Справа №472/449/16-ц 22.06.2017 22.06.2017 22.06.2017

Провадження №22-ц/784/1261/17

Категорія 5 Головуючий у першій інстанції - Чаричанський П.О.

Доповідач апеляційного суду - Шаманська Н.О.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2017 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Шаманської Н.О.,

суддів - Данилової О.О., Лівінського І.В.,

із секретарем судового засідання - Тищенком Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, без участі сторін, які належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду, цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_3

на заочне рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області від 12 вересня 2016 року за позовом

ОСОБА_4

до

ОСОБА_3,

про відшкодування збитків,

у с т а н о в и л а:

У травні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до ОСОБА_3 з позовом про відшкодування збитків.

Позивач зазначав, що є власником нежитлових кам'яних будівель, а саме: олійного цеху, загальною площею 846,5 кв.м та столярного цеху, загальною площею 411,3 кв.м, що знаходяться по АДРЕСА_1.

Вказані об'єкти придбані ним на електронних торгах відповідно до ст. 62 відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» та належать йому на підставі свідоцтв про право власності, виданих приватним нотаріусом Веселинівського нотаріального округу Миколаївської області 17 червня 2015 року та зареєстрованими у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

2 липня 2015 року в рамках виконавчого провадження державним виконавцем складено акт про неможливість передачі придбаного ОСОБА_4 вищевказаного майна через те, що приміщення зайняті попереднім власником ОСОБА_3, який зобов'язався звільнити їх до 2 жовтня 2015 року.

В свою чергу, між позивачем та фермерським господарством «Горизонт» (далі - ФГ «Горизонт») 3 жовтня 2015 року укладено договір оренди зазначених вище приміщень строком на 1 рік зі щомісячним розміром орендної плати за користування майном 12 000 грн.

На даний час відповідач не звільнив належні йому приміщення та продовжує користуватись ними без достатніх правових підстав, на вимогу про усунення перешкод не реагує та не визнає, чим спричиняє збитки внаслідок неможливості виконання зобов'язань перед ФГ «Горизонт» за умовами договору оренди. А тому позивач просив стягнути з ОСОБА_3 на його користь відшкодування доходів (упущеної вигоди) у розмірі 96 000 грн.

Ухвалою Веселенівського районного суду Миколаївської області від 4 липня 2016 року до участі у справі в якості третьої особи залучено ФГ «Горизонт».

Заочним рішенням цього ж суду від 12 вересня 2016 р. позов ОСОБА_4 задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 96 000 неотриманих доходів. Розподілені судові витрати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на незаконність, необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню на підставі наступного.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено завдання йому збитків у вигляді неотриманої орендної плати, у зв'язку з неправомірним утриманням майна відповідачем.

Проте з таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 є власником нежитлових будівель: олійного цеху загальною площею 846,5 кв.м. та столярного цеху загальною площею 411,3 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвами про право власності, виданими 17 червня 2015 року приватним нотаріусом Веселинівського нотаріального округу Миколаївської області, зареєстрованими у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 17 червня 2015 року за № 10080668 та № 10080450 (а.с. 6-9).

Вказані об'єкти нерухомості були придбані позивачем відповідно до ст. 62 Закону України «Про виконавче провадження» у ході проведення електронних торгів. У рамках виконавчого провадження державним виконавцем 2 липня 2015 року складено акт про те, що на день проведення виконавчих дій неможливо було передати придбане майно позивачеві ( а.с. 10).

Однак фактично користуватися та розпоряджатися належним йому на праві власності майном позивач не має можливості, оскільки ОСОБА_3 без достатніх правових підстав користується належними ОСОБА_4 нежитловими приміщеннями та не допускає до вказаних приміщень та перешкоджає позивачу виконувати умови договору .

Рішенням Веселинівського районного суду Миколаївської області від 19 липня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні нежитловими приміщеннями зобов'язано відповідача звільнити від рухомого майна спірні приміщення та демонтувати замки.

Звертаючись до суду ОСОБА_4 зазначав, що 3 жовтня 2015 року між ним та ФГ «Горизонт» укладено договір оренди вищезазначеного нерухомого майна терміном на 1 рік зі щомісячною орендною платою 12 000 грн. (а.с.-14-15). Однак відмова відповідача звільнити приміщення створює позивачу перешкоди у користуванні власністю, у зв'язку з чим йому завдані збитки у вигляді упущеної вигоди з неотримання доходів від здачі приміщень в оренду.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Необхідною умовою доведення наявності упущеної вигоди є встановлення, насамперед, самих збитків та причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника й збитками потерпілої сторони. При цьому потрібно довести, що протиправна дія або бездіяльність особи, яка порушила право, є причиною, а збитки, що виникли у потерпілої особи є слідством такої протиправної поведінки.

Збитки у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються лише тоді, коли особа могла реально отримати вигоду, якби не протиправна поведінка відповідача.

Отже, пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної виголи) покладає на позивача обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними. Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання.

Проте позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що не отримані доходи є реальними.

Укладений між ОСОБА_4 та ФК «Горизонт» договір оренди нежитлових приміщень не можна вважати таким доказом, оскільки він не підтверджує реальних намірів сторін на укладання такого договору, так як на час його укладання спірні приміщення знаходились у користуванні відповідача та не передавались за актом прийому-передачі ФК «Горизонт», тому й відсутні підстави вважати, що позивач міг і повинен був отримати зазначені доходи.

Таким чином, зазначений договір носить абстрактний характер, а тому й не отримані доходи позивача не можна вважати реальними, в розумінні ст. 22 ЦК України.

Проте, вирішуючи спір, суд першої інстанції не звернув належної уваги на зазначені обставини та норми матеріального права, та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову.

За такого, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1056 грн. судового збору сплаченого останнім за подачу апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Заочне рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області від 12 вересня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про відшкодування збитків відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 1056 грн. судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Н.О. Шаманська

Судді: О.О. Данилова

І.В. Лівінський