Справа № 2-а-794/09
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Донецьк 16 жовтня 2009 року
Будьоннівський районний суд м. Донецька в складі:
головуючого судді Тараньової В.С., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Донецьку справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька (далі – ПФУ) третя особа - Головне управління державного казначейства у Донецькій області, про визнання неправомірною бездіяльність, зобов’язання ПФУ нарахувати допомогу позивачу, як дитині війни, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, починаючи з 9 липня 2007 року, -
В С Т А Н О В И В:
09.10.2008 року ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька про визнання неправомірною бездіяльність, зобов’язання ПФУ нарахувати допомогу позивачу, як дитині війни, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, за 2006 – 2007 роки.
23.04.2009 року позовна заява ОСОБА_1 надійшла з Донецького окружного адміністративного суду до Будьоннівського районного суду м. Донецька.
24.09.09 позивачка уточнили позовні вимоги, надавши суду заяву про нарахування їй допомоги, як дитині війни, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, починаючи з 9 липня 2007 року
Позивачка у судове засідання не з’явилася, суду надала клопотання з проханням розглянути справу за її відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Представник відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька у судове засідання не з’явився, суду надано клопотання з проханням розглядати справу за його відсутністю, проти позову заперечує, оскільки вважає, що розмір виплаченої ОСОБА_1 соціальної допомоги „Дітям війни” був визначений на підставі законодавчих актів та згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530, а також посилався на відсутність бюджетного фінансування в обсязі, передбаченому Законом України "Про соціальний захист дітей війни", крім того вважає, що позивач пропустив строк позовної давності звертання до суду, передбачений ст.. 99 КАС України.
Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю позивача та представника відповідача, в особистих поясненнях котрих немає необхідності, за матеріалами справи, в порядку письмового провадження за правилами, встановленими ч. 3 ст. 122 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов обґрунтованим, але таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Статтею 1 вказаного Закону передбачено, що дитина війни - це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
ОСОБА_1 згідно з паспортом серії ВС № 508026, виданим Будьоннівським РВ УМВС України в Донецькій області 8 листопада 2000 року, народилася 4 січня 1937 року, тобто станом на 2 вересня 1945 року їй виконалося 8 років. Отже позивачка ОСОБА_1 має статус дитини війни.
Статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Законами України «Про Державний бюджет» на 2007 та 2008 роки були встановлені певні обмеження щодо виплат підвищень до пенсії дітям війни на підставі ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
Так, пунктом 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» було зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з урахуванням статті 111 цього Закону, якою було встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України N 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року у справі N 1-29/2007 про соціальні гарантії громадян був визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) пункт 12 статті 71, стаття 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року N 489-V, яким була зупинена на 2007 рік дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 положення Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік», якими було зупинено дію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни», були визнані неконституційними.
Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними, не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
З моменту визнання норми неконституційною, вона втрачає чинність, а тому з 09.07.2007 по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року відновлено дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", відповідно до якої дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
З таких підстав, суд дійшов висновку, що право на отримання допомоги як дитина війни в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком у позивача виникає за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною другою зазначеної статті для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Оскільки Донецьким окружним адміністративним судом позовна заява ОСОБА_1 зареєстрована не була, суд бере до уваги дату, якою підписана позовна заява і вважає датою звернення до суду 9 жовтня 2008 року. Причини пропуску встановленого законом строку звернення до суду позивач не зазначив.
Отже, вимоги позивачки щодо зобов’язання відповідача нарахувати допомогу як дитині війни за період з 09.07.2007 року по 26.11.2007 року заявлені з порушенням строку, встановленого законом.
Як зазначено в п. 14 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року № 2 „Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ”, у разі відсутності підстав для визнання поважною причини пропуску строку звернення до суду та встановлення факту порушення права суд відмовляє в його захисті саме з підстав пропуску строку.
Таким чином суд відмовляє ОСОБА_1 в задоволенні її позовних вимог в частині визнання неправомірною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати йому допомоги як дитині війни, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, забезпечення ПФУ нарахувати допомогу як дитині війни, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, починаючи з 9 липня 2007 року по 8 жовтня 2007 року з підстав пропуску строку звернення до суду.
Відмовляючи в задоволені цієї частині позову суд зауважує, що в даному випадку не підлягають застосування вимоги статті 46 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, відповідно до яких суми пенсії, не отримані своєчасно з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження.
Закон України "Про соціальний захист дітей війни", встановлює правовий статус дітей війни та визначає основи їх соціального захисту та гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.
Статтею 6 цього Закону передбачено виплату дітям війни державної соціальної підтримки, яка додатково виплачується до пенсії. Вказана соціальна підтримка не може розцінюватись як пенсія або її складова частина.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пенсійний фонд України утворений відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 5 листопада 1991 року, згідно зі ст. 8 цього Закону виплата пенсій здійснюється з коштів Пенсійного фонду України.
Згідно з Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від від 24 жовтня 2007 р. N 1261 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра праці та соціальної політики. Джерелами формування коштів Пенсійного фонду України є:
страхові внески;
кошти державного бюджету та державних цільових фондів, що перераховуються до Фонду у випадках, передбачених законодавством;
благодійні внески юридичних та фізичних осіб;
добровільні внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування;
інші надходження відповідно до законодавства.
Статтею 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Тому кошти для здійснення сплати допомоги на оздоровлення повинні бути перераховані відповідачем за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно з пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри судового збору судовий збір при зверненні до адміністративного суду сплачується у порядку, встановленому законодавством для державного мита.
Відповідно до ст. 3 Декрету КМУ „Про державне мито” із скарг на неправомірні дії органів державного управління і службових осіб, що ущемляють права громадян, взімаєтся 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що на ден звернення позивачки до суду скадає 3 грн. 40 коп.
Сплата позивачкою суми судового збору підтверджена документально.
Згідно з ч. 3 ст. 94 КАСУ якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу — відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Оскількі позов підлягає частковому задоволенню, судовий збір у розмірі 3, 40 грн. підлягає розподілу між позивачем і відповідачем у наступному порядку: з позивача – 1 грн. 70 коп., з відповідача – 1 грн. 70 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 86, 88, 159, 161, 163 КАС України, суд, –
П О С Т А Н О В И В :
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька про зобов’язання нарахувати допомогу як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, починаючи з 9 липня 2007 року – задовольнити частково.
Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька щодо не нарахування ОСОБА_1 щомісячної доплати як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за періоди: з 9 жовтня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька здійснити перерахунок та виплату за рахунок Державного бюджету України ОСОБА_1 підвищення до пенсії за віком у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни за періоди: з 9 жовтня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року з урахуванням фактично виплаченого.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 (одна) гривня 70 копійок.
Постанова може бути оскаржена до Апеляційного адміністративного суду Донецької області через Будьоннівський районний суд м. Донецька шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення постанови та наступної подачі апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя