Справа № 342/1139/16-ц

Провадження № 22-ц/779/816/2017

Категорія 57

Головуючий у 1 інстанції Федів Л.М.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2017 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Горейко М.Д.

суддів: Ясеновенко Л.В., Васильковського В.М.

секретаря Возняк В.Д.

з участю представника апелянта ОСОБА_2, представника позивача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про захист права споживача на інформацію за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на рішення Городенківського районного суду від 28 березня 2017 року, -

в с т а н о в и л а :

04.11.2016 року ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до ПАТ «УкрСиббанк», в якому просив зобов'язати відповідача надати йому відповідь за його заявою від 25 серпня 2016 року про надання споживачеві інформації.

08.02.2017 року позивач подав уточнюючу позовну заяву, в якій просив зобов'язати відповідача надати йому відповідь за його заявою від 25 серпня 2016 року про надання споживачеві інформації; зобов'язати відповідача надати йому відповідь за його заявою від 30 серпня 2016 року, що стосується надання споживачеві інформації по договору про надання споживчого кредиту №11155499000 від 18.05.2007 року; зобов'язати відповідача надати йому відповідь за його заявою про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, від 02 жовтня 2015 року.

Рішенням Городенківського районного суду від 28 березня 2017 року задоволено позов ОСОБА_4. Зобов'язано ПАТ «УкрСиббанк» надати відповідь ОСОБА_4 за його заявою від 25 серпня 2016 року про надання споживачеві інформації; зобов’язано ПАТ «УкрСиббанк» надати відповідь ОСОБА_4 за його заявою від 30 серпня 2016 року, що стосується надання споживачеві інформації по договору про надання споживчого кредиту №11155499000 від 18.05.2007 року; зобов’язано ПАТ «УкрСиббанк» надати відповідь ОСОБА_4 за його заявою про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, від 02.10.2015 року. Стягнуто з ПАТ «УкрСиббанк» на користь державного бюджету України судовий збір в розмірі 1920 грн.

Не погодившись з рішенням суду, ПАТ «УкрСиббанк» подало апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з'ясування судом обставин справи, неналежну оцінку доказів, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Зокрема апелянт вказує, що зобов’язуючи відповідача надати позивачу відповіді на його звернення, суд першої інстанції безпідставно не врахував та не взяв до уваги при ухваленні оскаржуваного рішення фактів надання ПАТ «УкрСиббанк» відповідей на звернення ОСОБА_4 від 25.08.2016 року та від 30.08.2016 року, що підтверджується листом №35/48618 від 22.09.2016 року, а також відповіді на заяву позивача від 02.10.2015 року, що підтверджується листом №30-21/48361 від 06.11.2015 року. Вищевказані листи надавалися суду представником банку, однак судом не взяті до уваги.

Крім того, апелянт зауважує, що статтею 16 ЦК України не передбачено такого способу захисту порушеного права, як надання повторної відповіді на запити громадян, відповіді на які вже надавались.

З цих підстав апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_4 відмовити.

В засіданні апеляційного суду представник апелянта доводи апеляційної скарги підтримав з наведених у ній мотивів.

Представник позивача в засіданні апеляційного суду доводи апеляційної скарги заперечив, просив їх відхилити. Рішення суду першої інстанції вважав законним та обґрунтованим.

Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків суду фактичним обставинам справи та правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 2 Постанови від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Рішення суду першої інстанції таким вимогам не відповідає.

Судом першої інстанції установлено та вбачається з матеріалів справи, що 18.05.2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» (в подальшому назву змінено на ПАТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_4 був укладений договір про надання споживчого кредиту №11155499000, відповідно до якого банк надав, а позичальник ОСОБА_4 отримав кредитні кошти в розмірі 100 000 швейцарських франків на строк з 18.05.2007 року по 16.05.2014 року зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами відповідно до п. 1.3.1. цього договору (а. с. 28-30).

Також встановлено, що 02.10.2015 року позивач ОСОБА_4 звернувся до відповідача із заявою, в якій просив розкрити та надати інформацію, що містить банківську таємницю ОСОБА_4 шляхом надання йому за вказаною у заяві адресою належним чином завірені копії документів, що стосуються договору про надання споживчого кредиту №11155499000 від 18.05.2007 року, укладеного між АКІБ «УкрСиббанк» і ОСОБА_4, а також письмової інформації із зазначенням назви реквізитів, на який (чи які) саме МВР (Міжнародний валютний ринок чи Міжнародні валютні ринки) для виконання умов договору про надання споживчого кредиту №11155499000 від 18.05.2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_4 виходив АКІБ «УкрСиббанк» з продажем – покупкою швейцарських франків в такі дати: 24.05.2007 року, 02.08.2007 року, 15.10.2007 року, 20.11.2007 року, 28.11.2007 року, 15.06.2007 року, 13.07.2007 року, 15.08.2007 року, 17.09.2007 року, 16.10.2007 року, 15.11.2007 року, 17.12.2007 року, 20.02.2008 року, 16.04.2008 року, 16.05.2008 року, 19.06.2008 року, 18.07.2008 року, 18.08.2008 року, 17.09.2008 року, 17.10.2008 року. Згідно рекомендованого повідомлення заява вручена відповідачу 08.10.2015 року (а. с. 48-50).

