П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючогоКривенди О.В.,

суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Прокопенка О.Б.,

при секретарі судового засідання - Шатило Р.П.,

за участю представників:

позивача - Наталушко А.О.,

відповідача - Романова С.В., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Телесистеми України» (далі - Товариство) до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації (далі - Нацкомісія) про визнання неправомірною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и л а:

У травні 2015 року Товариство звернулося до суду з позовом, у якому просило:

- визнати протиправною бездіяльність Нацкомісії щодо видачі Товариству оформленої на бланку продовженої на строк не менше 5 років ліцензії (серія АВ № 303668, переоформлена Нацкомісією 7 червня 2007 року) на надання послуг міжнародного та міжміського комутованого телефонного зв'язку з особливими умовами: «дозволяється надання послуг міжнародного та міжміського комутованого телефонного зв'язку в мережах зв'язку загального користування» (далі - Ліцензія);

- зобов'язати Нацкомісію видати Товариству таку Ліцензію.

На обґрунтування позову зазначило, що відповідно до додатка 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16 червня 2004 року № 773 «Про розміри та порядок зарахування плати за видачу, переоформлення, видачу дубліката, копії ліцензії на провадження діяльності у сфері телекомунікацій і продовження строку її дії» (далі - постанова № 773) плата за продовження строку дії Ліцензії має бути визначена з розрахунку 30 % від розміру плати, сплаченої за видачу першої ліцензії.

Оскільки спочатку Товариству було видано ліцензію № 000344 від 23 вересня 1997 року і відповідно до 'постанови Кабінету Міністрів України від 17 вересня 1996 року № 1131 «Про розмір плати за видачу ліцензій на здійснення окремих видів підприємницької діяльності в галузі звязку <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_1999_01_04/pravo1/KP961131.html?pravo=1>» (яка втратила чинність 4 січня 1999 року; далі - постанова № 1131) розмір плати за видачу ліцензії складав 20 000 неоподатковуваних мінімумів заробітних плат, а розмір неоподатковуваного мінімуму становив 17 грн згідно з Указом Президента України від 25 серпня 1996 року № 762/96 «Про грошову реформу в Україні», то сплачена Товариством сума (102 000 грн) розрахована відповідно до встановлених законодавством розмірів.

Суди встановили, що 18 червня 2007 року Нацкомісія видала Товариству Ліцензію на надання послуг телефонного зв'язку (крім відомчих об'єктів) на території м. Києва, м. Запоріжжя та області, м. Дніпропетровська та області, м. Донецька та області, м. Луганська та області, м. Львова та області, м. Одеси та області, м. Харкова та області, Автономної Республіки Крим (за винятком м. Севастополя). Строк дії Ліцензії: із 18 червня 2007 року по 23 вересня 2012 року.

29 березня 2012 року Товариство звернулося до Нацкомісії із заявою про продовження строку дії Ліцензії.

Нацкомісія листом від 17 квітня 2012 року № 01-2386/09 повідомила Товариство про те, що нормами Закону України від 18 листопада 2003 року № 1280-IV «Про телекомунікації <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2015_11_12/pravo1/T031280.html?pravo=1>» (далі - Закон № 1280-IV) та Ліцензійних умов здійснення діяльності у сфері телекомунікацій з надання послуг фіксованого зв'язку із правом технічного обслуговування та експлуатації мереж і надання в користування каналів електрозв'язку: місцевого, міжміського, міжнародного, затверджених рішенням Державного комітету зв'язку та інформатизації України від 10 грудня 2009 року № 1789, не передбачена подача заяв, видача ліцензій і продовження терміну дії ліцензій на такий вид діяльності, як «надання послуг міжнародного та міжміського комутованого телефонного зв'язку», і Товариству запропоновано для продовження здійснення діяльності у сфері телекомунікацій звернутись із заявою про видачу ліцензії, передбаченої статтею 42 Закону № 1280-IV <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1371/ed_2015_11_12/pravo1/T031280.html?pravo=1>, у порядку, встановленому законом та відповідними ліцензійними умовами.

