Спр. № 1-135/2009

В И Р О К

                                                    ім’ям  України

02 листопада 2009 року.              Шаргородський районний суд  Вінницької області

                             в складі:

                             головуючого              судді         Дубчака А.Г.

                             при секретарі                               Рошак К.В.

                             за участю прокурора                   Скороход Л.О.  

                  розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Шаргороді в залі суду  справу  про обвинувачення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, розлученого, не працюючого, військовозобов’язаного, раніше не судимого, в скоєнні злочину передбаченого ст. 164 ч. 1 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

                  Підсудний ОСОБА_1 будучи зобов’язанним за рішенням Шаргородського районного суду Вінницької області від 08 травня 1997 року сплачувати аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання  доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітків, але не менше Ѕ частини прожиткового мінімуму доходів громадян, щомісячно, починаючи з 15 квітня 1997 року і до повноліття.

                  Однак ОСОБА_1, допустивши заборгованість по сплаті аліментів станом на 01 листопада 2008 року в загальній сумі 910 грн., в подальшому маючи реальну можливість сплачувати аліменти на користь доньки ОСОБА_3, умисно, з корисливих спонукань в період часу з 01 листопада 2008 року по 01 серпня 2009 року, злісно ухилявся від сплати коштів на користь своєї доньки. Будучи працездатним, ніде не працевлаштувався на роботу, на облік в центр зайнятості не ставав і таким чинном допустив заборгованість по сплаті аліментів на загальну суму 3 272 гривні 12 копійок.

                   Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину в пред’явленому йому обвинуваченні визнав повністю і суду пояснив про те, що він дійсно будучи зобов’язаним по рішенню суду сплачувати аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої доньки, маючи таку можливість добровільно матеріальної допомоги для утримання дитини не надавав, в скоєному щиро розкаюється.

                   Крім повного визнання своєї вини підсудним ОСОБА_1 його вина у пред’явленому йому обвинуваченні підтверджується іншими зібраними по справі доказами, а саме: виконавчим провадженням № 2/154 від 08 травня 1997 року та документів про наявність заборгованості (а.с. 6, 10-13); попередженями про кримінальну відповідальність за ухилення від сплати аліментів (а.с. 5); довідками з підприємств про те, що підсудний до них по питанню працевлаштування не звертався (а.с. 28-31); показами законного представника неповнолітної потерпілої ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_4 (а.с. 35, 36).

                   Дані докази суд приймає до уваги, оскільки підсудний згідний з ними в повному обсязі і підстав для сумніву в їх достовірності та об’єктивності в суду не має.

                   Таким чином, враховуючи дані обставини суд вважає те, що підсудний дійсно вчинив злочин передбачений ч. 1 ст. 164 КК України, а саме злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів (аліментів) на утримання дітей, оскільки підсудний ОСОБА_1, будучи зобов’язаним по рішенню суду сплачувати аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітної дитини і маючи таку можливість, добровільно матеріальної допомоги для утримання дитини  не надавав, чим допустив заборгованість по сплаті аліментів в розмірі поверх 3 272 грн. 12 коп., за що повинен нести відповідальність.

                   При обрані міри покарання суд враховує характер та ступінь громадської небезпеки злочину, особу підсудного, який по місцю проживання характеризується позитивно. Обставини пом’якшуючі його відповідальність, а саме ті, що він раніше не був судимий, щиро розкаюється у вчиненому. Обставин обтяжуючих його відповідальність суд не вбачає, а тому, -                      

                   Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд,-

П Р И С У Д  И В :

                   Визнати ОСОБА_1 винним за ч. 1 ст. 164 КК України і призначити йому покарання у виді громадських робіт строком у сто годин.

                   Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу залишити йому у вигляді підписки про не виїзд.

         Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Вінницької області протягом 15 діб після його проголошення.

         Головуючий :