У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
07.06.06 Справа №4/389-пд-05
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Мойсеєнко Т. В. судді Мойсеєнко Т.В. , Радченко О.П. , Юхименко О.В.
при секретарі Коваленко О.Л.
за участі представників
позивача: Кравченко А.М., довіреність № 33 від 19.09.2005р., головний спеціаліст юридично – договірного відділу;
відповідача: Біланенко О.Ф., довіреність № 01-8/394 від 20.03.2006р., помічник начальника порту з правових питань.
розглянувши матеріали справи № 4/389-ПД-05 та апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Херсонській облаті, м. Херсон
на рішення господарського суду Херсонської області від 10.02.2006р. у справі № 4/389-ПД-05
за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Херсонській облаті, м. Херсон
до Дочірнього підприємства “Херсонський річковий порт” АСК “Укррічфлот”, м.Херсон
про розірвання договору, повернення майна та стягнення суми
Встановив:
Рішенням господарського суду Херсонської області від 10.02.2006р. у справі № 4/389-ПД-05 (суддя Ємленінова З.І.) позовні вимоги задоволено частково. З відповідача на користь позивача стягнуто 976,60грн. – пені. В частині стягнення 64438,65грн. – основного боргу та розірвання договору і повернення майна провадження у справі на підставі п.1 ст.80 ГПК України припинено. Розмір пені, що підлягає стягненню зменшений до 976грн., тобто на 80%. Судові витрати покладено на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням позивач звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині стягнення з відповідача 976,60грн. – пені і прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача 4883грн. – пені за прострочення сплати орендної плати. Заявник апеляційної скарги зазначає, що відповідач не надав належних доказів, які б свідчили про перебування його у тяжкому фінансовому стані. Представник позивача у судовому засідання підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач вказує, що станом на 20.11.2005р. підприємство не мало заборгованості по сплаті за користування причалами, на момент винесення рішення відповідач розрахувався по сплаті платежів і знаходився в тяжкому фінансовому стані, тому суд обґрунтовано виніс рішення про звільнення від сплати пені на 80%. Крім того, відповідач наголошує на тому, що підстав для нарахування пені взагалі немає, оскільки договір оренди був розірваний за погодженням сторін з 01.04.05р. шляхом обміну листами № 03-1579 від 05.05.04р. та № 01-8/725а від 25.05.05р. Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу і просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 20.03.2006р. апеляційна скарга Регіонального відділення Фонду державного майна України по Херсонській області, м. Херсон прийнята та призначена до розгляду на 12.05.2006р.
Для з’ясування усіх обставин справи та надання можливості сторонам надати витребувані судом документи та з метою звіряння розрахунків розгляд справи було відкладено на 07.06.2006 р., про що свідчить ухвала суду від 12.05.2006р.
За згодою представників сторін судовий процес вівся без застосування засобів технічного забезпечення, за згодою представників сторін у судовому засіданні, яке відбулось 07.06.2006р. оголошено тільки вступну та резолютивну частини постанови.
Склад колегії суддів змінювався. Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 1654 від 06.06.2006р. справу призначено до розгляду у складі колегії суддів головуючого судді Мойсеєнко Т.В. (доповідач), суддів Радченко О.П., Юхименко О.В., даною колегією прийнято постанову.
Сутність спору: 27.02.2001р. між РВ ФДМУ по Херсонській області та ДП “Херсонський річковий порт” АСК “Укррічфлот” було укладено договір № 079-21-065 оренди державного майна.
За умовами договору оренди Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування державне майно, яке не увійшло до статутного фонду ДП “Херсонський річковий порт” АСК “Укррічфлот” і залишилося на його балансі, а саме: вантажні причали в порту Херсон та в порту Гола Пристань, а також берегоукріплення порту Херсон.
Умови передачі та повернення орендованого майна визначені розділом 2 договору, зокрема Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту приймання – передачі майна (пункт 2.1 договору).
Передача майна підтверджується актом приймання – передачі нерухомого державного майна, що не увійшло до статутного фонду ДП “Херсонський річковий порт” АСК “Укррічфлот” і знаходиться на його балансі інвентарних об’єктів (том 1 а.с.15-16).
Згідно пунктів 3.1, 3.2 договору орендна плата визначається на підставі Методики і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р., № 786 з урахуванням доповнень, внесених постановами Кабінету міністрів України від 18.05.1998р. № 699 та від 19 січня 2000року № 75 і на момент розрахунку складає за рік без ПДВ: за оренду вантажних причалів 134155,90грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.
Порядок та строки перерахування Орендарем орендної плати визначено п. 3.6 договору.
Відповідно до п. 5.4 договору Орендар зобов’язався забезпечити збереження орендованого майна, запобігати його пошкодженню і псуванню, здійснювати заходи протипожежної безпеки.
Також Орендар, згідно п.5.9 договору повинен протягом місяця після укладення цього договору застрахувати орендоване майно не менше ніж на його балансову вартість на користь Орендодавця в порядку, визначеному законодавством.
