ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27 червня 2017 р. Справа № 903/395/17

          Господарський суд Волинської області, розглянувши матеріали по справі

за позовом Приватного підприємства "Глобус-Транс"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-Польське підприємство ОСОБА_1"

про стягнення 30 000,00грн.

                                                                                                    Суддя: С.В. Бондарєв

          За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2-дов. від 01.06.2017р. б/н

від відповідача: н/з

          Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України представнику позивача роз’яснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. В судовому засіданні учаснику судового процесу згідно ст. 22 ГПК України роз’яснено процесуальні права та обов’язки.

В судовому засіданні 27.06.2017 року відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть спору: Позивач- Приватне підприємство "Глобус-Транс"- звернувся до суду з позовом до відповідача- Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-Польське підприємство ОСОБА_1" про стягнення 30 000,00грн. заборгованості за надані позивачем на підставі договору №03/17 надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню вантажних перевезень автомобільним транспортом від 31.01.2017р. та заявки №1 від 31.01.2017р. до цього договору послуги.

          В обґрунтування позовних вимог посилався на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань по оплаті отриманих послуг, у встановлені договором №03/17 надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню вантажних перевезень автомобільним транспортом від 31.01.2017р. та заявкою №1 від 31.01.2017р. до цього договору строки.

Ухвалою суду від 12.05.2017р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження по справі та призначено її до розгляду на 06.06.2017р. на 11:30год.

02.06.2017р. через відділ документального забезпечення та контролю до суду від позивача надійшов супровідний лист №2848 від 30.05.2017р. (вх.№01-54/5247/17 від 02.06.2016р.), яким він долучив до матеріалів справи виписки по рахунку ПП "Глобус-Транс" від 17.03.2017р. та 30.03.2017р., копію статуту ПП "Глобус-Транс", який затверджено рішенням засновника №1 від 20.11.2012р., зареєстровано від 13.12.2012р. за №11981020000007236 та пояснення по справі, в яких вказав, що відповідно до п. 11 умов заявки №1 до договору №03/17 від 31.01.2017р. надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню вантажних перевезень автомобільним транспортом, сума оплати становить 1250 Євро в еквіваленті української гривні по курсу НБУ на день розмитнення протягом 10 банківських днів після отримання оригіналів документів (рахунок, акт, CMR).

У зв'язку з тим, що Волинська митниця ДФС не поставила штамп в CMR №б/н, що вантаж оформлений і дозволено у вільне використання, ПП "Глобус-Транс" звернулося до власника вантажу ТзОВ Завод "ПромЗіт" з проханням надати інформацію коли було завершено митне оформлення вантажу.

Як стало відомо від ТОВ Завод "ПромЗіт", митне оформлення вантажу було завершено 06.02.2017р., що підтверджується митною декларацією №205/00003/2017/1146.

Відповідно до умов заявки №1 вартість перевезення в розмірі 1250 Євро по курсу НБУ на день розмитнення вантажу (06.02.2017р. 1 Євро = 29.084453грн.) становить 36 355,57грн.

          Представник позивача в судовому засіданні 06.06.2017р. позовні вимоги підтримав.

          Водночас, звернувся до суду з клопотанням, в якому просив суд витребувати з Волинської митниці ДФС митну декларацію №205/00003/2017/1146.

Відповідач в судове засідання 06.06.2017р. не з'явився, вимог суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

          Ухвала суду від 12.05.2017р., направлена на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-Польське підприємство ОСОБА_1", зазначену у Витязі з ЄДР та в позовній заяві, а саме: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Рівненська, 76а, офіс 204, повернулась до суду органами поштового зв'язку з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Ухвалою суду від 06.06.2017р. з метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин по справі, зважаючи на неявку відповідача в судове засідання, неподання ним витребуваних судом доказів та необхідність витребування додаткових доказів по справі, розгляд спору відкладався.

Зобов'язано Волинську митницю ДФС (44350, Волинська область, Любомльський район, с. Римачі, вул. Призалізнична, 13) надати до 25.06.2017р. копію митної декларації №205/00003/2017/1146 з відповідними відмітками.

