Справа № 1-53-07

ВИРОК

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

1 лютого 2007 року.                          м. Тячів

Тячівський районний суд в складі головуючого судді Решетар В. І. при секретарі Поличко Л.В. з участю прокурора Багара М.Ю., підсудного ОСОБА_1, адвоката ОСОБА_17, захисника підсудного ОСОБА_1 - рідної сестри ОСОБА_2, потерпілого ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тячів кримінальну справу про обвинувачення:

ОСОБА_1, румин, громадянин України, освіта середня, розлучений, не працюючий, уродженець с. Глибокий Потік, Тячівського району, раніше судимий 1 серпня 2001 року вироком  Тячівського районного суду по ст. 142 ч.2 КК України з застосуванням ст. 44 КК України (ред. 1960 р.) на 4 роки позбавлення волі, звільнений від відбування. покарання умовно достроково по постанові  від  6 серпня 2003 року Маневицького районного суду Волинської області на 9 місяців 13 днів, мешканець АДРЕСА_1 за ст. ст. 289 ч.2, 186 ч.2, 185 ч.2 КК України,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 26 лютого 2006 року біля 22 год. перебуваючи в приміщенні роздягальні сауни, належної ОСОБА_4 по адресі АДРЕСА_2 шляхом вільного доступу із кишені спортиних брюк ОСОБА_4 в якого тимчасово на зберігання знаходився мобільний телефон, таємно викрав мобільний телефон марки "Simens SL-65" вартістю 900 грн. належний ОСОБА_5, спричинивши потерілому ОСОБА_5 матеріальну шкоду на вказану шкоду.

Підсудний ОСОБА_1 винним себе визнав частково, а саме по епізоду незаконним заволодінням транспортним, засобом та грабежу стосовно потерпілого ОСОБА_3 винним себе не визнає зовсім, стосовно крадіжки мобільного телефону винним себе визнав повністю та у вчиненому розкаявся. В судовому засіданні ОСОБА_1 показав, що 13 серпня 2003 року зільнився з місць позбавлення волі умовно достроково. Після звільнення приїхав додому в с. Солотвино до жінки ОСОБА_6 з якою виховують неповнолітню дитину. Побувши вдома певний час декілька днів він разом з жінкою придбав в касі ст. Солотвино залізничні квитки і виїхали разом з жінкою 26 серпня 2003 року в м. Кострому до його батьків які там постійно працюють і по теперішній час. Прибувши в м. Кострому він реєструвався в органах міліції і мав тимчасову прописку в АДРЕСА_3. Перебував в м. Кострома до самого кінця 2003 року і повернулись додому в с. Солотвино буквально на самий Новий 2004 рік. Перебуваючи в м. Кострома окрім його батьків там його разом з жінкою бачили інші особи які займаються торгівлею

соняшником. А тому він не міг вчиняти злочинів проти потерпілого ОСОБА_3 А його якоби впізнання потерпілим після спливу біля трьох з половиною років в м. Чернівці пояснюється тим, що він 7 липня 2006 року будучи в м. Чернівцях з товаришем ОСОБА_7 і перебуваючи в барі "ІНФОРМАЦІЯ_1" який належить як йому відомо потерпілому ОСОБА_3 після того як він виграв 500 грн. в гральні автомати та йому адміністратор відмовив у видачі виграшу. Однак він наполягав на видачі виграшу та після цього був викликаний власник ОСОБА_3 який потім викликав працівників міліції та заявив, що він та ОСОБА_7 колись в 2003 році вчинили проти нього злочин заволоділи автомашиною та інше. Однак він щодо потерпілого ніякого злочину не вчиняв. З приводу крадіжки телефона то він дійсно перебуваючи в парилці вдома в ОСОБА_4 разом з ОСОБА_5 після того як попарились то він виходячи з парилки до закінчення паритись, викрав з брюк спортивних штанів телефон. Після чого він телефон залишив був вночі ОСОБА_8 для зберігання.

