У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
07.06.06 Справа №9/98/06
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Мойсеєнко Т. В. судді Мойсеєнко Т. В. , Мірошниченко М.В. , Радченко О.П.
при секретарі Коваленко О.Л.
за участю представників
позивача: Попов А.Г., довіреність б/н від 06.04.2006р.
відповідача: Кошліченко В.С., довіреність №11/10/05 від 11.10.2005р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 9/98/06 та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об’єднання «Гарт», м. Запоріжжя
на рішення господарського суду Запорізької області від 25.04.2006р. у справі № 9/98/06
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрметал», м. Київ (далі за текстом ТОВ «Укрметал»)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об’єднання «Гарт», м. Запоріжжя (далі за текстом ТОВ «НВО «Гарт»)
про стягнення суми
Встановив:
Рішенням господарського суду Запорізької області від 25.04.2006р. у справі №9/98/06 (суддя Нечипуренко О.М.) позов задоволено з відповідача на користь позивача стягнуто 100000грн. – попередньо передоплати, 1197,36грн. – пені, судові витрати покладено на відповідача. Рішення суду прийнято з посиланням на статі 193, 230, 231 Господарського кодексу України, статі 665, 712 ЦК України та тим, що між сторонами укладено договір купівлі-продажу. Відповідач договірні зобов’язання належним чином не виконав, товар у 14-ти денний строк позивачу не передав, попередню оплату не повернув. Умовами договору сторонами встановлена відповідальність за несвоєчасне повернення попередньо оплати, розрахунок пені зроблено позивачем вірно. Місцевий господарський суд визнав доводи позивача обґрунтованими і задовольнив їх.
Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням ТОВ «НВО «Гарт» подало апеляційну скаргу до Запорізького апеляційного господарського суду, в якій останній просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області у зв’язку з порушенням норм процесуального та матеріального права та припинити провадження у справі. Заявник апеляційної скарги зазначає, що судом не правильно дана оцінка доказам. Сторони не дійшли згоди з усіх істотних умов договору даного виду, спірний договір повинен бути визнаний неукладеним. Продавець не здійснював поставки товару на суму передоплати внаслідок не погодження обсягів поставки товару конкретного виду. На момент звернення позивача до суду права останнього не були порушені. Судом неправильно застосовані статті 258,625 ЦК України. Представник у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що в додатковій угоді №1 сторони визначили ціну товару та конкретизували, що саме входить до складу товару, який купується. Відповідач не тільки не передав позивачу товар в межах асортименту, погодженого сторонами після одержання передоплати, але після одержання передоплати не повідомив позивача про неможливість виконати свої обов’язки вчасно. У письмовому доповненні до відзиву вказав, що розрахунок пені відповідно до п.8.5 договору зроблено з 18.02.2006р. по 12.03.2006р. (за 23 дні). Представник у судовому засіданні підтримав доводи викладені у відзиву на апеляційну скаргу, просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 1648 від 06.06.2006р. справу призначено до розгляду у складі колегії суддів головуючого судді Мойсеєнко Т.В. (доповідач), суддів Мірошниченко М.В., Радченко О.П., даною колегією прийнято постанову.
За згодою представників сторін судовий процес вівся без застосування засобів технічного забезпечення, за його згодою у судовому засіданні оголошено тільки вступну та резолютивну частини постанови.
Сутність спору: 31.01.2006р. між сторонами за даною справою укладено договір купівлі-продажу товару №138, згідно умов п.1.1 якого відповідач (Продавець) зобов'язався продати та передати у власність позивача (Покупця) стальний вуглеводистий брухт та відходи чорних металів згідно ДСТУ-4221-2002, а Покупець зобов’язався прийняти та сплатити товар на умовах договору.
Згідно п.7.2 договору Покупець може здійснити на адресу Продавця передплату за товар до моменту його відвантаження, незалежно від транспорту. При цьому, після отримання передплати Продавець зобов’язаний поставити товар на суму передоплати на протязі 14-ти календарних днів з моменту отримання передоплати. У випадку прострочення Продавцем вказаного строку Продавець зобов’язується повернути Покупцю суму отриманої передоплати в дводенний термін з моменту закінчення строку.
На виконання пункту 7.2 договору позивачем здійсненна попередня оплата, що підтверджується платіжним дорученням № 298 від 01.02.2006р. на суму 100000грн. (а.с.12).
