Справа 2-1469\07

         РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

06 лютого 2007 року Саксаганський   районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

Головуючого - судді Воловик Н.Ф. при секретарі - Черопкіній О.А.

за участю позивачки - ОСОБА_1

представника позивачки - ОСОБА_2 представника відповідача і співвідповідача -ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до дочірнього підприємства "Рейнфорд" товариства з обмеженою відповідальністю"Юність", ОСОБА_4 про стягнення оплати за час вимушеного прогулу, суд-

встановив:

Позивачка звернулася до суду з позовною заявою, де вказала , що вона працювала на ДП "Рейнфорд" ТОВ "Юність" з 09.07.2001 року. В грудні 2005 року адміністрація дочірнього підприємства "Рейнфорд" товариства з обмеженою відповідальністю "Юність" звернулася до працівників з проханням написати заяви про надання відпусток без збережен­ня заробітної плати у зв"язку із виробничою необхідністю, вона написала заяву . Але по закінченню строку, на який відповідно до ст.84 КЗпП України може надаватися відпустка без збереження заробітної плати-15 діб, адміністрація кожному працівникові запропонувала звільнення за згодою сторін по ст.36 КЗпП України. Як голова первинної профспілкової ор­ганізації ,вона у порядку ст.19 Закону України "Про професійні спілки їх права та гарантії діяльності", звернулася до генерального директора ДП "Рейнфорд" ТОВ "Юність" з прохан­ням про надання інформації, але не отримала відповіді . 15.07.2005 року між адміністрацією та трудовим колективом ДП "Рейнфорд" ТОВ "Юність" було укладено колективний договір, схвалений загальними зборами трудового колективу, зареєстрований виконкомом Довгинцівської районної ради м.Кривого Рогу 09.08.2005 року (далі-Договір). Відповідно до положень даного колективного договору адміністрація зобов"язана проводити консультації з профспілкою, стосовно вивільнення працівників та попереджати завчасно про погіршення умов оплати праці. Пункт 5.3. Договору покладає на адміністрацію обов"язок по наданню працівникам роботи. Пункт 5.16 Договору передбачає можливість надання відпустки без збереження заробітної плати строком не більше 15 календарних днів на рік. Але в даному випадку строк вимушеної відпустки значно перевищує граничний строк, передбачений чинним законодавством України. Тобто у даному випадку має місце вимушений прогул. Згідно ст.ПЗ КЗпП України адміністрація повинна була видати наказ, погоджений з профспілками, про настання факту простою підприємства в грудні 2005 року, або в січні 2006 року, і передбачити, що за час простою, працівникам буде виплачуватись заробітна плата із розрахунку не менше ніж 2/3 тарифної ставки. Таке ж положення містить і п.4.7 колективного договору: адміністрація зобов"язана оплачувати час вимушеного простою.Також за несвоєчасність нарахування заробітної плати чинним законодавством та колективним договором передбачена необхідність нарахування компенсації. В порушення вимог ст.ст. 84,113 КЗпП України, ст.25 Закону України "Про відпустки", ст.15 Звкону України "Про колективні договори та угоди", п.п. 3.3,4.3,4.7,4.13,5.3,5.16 колективного договору, всі вищезазначені вимоги законодавства відповідач не виконує.Тому вона вимушена звернутися до суду для примусового стягнення з відповідача заробітної плати за час вимушеного простою з вини адміністрації. Просить суд стягнути з відповідача-3851грн.64 коп виходячи з середньомісячної заробітної плати за шість місяців до простою що склала -1444,37 грн.,2\3 від середньої заробітної плати складає 962,91 * 4 = 3851,64 грн..

