У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
14.06.06 Справа №7/93/06
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Мойсеєнко Т. В. судді Мойсеєнко Т.В. , Радченко О.П. , Яценко О.М.
при секретарі Коваленко О.Л.
за участю представників
позивача: Петряник Є.Д., довіреність № 226 від 22.02.2006р. – юрисконсульт, Жуков Д.С., довіреність №07 від 04.01.2006р. – юрист
відповідача: Лозовий А.Д., довіреність б/н від 15.05.2006р. – головний інженер, Житник І.В., довіреність б/н від 11.05.2006р. – юрисконсульт, Пруденко Ю.І., паспорт СА 096367 від 03.02.1996р. – директор
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 7/93/06 та апеляційну скаргу Комунального підприємства ЖКГ-2, м. Мелітополь Запорізька область
на рішення господарського суду Запорізької області від 03.04.2006р. у справі № 7/93/06
за позовом Мелітопольського орендного підприємства теплових мереж, м. Мелітополь Запорізька область
до Комунального підприємства ЖКГ-2, м. Мелітополь Запорізька область (далі за текстом КП ЖКГ-2)
про стягнення суми.
Встановив:
Рішенням господарського суду Запорізької області від 03.04.2006р. у справі №7/93/06 (суддя Кутіщева Н.С.) позовні вимоги задоволено. З відповідача на користь позивача стягнуто 31610,88грн. – шкоди. Судові витрати покладено на відповідача. На виконання вказаного рішення господарським судом Запорізької області 14.04.2006р. видано відповідний наказ. Рішення суду прийнято з посиланням на статті 11, 16, 1166 ЦК України та мотивовано тим, що частина тепломережі, де знайдено відтік води з теплоносія, знаходиться з зоні обслуговування відповідача і він повинен слідкувати за її належним технічним станом та функціонуванням. Відповідачем це зроблено не було, внаслідок чого позивачу завдано матеріальну шкоду. Розрахунок розміру шкоди місцевий господарський суд визнав обґрунтованим і задовольнив позовні вимоги.
Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням відповідач звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, за яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Заявник апеляційної скарги зазначає, що позивачем не доведено, що витік води в місці прориву відбувся саме з 26.10.2006р., тому розрахунок розміру спричиненої відповідачем шкоди є необґрунтованим. В обґрунтування вимог щодо розміру шкоди було надано розрахунок вартості хімочищеної води, який також є необґрунтованим, тобто із завищенням загальних виробничих та адміністративних витрат, зокрема рентабельності. Позивачем не було доведено наявність елементів необхідних для притягнення до відповідальності, розмір шкоди не обґрунтований та не доведений. У зв’язку з нез’явленням представника відповідача у судове засідання суд першої інстанції розгляд справи відкладався. Представники у судовому засіданні підтримали доводи, викладені у апеляційній скарзі.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказує, що факт наявності прориву трубо-проводу встановлено комісією у складі КП «Водоканал», УЖКГ. Відповідач повинен був своєчасно здійснити ремонт теплових мереж, які знаходяться на його технічному обслуговуванні до початку опалювального сезону. У зв’язку з халатним відношенням до виконання своїх зобов’язань сталась прорив теплоносія. Представники у судовому засіданні підтримують доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу просять залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 03.05.2006р. апеляційна скарга прийнята та призначена до розгляду на 17.05.2006р.,в якому розгляд справи було відкладено до 07.06.2006р. та оголошено перерву до 14.06.2006р.
Склад колегії суддів змінювався. Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 1726 від 09.06.2006р. справу призначено до розгляду у складі колегії суддів: головуючого судді Мойсеєнко Т.В. (доповідач), суддів Радченко О.П., Яценко О.М., даною колегією прийнято постанову.
За згодою представників сторін судовий процес вівся без застосування засобів технічного забезпечення, у судовому засіданні за згодою представників сторін оголошено тільки вступну та резолютивну частини постанови.