У зв’язку з тим, що відповідач у чотирнадцятиденний строк позивачу товар не передав, попередню оплату не повернув, останній на підставі статей 525, 526, 549, 611, 662, 663, 693 ЦК України звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 100000грн.- передплати, 1197,26грн. – пені за несвоєчасне повернення передплати. Вказані вимоги стали предметом спору у суді першої інстанції. Рішенням господарського суду Запорізької області позов задоволено, з чим не погодився відповідач і звернувся до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
Відповідно до статті 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при прийняті оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Оскільки спір виник між суб’єктами господарської діяльності стосовно майново-господарських відносин, то відповідно до п.2 ст.4 та п.1 ст.175 Господарського кодексу України до спірних відносин слід застосовувати положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відносини сторін врегульовано договором купівлі-продажу № 138 від 31.01.2006р. До правовідносини сторін щодо купівлі-продажу застосовуються норми 54 ЦК України( ст.ст. 655-697). Істотними умовами договору купівлі-продажу є предмет та ціна.
Згідно п.3 ст. 180 ГК України при укладенні договору сторони зобов’язані у любому випадку узгодити предмет, ціну та строк дії договору. Дослідивши договір купівлі-продажу № 38 від 31.01.06р., колегія вважає, що цей договір містить усі істотні умови необхідні для договорів купівлі – продажу, а саме: предмет (п.1.1 договору) , ціну (додаток 1 до договору (а.с.42) та п.3 додаткової угоди № 1 від 03.02.06р.(а.с.4) ) та строк дії договору (п.11.5 договору).
Відповідно до вимог статті 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.
У відповідності із ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання —відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Як зазначалось вище, за умовами п.7.2. договору відповідач зобов'язаний на протязі чотирнадцяти календарних днів після отримання попередньої поставити товар, а у разі прострочення цього строку, зобов'язаний повернути позивачу суму попередньої оплати у дводенний термін з моменту спливу строку.
Відповідач зобов'язання належним чином не виконав, товар у чотирнадцятиденний строк позивачу не передав, попередню оплату не повернув.
Відтак, вимоги позивача викладені в позовній заяві відповідають нормам чинного законодавства, є обґрунтованими, передбачені умовами договору, факт порушення зобов'язання відповідача щодо неповернення попередньої оплати в сумі 100000грн. позивачем доведений, підтверджений матеріалами справи, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Учасники господарських відносин, до яких зокрема належать сторони по справі, несуть згідно ст. 216 Господарського кодексу України господарську-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах, в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором.
Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити при порушені ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.
Частина 1 ст. 230 ГК України визнаються, штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частина 2 ст. 231 ГК України передбачає стягнення штрафних санкцій у випадку, коли це передбачено договором.
Умовами п.8.5. договору сторони передбачили, що у випадку несвоєчасного повернення попередньої оплати відповідач зобов'язаний сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення. Таким чином відповідач за час прострочення виконання зобов'язаний сплатити позивачу 1197,26 грн. пені за період з 18.02.2006р. по 12.03.2006р.
Оскільки нарахування пені передбачено договором, розрахунок пені доданий до позовної заяви перевірений судом та обґрунтований матеріалами справи, тому колегія суддів погоджується з висновком суду , що позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 1197,26 грн. пені є законними і підлягають задоволенню
Посилання заявника апеляційної скарги на те, що сторони не дійшли згоди по усім істотним умовам договору даного виду, щодо погодження обсягів поставки товару конкретного виду колегією суддів не приймається до уваги, оскільки додатковою угоді №1 від 03.02.2006р. (а.с.44) сторони визначили ціну товару та конкретизували, що саме входить до складу товару, який купується.
Кількість товару, що продається за договором сторони узгодили у пункті 6.1.,зокрема, 100000тон щомісяця. Крім того, у пункті 7.2. сторони узгодили ,що після отримання передплати продавець зобов’язаний поставити товар на суму передплати, тобто в даному випадку кількість товару, що продається, визначена у грошовому виразі. Такий порядок визначення кількості товару не суперечить ч.1 ст.669 ЦК України.
Крім того, ТОВ «НВО «Гарт» не тільки не передав позивачу товар в межах асортименту, погодженого сторонами після одержання передоплати, але після одержання передоплати не повідомив позивача про неможливість виконати свої обов’язки вчасно.
Вищенаведені обставини досліджені судом першої інстанції на підставі наданих в судове засідання сторонами доказів. Порушення або неправильного застосування норм матеріального і процесуального права не вбачається, підстави для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду відсутні.
Судові витрати за розгляд справи у суді апеляційної інстанції, відповідно до статті 49 ГПК України, слід віднести на заявника апеляційної скарги.
Керуючись ст. 49, ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд, -
Постановив:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об’єднання «Гарт», м. Запоріжжя залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 25.04.2006р. у справі №9/98/06 без змін.
Головуючий суддя Мойсеєнко Т. В.
судді Мойсеєнко Т. В.
Мірошниченко М.В. Радченко О.П.