У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
06.07.06 Справа №7/110/06
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Радченко О.П. судді Радченко О.П. , Кагітіна Л.П. , Яценко О.М.
при секретарі Акімова Т.
за участю представників:
позивача: Почигайло І.В., довіреність № 1165 від 09.12.2005р.
відповідача: не з’явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрСпецТрейдКоорпорейшен» м. Запоріжжя
на рішення господарського суду Запорізької області від 10.04.2006 року
у справі 7/110/06
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Омега-Автопоставка» с. Васищеве , Харківської області
62495, Харківська область, с. Васищеве, вул. Промислова, 1
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрСпецТрейдКоорпорейшен» м. Запоріжжя
69083, м. Запоріжжя, вул. Східна, 8-В
про стягнення суми
Встановив:
У березні 2005р Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Омега-Автопоставка» с. Васищеве, Харківської області (далі за текстом - ТОВ «ТПК «Омега-Автопоставка») звернулось в господарський суд Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрСпецТрейдКоорпорейшен» м. Запоріжжя (далі за текстом – ТОВ «УкрСпецТрейдКоорпорейшен») про стягнення з останнього 319.211,03 грн., з яких: 260.000,00 грн. – основний борг за договором купівлі-продажу №1803 від 09.09.2005р., 24.833,98 грн. – пеня, 30.455,38 грн. – інфляції та 3.921,67 грн. – 3% річних. В обґрунтування позовних вимог посилається на ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, ст. 625 Цивільного кодексу України, договором купівлі-продажу №1803 від 09.09.2005р.
Ухвалою від 29.03.2006р. господарським судом порушено провадження у справі 7/110/06.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 10.04.2006р. у справі 7/110/06 (суддя Кутіщева Н.С.), позовні вимоги задоволені в повному обсязі. Крім того з відповідача на корить позивача стягнуто 3.192,11 грн. витрат з державного мита і 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення суду мотивовано наступним. Правовідносини між сторонами врегульовані договором купівлі-продажу №1803 від 09.09.2005р., на виконання якого позивач поставив відповідачу товар (два автомобілі) на загальну суму 572.004,00 грн., що підтверджено накладною №ХВ-0028619 від 23.09.2005р. і довіреністю ЯКХ №279286 від 20.09.2005р. Взяті на себе зобов’язання щодо повного і своєчасного проведення розрахунків відповідач не виконав, частково перерахував 312.004,00 грн. Доказів оплати залишку в сумі 260.000,00 грн. відповідач не надав. Позивач 10.11.2005р. звернувся до відповідача з вимогою про сплату боргу (претензія №990), яка залишена без задоволення. Суд визнав вимоги в частині стягнення 260.000,00 грн. боргу правомірними. Також суд задовольнив вимоги щодо стягнення пені, нарахованої на підставі п.7.7 договору за період з 08.10.2005р. по 21.03.2006р. (162 дні) в сумі 24.833,98 грн., 30.455,38 грн. втрат від інфляції за період з жовтня 2005р. по березень 2006р. (6 місяців) і 3.921,67 грн. річних за період 08.10.2005р. по 21.03.2006р. (162 дні).
Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, у поданій апеляційній скарзі відповідач – ТОВ «УкрСпецТрейдКоорпорейшен» зазначив, що господарський суд порушив норми процесуального права, оскільки розглянув спір без належним чином сповіщеного відповідача. Вказує, що відповідно до ч.3 п.2 ст.104 ГПК України це є підставою для скасування рішення. Зазначає, що суд знехтував ст.77 ГПК України і виніс рішення, яке порушило права відповідача і позбавило його можливості надати відповідні докази, які спростовують доводи і обґрунтування позивача. Просить рішення господарського суду Запорізької області від 10.04.2006р. у справі 7/110/06 скасувати та прийняти нове рішення в якому врахувати доводи відповідача.
