ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.06.2017                      Справа № 905/1066/17                               

Суддя господарського суду Донецької області Бойко І.А. при помічнику судді Буховець С.А. розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь», Донецька область, м. Маріуполь

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ в особі Регіональної філії «Донецька залізниця», Донецька область, м. Лиман

про: стягнення збитків у розмірі 3491,22 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: ОСОБА_1 за довіреністю №575 від 15.02.2017р.

Позивач, Приватне акціонерне товариство «Металургійний комбінат «Азовсталь», Донецька область, м. Маріуполь, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ в особі Регіональної філії «Донецька залізниця», Донецька область, м. Лиман про стягнення недостачі у розмірі 3491,22 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається те, що у виконання зобов'язань за договором поставки вугільної продукції №УПр14/32 від 28.02.2014р., накладна №53863841 від 30.04.2016р., комерційні акти: №БА751304/510 від 08.06.2016р., №БА751305/511 від 08.06.2016р., рахунок №3004-123 від 30.04.2016р.

Представник позивача в судове засідання не з’явився. Через канцелярію суду надав письмові пояснення №09-2/58 від 16.06.2017р., в якому позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить долучити до матеріалів справи додаткові документи, відповідно до ухвали про відкладення розгляду справи від 07.06.2017р.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог та просить суд застосувати строк позовної давності по справі.

Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи, заслухавши заперечення представника відповідача, господарським судом ВСТАНОВЛЕНО.

28.02.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Трейдинг» (надалі – Постачальник) та Приватним акціонерним товариством «Металургійний комбінат «Азовсталь» (надалі – Покупець) був укладений договір №УПр14/32, на підставі якого Постачальник зобов'язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити вугільну продукцію, на умовах, передбачених договором. Кількість, номенклатура ресурсів вказуються в специфікаціях до даного договору, які являються його невід’ємною складовою.

Відповідно до ч.1. ст. 909 Цивільного Кодексу України (надалі – ЦК України), за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу, відповідно до ч.3. ст. 909 ЦК України та ч.2. ст. 307 ГК України, підтверджується складанням транспортної накладної.

Стаття 6 Статуту залізниць України визначає, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до Статуту та правил і наданий залізниці разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажів, яка укладається між відправником і залізницею. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезень до станції призначення.

30.04.2016р. за накладною №53863841 Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» (надалі – Вантажовідправник) зі станції відправлення Добропілля Донецької залізниці на станцію Сартана Донецької залізниці відвантажив на адресу Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» (надалі – Вантажоотримувач) у вагонах: №56040108, №61017265 вантаж – концентрат вугільний. При оформленні вказаної залізничної накладної відправником вказано масу вантажу у вагонах: №56040108 – нетто 66000 кг., №61017265 – нетто 66000 кг., Відповідно до накладної вантаж маркований, поздовжня смуга уздовж вагона вапном.

Під час прибуття вагону на станцію призначення Сартана Донецької залізниці, на підставі ст. 24 Статуту залізниць України, була виявлена невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена вантажовідправником у накладній.

Так, на вказаній станції, з посиланням на складені цією ж станцією акт загальної форми №450 від 08.06.2016р., було здійснено комісійне переважування спірного вагону №56040108.

За результатами комісійного переважування спірних вагонів складений комерційний акт №БА751304/510 від 08.06.2016р., відповідно до яких за наслідками комісійної перевіски вагону, виявилось у вагонах: №56040108 – брутто 88150 кг., тара з брусу 24000 кг., нетто 64150 кг., що менше документа на 1850 кг.; №61017265 – брутто 86200 кг., тара з брусу 23400 кг., нетто 62800 кг., що менше документа на 3200 кг.

У комерційному акті №БА751304/510 від 08.06.2016р. також відображено, що погрузка в вагоні навалом, вище рівня бортів на 200 мм., маркована однієї поздовжньої борозною катком ущільнювачем. Над 1-2 люками справа є поглиблення 2500 мм. на всю ширину. Порушена маркування. Двері глухі, люка закриті. Технічно справний. Течі вантажу немає. З моменту прибуття і до кого. переважування вагон перебував під охороною служби безпеки к-та Азовсталь і ком. агентів ст. Сартана. Ком. переважування виробляли вагар і ст. пр-к. к-та Садовнича, Головацького, ДС ст. Сартана ОСОБА_2 і ком/агент ст. Сартана ОСОБА_3 В акті є відомості про те, що завідуючого вантажним двором немає по штату.

У комерційному акті №БА751305/511 від 08.06.2016р. також відображено, що погрузка в вагоні навалом, вище рівня бортів на 200 мм., маркована однієї поздовжньої борозною катком ущільнювачем. Над 3-4 люками справа є поглиблення 2800х700х600 мм. Порушена маркування. Двері глухі, люка закриті. Технічно справний. Течі вантажу немає. З моменту прибуття і до кого. переважування вагон перебував під охороною служби безпеки к-та Азовсталь і ком. агентів ст. Сартана. Ком. переважування виробляли вагар і ст. пр-к. к-та Садовнича, Головацького, ДС ст. Сартана ОСОБА_2 і ком/агент ст. Сартана ОСОБА_3 В акті є відомості про те, що завідуючого вантажним двором немає по штату.

Комерційні акти підписані належними особами згідно п.10. Правил складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002р.

