми повноліття, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожного з дітей - відсутня. Переплата по сплаті аліментів станом на 01.01.2017 року становить 207 185,47 грн.

Між ОСОБА_3, який є дарувальником та ОСОБА_2, яка є обдарованою укладено договір дарування нежилих приміщень від 07.02.2013 р., що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чернишем Ю.В., зареєстрований в реєстрі за № 241, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна НОМЕР_3 - нежилі приміщення площею 125,5 кв.м., що складають 43/100 частини від груп нежилих приміщень з № 1 но № 10, (групи приміщень № 68), №№ 1, 2, 3 (групи приміщень № 69) (в літ. А), загальною площею 292,00 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5.

Між ОСОБА_3, який є дарувальником та ОСОБА_2, яка є обдарованою укладено договір дарування нежилого приміщення від 07.02.2013р., що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чернишем Ю.В., зареєстрований в реєстрі за № 242, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна НОМЕР_4 - нежиле приміщення № 5 (в літ. Б) загальною площею 80,00 кв.м., що складає 11/100 частин від нежилих будівель літ. А, Б, В, загальною площею 761,70 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6.

Між ОСОБА_3, який є дарувальником та ОСОБА_2, яка є обдарованою укладено договір дарування нежилого приміщення від 08.02.2013р., що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чернишем Ю.В., зареєстрований в реєстрі за № 254, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна НОМЕР_5 - нежиле приміщення АДРЕСА_7.

Між ОСОБА_3, який є дарувальником та ОСОБА_2, яка є обдарованою укладено договір дарування квартири від 08.02.2013р., що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чернишем Ю.В., зареєстрований в реєстрі за № 256, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна НОМЕР_6 - квартира АДРЕСА_27

Між ОСОБА_3, який є дарувальником та ОСОБА_2, яка є обдарованою укладено договір дарування гаражного боксу від 11.02.2013р., що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чернишем Ю.В., зареєстрований в реєстрі за № 267, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна НОМЕР_7 - гаражний бокс АДРЕСА_28

Між ОСОБА_3, який є дарувальником та ОСОБА_2, яка є обдарованою укладено договір дарування садового будинку від 12.02.2013р., що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чернишем Ю.В., зареєстрований в реєстрі за № 282, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна НОМЕР_8 - садового будинку, загальною площею 286,8 кв.м, житловою площею 110,1 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_9.

Між ОСОБА_3, який є дарувальником та ОСОБА_2, яка є обдарованою укладено договір дарування земельної ділянки від 12.02.2013р., що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чернишем Ю.В., зареєстрований в реєстрі за № 283, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна НОМЕР_9 - земельна ділянка за кадастровим номером НОМЕР_16, що розташована за адресою: АДРЕСА_10.

Між ОСОБА_3, який є дарувальником та ОСОБА_2, яка є обдарованою укладено договір дарування квартири від 16.09.2013р., що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чернишем Ю.В., зареєстрований в реєстрі за № 2573, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 157769280000 - квартира АДРЕСА_11.

Статтею 717 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.

Відповідно до ч. 1 ст. 722 Цивільного кодексу України, право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття.

Основними юридичними ознаками договору дарування є односторонність, реальність або консенсуальність та безоплатність, що в своїй сукупності не передбачає виникнення у сторін договору зобов'язальних правовідносин.

Статтею 316 Цивільного кодексу України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ст. 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

При цьому, правомочність розпорядження означає юридично забезпечену можливість визначення і вирішення юридичної долі майна шляхом зміни його належності, стану або призначення (відчуження за договором, передача у спадщину, знищення, переробка і т. ін.).

Відповідно до ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України яка визначає, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, свобода договору означає право громадян вступати чи утримуватись від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, сторона позивача посилалася на той факт, що відповідач ОСОБА_3, укладаючи спірні договори з своєю матір'ю відповідачем ОСОБА_2 свідомо уникав від визначених законодавством України зобов'язань по матеріальному утриманню власних неповнолітніх дітей у розмірі, що є необхідним та достатнім для забезпечення їх належного інтелектуального та фізичного розвитку.

Згідно положень ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою-третьою, п'ятою, шостою статті 203 цього Кодексу.Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, ч. 1 ст. 203 ЦК України.

Частиною 3 ст. 203 ЦК України закріплено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно із ч. 3 ст. 215 ЦК України вимога про визнання правочину недійсним може бути заявлена як однією із сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Загальними вимогами чинності правочину є такі: зміст правочину не може суперечити ЦК України та іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вичинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; не може суперечити правам та інтересам осіб. Правочин може визнаватись недійсним за наявності дефектів у будь - якому елементі правочину.

Як роз'яснено в п. 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року за № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійними», особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину. Якщо предметом правочину є майно, яке належить особам на праві спільної сумісної власності, інші співвласники відповідно до частини другої статті 369 ЦК до участі у справі не залучаються, оскільки правочин щодо розпорядження спільним майном вважається вчиненим за згодою всіх співвласників. За відсутності такої згоди інші співвласники відповідно до частини четвертої статті 369 ЦК можуть пред'явити позов про визнання такого правочину недійсним.

Відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як вбачається зі змісту спірних договорів дарування укладених між ОСОБА_3, який є дарувальником та ОСОБА_2, яка є обдарованою, підтвердили, що ці договори не носять характеру фіктивного та удаваного правочину. При цьому, зміст ст.ст. 334, 722 Цивільного кодексу України сторонам роз'яснено. Право власності на майно у обдаровуваної, відповідно до ст. 722 ЦК України, виникає з моменту дарунку.

На підставі вище викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 третя особа ОСОБА_4 про визнання договорів дарування недійсними задоволенню не підлягають, оскільки під час укладання спірних договорів між відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 права та законні інтереси позивача по справі ОСОБА_1 не порушувались.

Разом з тим відповідачі під час укладення спірних правочинів досягли згоди щодо всіх істотних умов договорів, в тому числі дарувальнику було роз'яснено зміст ст. 722 Цивільного кодексу України щодо виникнення права власності на дарунок у обдаровуваного, про що свідчить підпис сторін на договорах дарування. Вказані обставини дають суду підстави вважати, що юридична природа спірних договорів на момент їх укладення не порушувала прав позивача.

Також суд не бере до уваги посилання позивача на ту обставину, що позивач ухиляється від сплати аліментів на утримання своїх неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_14 ІНФОРМАЦІЯ_2 та сина ОСОБА_15 ІНФОРМАЦІЯ_1, оскільки з наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що заборгованість ОСОБА_5 по сплаті аліментів згідно виконавчого листа № 755/2132/13-ц від 07.03.2013 року - відсутня. Переплата по сплаті аліментів станом на 01.01.2017 року становить 207 185,47 грн.

Відповідно до ст. 11 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі поданих ними доказів.

У відповідності до ст. 212 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 203, 205, 215, 216 ЦК України, п. 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року за № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійними», 10, 11, 57-61, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 третя особа ОСОБА_4 про визнання договорів дарування недійсними - відмовити .

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Києва протягом 10 діб з дня проголошення рішення, а особами, що приймали участь у судовому розгляді але не були присутні під час проголошення рішення протягом 10 діб з дня отримання копії рішення.

С у д д я :