Також незаконними діями відповідача їй було завдано значної моральної шкоди. Адже, з метою відстоювання своїх законних прав інтересів, вона вимушена була звертатися до різних інстанцій як особисто, так і в письмовому вигляді: територіальної державної інспекції праці, прокурора Довгинцевського району. Відсутність роботи,заробітку, ненадання відповідачем інформації та інші порушення відповідачем законних прав та інтересів призвело до того, що вона знаходилася у стресовому стані упродовж тривалого часу: переживала, не могла вести звичайний спосіб життя. Це в свою чергу викликало нервовий дисбаланс, головний та серцевий біль,порушення працездатності, сну й апетиту. Внаслідок стресової ситуації, що мала місце упродовж тривалого часу, у неї були спалахи негативних емоцій, що призвело до зміни звичайного для неї життя в побутовій сфері та порушення стосунків з оточуючими людьми. Тому вона вважає, що своїми діями відповідач завдав їй моральної шкоди, і буде справедливо зобов"язати відповідача відшкодувати завдану їй моральну шкоду в розмірі 10000 гривень.Просить суд стягнути з відповідача на її користь суму оплати за час вимушеного прогулу-3851,64 грн., моральну шкоду у розмірі 10000 гривень.У судовому засіданні  позивачка підтримавши позов, уточнила позовні вимоги ,вказавши , що з 17 07 2006 року вона звільнена з підприємства і звільнення не оспорює,що за час простою їй нараховано 2300 грн., гроші нею отримані. Вваажає що з 23 01 2006 року   і по 17 07 2006 року мало місце вимушений прогулза цей час вона і просить стягнути гроші з підприємства.Вона писала заяви про надання відпустки без збереження заробітної плати, вказавши причину - відсутність роботи на підприємстві. Надати доказів того, що її не допускали до роботи, вона не може . Вимагає стягнути всю суму як за вимушений прогул з підприємства .Додатково, крім тих доказів, які нею надані,  більше не може надати .Подає   знову уточнену позовну заяву, яку підтримує повністю і де збільшена сума виплати грошей за прогул . У уточненій позовній заяві позивачка вказала, що  праіцоє на ДП "Рейнфорд" ТОВ "Юність" з 09.07.2001 року. В грудні 2005 року адміністрація дочірнього підприємства "Рейнфорд" товариства з обмеженою відповідальністю "Юність" звернулася до працівників з проханням написати заяви про надання відпусток без збереження заробітної плати у зв"язку із виробничою необхідністю. Позивач таку заяву написала. Але по закінченню строку, на який відповідно до ст.84 КЗпП України може надаватися відпустка без збереження заробітної плати-15 діб, адміністрація кожному працівникові запропонувала звільнення за згодою сторін по ст.36 КЗпП України. їй як голові первинної профспілкової організації у порядку ст.19 Закону України "Про професійні спілки їх права та гарантії діяльності" на звернення не надали інформації. 15.07.2006 року між адміністрацією та трудовим колективом ДП "Рейнфорд" ТОВ "Юність" було укладено колективний договір, схвалений загальними зборами трудового колективу зареєстрований виконкомом Довгинцівської районної ради м.Кривого Рогу 09.08.2005 року (далі-Договір). Відповідно до положень даного колективного договору адміністрація зобов"язана проводити консультації з профспілкою, стосовно вивільнення працівників та попереджати завчасно про погіршення умов оплати праці. Пункт 5.3. Договору покладає на адміністрацію обов'язок по наданню працівникам роботи. Пункт 5.16 Договору передбачає можливість надання відпустки без збереження заробітної плати строком не більше 15 календарних днів на рік. Але в даному випадку строк вимушеної відпустки значно перевищує граничний строк, передбачений чинним 4 законодавством України. Тобто у даному випадку має місце вимушений прогул. Згідно ст.113 КЗпП України адміністрація повинна була видати наказ, погоджений з профспілками, про настання факту простою підприємства в грудні 2005 року, або в січні 2006 року, і передбачити, що за час простою, працівникам буде виплачуватись заробітна плата із розрахунку не менше ніж 2/3 тарифної ставки,за письмовою згодою працівника. Адміністрація ДП "Рейнфорд" ТОВ "Юність" на чолі з генеральним директором ОСОБА_4 проігнурувала вимоги цієї статті.Також адміністрація прошнурувала вимоги ст.34 КЗпП України про тимчасове переведення на іншу роботу в разі простою, п.1 ст.40 КЗпП України та положення колективного договору.