Апеляційна скарга була прийнята до провадження, її розгляд призначено на 06.06.2006р.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що твердження відповідача стосовно того, що він не був належним чином сповіщений про час і місце розгляду позовних вимог є необґрунтованим. Ухвала суду від 29.03.2006р., яка була направлена відповідачу у встановлений строк, отримана ним, оскільки на адресу суду не повернулася. Зауважує, що ухвала була направлена на юридичну адресу відповідача, згідно довідки облстатистики №24/8360. Звертає увагу на те, що позивачем були надані усі докази, які підтверджують позовні вимоги, в тому числі і відповідь на претензію в якій останній підтвердив свою заборгованість. Вважає рішення господарського суду від 10.04.2006р. законним і обґрунтованим, просить залишить його без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.
Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 1600 від 05.06.2006р. справу призначено до розгляду у складі колегії суддів головуючого судді Мойсеєнко Т.В. (доповідач), суддів: Радченко О.П., Яценко О.М.
За клопотанням представників сторін судовий процес вівся без застосування засобів технічного забезпечення. В судовому засіданні був присутній представник Запорізької дирекції Українського державного підприємства поштового зв’язку «Укрпошта» Дерманська К.О. Ухвалою суду від 15.05.2006р. ЗД «Укрпошта» було зобов’язано надати інформацію щодо надходження і вручення рекомендованої кореспонденції на адресу ТОВ «УкрСпецТрейдКоорпорейшен» від господарського суду Запорізької області в період з 31.03 по 10.04.2006р. В поясненні по справі(а.с.79-83) ЗД «Укрпошта» зазначила, що згідно наданого реєстру рекомендованої кореспонденції господарського суду від 03.04.2006р. на відправку рекомендованих листів з №105722 7 по №1057510 на адресу ТОВ «УкрСпецТрейдКоорпорейшен» надійшов та вручений рекомендований лист №105747 2. Цей лист було вручено безпосередньо в приміщенні відділення поштового зв’язку №83 під розписку уповноважений особі ТОВ «УкрСпецТрейдКоорпорейшен» водію Демочко Віталію Миколайовичу, у відповідності до доручення на отримання кореспонденції від 10.01.2006р., підписаного директором ТОВ «УкрСпецТрейдКоорпорейшен» Зерній Р.Д.
В судовому засіданні оголошувалася перерва, для надання позивачем уточнюючого розрахунку, склад колегії змінювався.
Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 1861 від 03.07.2006р. справу призначено до розгляду у складі колегії суддів головуючого судді Радченко О.П. (доповідач), суддів: Кагітіна Л.П., Яценко О.М.
На вимогу суду, позивач надав розрахунок суми інфляційних втрат, відповідно якому втрати від інфляції за період з серпня 2005р. по лютий 2006р. склали 17.160,00 грн., виходячи з суми боргу –260.000,00 грн.
Відповідач свого представника у судове засідання 06.07.2006р. не направив. За згодою представника позивача у судовому засіданні 06.07.2006р. оголошено тільки вступну та резолютивну частини постанови.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, вивчивши матеріали справи і апеляційної скарги, взявши до уваги доводи представника позивача колегія суддів встановила наступне.
09.09.2005р. між ТОВ «Торгово-промислова компанія «Омега-Автопоставка» (Продавець за договором, позивач у справі) та ТОВ «УкрСпецТрейдКоорпорейшен» (Покупець за договором, відповідач у справі) було укладено договір купівлі-продажу №1803 від 09.09.2005р. за умовами якого Продавець зобов’язався поставити та передати у власність Покупця два автомобіля бетонозмішувачі моделі 581470 за ціною 286.002,00 грн. кожний (з ПДВ), а Покупець – прийняти і сплатити їх вартість на умовах договору (п.1.1).
Загальна сума договору – 572.004,00 грн. (п.1.2).
Кількість, найменування, ціна товару, строки поставки узгоджені сторонами у Специфікації №1 (а.с.14), яка є невід’ємною частиною договору.
Порядок розрахунків передбачений у розділі 2 договору: Покупець на протязі трьох банківських днів з моменту виставлення рахунку, перераховує на поточний рахунок Продавця передплату в розмірі 20% від загальної суми договору (п.2.1). Залишок суми в розмірі 80% Покупець зобов’язався сплатити на протязі 14 календарних днів з моменту підписання актів приймання-передачі (п.2.2). Підставою для платежу Покупця є договір і рахунок на оплату (п.2.4). Покупець зобов’язався поставити товар на склад Покупця на протязі 30 календарних днів з моменту поступлення грошових коштів на поточний рахунок продавця на умовах СРТ (Інкотермс-2000) п.3.1.1 договору.