Заслухавши підсудного ОСОБА_1, потерпілого ОСОБА_3, розглянувши матеріали кримінальної справи, суд вважає, що вина підсудного ОСОБА_1 у вчиненні ним злочину передбаченого ст. 185 ч.2 КК України в судовому засіданні доведена повністю.

Стосовно вчинення злочинів підсудним ОСОБА_1 передбачених ст. ст. 289 ч.2, 186 ч.2 КК України суд вважає як на досудовому слідстві так в судовому засіданні достатніх доказів вчинення ним вказаних злочинів не здобуто.

Окрім повного визнання своєї вини по епізоду крадіжки мобільного телефону підсудним ОСОБА_1 його винність у вчиненні злочину пеередбаченого ст. 185 ч.2 КК України доведена оголошеними показами потерпілого ОСОБА_5, свідків та матеріалами справи.

Потерпілий ОСОБА_3 в судовому засіданні показав, що 26 жовтня 2003 року біля 6 год. 30 хв. в м. Чернівці він їхав да своєму автомобілі "Тойота-Каріна" його зупинили двоє назнайомих і попросили відвести до проспекту Незалежності. Дві сумки пасажирів він поклав у багажне відділення автомашини, один з пасажирів сів на переднє сидіння, а один на заднє. Після чого його пасажири попросили зупинитись на проспекті, він зупинився та вийшов з автомашини підійшов до багажного відділення та відкрив кришку багажника з метою повернути па ажирам сумки. Однак один з невідомих несподіванно наніс йому по голові удар рукою він впав на землю та інший невідомий також почав наносити йому удари і він знепритомнів. Прийшовши до себе виявив, що автомобіля не має. Про те, що сталось він заявив в органи міліції. Через деякий час працівники міліції знайшли автомобіль, однак з багажного відділення невідомими було викрадено мисливську рушницю, набої до мисливської рушниці, а також особисто від нього мобільний телефон та 200 грн. готівкою. Після чого він 7 липня 2006 року в барі під час ігри на гральних автоматах виявив невідомих і впізнав у них злочинців які вчинили щодо нього в 2003 році злочин. Він впізнав їх по голосу та зовнішніх ознаках. Про що він повідомив в міліцію. Після проведення офіційного впізнання він впізнав у затриманих злочинців. Просить відшкодувати йому матеріальну шкоду та заявляє цивільний позов на суму 3162 грн.

Будучи допитаним на досудовому слідстві (т.2 а.с.72-73) потерпілий ОСОБА_5 показав, що 26 лютого 2006 року разом з дружиною перебував у ОСОБА_4 на крестинах. Біля 21 год. ОСОБА_4 запропонував йому та присутньому ОСОБА_1 попаритись в парилці в нього же вдома. Вони втрьох зайшли в парилку і роздягаись при цьому він поклав свій мобільний телефон на стілець, а власник парилки ОСОБА_4 взяв телефон та поклав собі для зберігання в спортивні брюки. Попарившись вони почали одягатись тоді і виявилось, що мобільний телефон пропав. Підозра впала лише на ОСОБА_1 так як той декілька разів виходив з парилки, а він був постійно присутнім з ОСОБА_4, а тому той забрати телефон не міг. На прохання повернути телефон ОСОБА_1 відповів, що він його не брав і одягнувшись той покинув парилку. Він обдивився приміщення парилки разом з ОСОБА_4 однак телефона не знайшли, тоді вони зайшли в будинок та ОСОБА_4 запропонуквав ОСОБА_1 повернути телефон, однак той заперечив та штовхнув ОСОБА_4 і між ними виникла сварка яку він разом з ОСОБА_6 припинили. Після, цього ОСОБА_1 та його жінка ОСОБА_6 пішли собі додому. Він наступного дня звернувся в Солотвинське відділення міліції де дізнався, що ОСОБА_1 залишив його викрадений телефон приятелю який той видав телефон працівникам міліції. Відповідно до поданої суду письмової заяви потерпілий ОСОБА_5 цивільного позову не заявляє, претензій до підсудного не має.(а.с.204)