Починаючи з січня 2006 рокуадміністрація на її вимоги надати їй роботу згідно з КЗпП Ук­раїни та колективного договору,відмовила без пояснень, як робітнику, а також ігнорувала її звернення, як голови незалежної первинної профспілки " Солідарність", чим фактично розірвала з нею трудові відносини з ініціативи адміністрації, письмово не оформивши згідно ст.47 КЗпП України, чим викликала вимушений прогул. Також мала місце несвоєчасність нарахування заробітної плати, згідно чинного законодавства та колективного договору. З січня 2006 року по 23 березня 2006 року включно, а також з 27 березня 2006 року по 17 лип­ня 2006 року їй зовсім не нараховувалася заробітна плата, що є порушенням ст.110,115,116 КЗпП України, та не нараховувалася необхідна компенсація. В порушення вимог ст.ст.34,40(п.1),47,110,115,116,117 КЗпП України, ст.25 Закону України "Про відпустки", ст.15 Закону України"Про колективні договори",п.п.3.3,3.4,3.5,4.3,4.7,4.13,5.3,5.16 колективного договору підприємства, постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року, ст.ст.243-249 Закону України "Про професійні спілки" всі вищезазначені вимоги законодавства, адміністрація ДП "Рейнфорд" ТОВ "Юність" не виконує.Тому вона звернулася до суду для примусового стягнення з відповідача заробітної плати. Просить суд стягнути з відповідача-6550 грн.виходячи з середньомісячної заробітної плати за два останні повні відпрацьовані місяці до вимушеного прогулу - 1724,91 грн.. Середньоденна заробітна плата складає 75 грн; середньочасова заробітна плата складає-9,37 грн.; кількість днів вимушеного прогулу складає 118 днів; Таким чином сума до сплати складає: 118*75=8850 грн. Згідно з тим, що ДП "Рейнфорд" в серпні місяці нарахували та сплатили суму заробітної плати 2300 грн., тому заявлена сума до сплати, враховуючи виплачену суму, складає: 8850-2300=6550 грн..Також вважає , що незаконними діями відповідача їй було завдано значної моральної шкоди, яку оцінює у 10 000 грн. Вказавши що з метою відстоювання своїх законних прав інтересів, вимушена була звертатися до різних інстанцій як особисто, так і в письмовому вигляді: територіальної державної інспекції праці, прокурора Довгинцвського району. Відсутність роботи,заробітку, ненадання відповідачем інформації та інші порушення відповідачем законних прав та інтересів призвело до того, що вона знаходилася у стресовому стані упродовж тривалого часу: переживала, не могла вести звичайний спосіб життя. Це в свою чергу викликало нервовий дисбаланс, головний та серцевий біль,порушення працездатності, сну й апетиту. Внаслідок стресової ситуації, що мала місце упродовж тривалого часу, у неї були спалахи негативних емоцій, що призвело до зміни звичайного для неї життя в побутовій сфері та порушення стосунків з оточуючими людьми. Тому своїми діями відповідач завдав їй моральної шкоди, і буде справедливо зобов"язати відповідача відшкодувати завдану їй моральну шкоду в розмірі 10000 гривень.Просить суд стягнути з відповідача ДП "Рейнфорд" ТОВ "Юність" -на її користь 6550 грн.за вимушений прогул і моральну шкоду у розмірі 10000 гривень. Представник позивачки у судовому засіданні підтримав уточнені змінені позовні вимоги і вважає , що вони повинні бути повністю задоволені, розрахунок повинен проводитися з середнього заробітку, як указано у позові. Позивачкою отримані нараховані підприємством суми оплати за час вимушеного прогулу у розмірі 2300 грн.Він вважає, що був вимушений прогул у позивачки і простой на підприємстві ,а за час вимушеного прогулу з 23 січня по 23 березня 2006 року ,з 27 березня по 17 липня 2006 року повинно бути стягнуто зДП "Рейнфорд" ТОВ "Юність" 6550 грн.і 10000 грн. моральної шкоди, т.я. своїми діями відповідач завдав позивачці моральної шкоди, і буде справедливо зобов"язати відповідача ДП "Рейнфорд" ТОВ "Юність" відшкодувати завдану позивачці моральну шкоду Представник відповідача представляючи одночасно інтереси відповідача і співвідповідача у судовому засіданні позов основний , доповнений і уточнений у судовому засіданні не визнав повністю, вказавши , що дійсно позивачка працювала на підприємстві з 10 07 2001 року по 17 07 2006 року складальником взуття .В період з 23 01 2006 року по 17 07 2006 року позивачка писала заяви власноруч про відпустку у зв"язку з відсутністю роботи Позивачка була звільнена 17 07 2006 року по п.1 ст. 40 КЗпП України , про звільнення була завчасно попереджена . Позивачці нарахована сума за простій із розрахунку 2\3 тарифної ставки розряду . Тарифна ставка складальника взуття складає 610 грн. з урахуванням суми індексації -2300 грн. Сума перерахована на картковий рахунок позивачки, тому просить позовні вимоги залишити без задоволення повністю. Суд вислухавши сторони , дослідивши надані до суду письмові докази у сукупності встановив , що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню Судом встановлено що між сторонами існували трудові правовідносини . З 10 07 2001   року   по 17   07 2006   року   позивачка   працювала   на   підприємстві ДП "Рейнфорд" ТОВ "Юність    , що підтверджено    документально    і    не    опорюється сторонами по справі.

