Справа № 2-1431/09  

ЦЕНТРАЛЬНИЙ      РАЙОННИЙ     СУД      м. СІМФЕРОПОЛЯ      АР КРИМ  

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

    29 жовтня 2009 р.                                                                                               м. Сімферополь  

    Центральний районний суд м.Сімферополя АР Крим у складі:        

головуючого - судді ОСІПОВА Ю.В.  

при секретарі – Юрченко Т.О.,  

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради та 3-ї особи Республіканського Комітету з охорони культурної спадщини РМ АР Крим про визнання рішення недійсним та зобов’язання вчинити певні дії, -  

В с т а н о в и в:  

18.09.2008р.  ОСОБА_1 звернулася до Залізничного районного суду м.Сімферополя з позовом до ОСОБА_2 міськради про визнання недійсним рішення 31 сесії 5 скликання ОСОБА_2 міської ради від 30.11.2007  року за № 427 про відмову позивачу у наданні земельної ділянки для особистого будівництва та обслуговування жилого будинку  та зобов’язання визначити на місцевості у районі вул. Петровська балка у м.Сімферополі (Петровські висоти) та надати дозвіл позивачу на розробку проекту відведення земельної ділянки для особистого будівництва та обслуговування жилого будинку та передання їй у власність спірної земельної ділянки для особистого будівництва та обслуговування жилого будинку.  

Ухвалою Залізничного районного суду м.Сімферополя від 4.12.2008р., на підставі ст.ст.114,116 ЦПК України, дану справу було направлено за підсудністю до Центрального районного суду м.Сімферополя.  

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 26.04.2006 року позивач звернулася до ОСОБА_2 міської ради з клопотанням про надання земельної ділянки для особистого будівництва та обслуговування жилого будинку. Рішенням же ОСОБА_2 міської ради  №427 від 30.11.2007р. їй було відмовлено у наданні земельної ділянки з підстав наявності на вказаній території об’єктів культурної спадщини.  

Однак, на думку позивача, оскаржуване рішення ОСОБА_2 міської ради порушує її право на отримання земельної ділянки, оскільки земельні ділянки під об’єктами археології займають лише 14 га., а інша територія  - 236 га. може використовуватись для задоволення потреб громадян.  

Крім того, за думкою позивача, об’єкти археології розташовані у іншому місці по  відношенню до її земельної ділянки.  

В судовому засіданні позивач та її представники не з’явилися, про день місце і час розгляду справи були своєчасно та належним чином повідомлені, та надали заяву про розгляд справи за їх відсутності, в якій також позовні вимоги підтримали у повному обсязі, остаточно просивши суд: визнати недійсним рішення 31 сесії 5 скликання ОСОБА_2 міської ради від 30.11.2007  року за № 427 у частині відмови ОСОБА_1 у передачі у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку; зобов’язати визначити на місцевості у районі вул.Петровська балка у м.Сімферополі (Петровські висоти) та надати дозвіл позивачу на розробку проекту відведення земельної ділянки для особистого будівництва та обслуговування жилого будинку; передати йому у власність спірну земельну ділянку площею 6 соток для особистого будівництва та обслуговування жилого будинку.  

Представник відповідача ОСОБА_2 міської ради - ОСОБА_3 в останнє судове засідання не з’явилася, про день місце і час розгляду справи була своєчасно та належним чином повідомлена, та як вбачається із наданих до суду її письмових заперечень, а також усних пояснень на попередніх судових засіданнях, позовні вимоги не визнала у повному обсязі, посилаючись на те, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення був лист Республіканського комітету з охорони культурної спадщини за вих.№1730 від 05.10.2007, згідно із якого, при розробці містобудівельного обґрунтування у районі Петровські висоти на площі 26 га, знаходиться ряд об’єктів археології, які плануються до внесення у Державний реєстр нерухомих пам’ятників України.  

Крім зазначеного, при накладенні Управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища схеми розташування пам’ятників, наданою Рескомом з охорони культурної спадщини АР Крим, встановлено, що пам’ятки археології розташовані на території, яка планується для індивідуального будівництва.  