Свідок ОСОБА_4 показав, що 22 лютого 2006 року він святкував крестини свого сина по місцю проживання вдома. Серед запрошених були ОСОБА_5 з дружиною та ОСОБА_1 з дружиною - ОСОБА_6. Вечером коли вже в основному гості розійшлись то він запропонував ОСОБА_5 та ОСОБА_1 попаритись в нього в бані. Всі троє роздягнулись і ОСОБА_5 свій телефон вийняв залишив на стільці, а він щоб уникнути пошкоджень телефона взяв його і поклав собі в кишеню брюк. За період перебування в парильці всі виходили з парілки та потім повертались в неї і він був постійно з ОСОБА_5 разом, а ОСОБА_1 відлучався з парілки самостійно, а тому підозра і впала на нього. Після закінчення паритись з парілки вийшов першим ОСОБА_1, а за ним вийшли і вони. Вийшовши з парілки він взявши свої брюки виявив відсутність телефона ОСОБА_5 якого до цього поклав собі в кишеню. Вони намагались знайти телефон в бані та в будинку однак його не було. Під час цього ОСОБА_1 пропонував їм обшукати його. Після цього ОСОБА_1 пішов собі, а ОСОБА_5 намагався повторно знайти і поговорити з ОСОБА_1, однак того вдома не було. На слідуючий день йому стало відомо, що ОСОБА_8 видав працівникам міліції телефон викрадений у ОСОБА_5 і той пояснював, що телефон йому залишив на зберігання ОСОБА_1.

Свідок ОСОБА_6 показала, що з підсудним ОСОБА_1 вона перебувала в зареєстированому шлюбі який тепер розірвано, однак вони продовжують проживати разом. 26 лютого 2006 року вона разом з ним була на крестинах у ОСОБА_4. Попарившись разом з жінками вони зайшли в будинок, а в парілку зайшли чоловіки ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_5. Через деякий час в будинок зайшов ОСОБА_1 і сказав їй, щоб одягалась і вони йдуть додому. Після чого в будинок зайшли ОСОБА_5 з ОСОБА_4 який став виясняти відносини і просив ОСОБА_1 повернути мобільний телефон. Після чого вони пішли додому та ОСОБА_1 пішов  був  з дому і не повернувся, а на другий день від батька їй стало відомо, що приходив ОСОБА_5 з метою поговорити з ОСОБА_1. З приводу її чоловіка ОСОБА_1 то той після звільнення з місць позбавлення волі після 13 серпня 2003 року приїхав був додому в с. Солотвино 14 серпня 2003 року і побувши декілька днів вдома вони справили день народження їх спільної дитини 17 серпня 2003 року і десь через тиждень вона разом з ОСОБА_1 в кінці серпня можливо 26 обо 28 серпня 2003 року придбали квитки на залізничній станції с. Солотвино і виїхали разом в м. Кострому в Росію до батьків ОСОБА_1 де ті працюють і пробули вони там безвиїздно до самого кінця 2003 року. Додому повернулись в с. Солотвино на самий Новий 2004 рік.

ОСОБА_8 показав, що 26 лютого 2006 року вечером він йшов додому від товариша який проживає на сусідній вулиці і йдучи по дорозі знайшов телефон який приніс додому. На слідуючий день випадково зустрівшись з ОСОБА_6 взнав від неї, що ОСОБА_1 затримали працівники міліції за крадіжку телефона. А тому він вирішив знайдений телефон здати в міліцію. Прийшовши у відділення міціції він видав, телефон, однак на нього надавили працівники міліції, а саме ОСОБА_9 яка змусила його підписати папери, а тому викладені обставини в протоколі допиту його як свідка не відповідають дійсності.

