У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
01.06.06 Справа №9/405/05
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Кричмаржевський В.А. судді Кричмаржевський В.А. , Мойсеєнко Т. В. , Радченко О.П.
при секретарі Коваленко О.Л.
за участю представників:
позивача - Самойленка К.В., дов.№2-12 від 30.12.2005р.
відповідача - Власової І.Ю., дов.№ 08/14 від 05.01.2006р.; Козакової О.А., дов. № 08/49 від 06.01.2006р.
Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Запоріжгаз”, м. Запоріжжя
на рішення господарського суду Запорізької області від 24.02.2006 року
у справі № 9/405
за позовом Дочірньої компанії “Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, м. Київ
до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Запоріжгаз”, м. Запоріжжя
про стягнення коштів
Установив:
Рішенням господарського суду Запорізької області від 24.02.2006р. у справі №9/405 (суддя Нечипуренко О.М.) позовні вимоги Дочірньої компанії “Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, м.Київ(далі-ДК “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України”), задоволені частково, з відповідача – Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Запоріжгаз”, м.Запоріжжя, на користь позивача стягнуто 3.220.369грн.73коп.-основного боргу, 323.929грн.49коп.-пені, 225.425грн.88коп. – штрафу, 50.833грн. 36коп. – 3% річних, 114.873грн. 26коп. – втрат від інфляції, 21.886грн.05коп.-державного мита, 101грн. 28коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в частині стягнення пені у розмірі 301.965грн.03коп. - відмовлено.
Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації “Запоріжгаз”, м. Запоріжжя(далі-ВАТ“Запоріжгаз”), не погоджуючись із прийнятим рішенням господарського суду, звернулось зі скаргою до Запорізького апеляційного господарського суду. Заявник вважає, що місцевим господарським судом неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи, а також неправильно застосовані норми матеріального права.
Доводи по апеляційній скарзі заявник обґрунтовує тим, що на даний час сума основної заборгованості не визначена, оскільки позивач у заяві про уточнення позовних вимог від 17.01.2006р. вказує суму основного боргу -3.220.369грн.73коп., а в акті звіряння розрахунків, надісланому на адресу ВАТ “Запоріжгаз”, сума боргу вказана у розмірі 3.235.587грн.06коп.
Отже, рішення господарського суду Запорізької області, яким стягнуто суму основного боргу у розмірі 3.220.369грн.73коп., на думку апелянта суперечить фактичним обставинам справи, акту звіряння розрахунків та даним обліку заборгованості ВАТ “Запоріжгаз”.
Також особа, що подає апеляційну скаргу, звертає увагу на те, що відповідно до умов Закону України “Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу” відповідачем подано до Розрахункового центру ДП “Енергоринок” необхідні для списання бухгалтерські документи, у яких відображена дебіторська та кредиторська заборгованість, у яку також включена заборгованість ВАТ “Запоріжгаз” перед підприємством-позивачем. 28.11.2005р. ВАТ “Запоріжгаз” включено в реєстр підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до вищезазначеного Закону.
Відповідач вказує, що ухвалою господарського суду Запорізької області від 20.04.2004р. порушено провадження у справі №21/84 про банкрутство ВАТ “Запоріжгаз”, а тому, з урахуванням мораторію, стягнення судом першої інстанції пені та штрафу є неправомірним.
Просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд.
01.06.2006р. до Запорізького апеляційного господарського суду надійшло уточнення та доповнення до апеляційної скарги, в якому заявник зазначає, що в актах прийняття виконаних послуг містяться розміри тарифів, але відсутні посилання на будь-які нормативні акти, які регулюють зазначені тарифи, що на думку відповідача вказує на те, що нарахована позивачем сума основного боргу є необґрунтованою.
Відповідач звертає також увагу колегії суддів на те, що акти, на які посилається позивач у позовній заяві, не підписані уповноваженою особою ВАТ “Запоріжгаз”, а тому посилання на них як на доказ надання послуг, є безпідставним та посилається на порушення відносно підприємства-відповідача провадження у справі про банкрутство, що унеможливлює нарахування та стягнення пені і штрафних санкцій з ВАТ “Запоріжгаз”.
