ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2017 року Справа № 904/2977/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Самусенко С.С. - головуючого,

Іванової Л.Б.,

Шевчук С.Р.,

розглянувши касаційну скаргуУправління Державної казначейської служби України у м. Кам`янському Дніпропетровської області

на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.12.2016

у справі№ 904/2977/16

господарського судуДніпропетровської області

за позовомДніпродзержинської міської організації Українського товариства мисливців та рибалок

до1. Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" 2. Управління Державної казначейської служби України у м. Кам`янському Дніпропетровської області

простягнення збитків на суму 14 161грн. 17 коп.,

Ухвалою Вищого господарського суду України від 12.06.2017 касаційну скаргу Управління Державної казначейської служби України у м. Кам`янському Дніпропетровської області прийнято до провадження у складі колегії суддів: Самусенко С.С. - головуючий, Владимиренко С.В., Малетича М.М. у відповідності до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 09.06.2017.

Розпорядженням в.о. керівника апарату Вищого господарського суду України від 26.06.2017 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи №904/2977/16 у зв`язку з відпусткою суддів Владимиренко С.В., Малетича М.М.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 26.06.2017 касаційну скаргу прийнято до свого провадження у складі колегії суддів: Самусенко С.С. - головуючий, Іванова Л.Б., Шевчук С.Р. згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.06.2017

Явка представників ухвалою Вищого господарського суду України від 12.06.2017 не визнавалася обов`язковою.

1. Зміст позовних вимог та стислий виклад підстав подання позову

Дніпродзержинська міська організація Українського товариства мисливців та рибалок звернулася до господарського суду із позовом до ПАТ КБ "Приватбанк" про стягнення 14 161,17 грн. збитків, з посиланням на ст.ст. 224, 225 Господарського кодексу України.

Позов обґрунтовано тим, що у зв`язку з помилковим зарахуванням банком у період з 11.08.2015 по 15.10.2015 операцій проведених по мерчанту на бюджетний рахунок №31417700700013 замість розрахункового рахунку №26005050253236, позивачеві спричинено збитки у розмірі 14161, 17 грн., які позивач не отримав та які просить суд стягнути з відповідача на його користь.

2. Зміст рішення місцевого господарського суду та встановлені ним обставини справи

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.2016 у справі №904/2977/16 (судді: Ярошенко В.І. - головуючий, Бондарєв Е.М., Мілєва І.В.) в задоволені позову відмовлено.

Місцевим господарським судом встановлено, що 07.02.2013 згідно анкети-заявки на підключення до послуг "Еквайрингу" між Дніпродзержинською міською організацією Українського товариства мисливців та рибалок та ПАТ КБ "Приватбанк" укладено договір № 346634/Т на підключення до послуги "Еквайринг" банківського терміналу для проведення фінансових операцій на поточному рахунку позивача №26005050253236.

На виконання вищевказаної анкети-заяви позивачу 15.02.2013 встановлено термінал № S1DD00BF.

19.02.2015 позивачем подано анкету-заяву про підключення до послуги "Еквайринг" №346634/т, якою змінено поточний рахунок для зарахування грошових коштів на рахунок №3141700700013 отримувач ГУДКУ у м. Дніпродзержинську Дніпропетровська область. Дана анкета-заява підписана директором підприємства та скріплена печаткою.

Господарський суд першої інстанції встановив, що банком у період з 11.08.2015 по 16.10.2015 здійснювалось розподілення грошових коштів за визначеними рахунками, саме на підставі вищевизначеної анкети-заяви позивача.

10.11.2015 позивач звернувся до банку з листом №4, в якому зазначив, що 11.08.2015 працівниками відповідача позивачеві встановлено еквайринг S1DD00BF, до якого підключено два рахунки №31417700700013 та №26005050253236. Працівниками відповідача помилково встановлено на основний рахунок - рахунок дежмита №31417700700013, а на рахунок держмита встановлено розрахунковий рахунок позивача №26005050253236. Дана обставина призвела до помилкового зарахування 14161,17 грн. на рахунок №31417700700013, а на рахунок №26005050253236 - 34 грн., у зв`язку з чим просив банк повернути грошові кошти у розмірі 14161, 17 грн. на розрахунковий рахунок № 26005050253236.