Вважаючи, що Нацкомісія неправомірно не продовжила строк дії Ліцензії, Товариство звернулося до суду із вимогою зобов'язати відповідача вчинити такі дії.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 26 липня 2012 року (справа № 2а-8472/12/2670), залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2012 року, позов задовольнив: зобов'язав Нацкомісію з 23 вересня 2012 року продовжити строк дії Ліцензії Товариства на строк не менше 5 років та застосувати для продовження строку її дії плату в розмірі 30 % від розміру плати, сплаченої за видачу ліцензії від 23 вересня 1997 року № 000344.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 19 лютого 2013 року ці судові рішення залишив без змін.

11 квітня 2013 року Нацкомісія прийняла рішення № 217 «Про продовження строку дії ліцензії товариства з обмеженою відповідальністю «Телесистеми України» (серія АВ № 303668, переоформлена Нацкомісією 7 червня 2007 року)» (далі - рішення № 217), яким продовжено строк дії Ліцензії з 23 вересня 2012 року по 22 вересня 2017 року.

17 вересня 2013 року Нацкомісія рішенням № 606 про ліцензування в сфері комунікацій на підставі частини третьої статті 48 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_833/ed_2015_11_12/pravo1/T031280.html?pravo=1>, статті 49 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_846/ed_2015_11_12/pravo1/T031280.html?pravo=1> та частини першої статті 53 Закону <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_877/ed_2015_11_12/pravo1/T031280.html?pravo=1>№ 1280-IV скасувала рішення № 217 у зв'язку із ненаданням заявником документів, що підтверджують внесення плати за продовження строку дії ліцензії.

Вказане рішення Товариство оскаржило в судовому порядку.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 12 листопада 2013 року відмовив у задоволенні позову (справа № 826/16304/13-а).

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 13 березня 2014 року рішення суду першої інстанції скасував, а позов задовольнив: визнав протиправним та скасував рішення Нацкомісії від 17 вересня 2013 року № 606 в частині скасування рішення № 217 у зв'язку з ненаданням заявником документів, що підтверджують внесення плати за продовження строку дії ліцензії. Суд зазначив, що постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 26 липня 2012 року у справі № 2а-8472/12/2670 не визначено суму, яка підлягає сплаті за продовження дії Ліцензії, та послався на неналежне виконання відповідачем обов'язку по визначенню конкретної суми, що підлягає сплаті позивачем.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 31 березня 2015 року цю постанову суду апеляційної інстанції залишив без змін. Суд касаційної інстанції вказав, що підставою для задоволення позовних вимог було те, що відповідач не виконав обов'язку по визначенню суми, яка підлягає сплаті позивачем відповідно до постанови № 773. <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2013_10_30/pravo1/KP040773.html?pravo=1>

Товариство, вважаючи протиправною бездіяльність Нацкомісії щодо невидачі оформленої на бланку продовженої Ліцензії, звернулося до суду із цим позовом.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 27 липня 2015 року, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 8 жовтня 2015 року, позов задовольнив.

Вищий адміністративний суд України постановою від 8 червня 2016 року ці судові рішення скасував, у позові відмовив.

Не погоджуючись із зазначеною постановою Вищого адміністративного суду України, Товариство звернулося до Верховного Суду України із заявою про її перегляд з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), - неоднакового застосування додатка 2 до постанови № 773. Просить скасувати постанову суду касаційної інстанції і залишити в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

На обґрунтування заяви додано копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 19 лютого 2013 року та 31 березня 2015 року (№№ К/9991/64002/12, К/800/17962/14 відповідно), постановлених у справах між тими ж сторонами.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява Товариства не підлягає задоволенню з таких підстав.

У долученій до заяви ухвалі від 19 лютого 2013 року Вищий адміністративний суд України погодився із рішеннями судів попередніх інстанцій про зобов'язання Нацкомісії з 23 вересня 2012 року продовжити строк дії Ліцензії Товариства на строк не менше 5 років та застосувати для продовження строку її дії плату в розмірі 30 % від розміру плати, сплаченої за видачу ліцензії від 23 вересня 1997 року № 000344.