Строк дій договору – з моменту його підписання і до 31.12.2005р., але в любому разі до повного виконання сторонами своїх зобов’язань по договору (п.8.1).
На виконання умов договору Продавець виставив Покупцю Рахунок-фактуру № ХВ-0125764 від 09.09.2005р. (а.с.15), а по Видатковій накладній № ХВ-0028619 від 23.09.2005р. (а.с.16) Покупець, через свого представника Козлову Оксану Олександрівну, яку уповноважив згідно довіреності ЯКХ №279286 від 20.09.2005р. (а.с.17). отримав два автомобіля бетонозмішувача на загальну суму 572.004,00 грн., що підтверджено також складеним Актом приймання-передачі від 23.09.2005р. (а.с.71).
Матеріали справи свідчать, що Покупець 14 і 20.09.2005р. (тобто до отримання автомобілів) перерахував на рахунок Продавця 60.000,00 грн. і 45.000,00 грн., що підтверджено платіжними документами №20 і №44, в графі «призначення платежу» яких відповідач зазначив: «сплата за автомобіль бензозмішувач згідно рахунку №ХВ-0125764 від 09.09.2005р» (а.с.19). Таким чином, до моменту отримання автомобілів відповідач сплатив 105.000,00 грн. передплати.
В період з 29.09.2005р. по 16.01.2006р. відповідач перерахував позивачу 207.004,00 грн., в тому числі:
- платіжним дорученням №76 від 29.09.2005р. – 75.000,00 грн.,
- платіжним дорученням №124 від 05.10.2005р. – 53.004,00 грн.,
- платіжним дорученням №366 від 29.11.2005р. – 10.000,00 грн.,
- платіжним дорученням №367 від 29.11.2005р. – 14.000,00 грн.,
- платіжним дорученням №83 від 29.11.2005р. – 3.100,00 грн.,
- платіжним дорученням №1328 від 26.12.2005р. – 20.000,00 грн.,
- платіжним дорученням №1330 від 27.12.2005р. – 25.401,00 грн.,
- платіжним дорученням №603 від 16.01.2006р. – 6.499,00 грн.,
що підтверджено залученими до матеріалів справи копіями цих документів (а.с.18-21). Таким чином, відповідачем за договором купівлі-продажу №1803 від 09.09.2005р. проведено розрахунків на загальну суму 312.004,00 грн., у зв’язку з чим заборгованість склала 260.000,00 грн.
В листопаді 2005р. позивач направив на адресу відповідача претензію №990 від10.11.2005р. (а.с.22-23) з вимогою погасити на протязі 10 банківських днів з моменту отримання претензії заборгованість, або в цей же термін дати відповідь. Претензія відповідачем залишена без відповіді і без задоволення.
Посилаючись на порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу №1803 від 09.09.2005р. та на статтю 625 ЦК України позивач вернувся в господарський суд з позовною заявою про стягнення з ТОВ «УкрСпецТрейдКоорпорейшен» 319.211,03 грн., в тому числі: 260.000,00 грн. – основного боргу, 24.833,98 грн. – пені за період з 08.10.2005р. по 21.03.2006р., 30.455,38 грн. – втрат від інфляції за жовтень 2005р. – травень 2006р. та 3.921,67 грн. – 3% річних за період з 08.10.2005р. по 21.03.2006р.
Стягнення 319.200,03 грн. з підстав, зазначених вище, стало предметом спору у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно зі ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при прийняті оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Правовідносини сторін, щодо купівлі-продажу продукції та його оплати виникли в 2004 році, відтак до відносин сторін слід застосовувати норми Цивільного та господарського кодексів України.
Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає, або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Ціна товару, відповідно до ст.691 ЦК України, встановлюється у договорі купівлі-продажу, або якщо вона не встановлена – за ціною, що визначається відповідно до ст.632 ЦК України – за домовленістю сторін.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог–відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як вже зазначалося вище, відповідно до умов договору (п.2.2) відповідач прийняв на себе зобов’язання сплатити 80% вартості автомобілів на протязі 14 календарних днів з моменту підписання акту приймання-передачі. Акт сторонами підписаний 23.09.2005р. З урахуванням строку на оплату (14 календарних днів), відповідач повинен був провести розрахунки в повному обсязі до 07.10.2005р. Прийняте на себе зобов’язання відповідач виконав частково, перерахувавши платіжними дорученнями №76 від 29.09.2005р. – 75.000,00 грн., та №124 від 05.10.2005р. – 53.004,00 грн., а всього – 128.004,00 грн.
Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідач у встановлений договором строк виконав зобов’язання по сплаті вартості отриманих автомобілів частково в сумі 233.004,00 грн., борг на 08.10.2005р. склав 339.000 грн. В період з 29.11.2005р. по 16.01.2006р. відповідач перерахував позивачу ще 79.000,00 грн. На день звернення позивача в господарський суд, борг відповідача склав 260.000,00 грн. Наявність боргу підтверджена матеріалами справи, у зв’язку з чим, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в частині стягнення 260.000,00 грн. основного боргу.
В пункті 7.7 договору сторони встановили, що у разі порушення строків виконання зобов’язання за договором, винна сторона сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка діяла на момент порушення від вартості невиконаних зобов’язань за кожний день прострочки виконання зобов’язань. Позивач пред’явив до стягнення пеню, нараховану за період з 08.10.2005р. по 21.03.2006р. з урахуванням здійснюваних відповідачем проплат. Розмір пені за вказаний період складає 24.833,98 грн., які судом стягнуті з відповідача. Колегія суддів не вбачає порушень і в цій частині рішення.
Згідно зі ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Факт неналежного виконання відповідачем грошового зобов’язання позивачем доведено, у зв’язку з чим висновок місцевого господарського суду щодо стягнення суми інфляції та річних є обґрунтованим. Позивачем, відповідно до ст.625 ЦК України заявлена до стягнення суми інфляції 30.455,38 грн. та 3.921,15 грн річних, які господарським судом задоволені в повному обсязі.
Колегія суддів зазначає, що в частині стягнення суми витрат від інфляції рішення підлягає зміні, оскільки позивач склав розрахунок без врахування листа Верховного Суду України №62-97р. від 03.04.1997р. “Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ”. Згідно наданому апеляційному суду розрахунку, втрати від інфляції за період з жовтня 2005р. по березень 2006р. складають суму 17.160,00 грн., яка і підлягає стягненню. В задоволенні суми 13.295,38 грн. (30455,38–17160,00) слід відмовити.
Доводи ТОВ «УкрСпецТрейдКоорпорейшен» спростовуються наявними в матеріалах справи доказами та вищенаведеним.
Відповідно до Постанови Верховного Суду України №11 від 29.12.1976р. “Про судове рішення” (із змінами), рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності – на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Судові витрати за розгляд справи у суді апеляційної інстанції, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід частково віднести на заявника апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 49, 101-105 Господарського процесуального Кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд, -
Постановив:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрСпецТрейдКоорпорейшен» м. Запоріжжя задовольнити частково.
Рішення господарського суду Запорізької області від 10.04.2006р. у справі №1/110/06 скасувати частково.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрСпецТрейдКоорпорейшен» м. Запоріжжя на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Омега-Автопоставка» с. Васищеве , Харківської області: 260.000,00 грн. основного боргу, 24.833,98 грн. пені, 17.160,00 грн. втрат від інфляції, 3.921.15 грн. річних, 3.059,15 грн. державного мита і 113,09 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Омега-Автопоставка» с. Васищеве, Харківської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрСпецТрейдКоорпорейшен» м. Запоріжжя 66,48 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.
Видачу відповідних наказів доручити господарському суду Запорізької області.
Головуючий суддя Радченко О.П.
судді Радченко О.П.
Кагітіна Л.П. Яценко О.М.