У відповідь на вищевказаний лист банк листом 13.11.2015 № 20.1.0.0.0/7-20151110/2695 повідомив позивача, що у програмному комплексі банку все налаштовано вірно, два мерчанта з вірними рахунками. S1DD00BF, до нього підключений мультимерчант S1D00CW. Збоїв зафіксовано не було, тож здійснити повернення коштів не є можливим.

За доводами позивача 16.10.2015 помилка банку була виправлена.

24.12.2015 позивач звернувся до начальника Управління Державної казначейської служби України м. Дніпропетровська із заявою про повернення грошових коштів, помилково перерахованих з вини банку.

Листом від 28.12.2015 №06-08/2887 Головне управління Державної казначейської служби України у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області повідомило позивачеві, що повернення помилково та/або надміру зарахованих податків, зборів (обов`язкових платежів) та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень до бюджету. Органи, що контролюють справляння надходжень до бюджету, затверджені постановою КМУ від 16.02.2011 №106.

Господарським судом першої інстанції не прийнято у якості належного доказу вини банку щодо помилкового зарахуванням грошових коштів за період з 11.08.2015 по 16.1.02015 у сумі 14161, 17 грн. на рахунок №31417700700013 копію листа ПАТ КБ "Приватбанк", адресованого начальнику Управління Державної казначейської служби України у м.Дніпродзержинську за підписом директора Дніпропетровського РУ В.С. ОСОБА_8, оскільки із копії довіреності №836-К-Н та Положення про відділення "Дніпропетровське регіональне управління" ПАТ КБ "Приватбанк" не вбачається права директора цього відділення ОСОБА_8 на підписання подібних листів. Крім того, вищевказаний лист не містить дати його складання, номеру вхідної чи вихідної кореспонденції банку чи іншої організації, на останньому відсутні відмітки банку про відправлення цього листа і відмітки отримання листа організацією, на адресу якої даний лист направлявся.

Місцевий господарський суд, пославшись на ст.ст. 224, 225, 226 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 623 ЦК України, дійшов висновку про недоведеність позивачем порушення банком Умов та Правил надання банківських послуг, Умов та Правил обслуговування по розрахунковим картам, здійснення банком помилкового зарахування грошових коштів у сумі 14 161,17 грн. у період з 11.08.2015 по 15.10.2015 на рахунок №31417700700013.

Встановивши відсутність всіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення дійшов висновку про відсутність підстав для застосування до відповідача такої міри відповідальності, як стягнення збитків.

3. Стислий виклад суті постанови апеляційного господарського суду та мотиви їх прийняття

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.12.2016 (судді: Верхогляд Т.А. - головуючий, Білецька Л.М., Парусніков Ю.Б.) рішення місцевого господарського суду скасовано, прийнято нове рішення, стягнуто з відповідача-2 - Управління Казначейської служби України в м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області (якого залучено до участі у справі в якості відповідача-2 ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.11.2016) на користь Дніпродзержинської міської організації Українського товариства мисливців та рибалок безпідставно отримані кошти у сумі 14 161,17 грн. та судовий збір у сумі 2893,80 грн.

Апеляційний господарський суд становив, що викладені позивачем обставини щодо помилкового зарахування коштів на інший рахунок підтверджено листом ПАТ КБ "Приватбанк" ім`я Начальника Управління Державної Казначейської служби України м. Дніпродзержинську.

Апеляційний господарський суд погодився з висновком місцевого господарського суду щодо відсутності підстав для стягнення з відповідача-1 вказаної суми як збитків. У даному випадку докази порушення банком умов укладеного сторонами договору еквайрингу позивачем суду не надано. Протиправність поведінки, як один з елементів складу цивільного правопорушення, не доведена.

При цьому апеляційний господарський суд зазначив, що відмова позивачу в позові залишає без судового захисту його порушене право, яке слід відновити за рахунок відповідача-2 та стягнути з нього вказану суму як безпідставно отриману.

Колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, що згідно квитанцій грошові кошти, сплачені фізичними особами, зараховувались на рахунок №31417700700013 Управління Державної Казначейської служби України м.Дніпродзержинську, тобто фактично відповідач-2 отримав зазначені кошти безпідставно.

Пославшись на норми ст.1212 Цивільного кодексу України, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню за рахунок відповідача-2, а в задоволенні позову до відповідача-1 слід відмовити.