Зобов'язано сторін представити суду: позивача-додаткові пояснення по суті позовних вимог; відповідача-письмові пояснення (обгрунтовані доводи та заперечення) по суті позовних вимог; статут; докази часткової оплати.

19.06.2017р. через відділ документального забезпечення та контролю до суду від Волинської митниці ДФС на виконання вимог суду, зазначених в ухвалі від 06.06.2017р., надійшов лист б/н (вх.№01-54/5733/17 від 19.06.2017р.), в якому вказано, що Відділом митного оформленння №3 митного поста "Володимир- Волинський№" Волинської митниці ДФС 06.02.2017 року оформлена електронна митна декларація (далі - ЕМД) №205100003/2017/001146 на товар в адресу одержувача - ТзОВ "Завод "Промлит" (код ЄДРПОУ 33273933). Митне оформлення вищевказаної ЕМД здійснювалось на підставі поданих товаросупровідних документів, в тому числі СМR № б/н від 03.02.2017 року в електронному вигляді.

Митне оформлення декларації №205100003/2017/001146 від 06.02.2017 року здійснювалось шляхом електронного декларування, з використанням електронної митної декларації, засвідченої електронним цифровим підписом та інших електронних документів або їх реквізитів у встановлених законом випадках.

Згідно п.3 ст.257 Митного кодексу України, митна декларація та інші документи, оформлені на паперовому носії та у вигляді електронних документів, мають однакову юридичну силу.

Долучено до матеріалів справи електронний витяг ЕМД №205100003/2017/001146 від 06.02.2017 року, а також витяг електронної копії СМR № б/н від 03.02.2017 року.

          Представник позивача в судовому засіданні 27.06.2017р. позовні вимоги підтримав та просив суд задоволити останні в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач в судове засідання 27.06.2017р. не з'явився, вимог суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

          Ухвала суду від 06.06.2017р., направлена на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-Польське підприємство ОСОБА_1", зазначену у Витязі з ЄДР та в позовній заяві, а саме: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Рівненська, 76а, офіс 204, повернулась до суду органами поштового зв'язку з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

          У відповідності до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

          Згідно із ч. 3 ст. 22 ГПК сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. №01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальним правами у господарському судочинстві").

          Неподання або несвоєчасне подання доказів з неповажних причин, спрямоване на штучне затягування судового процесу, суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб – учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Примірник повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, повернутий органами зв’язку з позначкою "за закінченням терміну зберігання" з урахуванням конкретних обставин даної справи є належним доказом виконання господарським судом обов’язку щодо повідомлення відповідача про вчинення цим судом певних процесуальних дій, а тому, беручи до уваги приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, враховуючи те, що відповідач належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, письмові докази міг відправити поштою і вправі був забезпечити явку представника на власний розсуд, господарський суд, визнавши зібрані докази достатніми для розгляду спору за наявними в справі матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, -

встановив:

          Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 31 січня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-Польське підприємство ОСОБА_1" (експедитор) та Приватним підприємством "Глобус-Транс" (перевізник) був укладений договір №03/17 надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню вантажних перевезень автомобільним транспортом, згідно пункту 1 якого експедитор, діє від свого імені за дорученням та за рахунок коштів третьої сторони замовника, залучає перевізника для доставки вантажу автомобілями на території України та за її межами, перевізник доставляє заявлені експедитором вантажі, а експедитор оплачує послуги перевізника з коштів отриманих від замовника на погоджених цим договором умовах (а.с. 11-13).