Недоведеність суми основного боргу вказує на неправомірність нарахування позивачем інфляційних та 3% річних.
У наданих уточненнях відповідач та його представники у судовому засіданні просять скасувати рішення господарського суду Запорізької області та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.
У відзиві на апеляційну скаргу та представник позивача у судовому засіданні зазначають, що відповідачем періодично здійснюються перерахування грошових коштів за надані послуги, а тому сума основного боргу змінюється, про що і зазначав позивач в уточненнях до позовних вимог, які надавались до суду першої інстанції. У наданих уточненнях від 17.01.2006р. позивач просить стягнути основний борг у розмірі саме 3.220.369грн.73коп. у зв’язку з частковою оплатою відповідачем суми основного боргу. А оскільки позивач не знав про те, що відповідачем здійснений останній розрахунок з призначенням платежу за грудень 2005року, то ним і була зазначена сума основного боргу станом на 17.01.2006р. саме -3.220.369грн.73коп. Позивач просить змінити рішення господарського суду Запорізької області та стягнути суму основного боргу у розмірі 3.235.587грн.06коп., а не 3.220.369грн.73коп., оскільки зазначення суми основного боргу у розмірі 3.220.369грн.73коп. було здійснено помилково у зв’язку з тим, що відповідачем були уточнені призначення здійснених ним платежів, в іншій частині просить залишити рішення суду без змін.
Представники сторін підтримали доводи та заперечення, викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї.
Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду №1570 від 31.05.2006р. справа №9/405 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючого - Кричмаржевського В.А.(доповідача), суддів - Радченко О.П. та Мойсеєнко Т.В.
За клопотанням представників сторін, судовий процес здійснювався без фіксації технічними засобами. За їх згодою в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, вивчивши матеріали справи та проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, колегія суддів знаходить підстави, передбачені ст.104 ГПК України, для зміни оскаржуваного судового акту з огляду на наступне.
Протягом 2004року позивачем надавались послуги з транспортування природного газу відповідачеві.
Надання послуг позивачем здійснювалось згідно з Постановою Кабінету Міністрів України №1729 від 27 грудня 2001 року “Про порядок забезпечення галузей національної економіки та населення природним газом”, з урахуванням вимог Закону України “Про трубопровідний транспорт”, “Правил подачі та використання природного газу в народному господарстві України”, затверджених наказом Держкомнафтогазу України від 01.11.1994р. №355 Правил безпеки систем газопостачання України.
Кількість природного газу, умови транспортування та порядок розрахунків на 2004 рік між позивачем і відповідачем мали бути визначені відповідно до договору №11-4 від 15.01.2004р. Однак, вказаний договір не набув чинності і не вважається укладеним, оскільки сторонами не було узгоджено розбіжностей щодо умов договору, що підтверджується рішеннями судових інстанцій різних рівнів(а.с.17-32 т.1).
Однак, неукладення договору не є підставою вважати що між сторонами не виникло ніяких взаємних зобов’язань. Фактично відносини між позивачем і відповідачем носять характер зобов’язань, що виникли у позадоговірному порядку, що пояснюється наступним.
Згідно з ч.2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу. Стаття 11 ЦК України встановлює, що цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно зі ст.202 ЦК України правочином є дія особи з припинення цивільних прав та обов’язків.
Таким чином, позадоговірні відносини є підставою для виникнення зобов’язань. Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
Факт надання позивачем послуг по транспортуванню природного газу підтверджується двосторонніми актами виконання послуг з транспортування газу - №1 від 31.01.2004р., №2 від 29.02.2004р., №3 від 31.03.2004р., №4 від 30.04.2004р., №5 від 31.05.2004р., №6 від 30.06.2004р., №7 від 31.07.2004р., №8 від 31.08.2004р., №9 від 30.09.2004р., №10 від 31.10.2004р., №11 від 30.11.2004р., №12 від 31.12.2004р., складеними і підписаними як позивачем так і відповідачем (а.с.33-44 т.1), оригінали цих актів надані представником позивача у судове засідання та колегія суддів ознайомлена з ними. Зазначене спростовує посилання відповідача, що акти не підписані, а тому не є належними доказами надання послуг з транспортування газу.
