Справа № 2а-151/2009 р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.10.2009 року м. Саки
Сакський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим у складі
головуючого судді Бондарева Р.В.
при секретарі Костюковій О.В.,
розглянувши у судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Сакському районі Автономної Республіки Крим про визнання дій протиправними, зобов’язання перерахувати та виплатити соціальну державну допомогу,
ВСТАНОВИВ:
Позивачка звернулася до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Сакському районі (далі Управління) про визнання дій по відмові підвищити та виплатити соціальну допомогу відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01.01.2008 р. по 01.01.2009 р. незаконними із зобов’язанням відповідача перерахувати та виплатити вказану допомогу.
Позивачка до суду не з’явилася, направила заяву з клопотанням розглянути позов у її відсутності, просить позов задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не з’явився, направив до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, заперечує проти задоволення позову.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає можливим задовольнити позов частково, а справу розглянути в порядку письмового провадження у відсутності сторін, передбаченому ч. 3 ст. 122 КАС України.
Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Позивачка просить зобов’язати відповідача виплатити їй заборгованість по соціальній допомозі за період з 1 січня 2008 року по 01.01.2009 р. З позовом до суду позивачка звернулася лише 31.03.2009 року, тобто з пропуском строку, визначеного законом. Доказів про поважність причин пропуску строку суду позивачка не надала. На підставі зазначеного, суд дійшов висновку, що з вимогами про зобов’язання виплатити матеріальну допомогу з 1 січня 2008 року до 31.03.2008 року позивачка звернулася з пропуском встановленого процесуального строку. У зв’язку з цим суд вважає за можливе прийняти до судового розгляду позовні вимоги лише в межах процесуального строку, тобто за період з 31.03.2008 р. по 31.03.2009 р., а в задоволенні решти позову відмовити у зв’язку з пропуском строків на звернення до суду.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», судом встановлено, що позивачка є пенсіонером за віком та має статус «дитини війни», як це визначено абз. 1 п. 1 ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на тридцять відсотків мінімальної пенсії за віком та встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. У відповідності до ч.1 ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік і про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року, затверджено на 2008 рік прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня – 592 грн., з 1 квітня – 605 грн., з 1 липня – 607 грн., з 1 жовтня – 626 грн. Починаючи з 2008 року, позивачці повинна була нараховуватися і виплачуватися державна соціальна допомога у розмірі 30% від зазначених сум.
Статтею 41 (розділ ІІ) Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік і про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року внесені зміни в ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року, згідно яких пенсію або щомісячне довічне грошове утримання або державна соціальна допомога, що виплачується дітям війни замість пенсії виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, яка складає 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що передбачено ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року.
Враховуючи зазначені вимоги законів, Управління з 1 січня 2008 року здійснювало нарахування і виплати позивачці соціальної допомоги по статусу «Діти війни» у вищевказаних розмірах.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 р справа № 1-28-2008 у справі щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України, ці положення Закону від 28 грудня 2007 року визнані такими, що не відповідають Конституції. Рішення Конституційного суду набрало чинності 22 травня 2008 року. На підставі вказаного рішення суду, відповідно до ст. 152 Конституції України закони та інші правові акти, які за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення рішення про їх неконституційність. Більш того, відповідно до ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Таким чином, суд визнає, що позивачка має право на отримання щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% прожиткового мінімуму відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» і ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік і про внесення змін до деяких законодавчих актів України» з часу набрання законної сили рішенням Конституційного Суду, тобто з 22 травня 2008 року.
На підставі викладеного, оскільки у позові містяться вимоги про виплати 2008 р., необхідно рахувати суму заборгованості позивачці за період з 22.05.2008 року по 01.01.2009 р.: 8 днів травня - 24,83 грн.; з червня 2008 до грудня 2008 року : 24,83 + 96,2 + ( 96,4 х 3) + ( 99,6 х 3) = 707,83 грн.
Враховуючи, що саме на органи пенсійного фонду законодавством покладений обов’язок щодо здійснення пенсійних виплат, доводи відповідача щодо відсутності, не виділення, неперерахування бюджетних коштів на забезпечення виплат допомоги в розмірі, передбаченому Законом, а не підзаконним нормативним актом, неправомірні, неспроможні і не можуть бути прийняті до уваги та бути підставою для відмови в позові, так як відповідач є органом, який зобов’язаний здійснювати нарахування та виплату зазначених сум допомоги у встановлених Законом розмірах. Конституційний Суд України неодноразово підкреслював, що закон України про Державний бюджет України на відповідний рік має чітко визначену сферу регулювання, та не може змінювати норми інших законів. Крім того, наділивши «дітей війни» зазначеною соціальною гарантією, держава таким чином, взяла на себе публічне зобов’язання забезпечити належний матеріальний рівень.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 8, 21, 22, 152 Конституції України, ст. ст. 6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року, ст. ст. 18, 28, 73 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 9.07.2003 року, Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік і про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року, Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» від 26 грудня 2008 року, керуючись ст. ст. 99, 100, 160-163 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_1 до управління пенсійного фонду України в Сакському районі АР Крим - задовольнити частково.
Визнати незаконною відмову управління пенсійного фонду України в Сакському районі АР Крим виплатити державну соціальну допомогу та зобов’язати управління пенсійного фонду України в Сакському районі здійснити виплату ОСОБА_1 недоплаченої суми державної соціальної допомоги за період з 22.05.2008 р. по 01.01.2009 р. в розмірі 707,83 грн.
У задоволенні решти позову – відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського Апеляційного Адміністративного суду Автономної Республіки Крим через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.
Головуючий: