Справа № 2-а -1683/2009
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 жовтня 2009 року
Суддя Армянського міського суду Автономної Республіки Крим Шестаковська Л.П., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Армянськ АР Крим про визнання бездіяльності відповідача неправомірною та зобов'язання його до виконання певних дій,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до Армянського міського суду АР Крим з позовом до управління ПФУ в м. Армянськ АР Крим про визнання бездіяльності відповідача неправомірною та зобов'язання останнього здійснити йому нарахування та забезпечити виплату щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2009 року по 31.08.2009 р. та в подальшому з 01.09.2009 року проводити нарахування та виплату 30% мінімальної пенсії за віком. Позовні вимоги вмотивовані тим, що позивач є "дитиною війни" в розумінні Закону України "Про соціальний захист дітей війни" і має право на пільги, передбачені цим Законом. Зокрема, посилаючись на статтю 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", позивач зазначає, що має право на отримання щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Проте відповідачем за період 2009 року позивачу вказана допомога сплачувалась лише у розмірі 10%, в зв’язку з чим позивач просить стягнути з відповідача недоплачену допомогу за 2009 рік.
Позивач у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, подав до суду заяву в якій просить суд провести розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, надіслав заперечення проти позову, в яких позов не визнав у повному обсязі, з підстав викладених у запереченнях. Справу просить розглянути без його участі.
Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін у порядку письмового провадження на підставі наявних у справі доказів. Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, надані сторонами, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позов належить задовольнити у повному обсязі.
Судом встановлено, що відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004, № 2195-ІУ дитина війни – це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років.
ОСОБА_1– ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, є пенсіонером за віком, має статус дитини війни в розумінні Закону України "Про соціальний захист дітей війни", що відповідачем не спростовується. Виходячи із того, що позивач є дитиною війни в розумінні Закону України "Про соціальний захист дітей війни", на неї повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України "Про соціальний захист дітей війни", в тому числі й право на підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком, як передбачено ст.6 зазначеного Закону.
Законом України від 28.12.2007 № 107-УІ "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" змінена і містить норму, що до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Однак ці зміни, згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Таким чином, ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" є діючою в своїй первісній редакції.
Розмір підвищення, який щомісячно сплачується дітям війни згідно зі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», розраховується на підставі мінімальної пенсії за віком, розмір якої визначений ч. 1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
З ч.3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" вбачається, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Зазначена норма Закону введена в дію згідно із Законом України від 25.03.2005 р . № 2505-ІУ.
Але, приймаючи до уваги те, що відповідно до ч.4 ст. 8 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини, та відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 8 КАС України при вирішенні справи має застосовуватись принцип верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, суд вважає, що правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання підвищення пенсії основані на принципі юридичної визначеності.
Як свідчить позиція і практика Європейського Суду принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом — відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це надання щомісячної соціальної допомоги дітям війни, держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
Посилання відповідача на те, що жодним законом не передбачений порядок, процедура та орган, який зобов'язаний виплачувати соціальну допомогу суд вважає нікчемними, оскільки згідно з п. З Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України № 1261 від 24.10.2007 р. (далі Постанова № 1261), до основних засад Пенсійного фонду України відноситься , зокрема, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством. У п. 8 вказаної Постанови до джерел формування коштів Пенсійного фонду України відносяться також кошти державного бюджету та державних цільових фондів, що перераховуються до Фонду у випадках, передбачених законодавством.
За таких обставин, приймаючи до уваги те, що згідно з Законом України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни виплачується підвищення саме до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціального допомоги, що виплачується замість пенсії, суд, керуючись зазначеними вище положеннями Указу Президента України № 121/2001 від 01.03.2001 р. та Постанови №1261 приходить до висновку, що саме відповідач мав здійснювати позивачу виплату підвищення пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Суд також вважає, що державний орган не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, у тому числі той, що підтверджений судовим рішенням. Така відсутність коштів не може бути визнана як виключна обставина, та це є порушенням пункту 1 статті 6, статті 13 Європейської Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ратифікованої Законом України від 11.09.1997 року, про що також зазначено в Рішенні Європейського суду з прав людини Справа "Жовнер проти України" від 29.06.2004 року.
Суд визначає, що рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Приймаючи рішення по справі або вчинюючи дію, суб'єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може проявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб'єкта, визначених законом. Суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.
На підставі викладеного, суд вважає, що бездіяльність відповідача щодо не нарахування щомісячної державної соціальної допомоги у розмірах, визначених Законом України "Про соціальний захист дітей війни" не може бути визнана такою, що вчинена на підставі, у межах повноважень, безсторонньо (неупереджено) та добросовісно.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Захист прав, свобод та інтересів осіб є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.
У зв’язку із вищевикладеним суд вважає, що позовні вимоги щодо зобов’язання відповідача проводити нарахування та виплату державної соціальної допомоги у подальшому, у розмірі 30%, не обґрунтовані та не підлягають задоволенню, оскільки права позивача стосовно цього питання не порушені.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що в ідповідач має нарахувати та виплатити на користь позивача державну соціальну допомогу за період з 01 січня 2009 року по момент розгляду справи у суді, тобто по 26 жовтня 2009 року, у розмірах, визначених ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки на цей момент вищевказана норма є діючою.
В решті позову позивачу належить відмовити
З Державного бюджету України належить стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 3 гривні 40 копійок .
Керуючись ст. ст. 3, 122, 160 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України "Про соціальний захист дітей війни",суд –
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Армянськ АР Крим щодо не нарахування ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1, щомісячної державної соціальної допомоги за період з 01 січня 2009 року по 26 жовтня 2009 року у розмірах, визначених ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Армянськ АР Крим (96012, АР Крим, м. Армянськ, вул. Шкільна, 55А) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну державну соціальну допомогу за період з 01 січня по 26 жовтня 2009 року включно, у розмірах визначених ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
В решті позову позивачу належить відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір у розмірі 3 гривні 40 копійок
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі через Армянський міський суд Автономної Республіки Крим, в 10-ти денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.
Суддя (підпис)
З оригіналом згідно.
Суддя ____________________