Свідок ОСОБА_10 показав, що він працював слдічим Тячівського РВ УМВС України в закарпатській області та виїзджав у відрядження в м. Чернівці до ОСОБА_1 де той був затриманим з приводу крадіжки ним мобільного телефона, однак ОСОБА_1 відмовився давати покази та слідчої дії не відбулось. З приводу показів свідка ОСОБА_8 то той давав правдиві покази на досудовому слідстві та на нього він особисто ніякого впливу не робив бо не було потреби так як той добровільно все розказав про обставини залишення в нього викраденого телефону ОСОБА_1. Та в розмові між ним та свідком ОСОБА_8 вже після допиту того як свідка, ОСОБА_8 заявляв йому, що йому дзвонили невідомі по телефону та погрожували з приводу того чому він дав правдиві покази проти ОСОБА_1

Свідок ОСОБА_11 показав, що він регулярно протягом останніх років займається торгівлею соняшником на ринку в м. Кострома. В кінці серпня 2003 року ОСОБА_1 разом з жінкою ОСОБА_6 приїхали були в м. Кострому до батьків ОСОБА_1 які теж займаються торгівлею в м. Кострома на ринку. Він особисто допомагав ОСОБА_1 прописуватись (реєструватись) з жінкою по адресі в буд. АДРЕСА_3 де проживав і особисто він сам. Перебуваючи в м. Кострома ОСОБА_1 не виїзджав з міста жодного дня, а допомагав торгувати своїм батькам. ОСОБА_1 перебував в м. Кострома до самого кінця по 31 грудня 2003 року. Додому в Закарпаття він їхав особисто з ОСОБА_1 та його жінкою одним поїздом, а до м. Москва тим же поїздом їхала ОСОБА_12яка доїхавши до м. Москва потім поїхала до м. Ростова на Дону.

Свідок ОСОБА_12 показала, що вона проживає в Ростовській області та періодично також торгує одежею на ринку в м. Кострома. В період з початку серпня 2003 року по кінець того ж року вона торгувала одежою на ринку в м. Кострома. В цей же період в м. Кострома перебував ОСОБА_1 з своею жінкою ОСОБА_6 який допомагав торгувати батькам на ринку. Додому з м. Кострома вона їхала разом з ОСОБА_1 та його жінкою і доїхавши до м. Москва вона зробила пересадку та поїхала в м. Ростов на Дону, а ОСОБА_1 з жінкою та ще деякими особами яких точно всіх не знає поїхали на Закарпаття.

На досудовому слідстві ОСОБА_13 показала (т.2 а.с. 101-108), що 26 лютого 2006 року верером лягла відпочивати та біля 4 години ранку в двері будинку постукав був ОСОБА_1 якому вона відкрила двері і той спитав чи вдома є її син ОСОБА_8. Вона відповіда, що син вдома і тоді ОСОБА_1 зайшов до нього в кімнату певний час побув та вийшов, однак про що вони розмовляли вона не чула. На слідуючий день до них додому приходила ОСОБА_6 і шукала її сина ОСОБА_8, зустрівшись з сином ОСОБА_8  та переговоривши той виніс з будинку мобільний телефон і разом з ОСОБА_6 кудись пішли. Повернувшись додому ОСОБА_8 розповів, що вночі коли приходив ОСОБА_1 то він йому був залишив крадений телефон.

Будучи допитаним на досудовому слідстві та оголошеними в судовому засіданні показами в якості свідка, свідок ОСОБА_14 показав, що у 2003 році він працював таксистом і одного ранку біля 4-5 години до нього підійшли двоє хлопців які попросили відвести їх до м. Ужгород на що він погодиився і став їх чекати поки ті поснідають в барі. Однак через деякий час він побачив, що ті хлопці вийшли та поїхали з іншим водієм. Наступного дня йому стало відомо, що той автомобіль був угнаним.(т.1 а.с.78)

Будучи допитаним на досудовому слідстві та оголошеними в судовому засіданні показами в якості свідка, свідок ОСОБА_15 показала, що у 2003 році вона працювала барменом у барі "ІНФОРМАЦІЯ_2" і ранком в бар зайшли були двоє хлопців які замовили пельмені і почали снідати. Через деякий час в бар зайшов невідомий їй чоловік купив сигарети та підійшов до двох хлопців. Вони про щось поговорили і втрьох вийшли з бару. Наступного дня від працівників міліції їй стало відомо, що автомобівль був угнаний. (т.2 а.с.79)

Окрім того винність ОСОБА_1 у вчиненні злочину передбаченого ст. 185 ч.2 КК України стверджується також:

протокол заявою потерпілого ОСОБА_5 відповідно до якого той заявив про вчинення злочину щодо нього (т.2, а.с.47) протоколом  огляду місця події парилки в дворогосподарстві ОСОБА_4(т.2, а.с.49-51)    .

