А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д В І Н Н И Ц Ь К О Ї О Б Л А С Т І
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
4 вересня 2009 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:
головуючого: Кучевського П.В.,
суддів: Медяного В. М., Іванюка М.В.,
при секретарі: Яблонській І.Л.,
за участю сторін у справі: ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_3, її представника ОСОБА_4., ОСОБА_5. та її представника ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання довіреності і договору дарування недійсними та визнання права власності на домоволодіння, -
за апеляційної скаргою ОСОБА_1 на рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 25 вересня 2008 року, -
встановила:
У червні 2008 року ОСОБА_1. звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання довіреності і договору дарування недійсним та визнання права власності на домоволодіння. В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що вона – ОСОБА_1. являється одинокою та за станом здоров'я і віку потребує сторонньої допомоги.
В зв’язку з цим, ОСОБА_1. 27.11.2006 в Кинашивській сільській раді оформила довіреність від свого імені на ОСОБА_5. для управляти та подарувати для подальшого оформлення договору дарування належної їй частини будинку на ОСОБА_5. та її співмешканця ОСОБА_6
27.11.2006 року приватним нотаріусом Тульчинського районного нотаріального округу посвідчено договір дарування ОСОБА_5, яка діяла за дорученням від ОСОБА_1 19/50 частини будинку, що розташований в АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_6
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер і після його смерті відкрилась спадщина на вказану частину будинку, на яку претендують відповідачі ОСОБА_2. та ОСОБА_3
Позивачка ОСОБА_1. вважає, що зазначені довіреність та договір дарування укладені неправильно, оскільки вона мала намір подарувати частину будинку на двох ОСОБА_6 та ОСОБА_5., щоб вони здійснювали за нею догляд.
На даний час позивачка немає права на спірну частину будинку, яка є її єдиним житлом, а тому просила ухвалити рішення, яким визнати недійсними довіреність та договір дарування, а також визнати за нею право власності на вказану частину будинку.
Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 25 вересня 2008 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 17 листопада 2008 року рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 25 вересня 2008 року скасовано та ухвалено нове рішення. Позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано недійсною довіреність від імені ОСОБА_1 про уповноваження ОСОБА_5. управляти та подарувати 19\50 частини житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 посвідченої 27.11.2006 року Кинашівською сільською радою Тульчинського району та договір дарування частини житлового будинку від 27.11.2006 року від імені ОСОБА_5. на користь ОСОБА_6 19\50 частин житлового будинку з господарчими будівлями, що знаходяться в АДРЕСА_1, посвідченого приватним нотаріусом Тульчинського районного нотаріального округу.
Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 2.09.2009 року задоволено заяву представника ОСОБА_2. – ОСОБА_4., а рішення апеляційного суду Вінницької області від 17.11.2008 року скасовано у зв’язку з нововиявленими обставинами та призначено справу до нового апеляційного розгляду. Підставою для скасування явилось те, що ОСОБА_2. та ОСОБА_3 не прийняли спадщину після смерті їх батька ОСОБА_6 а відтак не можуть бути відповідачами у даній справі .
В апеляційній скарзі від 14.10.2008 року ОСОБА_1. просила рішення суду першої інстанції від 23.09.2008 року скасувати та ухвалити нове, яким її позов задовольнити повністю, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
У 2009 році ОСОБА_1. померла.
Апеляційним судом Вінницької області згідно ст. 37 ЦПК України залучено до участі у справі правонаступника ОСОБА_1 – ОСОБА_5.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції від 25.09.2008 року у межах доводів апеляційної скарги скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, заслухавши пояснення сторін у справі та їх представників, колегія суддів прийшла до наступного висновку.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ч. 3 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Як вбачається з матеріалів справи даний спір виник між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, ОСОБА_3 щодо договору дарування 19/50 частини будинку, що розташованого в АДРЕСА_1.
Підставою такого звернення ОСОБА_1 було те, що вона вважає, що договір дарування укладено неправильно, оскільки вона мала намір подарувати частину будинку на двох ОСОБА_6 та ОСОБА_5. щоб вони здійснювали за нею догляд, а не одному ОСОБА_6
Районний суд, відмовляючи в задоволенні позову обґрунтовано виходив з того, що ОСОБА_1. діяла відповідно до свого волевиявлення, а відтак підстав для задоволення її вимог не було. При цьому суд обґрунтовано взяв до уваги докази у справі. Зокрема, допитана судом свідок ОСОБА_7 суду пояснила, що вона достатньо зрозуміло пояснила громадянам, що в разі оформлення договору дарування на ім’я ОСОБА_6 будинок перейде в його власність. При цьому ОСОБА_5., яка також мала бути обдарованою, повністю погодилась і з довіреністю і в подальшому з оформленням договору дарування.
Колегія суддів вважає такий висновок суду щодо волевиявлення ОСОБА_1 відповідає обставинам справи.
Проте, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що з відповідним позовом ОСОБА_1. зверталась до суду і з її заявою ухвалою цього ж суду - Тульчинського районного суду Вінницької області від 21 грудня 2007 року (а.с. 25) було закрито провадження у справі на підставі ст. 205 п. 3 ЦПК України.
Згідно ч. 3 ст. 206 ЦПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Те, що у новій позовній заяві до суду ОСОБА_1 доповнені вимоги про визнання недійсним також довіреності та вказано ще одного правонаступника, не змінює наслідків закриття провадження по справі, оскільки основний предмет спору визначений ОСОБА_1 був і залишився той самий – про визнання договору дарування недійсним.
Таким чином суд безпідставно прийняв до розгляду і розглянув спір.
Крім того, доводи апеляційної скарги не заслуговують уваги ще і з тих підстав, що вимоги заявлені до осіб, які не були учасниками вказаних правовідносин.
Відповідно до ч. 1 ст. 310 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду з підстав, визначених статтями 205 і 207 цього Кодексу
З врахуванням наведеного, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із закриттям провадження у даній справі.
Керуючись ст. ст. 205, 206, 303, 307, 310, 315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – правонаступник ОСОБА_5. задовольнити частково.
Рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 25 вересня 2008 року скасувати.
Провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання доручення і договору дарування недійсними та визнання права власності на домоволодіння – закрити.
Ухвала набуває законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий: П.В.Кучевський
Судді: В. М. Медяний
М.В.Іванюк