Згідно з ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Позивач звернувся до відповідача з вимогою розрахуватись за надані послуги по транспортуванню природного газу, про що свідчить лист-вимога №6996/6 від 15.07.2005р.(а.с.45 т.1).
Однак, протягом передбаченого строку відповідач так і не виконав своїх зобов’язань перед позивачем у повному обсязі, розрахувавшись лише частково.
Представники відповідача та позивача у судовому засіданні пояснили, що оплата за надані послуги здійснюється у спеціальному порядку, який встановлений Алгоритмом розподілу коштів, що надходять на розподільні рахунки газозбутових підприємств Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” за поставлений природний газ протягом 2004р., який затверджений постановою НКРЕ від 12.07.2000р. №759.
Отже, на момент подання позову сума основного боргу ВАТ “Запоріжгаз” перед ДК “Укртрансгаз” НАК“Нафтогаз України” складала 3.429.619грн.44коп., але з урахуванням здійснених оплат відповідачем, позивач двічі при розгляді справи, до винесення рішення по суті спору, змінював розмір позовних вимог, який остаточно станом на 17.01.2006р. склав 3.220.369грн.73коп., що і було стягнуто судом першої інстанції.
Згідно з постановою НКРЕ №73 від 29.01.2001р. (в редакції постанови НКРЕ України №24 від 15.01.2003р.), тариф на транспортування природного газу магістральними і розподільними трубопроводами для споживачів України було встановлено у розмірі 52,50 грн. за тис.куб.м.
Тариф на транспортування природного газу розподільними мережами для ВАТ “Запоріжгаз” був встановлений постановою НКРЕ №122 від 31.01.2001р., яка втратила чинність 30.04.2004р., і становив 20,04 грн. за тис.куб.м.
Згідно з наказом ДК “Укртрансгаз” №52 від 14.02.2003р. диференційований тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами для ВАТ “Запоріжгаз” становив 32,46 грн. за тис.куб.м(а.с.47-53).
У травні-грудні 2004р. тариф складав 35,40 грн. за транспортування тис.куб.м і був встановлений Постановою НКРЕ №437 від 30.04.2004р.
Таким чином, зазначені в актах виконання послуг з транспортування газу тарифи, підтверджені та встановлені вищевказаними постановами НКРЕ та наказом “Укртрансгаз”. Вказані в актах тарифи на транспортування газу за 1000 куб.м зазначені без урахування ПДВ.
Встановлені факти спростовують посилання відповідача щодо необґрунтованості позовних вимог з огляду на те, що в актах не вказані інші тарифи, які діяли на той час, та відсутнє посилання на нормативні акти, якими встановлені ці тарифи.
Крім того, відсутність в підписаному акті посилань на нормативний акт, яким встановлений тариф, не вказує на його недійсність та не спростовує обставин надання послуг.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості та доведеності позовних вимог у частині суми основного боргу.
Відповідно до п.2 ст.652 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За таких обставин вимоги позивача про стягнення 3% річних та втрат від інфляції підлягають задоволенню у сумі 50.833грн.36коп. та 114.873грн.26коп. відповідно.
Позивачем разом з вимогою про стягнення суми основного боргу, 3% річних та втрат від інфляції заявлені вимоги про стягнення з відповідача суми штрафу та пені за несвоєчасне виконання зобов’язань.
Але колегія суддів не знаходить підстав для задоволення вимог позивача стосовно стягнення пені та штрафу, оскільки ухвалою господарського суду Запорізької області від 20.04.2004р. у справі №21/84 порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ “Запоріжгаз”, одночасно з вказаною ухвалою введений мораторій на задоволення вимог кредиторів, який діє і до теперішнього часу. Відповідно до абз.2 п.4 ст.12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” під час мораторію не нараховується неустойка(штраф, пеня) та не застосовуються інші санкції за невиконання або неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань по сплаті податків та зборів(обов’язкових платежів).
Колегією суддів не приймаються доводи відповідача стосовно застосування при вирішенні спору розміру основного боргу за договором та порядку його стягнення положень Закону України „Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу” з огляду на наступне.