актом добровольної видачі викраденого мобільного телефона від 28   лютого   2006   року   відповідно   до   якого   ОСОБА_8   видав мобільний телефон та при цьому заявив, що мобільний телефон належить ОСОБА_1 та той його залишив на тимчасове зберігання (т.2, а.с.69).

довідкою про вартість мобільного телефона яка складає - 900 грн.

(т.2, а.с.70) протоколом    огляду   речового   доказу   мобільного    телефону "Сіменс-65" (т.2, а.с.74) відповідно до письмової розписки потерпілий ОСОБА_5 отримав на зберігання викрадений  в нього раніше мобільний телефон (т.2, а.с.76)

протоколом ставки віч на віч між ОСОБА_13 та ОСОБА_1 під час якої свідок ОСОБА_13 настояла на своїх показах, а саме про те, що ОСОБА_1 27 лютого 2006 року біля 3-4 год коли вона спала вдома в двері постукав ОСОБА_1 та розбудив її спитав при цьому чи вдома її син ОСОБА_8. Відповіши, що ОСОБА_8 вдома ОСОБА_1 зайшов був в кімнату до її сина ОСОБА_8, однак їх розмови вона не чула.(т.2, а.с. 143-147)

протоколом ставки віч на віч між свідком ОСОБА_8 та ОСОБА_1 під час якої свідок ствердив та настояв на своїх показах про те, що в лютому місяці 2006 року вночі ОСОБА_1 приходив до нього додому, розбудив його сплячого та залишив на зберігання мобільний телефон "Сіменс". На слідуюяий день він дізнавшись у ОСОБА_6 жінки ОСОБА_1, що мобільний телефон крадений він його видав працівникам міліції. (т.2, а.с.148-151)

Таким чином суд приходить до висновку, що дії підсудного ОСОБА_1 досудови слідством правильно кваліфіковано тар його діях мається склад злочину передбачений ст. 185 ч.2 КК України - як крадіжка, таємне викрадення чужого майна, вчинена повторно.

Підсудного ОСОБА_1 по обвинуваченню його у вчиненні ним злочинів передбачених ст. 289 ч.2 КК України - як незаконне заволодіння транспортним засобом з будь якою метою, вчинене за попередньою змовою групою осіб, повторно, поєднане з насильством, що не є небезпечним для життя і здоровя потерпілого, що завдало значної матеріальної шкоди потерпіолому, та про його обвинувачення по 186 ч.2 КК України - як грабіж, відкрите викрадення чужого майна, поєднаного з насильством, що не є небезпечним для життя і здоровя потеріплого, вчинений повнорно, за попередньою змовою групою осіб, що завдав значної шкоди потерпілому - слід виправдати у звязку з не доведенністю участі підсудного ОСОБА_1 у вчиненні ним вказаних злочинів.

Обвинувачення ОСОБА_1 у Вчиненні ним злочинів передбачених ст. ст. 289 ч.2, 186 ч.2 КК України обґрунтовувалось досудовим слідством лише на показах потерпілого ОСОБА_3, впізнанні потерпілим ОСОБА_1 як особи, що вчинила щодо нього злочини після спливу достатньо довготривалого строку, а саме після спливу більш як трьох років після вчинення злочинів.

Впізнавши в особі ОСОБА_1 та ОСОБА_7 як осіб, що вчинили злочин щодо потерпілого ОСОБА_3 передувало перебування 7 липня 2006 року ОСОБА_1 та ОСОБА_7 в приміщенні бару "ІНФОРМАЦІЯ_1" в м. Чернівці де ОСОБА_1 виграв в гральні автомати 500 грн., однак йому було відмовлено у виплаті виграшу та ОСОБА_1 настоював на видачі виграшу і після цього як прибув власник гральних автоматів яким виявився потерпілий у справі ОСОБА_3, останній яко би впізнав у даних особах злочинців які вчинили щодо нього злочин більш як три з половиною років раніше.