Представник третьої особи Республіканського Комітету з охорони культурної спадщини РМ АР Крим в судове засідання не з’явився, про день місце і час розгляду справи був своєчасно та належним чином повідомлений та надав заяву про розгляд справи за його відсутності. Окрім того, представник 3-ї особи також надав свої письмові пояснення (заперечення) на позовну заяву,  в яких підтримав позицію відповідача.      

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1     обґрунтованими, однак підлягаючими задоволенню частково.  

До такого висновку суд приходить з наступних підстав.  

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 26.04.2006 року звернулася до ОСОБА_2 міської ради із заявою про передачу безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будов та споруд (а.с.6).  

Однак рішенням 31 сесії 5 скликання ОСОБА_2 міської ради від 30.11.2007  року за №427, позивачу було відмовлено у наданні у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку у районі Петровські висоти, у зв’язку з наявністю на спірній  території об’єктів культурної спадщини з посиланням на лист Республіканського комітету з охорони культурної спадщини № 1730 від 05.10.2007 року (а.с.55).  

Відповідно до пункту б.1 ст.12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.  

Положеннями ч.6,7,9-11 ст.118 ЗК України у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд у межах норм безоплатної приватизації подають заяву до відповідної  районної, Київської та Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання. Відповідна місцева державна адміністрація  або сільська, селищна, міська рада розглядає заяву, і у разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення.  Проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування. Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.  

Однак в порушення зазначених норм, як вбачається з матеріалів справи та письмових та усних пояснень представника відповідача, проект відведення земельної ділянки позивачем не розроблявся, з відповідними органами у передбаченому законом порядку не узгоджувався та відповідачем не розглядався.  

Таким чином, аналізуючи наведені норми земельного законодавства України, суд проходить до висновку, що питання про  відмову у передачі позивачу спірної земельної ділянки, розглянуте ОСОБА_2 міською радою на 31 сесії 5 скликання ОСОБА_2 міської ради від 30.11.2007 року за №427 є передчасним, оскільки згідно діючого законодавства, воно повинно прийматися лише після розгляду міською радою проекту відведення земельної ділянки, погодженого з усіма відповідними органами.  

Згідно ж із ч.3 ст.152 ЗК України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших передбачених законом способів.  

З урахуванням наведеного, вимоги позивача про визнання недійсним рішення 31 сесії 5 скликання ОСОБА_2 міської ради від 30.11.2007 року за №427, про відмову у наданні земельної ділянки для особистого будівництва та обслуговування жилого будинку підлягають задоволенню.  

Що ж стосується вимог позивача щодо зобов’язання визначення ОСОБА_2 міською радою на місцевості та надання дозволу на розробку проекту відведення та передачі у власність позивача земельної ділянки площею 6 соток для особистого будівництва та обслуговування жилого будинку, а також про передачу у власність спірної земельної ділянки, то вони також є не обґрунтованими і тому  задоволенню не підлягають.  

Так, згідно з положеннями ст.ст.6,19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.  

Правилами ст.ст.12,118,151 ЗК України, право на вирішення питання про передачу земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки віднесено виключено до повноважень сільських, селищних, міських рад, і відповідно суд не може привласнити собі функції державного органу, якій наділений певними повноваженнями.  

На стягненні судових витрат позивач не наполягала.    

На підставі вищевикладеного та керуючись вимогами ст.ст.6,19 Конституції України, ст.ст.12,118,152 ЗК України   , а також   ст.ст.5,6,10,11,60,61,88,209,212-215,218,223 ЦПК України, суд,-  

  в и р і ш и в:  

Цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради та 3-ї особи Республіканського Комітету з охорони культурної спадщини про визнання рішення недійсним та зобов’язання вчинити певні дії –   задовольнити частково   .  

Визнати недійсним рішення 31 сесії 5 скликання ОСОБА_2 міської ради від 30.11.2007  року за №427 у частині відмови ОСОБА_1 в передачі у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку.  

У задоволенні  інших позовних вимог ОСОБА_1 –   відмовити.  

Судові витрати віднести за рахунок держави.  

Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд АР Крим через Центральний районний суд м.Сімферополя шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду  протягом 10 (десяти) днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.  

Головуючий  у  справі:  

С у д д я   ОСОБА_4