У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
14.06.06 Справа №3/54-06
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Мойсеєнко Т. В. судді Мойсеєнко Т. В. , Радченко О.П. , Яценко О.М.
при секретарі Коваленко О.Л.
за участю представників сторін:
позивача Мацегорін А.О., довіреність № 307/102 від 29.12.05, провідний юрисконсульт;
відповідача не з’явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 3/54-06 та апеляційну скаргу Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, м. Київ
на рішення господарського суду Херсонської області від 05.04.06 р. у справі № 3/54-06
за позовом Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, м. Київ
до відповідача Державного комунального підприємства теплових мереж «Каланчактеплокомуненерго», смт. Каланчак, Херсонська область
про стягнення 25679 грн.75 коп.
Встановив:
04 лютого 2006 року до господарського суду Херсонської області з позовною заявою звернулося ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” до Державного комунального підприємства теплових мереж «Каланчактеплокомуненерго» про стягнення 13714,12 грн. 12 коп. заборгованості та штрафних санкцій за переданий природний газ згідно договору № 06/03-952-ТЕ-33 від 24.01.2003р., 5897,71грн.- збитків від інфляції, 3254,21грн.-пені та 2813,71грн.-річних відсотків у зв’язку з несвоєчасним перерахуванням коштів.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 05.04.2006р. у справі № 3/54-06 (суддя Янковська І.Є.) в задоволені позову відмовлено.
Рішення суду прийнято з посиланням на ст. ст. 525, 526 ЦК України та мотивовано тим, що сума 18079,44 грн. отримана позивачем за платіжним дорученням № 92 від 19.12.02 р. як попередня оплата за січень 2003 р. та безпідставно не зарахована позивачем в оплату природного газу за договором № 06/03-952-ТЕ-33 від 24.01.2003 р., тому факт наявності заборгованості відповідача та прострочки платежу в зазначеній позивачем сумі спростовується матеріалами справи.
Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням позивач звернувся до суду апеляційної інстанції з відповідною апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати у зв’язку з порушенням норм матеріального права та невідповідністю висновків суду обставинам справи і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Заявник апеляційної скарги зазначає, що висновок суду про те, що сума сплачена відповідачем платіжним дорученням №92 від 19.12.2002р. підлягає зарахуванню за договором на постачання природного газу у 2003р. є необґрунтованим, оскільки грошові кошти, які сплачені понад суми вартості обсягів спожитого газу за певний період, можуть зараховуватись як передоплата за наступні періоди поставки газу лише в рамках правовідносин, які виникли між сторонами за певним договором на постачання природного газу. Грошові кошти сплачені відповідачем зазначеним платіжним документом зарахувались позивачем як погашення заборгованості за договором на постачання природного газу в 2002р. Представник у судових засіданнях підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі.
Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 15.05.2006р. апеляційна скарга прийнята та призначена до розгляду на 06.06.2006р.
У судове засідання, яке відбулося 06.06.2006р. представник відповідача не з’явився, через скрутне фінансове становище підприємства, про що свідчить клопотання № 95 від 29.05.2006р.
Для з’ясування усіх обставин справи та надання сторонами всіх необхідних документів, колегією суддів, розгляд справи було відкладено на 14.04.2006р., про що свідчить ухвала суду від 06.06.2006р.
Відповідач відзиву на апеляційну скаргу суду не надав, свого представника в судове засідання не направив.
Склад колегії суддів змінювався. Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 1725 від 09.06.2006р. справу призначено до розгляду у складі колегії суддів головуючого судді Мойсеєнко Т.В. (доповідач), суддів Радченко О.П., Яценко О.М, якою і прийнято постанову.
Представник заявника апеляційної скарги у судовому засіданні, яке відбулося у 14.06.2006р. підтримав доводи, які викладені у апеляційної скарзі.