Сутність спору: 26.10.2005 р. відповідно до рішення Мелітопольської міської ради "Про початок опалювального сезону", "Про закінчення опалювального сезону" та вимог СніП 02.01.05-91 позивач розпочав опалювальний сезон.
Після початку подачі теплової енергії в гарячій воді до централізованих мереж теплопостачання, до яких підключене підприємство відповідача, покази приладів обліку витрат постачання води мереж за даними позивача показували 40 т/год., що є перевищенням норми.
Позивач зазначає, що у зв'язку з втратою гарячої води ним було встановлено, місце прориву, шляхом відключення різних районів (зон) мереж теплопостачання.
14.11.2005 р. о 21 годині, за адресою вул. Б. Хмельницького, буд.14 м. Мелітополь, був знайдений відтік води з теплоносія. Постачання гарячої води було відключено, про прорив був сповіщений відповідач, так як дана частина тепломережі, як вважає позивач, знаходиться в його зоні обслуговування, згідно схеми розподілу зон обслуговування теплових мереж.
Відповідач аварію усунув 15.11.2005 р. об 19 годині, без випробування і теплоізоляції.
16.11.2005 р. комісія, в складі якої був і представник відповідача Бабешко Л.К., склали акт про аварію, даний акт був підписаний усіма членами комісії.
У зв’язку з тим, що відповідач не зробив ремонт систем опалення, сталась аварія, яка на думку позивача спричинила останньому шкоду, оскільки всю воду, яка через прорив в мережі теплоносія підприємства відповідача витекла і була втрачена. Позивач вказує, що закуповував воду та проводив хімочищення її. В обґрунтування розміру шкоди посилається на розрахунок та на діаграму приладів обліку, які знаходяться на території позивача. У зв’язку з чим, позивачем на адресу відповідача було надіслано рахунок (а.с.23) на сплату 31610,88 збитків, який відповідачем не сплачено. З урахуванням уточнення позовних вимог (а.с.30) позивач на підставі статті 1166 ЦК України просить стягнути з відповідача 31610,88грн. – шкоди. Рішенням господарського суду Запорізької області позовні вимоги задоволені, з чим не погодився відповідач і звернувся до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
Відповідно до статті 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при прийняті оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з наступних підстав.
Згідно до п. 3 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Також, в п.8 ч.2 ст.16 ЦК України вказано, що способом захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Частина 1 статті 1166 ЦК України, на яку посилається позивач в обґрунтування позовних вимог по відшкодуванню шкоди, передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдану майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.
У статті 1166 ЦК України міститься законодавче визначення деліктної відповідальності за шкоду (зобов’язання, що випливають не з договорів, а із завданням шкоди), завдану майну, та підстави її виникнення. Так, для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. Перераховані підстави визнаються загальними, оскільки їх наявність необхідна для всіх випадків відшкодування шкоди, якщо інше не передбачено законом. Відсутність однієї із перелічених складових виключає застосування цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування шкоди.
Позивач вказує на наявність вини з боку відповідача у невиконанні останнім своїх зобов’язань (обов’язків) по обслуговуванню внутришньобудинкових мереж (не проведення своєчасного ремонту та гідравлічні випробування). В обґрунтування вини позивач надав рішення виконавчого комітету Мелітопольської міської ради №32 від 09.02.2006р., яким затверджено перелік послуг, що надаються житлово-комунальними господарствами, у тому числі на технічне обслуговування внутришньобудинкових систем тепловодопостачання.
Колегією суддів не приймається до уваги доводи Мелітопольського орендного підприємства теплових мереж щодо наявності вини з боку відповідача, з наступних підстав.
Як слідує наданих позивачем пояснень, витік теплоносія на теплотрасі був виявлений 14.11.05р. на ділянці, що розташована від тепломереж МОПТМ та домом, яка як вважає позивач обслуговується КП “ЖКГ-2”.