Згідно підпунктів 2.1.-2.2. пункту 2 цього договору умови перевезень та транспортно-експедиційного обслуговування регулюються ЦК України, ГК України, ЗУ "Про транспортно-експедиційну діяльність", Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, Статутом автомобільного транспорту України, а також іншими нормативними актами та угодами, що регулюють правовідносини при здійсненні перевезень вантажів автомобільним транспортом та наданні транспортно-експедиційних послуг. При виконанні міжнародних перевезень за даним договором використовуються правила Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажу (КДПВ), Митної конвенції про міжнародні перевезення вантажів із застосуванням книжок МДП, Європейської угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів, угоди про міжнародні перевезення швидкопсувних харчових продуктів і про спеціальні транспортні засоби, призначені для цих перевезень, Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, а також положенням законодавчих та нормативних актів тих країн, по яким здійснюється перевезення вантажу. Конкретні умови по кожному окремому замовленню обумовлюються в заявці, яка є невід'ємною частиною цього договору. Допускається одержання заявки шляхом факсимільного чи електронного зв'язку.

31 січня 2017р. між сторонами договору №03/17 надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню вантажних перевезень автомобільним транспортом від 31.01.2017р. було підписано заявку №1 до договору №03/17 надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню вантажних перевезень автомобільним транспортом від 31.01.2017р. (а.с. 14)

В заявці №1 від 31.01.2017р. сторонами визначено наступне: маршрут перевезення-42719 Solingen (DE)-м. Нововолинськ (UA); дата, час завантаження-01.02.2017р. на 08:00 за місцевим часом; адреса завантаження-C. Grossmann Stahlguss GmbH, Bocklinstr, напроти №2, 42719 Solingen, Germany; митне оформлення- 22-175 Dorohusk, Польша; митний перехід-Ягодин; вантаж, вага-пром. обладнання 20-22 т бокове/верхнє завантаження; адреса вивантаження-м. Новолинськ, м. Горохів; адреса митної очистки-м. Нововолинськ; дата прибуття-до 06.02.2017р.; сума і форма оплати-1250 євро в еквіваленті укр. гривні по курсу НБУ на день розмитнення протягом 10 банківських днів після отримання оригіналів документів (рахунок, акт, CMR); номер і марка автомобіля, причіпа-РЕНО АС 3679 ВЕ/ АС 4639 ХТ; інші умови-нормативний час на завантаження/митне оформлення-митна очистка/розвантаження складає 48год.-48 год. Вартість можливих печаток, штампів, дозволів входить у погоджену ціну перевезення. Заявка підписана сторонами шляхом електронного листування прирівнюється до оригіналу.

          У відповідності до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

          Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

          Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

          Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

          Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

          Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

          Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

          Договір №03/17 надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню вантажних перевезень автомобільним транспортом від 31.01.2017р. та заявка №1 до договору №03/17 надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню вантажних перевезень автомобільним транспортом від 31.01.2017р. предметом судових розглядів не виступали, недійсним судом не визнавалися, сторонами розірвані не були (доказів суду не надано).

          Згідно із частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Правовідносини перевезення вантажів та їх експедирування врегульовані главою 32 Господарського кодексу України, главами 51, 65 Цивільного кодексу України, Законом України "Про транспорт", Статутом автомобільного транспорту УРСР, затвердженого ОСОБА_2 Міністрів УРСР від 27.06.1969р. №401, Законом України "Про транспортно-експедиторську діяльність", а також Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997р.

Згідно зі ст. 14 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» за невиконання або неналежне виконання обов'язків, які передбачені договором транспортного експедитування, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування. Експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.

Відповідно до статті 316 Господарського кодексу України, яка кореспондується зі ст. 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням.

          Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

          Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

          Згідно з ч.ч. 2,3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

          Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.          

          Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) б/н від 03.02.2017р., позивачем в період з 01.02.2017р. по 06.02.2017р. в повному обсязі були виконані зобов'язання по перевезенню вантажу (а.с. 18).

Вартість перевезення вантажу становить 1 250 Євро, що станом на день вивантаження вантажу 06.02.2017р. по курсу НБУ еквівалентно 36 355,57грн.

Необхідні для оплати документи (рахунок-фактура №243 від 07.02.2017р. на суму 36 355,57грн., акт надання послуг №139 від 07.02.2017р. на суму 36 355,57грн., податкова накладна №4 від 07.02.2017р. на суму 36 355,57грн., CMR б/н від 03.02.2017р.) були надіслані відповідачу 15.02.2017р. і отримані ним 16.02.2017р. (а.с. 15-21).

