У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

15.06.06                                                                                       Справа №10/16-06

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Шевченко Т. М. судді  Шевченко Т. М.    , Радченко О.П.  , Яценко О.М.

при секретарі: Шерник О.В.

За участю:

представника позивача:      Пасека В.І. – довіреність б/н від 05.11.2005 року;

                                                Довжикова Л.А. – паспорт МО 462580 від 29.12.1997 року;

представника відповідача:        не з’явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства дослідне господарство «Каховське» Інституту землеробства південного регіону УААН, с. Кам’янка Каховський район Херсонська область  

на рішення господарського суду Херсонської області від 01.03.2006р. у справі № 10/16-06

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Лілія», м. Херсон

до відповідача: Державного підприємства Дослідне господарство «Каховське» Інституту землеробства південного регіону УААН, с. Кам’янка Каховський район Херсонська область

про стягнення суми

та за зустрічним позовом: Державного підприємства дослідне господарство «Каховське» Інституту землеробства південного регіону УААН, с. Кам’янка Каховський район Херсонська область

до: Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Лілія», м. Херсон  

про стягнення суми

Суть спору.

                 Рішенням господарського суду Херсонської області від 01.03.2006 року у справі №10/16-06 (суддя Александрова Л.І.) первісний та зустрічний позови задоволено, а саме, прийнято рішення  про  вилучення у  Державного підприємства Дослідне господарство «Каховське» Інституту землеробства південного регіону УААН на користь ТОВ «Лілія» 103т гірчиці жовтої, 160,8т ячменю фуражного, 807т сої та 166,36т насіння соняшника, стягнуто 3527,79грн. державного мита та 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Також стягнуто з  ТОВ «Лілія» на користь ДП дослідне господарство «Каховське» Інституту землеробства південного регіону УААН  ( за зустрічним позовом)  8800грн. боргу, 102грн. держмита та 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Рішення суду обґрунтовано ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України. Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено чотири договори підряду.  Відповідач свої зобов’язання за  зазначеними договорами не виконав.  Позивач направив претензію до відповідача з вимогою передати насіння соняшника, сою, гірчицю та ячмінь. Оскільки відповідач не здійснив розрахунків на протязі семи днів після отримання претензії, вимоги позивача підлягають задоволенню.

          Рішення суду, щодо задоволення зустрічних позовних вимог про стягнення з ТОВ «ВКФ «Лілія» 8800грн. винагороди за вирощування сільгоспкультур по договорах підряду мотивоване ст.526 ЦК України.

          Не погоджуючись з рішенням господарського суду Херсонської області, відповідач (за первісним позовом) у справі – Державне підприємство Дослідне господарство «Каховське» Інституту землеробства південного регіону УААН  звернулось з апеляційною скаргою. Просить скасувати рішення суду в частині задоволення первісного позову. Вважає, що судом неправильно застосовані норми матеріального права.  

По суті  спору  доводи  заявника  зводяться  до наступного.

1) Суд:

-          Не прийняв до уваги доводи позивача стосовно настання форс-мажорних обставин, у зв’язку з чим не зроблено висновку щодо звільнення відповідача від зобов’язання перед позивачем; на підтвердження форс-мажорних обставин, посилається на висновок ТПП №441/05-4 від 15.02.2006р.

-          Після надіслання претензії, позивач не прибув для отримання продукції;

-          Підставою для скасування рішення вважає  неможливість виконання рішення  щодо вилучення продукції у відповідача, у зв’язку з її відсутністю;

-          20 жовтня 2005р. було складено та підписано акт звірки взаємних розрахунків, тому розрахунки між сторонами перейшли в грошову форму.

                Апеляційну скаргу Державного підприємства Дослідне господарство «Каховське» Інституту землеробства південного регіону УААН було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 15.06.2006 року.

          Розпорядженням Голови Запорізького апеляційного господарського суду №1752 від 09.06.2006 року справа №10/16-06 передана для розгляду колегії суддів у складі: головуючий:   Шевченко Т.М. (доповідач), судді:  Радченко О.П., Яценко ОМ.

Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Лілія», м. Херсон у відзиві на апеляційну скаргу вказує на дотримання судом норм матеріального та процесуального права. Вказує на безпідставне посилання заявника апеляційної скарги на висновок ТПП, оскільки, згідно п.6.2 договору, сторона, яка посилається на форс-мажорні обставини, зобов’язана на протязі 3-х днів повідомити іншу сторону про настання таких обставин. Відповідно, сторона, яка своєчасно не повідомила про настання таких обставин, не може посилатися на них. Крім того, позивач зазначає, що неодноразово звертався до відповідача для отримання продукції, про що свідчать посвідчення про відрядження з відмітками відповідача. На думку позивача, відсутність продукції, на яку вказує відповідач, не підтверджена належними доказами, в порушення ст.33 Господарського процесуального кодексу України, та не може бути підставою відмови в задоволенні позову; просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення господарського суду Херсонської області від 01.03.2006р. залишити без змін.    

          Представник відповідача (за первісним позовом)  в судове засідання не з’явився, про час, місце та дату розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, відповідною ухвалою.

         На адресу апеляційного суду  відповідач  надіслав телеграму, в якій просить відкласти судове засідання, у зв’язку із неможливістю явки представника.

          Представники позивача проти задоволення клопотання щодо відкладення розгляду апеляційної скарги заперечили, мотивуючи тим, що відповідач без поважних причин не з’явився в судове засідання, а його клопотання є лише наміром затягнути судовий процес та віддалити  виконання судового рішення.

Колегія суддів, вислухавши думку представників позивача щодо заявленого клопотання, обговоривши доводи, викладенні в клопотанні,  не вбачає  правових підстав для задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи з наступних причин.

Відповідно  до приписів ст. 77 ГПК України, суд відкладає розгляд справи, якщо  спір не неможливо вирішити в даному судовому засіданні з будь яких причин, в тому числі у зв’язку з неявкою однієї зі сторін в судове засідання.

Докази, що містяться в матеріалах справи,  дозволяють  суду апеляційної інстанції перевірити законність та обґрунтованість прийнятого судом першої інстанції рішення.

Крім того, слід  зазначити наступне. Ухвалою від 12 травня 2006 року  Запорізький апеляційний  господарський суд  визнав  обов’язковою  явку представників  сторін в судове засідання  15.06.2006 року.

Стороною у справі (відповідачем за первісним позовом) є юридична особа, керівник якої  повинен був виконати ухвалу суду та направити в судове засідання представника, або з’явитися самому, як належному представнику юридичної особи. Вимога суду відповідачем без поважних причин не була виконана.

В телеграмі відповідач не вказує на поважність причин, з яких представник не може з’явитися в судове засідання. Більш того, як свідчать матеріали справи ( протоколи судових засідань суду першої інстанції),  інтереси відповідача в судових засіданнях представляли декілька представників.

Матеріали справи та апеляційна скарга розглядаються апеляційним судом за приписами ст. 75 ГПК України.

          Представники позивача від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами відмовились. За їх згодою судове засідання закінчилось оголошенням вступної та  резолютивної  частин  постанови.

Відповідно до ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі..

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників  позивача (за первісним позовом), апеляційний суд встановив:

          ТОВ ВКФ «Лілія», м. Херсон та ДП дослідне господарство «Каховське» Інституту землеробства південного регіону УААН, с. Кам’янка  уклали 4  договору  підряду, а саме:

          1/ Договір підряду №09-03-05/001 від 09.03.2005 року,  відповідно до умов якого Підрядник (відповідач за первісним позовом) взяв на себе зобов’язання виростити, згідно затвердженої сторонами технологічної карти,  гірчицю жовту  і передати готову продукцію  Замовнику (позивачу), а позивач зобов’язався   профінансувати проведення зазначених робіт,  прийняти  готову продукцію, та  не пізніше 30 днів після передачі Підрядником всієї вирощеної  продукції  і переходу права  власності на неї  до Замовника, сплатити відповідачу винагороду у розмірі 2000,00 грн.( з урахуванням ПДВ) .

           2/ Договір підряду №10-03-05/001 від10.03.2005 року, відповідно до умов якого Підрядник (відповідач за первісним позовом) взяв на себе зобов’язання виростити, згідно затвердженої сторонами технологічної карти, ячмінь фуражний і передати готову продукцію  Замовнику (позивачу), а позивач зобов’язався профінансувати проведення зазначених робіт,  прийняти  готову продукцію та не пізніше 30 днів після передачі Підрядником всієї вирощеної  продукції  і переходу права  власності на неї  до Замовника, сплатити відповідачу винагороду у розмірі 800,00 грн.( з урахуванням ПДВ).

