Справа № 2-452/09  

РІШЕННЯ  

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ  

22 жовтня 2009 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:  

  Головуючого – судді Дурасової Ю.В.  

  при секретарі –  Крутій Ю.В.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, суд, -      

ВСТАНОВИВ:  

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, і в обґрунтування своїх позовних вимог вказав, що з 1995 року він знаходиться з відповідачкою в шлюбі. Від шлюбу з відповідачем мають дочку – ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1. від шлюбу є діти ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, які проживають разом з відповідачкою, на утримання яких він надає матеріальну допомогу.  Спору про місце проживання дітей немає. З вересня 2007 року він не підтримує з відповідачкою шлюбні відносини, мешкають окремо, спільне господарство не ведеться. Почуття взаємоповаги між ними втрачено, збереження шлюбу, вважає, неможливим.  На даний час він підтримує шлюбні відносини з іншою жінкою та має намір створити з нею іншу сім’ю. Спір про поділ майна, що є їх спільною власністю, вирішується в окремому судовому порядку.  Просить розірвати шлюб між ним та відповідачкою, витрати по справі покласти на нього.  

В ході судового розгляду даної справи, відповідно до ухвали суду від 09.02.2009 року, подружжю призначено строк для примирення 5 місяців.  

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, підтвердивши доводи, викладені в позовній заяві, суду пояснив, що судом було надано строк для примирення подружжя, однак відповідач ніяким чином не скористувалася даним строком та ніяких дій щодо примирення не вчинила навіть не зателефонувала. Вони вже 2 роки проживають окремо, тому просить позов задовольнити.  

Відповідач ОСОБА_2, у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, проти розірвання шлюбу заперечила, суду пояснила, що не бажає розривати шлюб поки не буде розглянута справа про поділ майна подружжя, також пояснила, що у шлюбі вони прожили 13 років та мають 2-х дітей.  

Вислухавши пояснення позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з’ясувавши обставини справи, дотримуючись принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства,  оцінивши докази у справі у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням згідно ст. 212 ЦПК України, захищаючи порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб згідно ст. 1 ЦПК України,  суд вважає, що позов підлягає  задоволенню  з наступних підстав.  

У  судовому засіданні встановлені факти, обставини та правовідносини, які регулюються СК України.  

З 1995 року сторони знаходяться в зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу мають двох дітей: дочку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 та сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, які проживають разом з відповідачкою ОСОБА_2В, на утримання дітей позивач ОСОБА_1 надає матеріальну допомогу. Спору про місце проживання дітей немає. З вересня 2007 року подружжя не підтримують шлюбні відносини, 2 роки мешкають окремо, спільне господарство не ведеться. Почуття взаємоповаги між подружжям втрачено. Позивач вважає, збереження шлюбу неможливим. На даний час позивач підтримує шлюбні відносини з іншою жінкою та має намір створити з нею іншу сім’ю. Спір про поділ майна, що є спільною власністю подружжя, вирішується в окремому судовому порядку. Відповідач ОСОБА_2В не бажає розривати шлюб поки не буде розглянута справа про поділ майна подружжя.  

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.  

Відповідно до ст. 111 СК України, ст. 191 ЦПК України суд застосував заходи для примирення подружжя. Ухвалою суду від 09.02.2009 року подружжю було призначено строк для примирення 5 місяців. Наданий строк для примирення подружжя сімейні стосунки не відновив.  

Відповідно до ст. 112 СК України, суд з’ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечить інтересам одного з них, інтересам дітей, що мають істотне значення.  

Судом встановлені дійсні причини позову про розірвання шлюбу, а саме: почуття взаємоповаги між подружжям втрачено, позивач бажає створити іншу сім’ю, проживає окремо, наполягає на розлученні, повністю переконаний, що збереження шлюбу, подальше їх спільне життя з відповідачкою неможливе і суперечить його інтересам.     Відповідач ОСОБА_2В не бажає розривати шлюб поки не буде розглянута справа про поділ майна подружжя. Ухвалюючи рішення суд бере до уваги наявність у подружжя двох дітей, на утримання яких позивач на дає матеріальну допомогу.  

В судовому засіданні встановлено, що подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечить інтересам одного з подружжя, тому збереження сім’ї неможливо, а позов про розірвання шлюбу підлягає задоволенню.  

Ухвалюючи рішення суд вважає за необхідне роз’яснити, що відповідно до ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Добровільність шлюбу – одна з основних його засад. Загальна декларація прав людини у частині другій ст. 16 містить положення, за яких «шлюб може укладатися тільки при вільній і повній згоді сторін, що одружуються», а за ст. 23 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права «жоден шлюб не може бути укладений без вільної і цілковитої згоди тих, хто одружується». Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії реєстрації шлюбу. Добровільність шлюбу (наявність вільної згоди) – це його довічна риса. Саме добровільністю шлюбу зумовлена можливість його розірвання. Саме добровільність шлюбу не дає підстави для ототожнення шлюбу з «приватизацією» дружини або чоловіка. Усвідомлення цього шлюбного канону кожним з подружжя має бути стимулом для щоденної праці, щоб кожен день шлюбу трактувався як день життя, а не «існування» чи «перебування» у шлюбі.  

Суд вважає, що витрати пов’язані з оформленням розірвання шлюбу, можуть бути покладені на позивача.  

Керуючись ст. ст. 24, 110-112 СК України, ст. ст. 8, 10, 11, 191, 208, 212, 214, 215 ЦПК України, суд –  

ВИРІШИВ:  

Позовні вимоги ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_2 про розірвання шлюбу – задовольнити.  

Шлюб, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований 23 грудня 1995 року відділом реєстрації актів громадянського стану Довгинцевської районної ради народних депутатів ОСОБА_6 Дніпропетровської області  /актовий запис № 785/  – розірвати.  

При видачі свідоцтва про розірвання шлюбу стягнути держмито на користь держави з ОСОБА_1 в розмірі 17 грн., ОСОБА_2 від витрат на користь держави звільнити.  

  На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення.    

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку.  

Суддя:                                                     Ю.В. Дурасова