Крім того, як вбачається з листа Волинської митниці ДФС б/н (вх.№01-54/5733/17 від 19.06.2017р.) Відділом митного оформленння №3 митного поста "Володимир- Волинський№" Волинської митниці ДФС 06.02.2017 року оформлена електронна митна декларація (далі - ЕМД) №205100003/2017/001146 на товар в адресу одержувача - ТзОВ "Завод "Промлит" (код ЄДРПОУ 33273933). Митне оформлення вищевказаної ЕМД здійснювалось на підставі поданих товаросупровідних документів, в тому числі СМR № б/н від 03.02.2017 року в електронному вигляді.

Митне оформлення декларації №205100003/2017/001146 від 06.02.2017 року здійснювалось шляхом електронного декларування, з використанням електронної митної декларації, засвідченої електронним цифровим підписом та інших електронних документів або їх реквізитів у встановлених законом випадках.

Згідно п.3 ст.257 Митного кодексу України, митна декларація та інші документи, оформлені на паперовому носії та у вигляді електронних документів, мають однакову юридичну силу.

Згідно умов заявки №1 до договору №03/17 надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню вантажних перевезень автомобільним транспортом від 31.01.2017р. відповідач повинен був здійснити оплату за отримані послуги протягом 10 банківських днів після отримання оригіналів документів, проте оплати в повному обсязі здійснено не було.

          Приписами статті 524 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

          При цьому, згідно вимог статті 533 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

          Норми чинного законодавства не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни НБУ курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов'язання по оплаті наданих йому послуг по перевезенню вантажу виконав частково, сплативши позивачу 6 355,57грн., що стверджується виписками по рахунку за 17.03.2017р. на суму 1 355,57грн. та за 30.03.2017р. на суму 5 000грн. та платіжними дорученнями №1112 від 17.03.2017р. на суму 1 355,57грн. та №1140 від 30.03.2017р. на суму 5 000,00грн. (а.с. 22-25).

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем по договору №03/17 надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню вантажних перевезень автомобільним транспортом від 31.01.2017р. та заявці №1 від 31.01.2017р. на момент звернення позивача з позовом становить 30 000грн., стверджується договором №03/17 надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню вантажних перевезень автомобільним транспортом від 31.01.2017р., заявкою №1 від 31.01.2017р., міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) б/н від 03.02.2017р., рахунок-фактурою №243 від 07.02.2017р. на суму 36 355,57грн., актом надання послуг №139 від 07.02.2017р. на суму 36 355,57грн., податковою накладною №4 від 07.02.2017р. на суму 36 355,57грн., виписками по рахунку за 17.03.2017р. на суму 1 355,57грн. та за 30.03.2017р. на суму 5 000грн., платіжними дорученнями №1112 від 17.03.2017р. на суму 1 355,57грн. та №1140 від 30.03.2017р. на суму 5 000,00грн., відповідачем не оспорена та підлягає до стягнення з нього.

          Згідно ст. 33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          В силу ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

          З огляду на викладене, суд прийшов до висновку про підставність позову та необхідність його задоволення.

          При цьому суд виходив з обставин повної підтвердженості пред’явлених позовних вимог в цій частині належними та допустимими доказами.

          Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати по сплаті судового збору в сумі 1 600,00грн. слід віднести на нього відповідно до ст.49 ГПК України.

          Беручи до уваги викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

вирішив:

1. Позовні вимоги задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-Польське підприємство ОСОБА_1" (Волинська обл., місто Луцьк, вул. Рівненська, буд. 76А, офіс 204, код 32885357)

на користь Приватного підприємства "Глобус-Транс" (Волинська обл., місто Луцьк, вул. Захарова, буд. 7 В, код 38527379)

           30 000,00грн.- заборгованості та 1 600,00грн.-витрат, пов'язаних з оплатою судового збору.

          Повний текст рішення складено

                     29.06.2017

          Суддя                                                                      С. В. Бондарєв