           3/ Договір підряду № 25-04-05/002 від 25.04.2005 року, відповідно до умов якого Підрядник (відповідач  за первісним позовом) взяв на себе зобов’язання виростити, згідно затвердженої сторонами технологічної карти, сою і передати готову продукцію Замовнику (позивачу), а позивач зобов’язався профінансувати проведення зазначених робіт, прийняти  готову продукцію  та не пізніше 30 днів після передачі Підрядником всієї вирощеної  продукції  і переходу права  власності на неї  до Замовника, сплатити відповідачу винагороду у розмірі 6000,00 грн.( з урахуванням ПДВ).

             4/  Договір  №25-04-05/003 від 25.04.2005року, відповідно до умов якого Підрядник (відповідач  за первісним позовом) взяв на себе зобов’язання виростити, згідно затвердженої сторонами технологічної карти, насіння соняшнику і передати готову продукцію  Замовнику (позивачу), а  позивач зобов’язався  профінансувати проведення зазначених робіт, прийняти  готову продукцію  та не пізніше 30 днів після передачі Підрядником всієї вирощеної  продукції  і переходу права  власності на неї  до Замовника, сплатити відповідачу винагороду у розмірі 3000,00 грн.( з урахуванням ПДВ).

                 Відповідач за первісним позовом свої зобов’язання щодо передачі позивачу вирощеної продукції не виконав  в повному обсязі, позивач за первісним позовом  не виплатив відповідачу винагороду  за  трьома Договорами підряду, що  стало причиною виникнення спору в суді  шляхом пред’явлення  сторонами первісного та зустрічного позову.              

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, вивчивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, колегія суддів не знаходить підстав для зміни чи скасування судового акту,    виходячи з наступного.

                Матеріали справи свідчать, що позивач (за первісним позовом) виконав свої зобов’язання  щодо фінансування проведення робіт по вирощування сільськогосподарських культур за зазначеними Договорами виконав, перерахував відповідачу обумовлені Договорами  грошові суми (копії  платіжних доручень залучені до матеріалів справи).

               Крім того, 21 вересня 2005 року сторони склали та підписали Акти виконаних робіт до Договорів підряду, в яких підтверджується факт фінансування позивачем робіт за договорами підряду.

               Виходячи з умов зазначених Договорів підряду та відповідних розрахунків,     Підрядник повинен був передати Замовнику 103 тн гірчиці жовтої, 160,8 тн ячміню фуражного,  807 тн сої ,  262,5тн насіння соняшнику ( а.с.60,75)

                Підрядник свої зобов’язання  виконав частково, передавши позивачу лише 96,14т соняшника ( замість 262,5 тн.), згідно накладних №6/381, 6/382а, копії яких містяться в матеріалах справи, (а.с.30).   

                Іншу вирощену  сільськогосподарську продукцію ( сою, ячмінь фуражний, гірчицю жовту)  не передав взагалі., чим порушив взяті на себе зобов’язання.  

                Згідно з приписами ст.. 193 ГК України, ст.526 ЦК України  зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства.  

                Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

                Суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо застосування приписів ст.530 ЦК України у спірних правовідносинах, а саме: оскільки строк виконання зобов’язання по передачі продукції не був визначений, позивач направив відповідачу претензії (копії містяться у справі). Відповідно до  зазначеної статті Цивільного кодексу України, якщо  строк  (термін)  виконання  боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від  дня  пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Замовник 10 та 18  жовтня 2005р. направив Виконавцю претензії №№ 074, 075, 087, 076 (а.с.31-42)  з вимогами щодо виконання взятих на себе зобов’язань по передачі гірчиці жовтої, ячменю фуражного, сої, насіння соняшнику, претензії  отримані відповідачем.

Отже, господарський суд правильно зазначив у рішенні стосовно настання  терміну виконання відповідачем взятих на себе зобов’язань щодо передачі вирощеної продукції позивачу

          Відповідач  вимоги позивача не виконав, вирощену продукцію Товариству з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційній фірмі  «Лілія» не передав,  доказів виконання своїх зобов’язань за Договорами підряду суду не надав.

Відповідно до приписів ст.525 ЦК України , одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          За таких обставин, господарським суд дійшов правомірного висновку щодо обґрунтованості заявлених позивачем вимог, та  на підставі  закону  задовольнив  вимоги  позивача за первісним позовом щодо вилучення у відповідача 103т гірчиці жовтої, 160,8т ячменю фуражного, 807т сої та 166,36т соняшника.

Колегія суддів не приймає доводи заявника апеляційної скарги про звільнення його від зобов’язання по передачі вирощеної продукції позивачу, у зв’язку з настанням форс-мажорних обставин, виходячи з наступного.