Згідно п.1.6 Статуту ДП "Рейнфорд" ТОВ "Юність  є юридичною особою. Судом встановлено що на підпріємстві мало місце простой не з вини позивачки, а в зв"язку з відсютністю об"ємів робіт , що підтверджено не тільки   наказами , сторонами по справі  , але й актом  перевірки  04-05-44U61 від 5 07  2006  року  Территоріальною державною  інспекією праці  у Дніпропетровскій  області , де  встановлено  порушення КЗпП України   про   виплату   заробітної   плати   і надання   відпусток   без   збереження заробітної   плати по   заявах   працівників   в зв"язку   з   відсутністю   об"ємів   робіт   з порушенням Закону України "Про відпустки" більше ніж на 15 календарних днів на рік. Звільнення 17 07 2006 року за п. 1 ст. 40 КЗпП України позивачкою не оспорюється . Судом  встановлено і  підтверджено  документально  і  сторонами  , що  позивачку було звільнено з підприємства -17 07 2006 року.

Згідно наказу від 23 12 2005 року позивачці за її заявою було надано відпустку без збереження заробітної плати з 26 12 2005 року до 20 01. 2006 року. Позивачка , представник позивачки вимагають оплати з 23 01 2006 року по 17 07 2006 року як за час вимушеного прогулу, виходячи з середньої заробітної плати. До суду позивачкою, представником позивачки не надані докази вимушеного прогулу, докази недопуску до роботи позивачки , не надані підстави прогулу позивачки , а також не надано доказів і підстав проведення нарахування за період з 23 01 2006 року по 17 07 2006 року виходячі із середньої заробітної плати .