У судове засідання, яке відбулося 14.06.2006р. представник відповідача не з’явився. Клопотання відповідач про відкладення розгляду залишено без задоволення, як таке що не відповідає вимогам ст. 77 ГПК України та є недоцільним, оскільки, ще при призначенні апеляційної скарги до розгляду, суд зобов’язував сторони провести звіряння розрахунків.
Відповідно до ст. 75 ГПК України апеляційна скарга розглядається за наявними документами, які містяться в матеріалах справи.
В судовому засіданні, яке відбулося 14.06.2006р. відповідно до вимог ч.2 ст.85 ГПК України за згодою представника позивача оголошено тільки вступну та резолютивну частини постанови.
Відповідно до ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Суть спору. 24.01.03 року між ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” та ДКПТМ “Каланчактеплокомуненерго” було укладено договір № 06/03-952-ТЕ-ЗЗ на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій, на підставі якого позивач зобов’язався постачати відповідачу в відповідачу в період з 01.01.03р. по 31.12.2003р. природний газ., а відповідач зобов’язався прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.
Відповідно до розділу 6 цього договору оплата за газ та послуги з його транспортування мала здійснюватися відповідачем грошовими коштами шляхом поточного перерахування позивачу протягом місяця поставки 100% вартості фактично спожитих обсягів газу та послуг з його транспортування; остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу та послуги з його транспортування мали здійснюватись на підставі акта приймання-передачі до 6 числа наступного за звітним місяця (п. 6.1).
Пунктом 6.3 договору передбачено, що покупець має право вносити попередню оплату на наступні періоди постачання газу.
Відповідно до п. 6.4 договору в платіжних дорученнях відповідач повинен обов'язково вказувати номер договору, дати його підписання, призначення платежу. За наявності боргу у покупця за даним договором позивач має право зарахувати кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди, незалежно від вказаного в платіжному дорученні призначенні платежу.
Відповідно до п. 11.1 даного договору встановлено, що договір набирає чинності з 01 січня 2003 року і діє в частині поставки газу до 31 грудня 2003р., а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення.
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу в період січень –квітень, жовтень –грудень 2004р. 663,097 тис. куб. м. газу на суму 104437,77грн., що підтверджується актами приймання передачі природного газу (а.с.17-23).
Позивач вважає, що відповідач свої зобов’язання виконав частково, а саме сплатив 90 723, 65 грн. за поставлений газ, таким чином на думку позивача заборгованість відповідача згідно договору за поставлений у 2003р. природний газ становить 13 714, 12 грн.
За даних обставин, позивач звернувся з позовною заявою до господарського суду Херсонської області про стягнення з відповідача заборгованості, пені та штрафу. Рішенням господарського суду Херсонської області у задоволені позовних вимог відмовлено, з чим не погодився позивач звернувшись з апеляційною скаргою до апеляційної інстанції.
Колегія суддів проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм процесуального права при прийняті оскаржуваного рішення, заслухавши пояснення представника позивача знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п.4 Прикінцевих положень Господарського кодексу України, п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, щодо господарських та відповідно цивільних правовідносин, які виникли до набрання ними чинності, положення цих Кодексів застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ними чинності. Враховуючи викладене, до прав і обов’язків сторін у справі слід застосовувати положення ЦК та ГК України, що набули чинності з 01.01.2004р.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, статей 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як встановлено, позивач поставив відповідачу в період січень –квітень, жовтень –грудень 2004р. 663,097 тис. куб. м газу на суму 104437,77грн.
Відповідач протягом дії договору здійснив оплату за поставлений у 2003 році газ на суму 90723,65грн.
Крім того, платіжним дорученням № 92 від 19.12.2002 р. до підписання договору за 2003р. відповідачем була здійснена оплата газу в сумі 35000 грн., що підтверджується ксерокопією доручення, актом звірки наданим позивачем у судовому засіданні 14.06.06р.та позивачем не заперечується (т.1 а.с. 46). Відповідно до зазначеного відповідачем призначення платежу, ці кошти перераховані як оплата за газ за 2-3 декаду 2002 р. та 1 декаду 2003 р.