25.08.2016 року позивач звернувся до відповідача із заявою про надання йому за вказаною у заяві адресою письмової інформації, якою повідомити в які дні протягом періоду 2007-2008 років та в якій сумі за кожний такий день АКІБ «УкрСиббанк» нараховував і утримував збір на обов’язкове державне пенсійне страхування з операцій з купівлі-продажу безготівкової валюти (швейцарського франка) за його заявами про купівлю іноземної валюти для виконання умов договору про надання споживчого кредиту №11155499000 від 18.05.2007 року; в яке управління Державного казначейства АКІБ «УкрСиббанк» перераховував до спеціального фонду державного бюджету збір, що зазначений в пункті 1 цієї заяви; в якому органі Пенсійного фонду України АКІБ «УкрСиббанк» зареєстрований як платник страхових внесків; до якого органу Пенсійного фонду України АКІБ «УкрСиббанк» в період 2007-2008 років подавав звіт про нарахування та сплату збору на обов’язкове державне пенсійне страхування з операцій з купівлі-продажу безготівкової валюти згідно з додатком 1 до Порядку сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 1998 р. №1740. Згідно рекомендованого повідомлення заява вручена відповідачу 29.08.2016 року (а. с. 3-4).

30.08.2016 року ОСОБА_4 звернувся до відділення №143 АТ «УкрСиббанк» із письмовою заявою, в якій просив надати йому: виписку по рахунку, відкритому по кредитному договору №11155499000 у СHF, в якій вказати дати покупки та продажу валюти з роз'ясненнями операцій; копії заяви про відкриття рахунків у банку у гривні і у СHF; зразки (копії) підписів до рахунків у гривні і СHF; виписку по гривневому рахунку, на який зараховувались кошти після конвертації СHF у гривні з указанням операцій; копії заяв (заявок) на отримання кредитних коштів за кожним із траншів; копії його заяв на продаж-купівлю безготівкового СНF на МВР; копії платіжних квитанцій за період отримання чи оплати коштів у 2007 р. – 2008 р. Дана заява була зареєстрована у вказаному відділенні 30.08.2016 року за вх. №57-3-4/25-16 (а. с. 51).

Факт отримання ПАТ «УкрСиббанк» вищевказаних заяв позивача не заперечив також і представник відповідача в судовому засіданні суду першої інстанції.

Задовольняючи позов ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що відповідей на запитувану інформацію, яка була викладена у заявах від 02.10.2015 року, 25.08.2016 року та 30.08.2016 року, ОСОБА_4 від ПАТ «УкрСиббанк» не отримав. При цьому суд критично оцінив твердження представника відповідача про те, що ОСОБА_4 були надані відповіді на подані вищевказані заяви, які були викладені у листах від 22.09.2016 року за вих. №35/48618 та від 06.11.2015 року за вих. №30-21/48361, оскільки із змісту даних листів не вбачається, на які саме заяви надано відповідь.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Як передбачено ст. 18 Закону України «Про звернення громадян», громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право, крім іншого, одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.

Частиною 1 ст. 20 цього Закону встановлено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

Як ствердив представник апелянта та підтверджується матеріалами справи, 06.11.2015 року ПАТ «УкрСиббанк» листом за вих. №30-21/48361 надало ОСОБА_4 відповідь на його заяву від 02.10.2015 року (а. с. 72), яка отримана відповідачем 08.10.2015 року (а. с. 48-50).

22.09.2016 року листом ПАТ «УкрСиббанк» за вих. №35/48618 було надано відповідь на заяви позивача від 25.08.2016 року та 30.08.2016 року (а.с. 32-33).

Тобто відповідачем надані заявнику відповіді на його заяви у встановлений Законом місячний строк.

Єдино встановленої форми відповіді на звернення громадян чинним законодавством не передбачено, як і не визначено, що обов'язковим реквізитом є зазначення дати заяви, на яку надається відповідь.

В силу ч. ч. 1 та 4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивач не надав суду доказів, що відповіді ПАТ «УкрСиббанк» від 06.11.2015 року за №30-21/48361 та від 22.09.2016 року за №35/48618 (а. с. 72, 32-33) надані на інші його звернення.

З огляду на викладене колегія суддів не погоджується з висновком суду, що ОСОБА_4 не отримав від ПАТ «УкрСиббанк» відповіді на його заяви від 02.10.2015 року, 25.08.2016 року та 30.08.2016 року, оскільки зі змісту наведених листів від 22.09.2016 року та від 06.11.2015 року не вбачається, на які саме заяви ОСОБА_4 ПАТ «УкрСиббанк» надало відповідь.

Доводи представника апелянта про те, що вказані відповіді ПАТ «УкрСиббанк» є загальними і не містять конкретної інформації, про надання якої позивач просив у своїх заявах і яка потрібна йому для захисту прав споживача по споживчому кредитному договору, не є підставою для зобов’язання відповідача надати позивачу відповідь на запитувану інформацію, яка була викладена у заявах від 02.10.2015 року, 25.08.2016 року та 30.08.2016 року.

Оскільки висновок суду не відповідає встановленим обставинам справи, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення, то рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове рішення, яким в позові ОСОБА_4 до ПАТ «УкрСиббанк» про захист права споживача на інформацію відмовити.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» задовольнити.

Рішення Городенківського районного суду від 28 березня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про захист права споживача на інформацію відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Головуюча Горейко М.Д.

Судді: Ясеновенко Л.В.

ОСОБА_5