Судом не встановлено вимушеного прогулу позивачки, т.я. на підприємстві був простой у зв"язку з відсутністю об"ємів робіт .Судом не встановлено фактів недопуску до роботи пизивачки .Судом встановлено , що позивачка надавала заяви про відпустку без збереження заробітної плати у зв"язку з відсутністю об"єма робіт на підприємстві., що підтверджено письмово і сторонами по справі. Згідно наказу 41-0 від 23 03 2006 року позивачка була відкликана з відпустки без збереження заробітної плати з 24 03 2006 року по 27 03 2006 року . 24 03 2006 року позивачка працювала на підприємстві, а на 27 03 2006 року позивачка надала заяву про відпустку у зв"язку з участю у виборчій компании і їй відпустка була надана. 28 03 2006 року позивачкою знову подано заяву про надання відпустки без збереження заробітної плати узв"язку з відсутністю об"єма робіт на підприемстві.Тоб-то судом встановлено простой .встановлено, що позивачка знала про простой на підприємстві у зв"язку з відсутністю об"ємів робіт, про що позивачка писала в заявах і в позовній заяві. Позивачка не ставить питання про незаконне переведення на іншу роботу , про незаконне звільнення і поновлення на роботі , а тому не може бути і нарахувань виходячи з середньої заробітної платні. У суді втсановлено ,що простой був не з вини позивачки.

Згідно ст. 113 КЗпП України " час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від 2\3 тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) "

У коллективному договорі від 15 07 2005 року зареестрованного 9 08 2005 року у п.4.7 повністю відтворено положення ст. 113 КЗпП України про оплату за час вимушеного простою

Судом встановлено простой на підприємстві у той час , оплату вимушеного прогулу якого позивачка вимагає, тоб - то з 23 01 2006 року по 17 07 2006 року: Судом встановлено , що у січні 2006 року , починаючи з 23 01 2006 року 2006 року - 7 днів простою .оплата проведена за 3 дні

у лютому 2006 року повністю місяць тоб-то 20 робочих днів ,оплата проведена за 20 днів

у березні 2006 року кількість простою 22 дні , але оплата проведена за 20 днів , т.я. позивачка 1 день працювала і їй нараховано заробітню платню , а 27 03 2006 року була надана відпустка без збереження заробітної плати ,за заявою позивачки ,у зв"язку з участю позивачки у виборчій компанії і день 27 03 2006 року не повинен бути оплаченим у ківітні 2006 року кількість днів простою-19, проведено нарахування за 19 днів, у травні 2006 року 20 днів простою і проведено нарахування за 20 днів у червні 2006 року 20 днів простою і проведено нарахування за 20 днів у липні 2006   року   до 17   07   2006   року включно - 11 днів простою і   проведено нарахування заіі днів

Нарахування проводилося виходячи з положення ст. 113 КЗпП України , та п.4.7 колективного договору від 15 07 2005 року зареестрованного 9 08 2005 року, тоб- то 2\3 тарифної ставки встановленного розряду

Наказом 111 від 31 07 2003 року позивачці присвоєно 5 категорію з 11 07 2003 року Згідно наказу №2 від 03 01 2006 року встановлні оклади згідно  категорій на участках модельного і робочого взуття і оклад категорії 5-складає -610 грн.

Виходячи з вище наведеного 2\3 окладу позивачки з 610 грн. для підрахунку оплата за час простою - 406 грн. 67 коп.

Суд вважає , що нарахування і оплата за час простою 3 дні у січні, у лютому , березні .квітні, травні, червні і липні місяці 2006 року проведена вірно,нарахована у розмірі 2300 грн. і виплачена позивачці за час простою з 23 01 2006 року по 17 07 2006 року , яку позивачка отримала

У зв"язку з тим , що за січень 2006 року не повністю проведено нарахування за час простою , проведено нарахування і виплата за 3 дні, в той час , як днів простою було -7 ,тому не оплачені ще 4 дні простою , а це складає- 81 грн.32 коп. із розрахунку оплати одного дня простою у січні 2006 року -20 грн. 33 коп. х 4дні. Сума 81 грн.32 коп. не виплачена позивачці по час винесення рішення по справі На підставі Закону України "Про компенсацію громодянам втрати частини доходів у зв"язку з порушенням строків їх виплати від 19 10 2000 р. , порядка проведення компенсації., затверджених KM України 21 02 2001 року

Сума повинна бути стягнута з підприємства з урахуванням індексів інфляції на 06 02 2007 рік, що становить 90 грн. 77 коп.

На підставі п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995р. №4 „Про судову практику зі справ про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" з послідуючими змінами і доповненнями", заподіяна моральна шкода відшкодовується тій фізичній особі, права якої були прямо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб."

Суд вважає, що в судовому засіданні доведено порушення прав позивача з вини відповідача ДП "Рейнфорд" ВАТ "Юність" .Судом встановлено порушення вимог ст. 115 КЗпП України, не виплата своєчасно за час простою заробітної плати позивачці ,чим завдано моральної шкоди. Позивачка вимушена була звертатися до територіальної державної інспекції праці, прокурора Довгинцевського району .відсутність заробітку привели до переживань, неможливості  вести звичайний спосіб життя, зміни звичайного життя в побутовій сфері та порушення стосунків з оточуючими людьми.Тоб то позивач претерпіла моральні страждання, адже була вимушена витрачати власний час на відстоювання своїх законних інтересів, що порушило її нормальний життєвий уклад, тому необхідно стягнути на користь позивача спричинену моральну шкоду,однак у розмірі меншому, ніж вона вимагає,так як в судовому засіданні встановлено, що відповідач у більшій частині виплатив позивачці оплату за час вимушеного простою, тому з урахуванням характеру й обсягу моральних страждань, інтенсивності і довготривалості її страждань, істотності вимушених змін у життєвих стосунках позивача, наслідків, що наступили, а також конкретних обставин по справі, виходячи з вимог розумності ,виваженності та справедливості, а також встановлених фактів,суд вважає можливим стягнути з ДП "Рейнфорд" ВАТ "Юність" .на користь ОСОБА_1 - 300 гривень в рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди. В решті позовних вимог відмовити за недоведенністю і незаконністю. Крім того, у зв'язку з тим ,що позивачка звільнена від сплати судових витрат згідно закону , на підставі ст, 88 ЦПК України, суд стягує судові витрати з з ДП "Рейнфорд" ВАТ "Юність"  . На підставі ст. 367 ЦПК України допустити рішення до негайного виконання у межах місячного платежу участиш оплати за час вимушеного простою На підставі викладеного, керуючись ст. 55 Конституції України, ст.113,115,237,237-1 КЗпП України, ст. ст. 7, 8,10,11,60, 88,212- 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до  дочірнього підприємства "Рейнфорд" товариства з обмеженою відповідальністю"Юність", ОСОБА_4 про стягнення оплати за час вимушеного прогулу задовольнити частково. Стягнути з дочірнього підприємства "Рейнфорд" товариства з обмеженою відповідальністю"Юність"на користь ОСОБА_1 -90 грн. 77 коп.оплати за час вимушеного простою, та 300 грн. моральної шкоди , а всього стягнути 390 грн. 77 коп.,в задовленні решти позовних вимог відмовити. Витрати по справі:

59 грн. 50 коп.- державного мита стягнути з дочірнього підприємства "Рейнфорд" товариства з обмеженою відповідальністю"Юність"на користь держави,

ЗО грн.-судових витрат стягнути з дочірнього підприємства "Рейнфорд" товариства з обмеженою відповідальністю"Юність"на користь ТУ ДСА у Дніпропетровській області Допустити рішення до негайного виконання в межах місячного платежу в частині виплати за час вимушеного простою На рішення може бути подана апеляційна скарга, шляхом подання заяви   про апеляційне оскарження рішення на протязі 10 днів з дня його проголошення, та апе­ляційної скарги    на протязі 20 днів, з дня подачі заяви про апеляційне оскарження через Саксаганський районний суд міста Кривого Рогу , а також шляхом подачі копії апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду Дніпропетровської області

Рішення набуває законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву не було подано . Якщо заяву було подано, але апеляційна скарга не була подана у строк встановленний ст. 294 ЦПК України, рішення суду набирапе законної сили після закінчення цього строку.