Справа № 2-А-331/2009
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 жовтня 2009 року смт. Красногвардійське
Красногвардійський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого – судді Проскурні С.М.
при секретарі – Пилипенко Д.С.,
за участю представника відповідача Управління праці та соціального захисту населення Красногвардійської районної державної адміністрації – Моісеєнкової О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Красногвардійське адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Красногвардійської районної державної адміністрації про стягнення недоплаченої щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня члену сім’ї загиблих (померлих) ветеранів війни за 2008 рік, третя особа Головне управління Державного казначейства України в АР Крим,
В С Т А Н О В И В:
Прокурор Красногвардійського району 22 травня 2009 року звернувся до суду з адміністративним позовом в інтересах ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Красногвардійської районної державної адміністрації (далі – УПСЗН) про стягнення недоплаченої щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня члену сім’ї загиблих (померлих) ветеранів війни за 2008 рік в сумі 1278,00 грн.
Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_1, як член сім’ї загиблого військовослужбовця має право на пільги, передбачені ч.4 ст.15 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, відповідно до яких членам родини загиблих військовослужбовців повинна виплачуватися щорічно до 5 травня разова грошова допомога у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком. В порушення зазначеної норми Закону ОСОБА_1 була виплачена грошова допомога в безпідставно зменшеному розмірі за 2008 рік у розмірі 170 грн., що вважає неправомірним.
Під час розгляду справи прокурор заявив про відмову від позову в інтересах ОСОБА_1
Згідно з положеннями ч.2 ст.61 КАС України відмова прокурора від адміністративного позову не позбавляє особу, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративній позов, права вимагати від суду розгляду справи, вирішення адміністративного позову в попередньому обсязі.
Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримала позовні вимоги та вимагала від суду розгляду справи. В обгрунтування своїх вимог зазначила, що відповідно до закону має право на отримання щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня як член загиблого військовослужбовця. У 2008 році їй виплатили лише 170 грн. допомоги, що вважає безпідставно зменшеним розміром. Просила стягнути з відповідача, з урахуванням виплачених їй 170 грн., недоотримані 1278 грн.
В судовому засіданні представник відповідача Моісеєнкової О.В., яка діяла на підставі виданої їй довіреності, позовні вимоги не визнала. Заперечення обґрунтовані тим, що згідно з постановою КМУ від 18.02.04 № 177 „Про забезпечення щорічної виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законом України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” встановлено, що Міністерство фінансів та Державне казначейство забезпечують щорічно до 10 квітня надання грошових коштів Міністерству праці та соціальної політики для виплати разової щорічної грошової допомоги у розмірах, встановлених Законом України про державний бюджет на відповідний рік для подальшого їх перерахування місцевим органам праці та соціального захисту населення”. УПСЗН є розпорядником бюджетних коштів третього рівня, тому фінансування зазначених витрат здійснюється в межах затверджених асигнувань, відповідно до бюджетного розподілу Міністерства фінансів АР Крим на відповідний рік. Законодавством України на даний час не визначено порядок виконання рішення Конституційного Суду України від 22.05.08 № 10-рп/2008, яким визнано неконституційними положення Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” щодо призупинення дії Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” про виплату разової щорічної грошової допомоги до 5 травня. Позивачу було виплачено зазначену допомогу за 2008 рік в сумі 170 грн. Підстав для виплати додаткових коштів за цей період немає. Просила в позові ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.
Представник третьої особи Головного управління Державного казначейства України в АР Крим у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся, про причини неявки до суду не повідомлялось, заперечень щодо позову не надано.
Вислухавши пояснення осіб, які брали участь у справі, дослідивши письмові докази, суд вважає позов ОСОБА_1 таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.11 ч.1 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі ст.71 ч.1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої вказаної статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є членом сім’ї загиблого військовослужбовця, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1, виданого 29.05.2002р., у зв’язку з чим має право на пільги, передбачені ст.15 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22.10.93 № 3551-ХІІ з наступними змінами та доповненнями (далі Закон № 3551-ХІІ).
Частина 4 ст.15 Закону № 3551-ХІІ передбачає, що щорічно до 5 травня членам родини загиблих військовослужбовців виплачується разова грошова допомога у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.
Згідно з ч.1 ст.17 Закону № 3551-ХІІ фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.
ОСОБА_1 було виплачено разову грошову допомогу у розмірі 170 грн. за 2008 рік, що підтверджено письмовим листом УПСЗН від 18.09.08 № 2568/05-4 та не заперечувалось позивачкою.
На період виникнення правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти (Закон України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, Закон України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”), які мають однакову юридичну силу, але по різному встановлювали розмір щорічної допомоги до 5 травня членам сімей загиблих (померлих) ветеранів війни.
Отже для вирішення цього спору необхідно визначитись, який з цих законів є пріоритетним та підлягав застосуванню.
Згідно зі ст.75 Конституції України Верховна ОСОБА_1 України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 03 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: „Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше”.
За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України.
Отже за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.
Закон України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” був прийнятий пізніше, а тому його норма має пріоритет над нормами Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.
Дії відповідача по виплаті щорічної грошової допомоги у розмірі, встановленому Законом України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, не можна визнати неправомірними, оскільки норми вказаного закону мають пріоритет над нормами Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.08 № 10-рп/2008 було визнано неконституційним положення Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, яким встановлено виплату щорічної разової допомоги у розмірі меншому, ніж він передбачений Законом України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.
Згідно зі ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Тобто рішення Конституційного Суду України мають перспективну дію.
На момент виникнення спірних відносин, а саме на дату нарахування і виплати позивачу органами праці та соціального захисту населення відповідних коштів, положення Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” були діючими.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порушень ст.19 Конституції України в діях відповідача на час проведення виплат ОСОБА_1 не вбачається.
Статтею 171 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” передбачено право осіб, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Із системного аналізу зазначеного нормативного акту вбачається, що право на отримання щорічної одноразової допомоги до 5 травня у розмірах, установлених Законом № 3551-ХІІ мають особи, які взагалі не отримували її з різних причин до 5 травня, у разі їх звернення за отриманням такої допомоги після поновлення дії норм цього Закону у зв’язку з визнанням неконституційними змін до них, у строк до 30 вересня відповідного року.
Оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1
Відповідно до ч.2 ст.22 Закону № 3551-ХІІ ветерани війни та особи, на яких поширюється чинність цього Закону, звільняються від судових витрат, пов’язаних з розглядом питань щодо їх соціального захисту.
Керуючись статтями 19, 58, 75, 150, 152 Конституції України, 15, 17, 17-1, 22 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, 11, 61, 71, 86, 94, 122, 158, 160-163 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Красногвардійської районної державної адміністрації про стягнення недоплаченої щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня члену сім’ї загиблих (померлих) ветеранів війни за 2008 рік в сумі 1278 грн. відмовити в повному обсязі.
Судові витрати у справі по сплаті судового збору віднести на рахунок держави.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Красногвардійський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк, з дня складення в повному обсязі, заяви про апеляційне оскарження, і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.5 ст.186 КАС України.
Суддя