12.03.03р. відповідач звернувся до позивача з листом №28 про зарахування здійсненої оплати у сумі 18079,44грн. в оплату за природний газ за договором № 06/03-952-ТЕ-ЗЗ від 24.01.03р. Листом № 218 від 11.10.04р. повторно повідомив позивача про те, що переплату за газ здійснену у 2002р. він просив зарахувати в оплату за газ, поставлений у 2003р за договором № 06/03-952-ТЕ-ЗЗ
Таким чином, відповідачем фактично було здійснено залік взаємної заборгованості, що не суперечить вимогам ст. 217 ЦК УРСР, що діяв у цей період. При чому, відповідно до вказаної норми закону для здійснення заліку взаємної заборгованості достатньо було односторонньої заяви, згоди іншої сторони не вимагалася. Станом на 12.03.03р.(дата вимоги про зарахування суми переплати) позивач поставив природний газ на суму 43358,17грн., а перераховано відповідачем за цей газ 24000грн., тобто на цей час відповідач мав зобов’язання з оплати поставленого газу на суму 19358,17грн., а позивач згідно 469 ЦК УРСР мав зобов’язання повернути зайво(безпідставно перераховані кошти) у сумі 18079,44грн.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у стягненні заявленої суми основного боргу, з тих підстав, що ця сума була безпідставно заявлена до стягнення, оскільки заборгованості у відповідача перед позивачем за договором № 06/03-952-ТЕ-ЗЗ на момент пред’явлення позову не було.
У зв’язку з цим, безпідставними є стягнення інфляції та 3% річних.
Безпідставним стягнення з відповідача річних та інфляції є ще й тому, що відповідно до умов пункту 6.4 договору за наявності боргу у Покупця за даним договором позивач мав право зарахувати кошти, що надійшли від відповідача, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди, незалежно від вказаного в платіжному дорученні призначення платежу.
До того ж, колегія суддів вважає за необхідне врахувати наступні обставини, що предметом договору № 06/03-952-ТЕ-ЗЗ від 24.01.2003р. на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій, на якому ґрунтуються позовні вимоги, є постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення.
Згідно Закону України “Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово – комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію” від 20.02.2003р. № 554-ІV, статтею 1 якого передбачено, що заборгованість з квартирної плати та плати за комунальні послуги (водо-, тепло-, газопостачання, послуги водовідведення, електроенергію, вивезення побутового сміття та рідких нечистот) наймачів жилих приміщень та власників жилих будинків або квартир, яка склалася на дату набрання чинності цим Законом перед надавачами житлово-комунальних послуг, реструктуризується на термін до 60 місяців залежно від суми боргу та рівня доходів громадян на дату реструктуризації. Статтею 5 цього Закону встановлено, що на суму реструктуризованої заборгованості не нараховується пеня житлово – комунальним підприємствам на їхню заборгованість перед постачальниками енергоносіїв, інших матеріальних цінностей, що використовуються для надання послуг.
Дана позиція знаходить своє відображення у Постанові Верховного суду України № 15/444 від 14.02.2006р. Таким чином, позивач в всупереч вимогам ст.33 ГПК України не надав доказів у підтвердження своїх доводів, викладених у позові та апеляційній скарзі.
Таким чином, висновок суду першої інстанції щодо відмови у задоволені позову є правомірним та відповідає чинному законодавству.
Обставини справи досліджені судом першої інстанції на підставі наданих до матеріалів справи доказів. Порушення або неправильного застосування норм матеріального і процесуального права не вбачається, підстав для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду відсутні.
Судові витрати за розгляд справи, у суді апеляційної інстанції, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України слід віднести на заявника апеляційної скарги.
Керуючись ст.49, ст.99, ст.ст.101-105 Господарського процесуального Кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд –
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Херсонської області від 05.04.2006року у справі № 3/54-06 залишити без змін.
Головуючий суддя Мойсеєнко Т. В.
судді Мойсеєнко Т. В.
Радченко О.П. Яценко О.М.