В обґрунтування наявності факту протиправної поведінки з боку відповідача позивач посилається на порушення останнім Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів № 630 від 21.07.05р., рішення виконкому Мелітопольської міської ради № 21/2 від 26.01.2006р. та на договір від 09.08.04р. між КП “ВРЕЖУ” та КП “ЖКГ-2”, яке полягає в не проведенні останнім, як виконавцем послуг з теплопостачання, своєчасного ремонту прибудинкових теплових мереж та не проведення гідравлічних випробувань перед началом опалювального сезону.
Згідно ст.1 Закону України “ Про житлово-комунальні послуги”(далі-Закон) балансоутримувачем будинку або комплексу будинків є власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, здійснює розрахунки для своєчасного проведення капітального та поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.
Згідно зі ст. 24 Закону саме балансоутримувач повинен забезпечити умови для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів відповідно до встановлених стандартів, нормативів, норм та правил.
Як пояснили представники сторін балансоутримувачем при домових теплових мереж є КП “ВЖРЕУ”, який за договором від 09.08.04р. про передачу на обслуговування житлового фонду доручив відповідачу здійснювати управління та обслуговування житлового фонду на строк до складання розподільчого балансу. До житлового фонду згідно Житлового кодексу України належать житлові будинки, а також житлові приміщення в інших будівлях. Таким чином, до управління та експлуатації відповідача передано було тільки внутрішньо будинкові системи до яких ст.1 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” віднесено мережі ,арматура на них, прилади та обладнання, засоби обліку та регулювання споживання житлово-комунальних послуг, які знаходяться в межах будинку, споруди.
За вказаним договором КП “ВЖРЕУ” не передавалося в управління і експлуатацію прибудинкові теплові мережі.
Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005р. №630 (далі Правила) визначено, що центральне опалення це послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири, яка надається виконавцем з використанням внутришньобудинкових систем теплопостачання.
Виконавцем послуг теплопостачання у місті є Мелітопольське орендне підприємство теплових мереж. Підпункт 6 пункту 32 Правил визначає, що виконавець зобов’язаний проводити два рази на рік перевірку стану внутришньобудинкових систем багатоквартирного будинку із складенням відповідного акту. Враховуючи те, що між позивачем, балансоутримувачем та КП ЖКГ-2 не укладено договору на виконання вказаних робіт замість підприємства тепломереж, то в даному випадку наявність протиправної поведінки та вини відповідача у заподіянні шкоди не доведена позивачем. До того ж, рішення №32 від 26.02.2006р. не є доказом наявності вини відповідача у зв’язку з тим, що останнє прийнято у 2006р.,тобто після аварії, наслідком якої став виток води, та немає зворотної дії у часі.
Крім того, у період з жовтня по листопад 2006р. проводилось підключення житлових будинків до системи централізованого опалення, що могло привести до коливання витрат води на підживлення. Це підтверджується актами КП ЖКГ-2 від 02.11.2005р. , від 22.11.2005р., які приєднані до матеріалів справи. Тобто, неможливо зробити висновок, що зазначена аварія була причиною понадмірних витрат води та виток води на заявлену суму теплоносія відбувався тільки у місті прориву трубопроводу по пр. Б. Хмельницький, 14 і, що такий прорив існував саме з 26.10.2006р.. З даних оперативних журналів майстрів технічних ділянок(а.с.72-100) слідує, що з 05.11.05р. і на інших ділянках теплових мереж відбувалися пориви та проводилися ремонтні роботи.
Позивачем в обґрунтування вимог щодо розміру шкоди було надано розрахунок, в якому визначена кількість втраченої води, її вартість та вартість хімічного очищення води. Так, в розрахунку зазначено, що в місці прориву втрачено 5376 тон води. Вказана втрата води позивачем не доведена, виходячи з наступного.