Окрім того під час проведення досудового слідства було встановлено, що впізнаний потерпілим ОСОБА_3 як співучасник злочинів ОСОБА_7 не вчиняв злочинів щодо ОСОБА_3 і відповідно до постанови слідчого від 31 жовтня 2006 року (т.2 а.с.40-41) кримінальне переслідування відносно ОСОБА_7 закрито у звязку з недоведенністю його вини у вчиненні злочину щодо потерпілого ОСОБА_3

При обранні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудного ОСОБА_1 який винним себе визнав у вчиненні крадіжки мобільного телефону повністю, раніше судимий та відбував покарання в місцях позбавлення волі, не працює, по місцю проживання характеризується посередньо, скоєний ним злочин відноситься до середньої тяжкості, має на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_16 з 17 серпня 2000 року народження, заподіяну шкоду злочином відшкодавано.

Обставин, які пом'якшують покарання ОСОБА_1 - щире каяття.

Обставини які обтяжують покарання ОСОБА_1 суд не находить.

З огляду на наведене та враховуючи особу підсудного ОСОБА_1 який відбував покарання в місцях позбавлення волі, після звільнення з місць позбавлення волі на шлях виправлення та перевиховання не став, хоч і був звільненний від покарання умовно достроково на строк 9 місяців 13 днів відповідно до постанови Маневицького районйого суду Волинської області від 6 серпня 2003 року (т.2, а.с.124), а тому суд вважає, що виправлення та перевиховання підсудного ОСОБА_1 можливо за умови обранням відносно нього покарання у виді обмеження волі на певний строк.

При призначенні покарання зарахувати ОСОБА_1 строк попереднього увязнення в строк відбування покарання, з часу його затримання починаючи з 8 липня 2006 року (т.1, а.с. 102,107-108).

Відповідно до ст. 72 ч.1 п.1 п. "б " КК України враховуючи, що одному дню позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі, призначити до відбування ОСОБА_1 покарання у вигляді обмеження волі в межах відбутого строку та часу перебування того під вартою з 8 липня 2006 року по 1 лютого 2007 року, що відповідає і року і місяцю та 18 дням обмеження волі.

Підсудному ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили запобіжний захід взяття під варту слід змінити на підписку про невиїзд, звільнивши його з під варти в залі суду.

Речові докази - мобільний телефон "Сіменс-65" повернути власнику потерпілому ОСОБА_5, який знаходиться в нього на зберіганні (т.2, а.с.76), судових витрат не має.

В задоволенні цивільного позову потерпілого ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_1 3162 грн. заподіяної шкоди відмовити.

Керуючись ст. 323-324 КПК України,

ЗАСУДИВ

ОСОБА_1 за ст. 289 ч.2 КК України та за ст. 186 ч.2 КК України - виправдати.

ОСОБА_1 по ст. 185 ч.2 КК України на 1 (один) рік 1 (один) місяць (18) вісімнадцять днів обмеження волі.

Зарахувати ОСОБА_1 в строк відбування покарання у виді обмеження волі, строк попереднього увязнення з часу його затримання починаючи з 8 липня 2006 року по 1 лютого 2007 року.

Підсудному ОСОБА_1 запобіжний захід взяття під варту слід змінити на підписку про невиїзд, звільнивши його з під варти в залі суду.

Речові докази - мобільний телефон "Сіменс-65" повернути власнику потерпілому ОСОБА_5, який знаходиться в нього на зберіганні (т.2, а.с.76), судових витрат не має.

В задоволенні цивільного позову потерпілого ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_1 3162 грн. заподіяної шкоди відмовити.

На вирок може бути подано апеляційну скаргу, а прокурором внесено апеляційне подання до апеляційного суду Закарпатської області через Тячівський районний суд протягом 15 діб з моменту його оголошення.