Справа № 2а-143/2009 р.    

ПОСТАНОВА  

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ  

15.10.2009 року                                                                                                                    м. Саки  

Сакський міськрайонний суд  Автономної Республіки Крим у складі  

головуючого судді Бондарева Р.В.  

при секретарі Костюковій О.В.,  

розглянувши у судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Саки Автономної Республіки Крим про визнання дій протиправними, зобов’язання перерахувати та виплатити соціальну державну допомогу,  

ВСТАНОВИВ:  

  Позивачка звернулася до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Саки (далі Управління) про визнання дій по відмові підвищити та виплатити соціальну допомогу відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01.01.2006 р. по час звернення до суду незаконними із зобов’язанням відповідача перерахувати та виплатити вказану допомогу.  

  Позивачка до суду не з’явилася, направила заяву з клопотанням розглянути позов у її відсутності, просить позов задовольнити.  

  Представник відповідача у судове засідання не з’явився, направив до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, заперечує проти задоволення позову.  

  Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає можливим задовольнити позов частково, а справу розглянути в порядку письмового провадження у відсутності сторін, передбаченому ч. 3 ст. 122 КАС України.  

  Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Позивачка просить зобов’язати відповідача виплатити їй заборгованість по соціальній допомозі за період з 1 січня 2006 року по день звернення до суду з позовом. З позовом до суду позивачка звернулася лише 24.03.2009 року, тобто з пропуском строку, визначеного законом. Доказів про поважність причин пропуску строку суду позивачка не надала. На підставі зазначеного, суд дійшов висновку, що з вимогами про зобов’язання виплатити матеріальну допомогу з 1 січня 2006 року до 24.03.2008 року позивачка звернулася з пропуском встановленого процесуального строку. У зв’язку з цим суд вважає за можливе прийняти до судового розгляду позовні вимоги лише в межах процесуального строку, тобто за період з 24.04.2008 р. по 24.04.2009 р., а в задоволенні решти позову відмовити у зв’язку з пропуском строків на звернення до суду.  

  Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», судом встановлено, що позивачка є пенсіонером за віком та має статус «дитини війни», як це визначено абз. 1 п. 1 ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».  

  Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на тридцять відсотків мінімальної пенсії за віком та встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. У відповідності до ч.1 ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік і про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року, затверджено на 2008 рік прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня – 592 грн., з 1 квітня – 605 грн., з 1 липня – 607 грн., з 1 жовтня – 626 грн. Починаючи з 2008 року, позивачці повинна була нараховуватися і виплачуватися державна соціальна допомога у розмірі 30% від зазначених сум.  

  Статтею 41 (розділ ІІ) Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік і про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня  2007 року внесені зміни в ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року, згідно яких пенсію або щомісячне довічне грошове утримання або державна соціальна допомога, що виплачується дітям війни замість пенсії виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, яка складає 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що передбачено ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року.  

  Враховуючи зазначені вимоги законів, Управління з 1 січня 2008 року здійснювало нарахування і виплати позивачці соціальної допомоги по статусу «Діти війни» у вищевказаних розмірах.  

  Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 р справа № 1-28-2008 у справі щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України, ці положення Закону від 28 грудня 2007 року визнані такими, що не відповідають Конституції. Рішення Конституційного суду набрало чинності 22 травня 2008 року. На підставі вказаного рішення суду, відповідно до ст. 152 Конституції України закони та інші правові акти, які за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення рішення про їх неконституційність.  Більш того, відповідно до ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.  

  Таким чином, суд визнає, що позивачка має право на отримання щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% прожиткового мінімуму відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове  державне пенсійне страхування» і ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік і про внесення змін до деяких законодавчих актів України» з часу набрання законної сили рішенням Конституційного Суду, тобто з 22 травня 2008 року.  

