Справа № 2А- 2485/09р.
П О С Т А Н О В А
І м е н е м У к р а ї н и
03 листопада 2009 р. м.Макіївка
Гірницький районний суд міста Макіївки Донецької області в складі:
головуючого судді Стасєєвої Г. М.
при секретарі Панічкіній О. С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного Фонду України в Гірницькому районі м. Макіївки Донецької області про визнання протиправною бездіяльність УПФУ в Гірницькому районі м. Макіївки Донецької області та стягнення щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,
в с т а н о в и в :
Позивач звернувся до суду з вищевказаним адміністративним позовом.
В судовому засіданні він пояснив суду, що він народився 18 травня 1938 року і його віднесено до категорії „дітей війни”. Відповідно до ст. 6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни” з 01 січня 2006 року йому повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком Мінімальна пенсія за віком відповідно до ст. 28 ЗУ „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Згідно ЗУ „Про державний бюджет України на 2006 рік” прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність становив: з 01 січня – 350 грн., з 01 квітня -359 грн., з 01 жовтня – 366 грн. Згідно ЗУ „Про державний бюджет України на 2007 рік прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність становив: з 01 січня – 380 грн., з 01 квітня – 406 грн., з 01 жовтня – 411 грн. Відповідно до Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік», прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить; з 01 січня -470грн, 01 квітня -481грн., з 01 липня-482грн., з 01 жовтня - 498грн.. З 01.01 2008 року відповідач сплачував йому 47 грн., з 01.04. 2008 року – 48грн. 10коп., з 01.07. 2008 року – 48грн. 20коп., з 01.10. 2008 року – 49грн. 80коп.. щомісячно. Таким чином вважає, що відповідач не сплатив йому відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» щомісячну державну соціальну допомогу за 2006 рік в сумі 1290,60 грн. (350х3+359х6+366х3=4302х30:100=1290,60 грн.), за 2007 рік в сумі 1442,70 грн. (380 х 3 + 406 х6 + 411 х 3= 4809 х 30 : 100 = 1442,70грн.), за 2008 рік недоплата складає 1158,60 грн.– (470 – 47) х3 +(481 -48,10) х3 + (482- 48,20) х3 + (498 – 49,80) х 3=5213,70 грн.х30:100= 1158,60 грн. Отже сума невиплаченої щомісячної державної соціальної допомоги за період з 2006 року по 2008 рік включно складає 1290,60 грн. + 1442,70 грн. +1158,60грн.= 3891,90 грн. Він пропустив строк для звернення до суду з адміністративним позовом, оскільки про належні йому, як дитині війни виплати повідомлено не було, тому про факт порушення прав йому стало відомо лише після висвітлення зазначених подій у пресі у зв’язку з ухваленням відповідного рішення Конституційним Судом України 09.07.2007 року. Крім того, він людина похилого віку, часто хворіє, що підтверджується довідкою з міської лікарні №7 м. Макіївки, тому просить суд позов задовольнити, поновити йому пропущений строк для звернення до суду та зобов’язати відповідача нарахувати йому, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу за 2006 -2008 роки в сумі 3891,90 грн.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, просить справу розглядати без його присутності, надав суду заперечення проти позову, в яких зазначає, що згідно зі ст. 7 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни”, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок державного бюджету України. ОСОБА_2 передбачає, що фінансування витрат пов’язаних з реалізацією цього Закону здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а не з бюджету Пенсійного Фонду України, який затверджує КМУ, отже не вбачається будь-яких порушень з боку УПФУ. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року у справі за № 1-29/2007 визнано неконституційними положення п 12 ст. 71, ст. 111 ЗУ „Про державний бюджет України на 2007 рік” та ці положення втратили чинність. Таким чином, норми ст.. 6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни” є діючим з 09.07.2007 року. Також рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнані неконституційними положення п. 41 розділу ІІ ЗУ „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”. На підставі цього рішення втратила чинність нова редакція ст. 6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни”. Разом з тим, ЗУ „Про державний бюджет України на 2007 рік” не передбачені виплати відповідно до ЗУ „Про соціальний захист дітей війни”. Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 28 ЗУ ”Про загальнообов’язкове державне пенсійне забезпечення” мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Для врегулювання ситуації, 28.05.2008 р. КМУ була прийнята постанова № 530 „Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”, відповідно до п. 8 якої встановлено що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державного соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у твердих розмірах: з 22 травня – 48,10 грн., з 01 липня – 48,20 грн. та з 01 жовтня – 49,80 грн. ОСОБА_1 отримує пенсію у розмірі 2544,69 грн., в тому числі з 01.01.2008 року надбавку дітям війни у розмірі 47 грн. (з 01.01.2008р. в розмірі 47,00 грн., з 01.04.2008р. – 48,10 грн., з 01.07.2008р.