Договір, згідно п. 10.1, укладено на 1 рік, що діє з 01 березня 2001 р. до 01 березня 2002 р.
03.02.06р. сторонами підписано акт приймання-передачі орендодавцю, в якому сторони домовилися припинити договір оренди держаного майна № 079-21-065 від 27.02.01р. за згодою сторін з 3 лютого 2006р.
Посилаючись на невиконання відповідачем умов договору щодо своєчасної оплати орендної плати, позивач обґрунтував позовні вимоги ст. 188 Господарського кодексу України, ст.ст. 652, 782 ЦК України та звернувся в господарський суд Херсонської області з позовною заявою про розірвання договору оренди державного майна від 27.02.2001р., № 079-21-065, що відноситься до державної власності, укладений між РВ ФДМУ по Херсонській області та ДП “Херсонський річковий порт” АСК “Укррічфлот” та стягнення заборгованості зі сплати орендної плати у сумі 64438грн. 65коп. і пені за прострочення сплати орендної плати в сумі 4883грн. Вказані вимоги, стали предметом спору у суді першої інстанції. Господарський суд Херсонської області рішенням від 10.02.06р. позовні вимоги задовольнив частково, з чим не погодився позивач звернувшись до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
Відповідно до статті 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при прийняті оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до пункту 9 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України від 16.01.2003р., що набрав чинності з 01.01.2004р., до договорів, що були укладені до 01 січня 2004року і продовжують діяти після набрання чинності Цивільного кодексу України, застосовуються правила цього кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення..
Згідно пункт 4 Прикінцевих положень Господарського кодексу України до господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.
Правовідносини сторін виникли у 2001р. і продовжують існувати після 01.01.2004р., отже до спірних правовідносин слід застосовувати норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.
Як зазначалось вище, відносини сторін за даною справою врегульовано договором від 27.02.2001р. оренди нерухомого майна, що відноситься до державної власності від 27.02.2001р.
Взаємовідносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна на час розгляду спору судом регулюються також Законом України “Про оренду державного та комунального майна” від 10.04.1992 р. (із змінами) № 2269-ХІІ (далі за текстом Закон України “Про оренду державного та комунального майна”).
Відповідно до ч.3 статті 26 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду, арбітражного суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.
Пунктом 3 статті 291 Господарського кодексу України, що набрав чинності з 01.01.04р., передбачено, що договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 Господарського кодексу України.
Згідно статті 783 ЦК України наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо: 1) наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; 2) наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; 3) наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; 4) наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, статей 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач належним чином не виконав своїх зобов’язань по розрахунках за оренду державного майна, згідно з умовами договору, чим порушив вимоги ст. 525 ЦК України, відповідно до якої одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Господарським судом першої інстанції встановлено, що відповідач орендну плату сплачував з порушенням вимог до договору, у зв’язку з чим, заборгував позивачу за оренду державного майна на суму 64438грн.65 коп.
03.02.2006року між позивачем та відповідачем було підписано акт, який свідчить проте, що під час розгляду спору відповідач повернув майно позивачу на умовах, які визначені договором оренди. У акті сторони домовилися припинити договір оренди держаного майна № 079-21-065 від 27.02.01р. за згодою сторін з 3 лютого 2006р.
Крім того, як пояснив представник позивача у судовому засіданні, яке відбулося 07.06.2006р. заборгованість станом на 02.12.2005р. по орендній платі відповідачем сплачена повністю (пояснення позивача містяться у матеріалах справи).
За таких обставин суд першої інстанції правомірно припинив провадження у справі згіно п.1-1 ст.80 ГПК України в частині вимог розірвання договору та стягнення заборгованості з орендної плати, оскільки на час винесення судом оскаржуваного рішення предмет спору у цій частині був відсутній.
Стосовно доводів апеляційної скарги щодо зменшення розміру пені , то дані доводи колегією суддів не приймаються до уваги, так як згідно ст. 83 ГПК України господарському суду надано право зменшувати розмір неустойки(пені, штрафу). Крім того, згідно ст.233 ГК України якщо порушення зобов’язань не спричинило збитки іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Враховуючи те, що докази спричинення позивачу збитків відсутні, а також те, що зобов’язання вже припинені, те, що майном, яке є предметом договору, в силу закону вже не могло бути об’єктом оренди з 20.04.04р. та приймаючи до уваги ступінь вини відповідача при таких обставинах ,а також те, що відповідач основний борг погасив, колегія погоджується з висновком суду щодо зменшення розміру пені.
Доводи заявника апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним та матеріалами справи.
Вищенаведені обставини досліджені судом першої інстанції на підставі наданих в судове засідання сторонами доказів. Порушення або неправильного застосування норм матеріального і процесуального права не вбачається, підстави для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду відсутні.
Керуючись ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд, -
Постановив:
Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Херсонській області, м.Херсон залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Херсонської області від 10.02.2006р. у справі № 4/389-ПД-05 без змін.
Головуючий суддя Мойсеєнко Т. В.
судді Мойсеєнко Т.В.
Радченко О.П. Юхименко О.В.