В ухвалі від 31 березня 2015 року Вищий адміністративний суд України також вказав, що розмір плати за продовження строку дії ліцензії складає 30 % розміру плати за видачу відповідної ліцензії.

У справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України визнав, що плата за продовження строку дії Ліцензії сплачена Товариством не у повному розмірі, а в розмірі, встановленому відповідно до нечинної постанови № 1131. Тому вказав, що за відсутності документа, що підтверджує внесення плати за видачу ліцензії у встановленому розмірі, у відповідача не виникло встановленого законом <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2015_11_12/pravo1/T031280.html?pravo=1> обов'язку із видачі позивачу оформленої на бланку продовженої на строк не менше 5 років Ліцензії.

Аналіз наведених рішень суду касаційної інстанції дає підстави вважати, що цей суд неоднаково застосував положення додатку 2 до постанови № 773.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні зазначених норм права, колегія суддів виходить із такого.

Відповідно до статті 42 Закону № 1280-IV діяльність у сфері телекомунікацій здійснюється за умови включення до реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій, а у визначених законом випадках також за наявності відповідних ліцензій та/або дозволів. <…>

У разі якщо вид діяльності, що має намір здійснювати суб'єкт господарювання, потребує отримання ліцензії та/або дозволів, то одночасно із заявою на реєстрацію подається заява та пакет документів на отримання ліцензії та/або дозволів. <…>

У статті 45 зазначеного Закону наведено перелік необхідних документів, що подаються для одержання ліцензії.

Ліцензування та реєстрацію у сфері надання телекомунікаційних послуг відповідно до статті 18 Закону № 1280-IV здійснює Нацкомісія.

Статтею 49 Закону № 1280-IV встановлено порядок продовження строку дії ліцензії - у разі якщо суб'єкт господарювання має намір здійснювати зазначений у ліцензії вид діяльності у сфері телекомунікацій після закінчення строку її дії, він повинен не пізніше ніж за чотири місяці до закінчення строку дії ліцензії звернутися до національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, із заявою про продовження строку її дії в порядку, визначеному частиною першою статті 45. <…>

Рішення національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, про продовження строку дії ліцензії оформляється на бланку ліцензії.

Процедура продовження терміну дії ліцензії застосовується тільки до тих видів діяльності, які ліцензуються відповідно до цього Закону.

За видачу ліцензій, їх переоформлення, видачу дублікатів, копій і продовження терміну їх дії справляється плата, розмір та порядок зарахування якої до Державного бюджету України встановлює Кабінет Міністрів України (стаття 53 Закону № 1280-IV).

На виконання цих вимог закону положеннями постанови № 773 встановлені розміри плати за видачу ліцензій на провадження діяльності в сфері телекомунікацій, переоформлення, видачу дубліката, копії ліцензії та продовження строку її дії.

Так, відповідно до додатка 2 до цієї постанови за продовження строку дії ліцензії у сфері телекомунікацій встановлена плата в розмірі 30 % розміру плати за видачу відповідної ліцензії, який, у свою чергу, встановлений у додатку 1 до вказаної постанови, залежно від виду діяльності, на який видається ліцензія.

Аналіз наведених норм законодавства в контексті зазначених обставин справи дає підстави для висновку, що плата за продовження строку дії відповідної ліцензії має сплачуватися в розмірі 30 % розміру плати за її видачу. Базою для обчислення є розмір плати, який встановлений за видачу такої ліцензії саме на час звернення суб'єкта господарювання до уповноваженого органу із заявою про продовження строку її дії, а не розмір плати, який було встановлено за видачу ліцензії.

Оскільки суд касаційної інстанції у справі, що розглядається, правильно застосував норми матеріального права, у задоволенні заяви Товариства слід відмовити.

Керуючись пунктом 6 Прикінцевих і перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Телесистеми України» відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий       О.В. Кривенда

Судді:        О.Ф. Волков

М.І. Гриців

         О.Б. Прокопенко