Після розкриття тепломережі в районі житлового будинку №14 по вул. Б. Хмельницького працівником відповідача під час визначення місця прориву в каналі були відсутні ознаки витіку води та парування. Від мешканців вказаного житлового будинку не поступало будь-яких скарг на підтоплення підвалу та прилеглої території. На місці прориву під час проведення ремонтних робіт був присутній представник позивача, який також не зазначив на існування підтоплення у місці прориву, наявності значної кількості води. Після виявлення місця прориву було встановлено отвір в трубі системи опалення, діаметр якої не може спричинити витік води зазначеного позивачем у розрахунку, обґрунтований розмір витіку води останнім не надано. Зазначені факти підтверджуються актами виконаних робіт, поясненнями працівників підприємства відповідача, що приймали участь в усуненні аварії. Також позивач не довів і розмір заподіяної шкоди зазначений у розрахунку вартості хімічної очищеної води. Калькуляція хімічної очищеної води затверджена 17.02.2006р. керівником підприємства позивача після того, як аварія відбулась, тобто вартість хімічної очищеної води та розрахунок за вказаною ціною не є обґрунтованим. Також позивач нормативно не обґрунтував підставу для нарахування ПДВ на вартість безповоротно втраченої води. Таким чином, в основі позовних вимог та розрахунку суми матеріальної шкоди покладені факти, які не доведені позивачем.
Отже, подані позивачем документи та розрахунок шкоди заподіяної позивачу внаслідок несвоєчасного ремонту внутришньобудинкових систем опалення не можуть бути підставою для покладення на відповідача обов’язку щодо відшкодування зазначених у розрахунку сум.
Згідно п.13 Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005р. №560 передбачено, що витрати на технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем тепловодопостачання, водовідведення і зливової каналізації визначаються відповідно до укладених договорів між власником (балансоутримувачем) будинку або його уповноваженою особою та організацією, яка здійснює експлуатацію внутрішньобудинкових систем. До цих витрат також включаються витрати на ліквідацію аварій на внутрішньоквартирних мережах.
Сторонами не надано суду доказів укладення договору «Про розподіл обов’язків та відповідальність за утримання, технічне обслуговування систем теплопостачання».
Посилання позивача на те, що відповідачем до початку опалювального сезону не надано актів готовності об’єкту до опалювального сезону, а відтак не виконання останнім робіт по ремонту теплових мереж є безпідставними, оскільки у разі відсутності актів готовності позивач не повинен був розпочинати опалювальний сезон. За цих обставин позивач сам сприяв спричиненню негативних для нього наслідків.
Цивільне законодавство передбачає презумпцію вини правопорушення. Отже, позивач не повинен доказувати наявність вини відповідача у заподіянні шкоди, навпаки на відповідача покладено тягар доказування того, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди. З урахуванням вищенаведеного, відповідачем доведено, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди, тому відсутні підстави для стягнення з останнього матеріальної шкоди.
За таких підстав, судом першої інстанції при винесенні спірного рішення, неповно з’ясовані обставини, які мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права щодо покладення відповідальності на відповідача по відшкодуванню збитків, що призвело до прийняття рішення, яке не відповідає вимогам чинного законодавства і підлягає скасуванню.
Судові витрати за розгляд справи у місцевому господарському суді та суді апеляційної інстанції, відповідно до статті 49 ГПК України, слід віднести на позивача.
Керуючись ст.49, ст. ст. 101 – 105 Господарського процесуального кодексу України Запорізький апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Комунального підприємства ЖКГ-2, м. Мелітополь Запорізька область задовольнити.
Рішення господарського суду Запорізької області від 03.04.2006р. у справі №7/93/06 скасувати.
У задоволенні позовних вимог відмовити.
Стягнути з Мелітопольського орендного підприємства теплових мереж, м. Мелітополь Запорізька область на користь Комунального підприємства ЖКГ-2, м. Мелітополь Запорізька область 158,88грн. – державного мита за розгляд справи у Запорізькому апеляційному господарському суді.
Видачу відповідного наказу доручити господарському суду Запорізької області.
Наказ господарського суду Запорізької області від 14.04.2006р. у справі №7/93/06 вважати таким, який не підлягає виконанню.
Головуючий суддя Мойсеєнко Т. В.
судді Мойсеєнко Т.В.
Радченко О.П. Яценко О.М.