- 48,20грн., з 01.10.2008 р. -49,80 грн.) Отже, підвищення дітям війни виплачується органами Пенсійного фонду відповідно до чинного законодавства. До того ж, нормативними актами не встановлено розмір мінімальної пенсії за віком, який застосовується для виплати підвищення відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» Крім того, зазначив, що позивачем пропущений річний строк для звернення до суду, що є підставою для відмови у задоволенні позову. Тому просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Заслухавши пояснення позивача та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідно до ЗУ „Про соціальний захист дітей війни” до дітей війни віднесені особи, які є громадянами України та яким на час закінчення Другої Світової Війни, тобто до 02 вересня 1945 року, було менше 18 років. Позивач народився 18 травня 1938 року і його віднесено до категорії „дітей війни” та значиться на обліку в УПФУ Гірницького району м. Макіївки Донецької області. (а. с. 7).
Відповідно до ст. 6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни” (2195-15), який набрав чинності з 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Водночас ст. 7 цього Закону передбачено, що фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених зазначеним Законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.
Статтею 110 ЗУ „Про державний бюджет України на 2006 рік” (3235-15) було встановлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом 7 ст. 5 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни” (2195-15), запроваджується з 01 січня 2006 року, а ст. 6 – протягом 2006 року поетапно, за результатами виконання бюджету в першому півріччі, у порядку, визначеному КМУ за погодженням з Комітетом ВРУ з питань бюджету.
З 2006 року урядом не впроваджувався порядок надання пільг, передбачених ст. 6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни”.
Відповідно до п. 12 ст. 71 ЗУ „Про державний бюджет України на 2007 рік” з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим законом (489-16), на 2007 рік зупинено, зокрема, дію ст. 6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни”.
Поряд з цим, 09.07.2007 року Конституційним Судом України у справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) ухвалено Рішення № 6-рп/2007, відповідно до якого, визнані такими, що не відповідають Конституції України, положення, зокрема, п. 12 ст. 71 ЗУ „Про державний бюджет України на 2007 рік” № 489-V від 19.12.2006 року.
Конституційний Суд України відзначив, що положеннями ЗУ „Про державний бюджет України на 2007 рік” не можуть скасовуватися чи змінюватися обсяги прав і обов’язків, пільг, компенсацій і гарантій громадян, передбачених іншими законами України, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.
Відповідно до положень ст. 28 ЗУ „Про загально обов’язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає ЗУ „Про прожитковий мінімум” від 15 липня 1999 року № 966-14, а також ЗУ „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” від 05 жовтня 2000 року № 2017-ІІІ, згідно ст. 1 якого, прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до ст. 28 ЗУ „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Частиною 3 ст. 4 цього Закону (в редакції Закону № 2505-4 від 25 березня 2005 року, що діє з 31.03.2005 року) передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується ВРУ в закону про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
ЗУ „Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” було внесено зміни до ст. 6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни”, відповідно якої дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та ЗУ „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, зазначене підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів. Згідно зазначеного Закону учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього СРСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки ВВВ, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 15 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншим учасника війни – на 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Відповідач, виконуючи приписи зазначеного закону в період з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року діяв правомірно.
Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнані неконституційними положення підпункту 2 п. 41 розділу ІІ ЗУ „Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.
Отже, з 22.05.2008 року відновлена дія ст. 6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни” в редакції до 01.01.2008 року, відповідно до якої дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ст. 62 ЗУ „Про державний бюджет України на 2007 рік” від 19.12.2006 року № 489-5, що набрав чинності з 01 січня 2007 року, був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 01 січня - 380 грн., з 01 квітня 387 грн., з 01 жовтня – 395 грн.