Згідно із ст.ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України (надалі – ГПК України), правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

У відповідності з п.4. ч.3. ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовими доказами за визначенням статей 32 – 36 ГПК України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення перевізник зобов’язується доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його уповноваженій на отримання вантажу особі.

Статтею 12 Закону України «Про залізничний транспорт» та ст. 110 Статуту залізниць України передбачено, що залізниці забезпечують збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.

Стаття 110 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Ст. 23 Закону «Про залізничний транспорт» передбачено, що перевізники несуть відповідальність за берігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за езбереження втрату, нестачу, псування, ошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин. Аналогічний припис міститься у ст. 113 Статуту, ч.2. ст. 924 ЦК України.

Суд приймає до уваги встановлені актом сліди доступу до вантажу, порушення маркування у спірних вагонах. Відповідно до ст. 111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, нестачу вантажу у разі коли вантаж прибув у непошкодженому вагоні і якщо немає ознак втрати вантажу під час перевезення. Відповідач не довів суду, що недостача вантажу відбулася не з вини залізниці.

Статтею 920 ЦК України встановлено, що у випадку порушення зобов’язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Згідно ст. 26 Закону України «Про залізничний транспорт» обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.

Підставою для покладання на відправника відповідальності, згідно ст. 122 Статуту, за неправильне зазначення ним відомостей про масу вантажу, є комерційний акт, складений у випадках передбачених ст. 129 Статуту.

Так, невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена відправником (відповідачем) у накладній, засвідчено належними доказами – комерційними актами: №БА751304/510 від 08.06.2016р., №БА751305/511 від 08.06.2016р.

Вказані акти за своєю формою та змістом відповідають вимогам Статуту залізниць України та Правил складання актів, а тому визнаються судом належними доказами на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеній у накладній, фактичній масі вантажу.

Частиною 1 статті 115 Статуту залізниць України передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Відповідно до ч.2. ст. 114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Норми природної втрати та граничного розходження у визначені маси нетто встановлені п.27. Правил видачі вантажу, затвердженихнаказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000р., зареєстрованих в Міністерстві юстиції №862/5083 від 24.11.2000р., у яких закріплено, що при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 2% маси, зазначеної в перевізних документах, що відноситься до вантажів рідких або зданих до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані.

Згідно матеріалів справи, у спірній накладній у графі найменування вантажу зазначено, що спірний вантаж був відправлений у вологому стані.

Недостача згідно вищезазначених комерційних актів складає у вагонах: №56040108 – 1850 кг., №61017265 – 3200 кг.

В матеріалах справи наявний рахунок ПАТ «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» (надалі – Вантажовідправник) №3004-123 від 30.04.2016р.

Згідно розрахунку, що міститься в матеріалах справи, вартість недостачі розрахована позивачем з урахуванням норми недостачі з застосуванням 2% маси, зазначеної в перевізному документі, та заявлена у розмірі 3491,22 грн. Суд, перевіривши розрахунок позовних вимог встановив, що розрахунок є арифметично вірним.

З огляду на викладене, з урахуванням даних, зазначених в комерційному акті, своїх зобов’язань за договором перевезення відповідач не виконав належним чином, оскільки не забезпечив збереження довіреного йому вантажу. Факт недостачі вантажу підтверджений матеріалами справи, у зв’язку з чим суд вважає, що вимоги позивача обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується вимог відповідача про застосування строків позовної давності, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України), позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 260 ЦК України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Приписами ч.3. ст. 925 ЦК України, до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів).

Так, п.136. Статуту залізниць України закріплено, що позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог пункту 134 цього Статуту.

Частиною 4 ст. 315 Господарського кодексу України (надалі – ГК України), якщо претензію відхилено або відповідь на неї не одержано в строк, зазначений у частині третій цієї статті, заявник має право звернутися до суду протягом шести місяців з дня одержання відповіді або закінчення строку, встановленого для відповіді.

Відповідно до п.4.7.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013р. «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів», Якщо до подання позову позивач скористався своїм правом на пред'явлення перевізникові претензії, шестимісячний строк позовної давності починається з дня одержання відповіді на претензію або закінчення строку, встановленого для такої відповіді (частина четверта статті 315 ГК України).

Оскільки дотримання претензійного порядку не є обов'язковим, то у вирішенні питання про початок перебігу строку позовної давності в розумінні цієї норми ГК України слід виходити з того, що такий перебіг починається після закінчення строку пред'явлення претензії і строку її розгляду (частини друга і третя статті 315 ГК України), незалежно від того, чи пред'являлася відповідна претензія до перевізника.

Тому, вимога відповідача про застосування строків позовної давності спростовується матеріалами справи.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати при задоволенні позову покладаються на відповідача.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 110, 113, 114, 127, 129 Статуту залізниць України, ст. ст. 23, 26 Закону України «Про залізничний транспорт», ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь», Донецька область, м. Маріуполь до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ в особі Регіональної філії «Донецька залізниця», Донецька область, м. Лиман про стягнення недостачі у розмірі 3491,22 грн. – задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, б. 5; код ЕДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» (84440, Донецька область, м. Лиман, вул. Привокзальна, буд. 22; код ЄДРПОУ 40150216) на користь Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» (87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Лепорського, буд. 1, код ЄДРПОУ 00191158) суму збитків у розмірі 3491,22 грн., судовий збір у розмірі 1600,00 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його прийняття.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                      І.А. Бойко

Вик. помічник судді Буховець С.А.

т.050-144-78-99