4. Підстави, з яких оскаржено постанову апеляційного господарського суду

Управління Державної казначейської служби України у м. Кам`янському Дніпропетровської області, не погоджуючись із постановою апеляційного господарського суду, звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати, прийняти нове рішення про відмову у позові.

У скарзі зазначається, що зазначені кошти надійшли не на власний рахунок Управління казначейства, який відкрито безпосередньо для забезпечення діяльності юридичної особи (бюджетної установи) для ведення господарської діяльності органу казначейства, а саме на бюджетний рахунок.

Тому відсутні законні підстави для стягнення коштів безпосередньо з Управління казначейства. Дане рішення неможливо виконати, тому що це суперечить чинному законодавству.

Скаржник вказує на те, що Управління казначейства не є належним відповідачем у цій справі, оскільки не уособлює собою державу. Натомість, казначейство здійснює безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Стягнення коштів здійснюється з державного або в даному випадку з місцевого бюджету безпосередньо органами казначейства на підставі рішення суду, але не з рахунків Управління казначейства як юридичної бюджетної установи, яка отримує фінансування за рахунок коштів Державного бюджету.

5. Норми права та положення, на які звертається увага при вирішенні спору

За ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст. 20 ГК України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом, встановленим в цій статті. Порядок захисту прав суб`єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

За п.1.9 ст.1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" еквайринг - послуга технологічного, інформаційного обслуговування розрахунків за операціями, що здійснюються з використанням електронних платіжних засобів у платіжній системі.

Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

За ст.24 ГПК України господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача. Господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем.

Згідно ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

6. Норми права та мотиви, з яких виходить касаційна інстанція при прийнятті постанови

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

За ч.2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами обох інстанцій встановлено відсутність порушень умов договору зі сторони відповідача-1, та відсутність всіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення для застосування до відповідачів такої міри відповідальності, як стягнення збитків.

Тому в задоволенні позову до відповідача-1 відмовлено правомірно, але не зазначено про це в резолютивній частині постанови.

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що згідно квитанцій грошові кошти, сплачені фізичними особами, безпідставно зараховувались на рахунок №31417700700013 Управління Державної Казначейської служби України м.Дніпродзержинську.

При цьому, пославшись на норми ст.1212 Цивільного кодексу України, апеляційний господарський суд дійшов помилкового висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню за рахунок відповідача-2.

За ст.43 Бюджетного кодексу України Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейське обслуговування бюджетних коштів передбачає: розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, а також інших клієнтів відповідно до законодавства; контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень бюджету, взятті бюджетних зобов`язань розпорядниками бюджетних коштів та здійсненні платежів за цими зобов`язаннями; ведення бухгалтерського обліку і складання звітності про виконання бюджетів з дотриманням національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та інших нормативно-правових актів Міністерства фінансів України; здійснення інших операцій з бюджетними коштами.

В органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, бюджетним установам відкриваються рахунки у встановленому законодавством порядку.

Статтею 25 цього Кодексу встановлено, що Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Враховуючи, що спірні кошти було безпідставно зараховано на бюджетний рахунок та з огляду на наведені норми права, стягнення в цій справі може здійснюватись лише за рахунок державного бюджету, а не за рахунок коштів, виділених на утримання відповідача-2.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

З дотриманням передбачених законодавством меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Посилання скаржника на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваної постанови знайшли своє підтвердження.

Помилково зараховані на рахунок №31417700700013 кошти в сумі 14 161, 17 грн. підлягають поверненню на користь Дніпродзержинської міської організації Українського товариства мисливців та рибалок.

У зв`язку з цим постанова господарського суду апеляційної інстанції підлягає зміні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Управління Державної казначейської служби України у м.Кам`янському Дніпропетровської області задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.12.2016 у справі №904/2977/16 змінити.

Викласти абзац 3 резолютивної частини постанови в наступному вигляді: "Стягнути з Держаного бюджету через Управління Державної казначейської служби України у місті Кам`янському Дніпропетровської області на користь Дніпродзержинської міської організації Українського товариства мисливців та рибалок 14 161, 17 грн. В позові до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" відмовити."

В решті постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.12.2016 у справі №904/2977/16 залишити без змін.

Головуючий суддя С. Самусенко

Судді: Л. Іванова

С. Шевчук