Зазначена стаття була змінена ЗУ від 15 березня 2007 року та існує в новій редакції, якою прожитковий мінімум для особи, яка втратила працездатність, визначені з 01 січня - , з 01 квітня 406 грн., з 01 жовтня - 411 грн., при цьому зазначена стаття доповнена абзацом, якою передбачено встановити, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої ст. 28 ЗУ „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” з 01 квітня та з 01 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначені абзацом п’ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 %, що складає відповідно 410,06 грн. і 415,11грн. Статтею 58 ЗУ „Про державний бюджет України на 2008 р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 01 січня - 470 грн., з 01 квітня – 481 грн., з 01 липня 482 грн., з 01 жовтня – 498 грн.
Суд вважає за необхідне зазначити, що загальносуспільні потреби – це потреби, направлені на задоволення всього суспільства, а в цьому випадку спірні виплати направлені на задоволення потреб обмеженого кола споживачів, зокрема, визначених ЗУ „Про соціальний захист дітей війни”.
Крім того, Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов’язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належить громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначається, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст.. 22 Конституції України не допускається.
Відповідач у своїх запереченнях посилається на положення ст. 28 ЗУ „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, частиною 3 якої передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком (у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність) застосовується виключно для розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Тобто, як зазначає відповідач, ця норма забороняє застосовувати мінімальний розмір пенсії, встановлений цією статтею, для визначення розмірів пенсій відповідно до ст.. 6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни”. Це посилання є хибним, оскільки ст. 5 ЗУ „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” вказано, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Отже, положення ч.1 ст. 28 вказано Закону стосовно визначення мінімального розміру пенсії, виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, повинні розповсюджуватися і на положення ЗУ „Про соціальний захист дітей війни”.
Постановляючи рішення у даній справі, суд виходить з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені ст.ст. 1, 3, ч.2 ст. 6, 8, ч. 2 ст. 19, 22, 23, ч.1 ст. 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов’язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як ст. 8 Конституції України, так і ст.. 8 КАС України.
Крім того, посилання відповідача на те, що позивачем порушений строк звернення до суду відповідно до ст. 99 КАС України, суд не приймає до уваги з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 2 ст. 100 КАС України, якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленим цим Кодексом.
Суд приходить до висновку, що строк звернення до суду пропущено з поважних причин, оскільки довготривалий час він сподівався на те, що відповідач, як державний орган влади, самостійно виплатить йому доплату до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, його Конституційні права відповідачем були порушені, крім того, позивач похилого віку, людина, яка часто хворіє, а тому він з поважних причин не зміг звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.
Підстав для задоволення позовних вимог позивача за 2006 рік, з січня по 09 липня 2007 року, з січня по 22 травня 2008 року немає, і в цій частині позову слід відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України
На підставі ст.ст. 1, 3, ч.2 ст. 6, 8, ч. 2 ст. 19, 22, 23, ч.1 ст. 24 Конституції України, ст.. 6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни”, ЗУ „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, ст. 17, 19 ЗУ «Про державний та соціальний стандарти та державні соціальні гарантії», та керуючись ст.ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 99, 104-107, 111, 158 -163, 167 КАС України,
п о с т а н о в и в:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного Фонду України в Гірницькому районі м. Макіївки Донецької області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни – задовольнити частково.
Поновити ОСОБА_1 строк для звернення до суду з позовом до Управління пенсійного Фонду України в Гірницькому районі м. Макіївки Донецької області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни.
Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Гірницькому районі м. Макіївки Донецької області щодо не нарахування ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року, виходячи з встановленого відповідними законами розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Гірницькому районі м. Макіївки Донецької області здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії як „дитині війни” за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року відповідно до вимог ст. 6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни” в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з встановленого відповідними законами розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням фактично отриманих сум.
В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
На постанову може бути подана заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга до Донецького апеляційного адміністративного суду через Гірницький районний суд м. Макіївки шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови, а апеляційна скарга - протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя
Гірницького районного суду ОСОБА_3
м. Макіївки