Сторони уклавши договори підряду №№09-03-05/001, 10-03-05/001, 25-04-05/002, 25-04-05/003 п. 6.2. передбачили, що сторона, яка посилається на будь-яку форс-мажорну обставину, зобов’язана на протязі трьох днів у письмовій формі сповістити іншу сторону про настання та припинення дії цієї обставини. Сторона, якої стосується ця обставина, якщо своєчасно не повідомила про її настання, не може посилатися на неї, окрім випадку, коли сама ця обставина перешкоджала відправленню такого повідомлення.     

Згідно висновку торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини №441/05-4 від 15.02.2006р. (а.с.84) несприятливі погодні умови, що спричинили загибель сільськогосподарських культур на площах ДП ДГ «Каховське» станом на 14 червня 2005р. є форс-мажорними обставинами. Вказано також, що загибель підтверджується актом від 14.06.2005р. затвердженим Каховським районним управлінням сільського господарства і продовольства. Таким чином, відповідач усвідомлюючи, що такі обставини настали 14.06.2005р., повинен був, відповідно до умов договору, повідомити на протязі 15, 16, 17 червня позивача про їх настання. Таких повідомлень  відповідач позивачу не надсилав в встановлений Договорами термін. Більш того, 21 вересня 2005 року сторони  підписали Акти виконаних робіт  за  Договорами підряду, в яких  йдеться про виконання сторонами умов  зазначених договорів  і нічого не сказано про  форс-мажорні обставини.

Виходячи з вищенаведеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо безпідставності посилання відповідача на форс-мажорні обставини  і застосування їх наслідків  у спірних правовідносинах.

З зазначених підстав і  колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача в апеляційній скарзі на форс-мажорні обставини, як на підставу звільнення від виконання зобов’язань за Договорами підряду.

Не приймаються до уваги судом апеляційної інстанції і доводи відповідача стосовно того, що позивач, після направлення відповідних претензій, не прибув до відповідача для отримання продукції, постійно зволікаючи час її отримання, с наступних підстав.

Виходячи з умов Договорів підряду ( пункт 1.1),  саме Підрядник (відповідач) взяв на себе зобов’язання виростити та передати Замовнику (позивачу) обумовлену договором сільськогосподарську продукцію. Разом з тим, відповідач не надав суду будь яких доказів, які б свідчили про виконання  ним або про його намір виконати ці зобов’язання щодо передачі вирощеної продукції позивачу. Позивач стверджує, що відповідач відмовлявся від передачі  йому предмету Договорів підряду, у зв’язку з чим він вимушений був звернуться з відповідним позовом до суду з метою захисту порушених прав. Зазначені твердження позивача відповідачем також не спростовані.

Посилання відповідача на Акт звірки взаємних розрахунків, як на зміну зобов’язань за Договорами підряду з матеріальної в грошову форму є необґрунтованим внаслідок наступного.

Як свідчать матеріали справи ( а.с. 87),  Акт звірки взаєморозрахунків підписаний бухгалтерами підприємств і являє собою бухгалтерський документ, а не укладену уповноваженими особами  угоду про внесення змін  в умови спірних Договорів підряду.  

Рішення господарського суду в частині задоволення зустрічного позову Державного підприємства дослідного господарства «Каховське» Інституту землеробства південного регіону УААН  про стягнення з  ТОВ ВКФ «Лілія» на користь позивача за зустрічним позовом  8800,00 грн. винагороди за Договорами підряду  відповідає вимогам ст.526 ЦК України. В судовому засіданні представники Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Лілія», м. Херсон проти задоволення зустрічного позову не заперечували.

           Таким чином, господарський суд Херсонської області вірно застосував норми матеріального і процесуального права і правильно прийняв рішення про задоволення як первісних, так і зустрічних  позовних вимог;  правових підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення господарського суду немає.

           Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним.

          Судові витрати за апеляційною скаргою покладаються на заявника апеляційної скарги  - відповідача у справі за первісним позовом.           

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 75, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний  господарський  суд –

ПОСТАНОВИВ :

                 Апеляційну скаргу Державного підприємства дослідного господарства «Каховське» Інституту землеробства південного регіону УААН, с. Кам’янка Каховський район Херсонська область  залишити  без  задоволення.

          Рішення господарського суду  Херсонської області від  01.03.2006р. у справі №10/16-06  залишити без змін.            

      Постанова  оформлена відповідно до ст.84 ГПК  України 30.06.2006р.             

  

Головуючий суддя Шевченко Т. М.

 судді  Шевченко Т. М.  

 Радченко О.П.  Яценко О.М.