справа № 2-3623/09  

ЯЛТИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД  

А В Т О Н О М Н О Ї   Р Е С П У Б Л І К И   К Р И М  

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И  

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ  

16 жовтня 2009 року Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючого – судді Бондаренко Г.М., при секретарі Пархоменко М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Ялти цивільну справу за позовом відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк «Аваль» в особі кримської республіканської дирекції до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди,  

у с т а н о в и в :  

Відкрите акціонерне товариство «Райффайзен Банк «Аваль» в особі кримської республіканської дирекції звернулося до суду з вимогами про стягнення з ОСОБА_1 матеріальної шкоди у розмірі 1095 грн., що була спричинена відповідачкою під час виконання обов’язків касира-контролера ялтинського відділення банку.  

ОСОБА_1 до суду не з’явилася. Правом направити до суду свого уповноваженого представника не скористалася. За таких обставин, враховуючи, що не має необхідності заслуховувати особисті пояснення відповідачки, суд визнав можливим за заявою представника банка розглянути спір на підставі наявних у справі письмових доказів на виконання частини 4 ст. 169 та частини 1  
ст. 224 ЦПК України, в яких зазначено, що у випадку якщо суд не має відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, суд постановляє заочне рішення.  

  Вивчивши наявні в матеріалах справи докази з позиції їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, дослідивши обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.  

Судом встановлено наступні факти (обставини) та відповідні їм правовідносини.  

22 лютого 2006 року ОСОБА_1 переведено на роботу до центрального ялтинського відділення Кримського республіканського відділення відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк «Аваль» на посаду касира-контролера.  

6 листопада 2006 року ОСОБА_1 звільнено.  

Відповідно до посадової інструкції (паспорту посади), зі змістом якої відповідачка була ознайомлена в день переведення, до обов’язків касира-контролера входило здійснення поповнення пластикових карт клієнтів банку та виплати з них грошових коштів.  

12 вересня 2006 року ОСОБА_1 без відповідних підстав з двох пластикових карт типу Маестро знято кошти на загальну суму 1095 грн.  

Листом від 1 квітня 2009 року № 13-01/597 відповідачці запропоновано вирішити питання повернення помилково знятих коштів добровільно.  

ОСОБА_1 на вимогу банку не відреагувала.  

Спірні правовідносини регулюються Кодексом законів про працю України.  

В силу ст. 130 КЗпП України працівник несе матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на нього трудових обов'язків.    При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівника гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду за умови, коли така шкода заподіяна підприємству винними протиправними діями працівника.  

Відповідно до ст. 134 КЗпП України працівник несе матеріальну відповідальність у  повному розмірі шкоди, у випадку, коли    між працівником і підприємством укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.  

Зі змісту наказу від 22 лютого 2006 року № 234-к вбачається, що ОСОБА_1 було переведено на посаду касира-контролера ялтинського відділення на умовах повної індивідуальної матеріальної відповідальності.  

Зазначена обставина дає підстави стверджувати, що з відповідачкою був укладений договір про повну матеріальну відповідальність.  

Згідно зі ст. 135-3 КЗпП України розмір заподіяної підприємству, установі, організації шкоди визначається за фактичними втратами.  

Вирішуючи питання про стягнення шкоди, суд врахував розмір прямої дійсної шкоди, ступінь вини працівника і конкретну обстановку, за якої шкоду було заподіяно.  

Аналіз вищенаведених норм дає підстави дійти висновку, що нанесена відповідачкою матеріальна шкоди підлягає стягненню на користь банку в повному обсязі.  

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України судові витрати (судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення справи) покладаються на відповідача.  

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 130, 134, 135-3 КЗпП України, ст.ст. 57-60, 212-215 ЦПК України, суд  

в и р і ш и в :  

  Позов відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк «Аваль» задовольнити.  

  Стягнути з ОСОБА_1 на користь відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк «Аваль» майнову шкоду у розмірі 1095 (одна тисяча дев’яносто п’ять) гривень 00 коп., судовий збір у розмірі 51 (п’ятдесят одна) гривня 00 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 250 (двісті п’ятдесят) гривень 00 коп., в разом – 1396 (одну тисячу триста дев’яносто шість) гривень 00 коп.  

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.  

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подання до Апеляційного суду АРК через Ялтинський міський суд заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги у порядку передбаченому ст.ст. 294-296 ЦПК України.  

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.  

С у д д я –