Метою вказаного Закону є сприяння поліпшенню фінансового становища підприємств паливно-енергетичного комплексу, запобіганню їх банкрутству та підвищенню рівня інвестиційної привабливості шляхом урегулювання процедурних питань та впровадження механізмів погашення заборгованості, надання суб'єктам господарської діяльності права їх застосування, визначення порядку взаємодії органів державної влади та органів місцевого самоврядування, розпорядників бюджетних коштів із суб’єктами господарської діяльності щодо застосування механізмів погашення заборгованості.
Представники відповідача пояснили у судовому засіданні, що на виконання умов вказаного Закону ВАТ “Запоріжгаз” подані відповідні документи до Розрахункового центру ДП “Енергоринок”, необхідні для списання бухгалтерської заборгованості.
Але колегія суддів не може прийняти ці пояснення та застосувати положення Закону до спірних відносин. Законом встановлено, що погашення заборгованості це заходи, спрямовані на зменшення та/або розстрочення кредиторської та дебіторської заборгованостей шляхом застосування механізмів списання, взаєморозрахунків, реструктуризації, часткової оплати на умовах, визначених цим Законом.
Тобто Законом встановлено декілька заходів, спрямованих на погашення заборгованості учасників, та подання відповідачем лише документів не може вказувати, що його заборгованість буде списана, або до неї не будуть застосовані інші заходи, спрямовані на списання боргу.
Вимоги позивача у справі щодо зміни рішення в частині стягнення не 3.220.369грн.73коп., а - 3.235.587грн.06коп., задоволенню не підлягають в силу наступного.
23.12.2005р. відповідачем помилково перераховані кошти на рахунок ДК “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України” у сумі 15.217грн.33коп., про вказану помилкову оплату відповідач повідомив позивача 26.01.2006р. та зазначив, що вказані кошти слід враховувати як оплату за грудень 2005р. згідно з умовами договору №11-880 від 07.12.2004р.(а.с.1 т.2). Таким чином, сума основного боргу відповідача за спірний період (2004р.) склала – 3.235.587грн.06коп.
Колегія суддів з’ясувала, що 07.12.2004р. між позивачем та відповідачем укладений договір № 11-880, предметом якого є надання послуг на транспортування природного газу.
Абзацом 2 пункту 6.3 вказаного договору встановлено, що у разі, якщо в платіжних дорученнях відповідача не зазначений звітний період, за який здійснюється оплата, то позивач, дотримуючись принципу пріоритетності, зараховує кошти, що надійшли від відповідача, в першу чергу, як погашення заборгованості за надані послуги по транспортуванню газу, що виникла перша за часом у попередніх періодах.
Враховуючи викладене, грошові кошти у розмірі 15.217грн.33коп. зараховуються в погашення боргу попередніх періодів, а тому сума заборгованості на момент винесення рішення складала 3.220.369грн.73коп.
Враховуючи викладене у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість вимог позивача у частині стягнення основного боргу, 3% річних та інфляційних, а вимоги щодо стягнення сум штрафу та пені не відповідають вимогам Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, оскільки відносно відповідача порушена справа про банкрутство та введений мораторій, а тому у цій частині позов слід залишити без задоволення.
За вказаних підстав рішення господарського суду Запорізької області на підставі ст.104 ГПК України підлягає зміні.
Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони у справі пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст.101, 103 та 105 ГПК України, Запорізький апеляційний господарський суд -
Постановив:
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Запоріжгаз”, м.Запоріжжя, залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 24.02.2006 року у справі № 9/405 змінити.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Запоріжгаз”, м.Запоріжжя, на користь Дочірньої компанії „Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”, м.Київ, 3.220.369грн.73коп.-основного боргу, 50.833грн.36коп. – 3% річних, 114.873грн.26коп. – втрат від інфляції, 20.376грн.89коп.-витрат на сплату державного мита, 94грн.29коп. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видачу відповідного наказу доручити господарському суду запорізької області.
Постанову підписано колегією суддів 2006р.
Головуючий суддя Кричмаржевський В.А.
судді Кричмаржевський В.А.
Мойсеєнко Т. В. Радченко О.П.