  Стосовно вимог позивачки в частині нарахування  соціальної допомоги з 1 січня 2009 року судом встановлене наступне: з наданого до суду заперечення відповідача на позов вбачається, що після набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп-2008 у справі № 1-28-2008 р, Управління з 1 січня 2009 року здійснює нарахування і виплату позивачеві державної соціальної допомоги замість пенсії по статусу «Діти війни» у розмірах, встановлених п. 8 постанови КМ України від 28 травня 2008 року № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян». Вказаним нормативним документом, а саме, п. 8 постанови передбачено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нациських переслідувань», до пенсії, або щомісячного грошового утримання, чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня – 48,10 грн.; з 1 липня – 48,20 грн.; з 1 жовтня – 49,80 грн. Враховуючи вимоги ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», суд визнає, що починаючи з 1 січня 2009 року і до теперішнього часу позивачці повинна нараховуватися і виплачуватися допомога у розмірі 30% від сум прожиткового мінімуму щомісячно, який становить у  відповідності до ст. 54 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» від 26.12.2008 року,  у розмірі, що діяли у грудні 2008 року, а саме:  з 1 січня – 592 грн., з 1 квітня – 605 грн., з 1 липня – 607 грн.; з 1 жовтня – 626 грн. (ч. 1ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік і про внесення змін до деяких законодавчих актів України « від 28.12.2007 ).  

  З вищевказаного виходить, що п.8 постанови КМ України обмежив державні соціальні гарантії дітям війни, що суперечить ч. 3 ст.22 Конституції України та ч. 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Оскільки постанова КМ суперечить положенням закону, згідно з ч. 4 ст. 9 КАС України застосовується відповідні положення цього закону. Таким чином, суд вважає, що ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», щодо визначення розміру державної соціальної допомоги по статусу «Діти війни» мають пріоритетне значення. На підставі викладеного суд вважає обґрунтованим здійснювати з 1 січня 2009 року нарахування державної соціальної допомоги по статусу «Діти війни» у розмірі 30 % від сум прожиткового мінімуму, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», щомісячно, оскільки позивачка є дитиною війни, наділена державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема, право на отримання державної соціальної допомоги, яка складає з 22 травня 2008 року по серпень 2009 року включно: 8 днів травня  - 24,83 грн.;  з червня 2008 до грудня 2008 року : 24,83 + 96,2 + ( 96,4 х 3) + ( 99,6 х 3)  = 707,83 грн. За 2009 рік з 01.01.2009 р. по 01.03.2009 р. складає 99,6 х 3 = 298,8 грн., за 24 дня березня 2009 р. - 79,68 грн. Всього не отримано позивачкою за період з 22.05.2008 р. по 24.03.2009 р. – 1086,31 грн.  

  Враховуючи, що саме на органи пенсійного фонду законодавством покладений обов’язок щодо здійснення пенсійних виплат, доводи відповідача  щодо відсутності, не виділення, неперерахування бюджетних коштів на забезпечення виплат допомоги в розмірі, передбаченому Законом, а не підзаконним нормативним актом, неправомірні, неспроможні і не можуть бути прийняті до уваги та бути підставою для відмови в позові, так як  відповідач є органом, який зобов’язаний здійснювати нарахування та виплату зазначених сум допомоги у встановлених Законом розмірах. Конституційний Суд України неодноразово підкреслював, що закон України про Державний бюджет України на відповідний рік має чітко визначену сферу регулювання, та не може змінювати норми інших законів. Крім того, наділивши «дітей війни» зазначеною соціальною гарантією, держава таким чином, взяла на себе публічне зобов’язання  забезпечити належний матеріальний рівень.  

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 8, 21, 22, 152 Конституції України, ст. ст. 6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  від 18 листопада 2004 року, ст. ст. 18, 28, 73 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 9.07.2003 року, Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік і про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року, Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» від  26 грудня 2008 року,  керуючись ст. ст. 99, 100, 160-163 КАС України, суд  

          ПОСТАНОВИВ:  

Позов ОСОБА_1 до управління пенсійного фонду України в м. Саки АР Крим  -  задовольнити частково.  

  Визнати незаконною відмову управління пенсійного фонду України в м. Саки АР Крим виплатити державну соціальну допомогу та зобов’язати управління пенсійного фонду України в м. Саки здійснити виплату ОСОБА_1 недораховану суму державної соціальної допомоги за період з 22 травня 2008 року по 24 березня 2009 року в розмірі 1086,31 грн.  

  У задоволенні решти позову – відмовити.  

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського Апеляційного Адміністративного суду Автономної Республіки  Крим через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.  

  Головуючий: