Справа 2-а-1502/09

П О С Т А Н О В А

іменем України

 25 вересня 2009 року Камінь-Каширський районний суд Волинської області в складі  головуючого – судді Борсука П.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом   ОСОБА_1 до управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Камінь-Каширської районної державної адміністрації (далі – Управління) про визнання дій відповідача щодо відмови у перерахунку та виплати йому щорічної допомоги на оздоровлення за 2003-2006 роки неправомірними, про зобов’язання нарахувати та виплатити таку допомогу,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1  звернувся до суду із позовом, в якому зазначає, що він має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, з 14 жовтня 2003 року йому встановлена ІІ група інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи, з 23 квітня 2009 року –  з цих же підстав встановлена І група інвалідності.  

У зв`язку з цим він має право на щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат, як це передбачено ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі – Закону).

 Відповідач допомогу на оздоровлення позивачу у 2003-2006 роках виплачував у меншому розмірі, ніж це передбачено вищевказаним Законом, провести перерахунок  виплати такої допомоги відмовився.

Просить визнати неправомірними дії управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Камінь-Каширської районної державної адміністрації щодо відмови у проведенні перерахунку та невиплаті йому щорічної допомоги на оздоровлення за 2003-2006 роки  на підставі  ст. 48 Закону,  зобов’язати згадане управління провести перерахунок та виплатити йому таку допомогу за вказаний період.

Справу просить розглянути без його участі, про що подав відповідну заяву.

    Відповідачем подано до суду письмове заперечення, де зазначено про невизнання позову. Свої заперечення відповідач обгрунтовує пропуском позивачем  однорічного строку  звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, та, крім цього,  відсутністю у діях  Управління порушень закону, оскільки допомога на оздоровлення позивачеві у 2003, 2005, 2006 роках виплачена з урахуванням  діючих на той час постанов КМУ, якими визначався розмір таких допомог. У 2004 році ОСОБА_1 допомога на оздоровлення не виплачувалась, оскільки для її отримання позивач зобов`язаний був подати до Управління відповідну заяву, чого не зробив.  

Просить у задоволенні позову відмовити, а справу розглядати у відсутності представника Управління.

Сторони у судове засідання не з’явилися.

Адміністративний позов до задоволення не підлягає.

Судом установлено, стверджується відповідним посвідченням, що ОСОБА_1 належить до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії.

Як вбачається із довідки МСЕК від 14 жовтня 2003 року серії ВЛН №031079 ОСОБА_1 встановлена інвалідність ІІ групи. Згідно довідки Управління від 15 липня 2009 року №1784  позивачу  на підставі довідки МСЕК від 23 квітня 2009 року №036947 встановлена інвалідність І групи.

Причиною обох інвалідностей МСЕК визнано захворювання, пов`язане з  проживанням на забрудненій внаслідок аварії на ЧАЕС території.

Однією із форм соціального захисту потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи населення є надання щорічної допомоги на оздоровлення, у тому числі  інвалідам І і ІІ групи, яким є позивач, в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат, що передбачено абз.1 ч.4 ст.48 Закону.

Розміри виплаченої позивачеві у 2003, 2005, 2006 роках та причина невиплати щорічної допомоги на оздоровлення у 2004 році  вбачаються із довідки Управління від 10 серпня 2009 року №1902.

    Так, нарахування та виплата відповідачем допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 у 2003 році в розмірі 26, 70 грн здійснювалась за правилами Постанови КМУ від 26 липня 1996 року №836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».  

У 2004 році згідно уже згаданої довідки Управління щорічна допомога на оздоровлення у 2004 році не виплачувалась, оскільки відповідно до ст.4 Порядку виплати органами соціального захисту населення щорічної допомоги на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Наказом Міністерства праці  та соціальної політики України від 04 січня 2000 року №1 підставою для призначення такої допомоги  є письмова заява особи, якій провадиться виплата допомоги. ОСОБА_1 такої заяви до Управління у 2004 році не подав.

Згідно Постанови КМУ від 26 липня 1996 року №836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивачу в липні 2005 року виплачено допомогу на оздоровлення за 2005 рік у розмірі 26,70 грн. Крім цього, в силу Постанови КМУ від 12 липня 2005 року №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ОСОБА_1 проведено доплату у розмірі 93,30 грн. Таким чином, у 2005 році позивачеві виплачено 120 грн.

За правилами Постанови КМУ від 12 липня 2005 року №562 позивачеві у 2006 році виплачена згадана допомога в розмірі 120 грн.

    Суд приходить до висновку про підставність вимог позивача у частині визнання протиправними дій Управління щодо  виплати йому у 2003, 2005 роках щорічної допомоги на оздоровлення у розмірах, що не відповідають ст.48 Закону. Такий висновок суду грунтується на наступному.

Так,  розміри мінімальної заробітної плати, що є основою для визначення передбаченої вищезгаданим Законом щорічної допомоги на оздоровлення, становили :

- у 2003 році – згідно Закону України «Про встановлення розміру заробітної плати на 2003 рік» від 26 грудня 2002 року з 1 січня - 185 грн, з 1 грудня 2003 року 237 грн на місяць;

- у 2005 році – в силу ст.83 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» з 1 січня 262 грн, з 1 квітня – 290 грн, з 1 липня – 310 грн,  з 1 вересня 2005 року - 332 грн на місяць.

    Як Закон України «Про встановлення розміру заробітної плати на 2003 рік», так і Закон України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» обмежень щодо можливостей застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норми статті 48 Закону не передбачають.

Закон «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»  жодних правових норм про надання КМУ права зменшувати встановлені розміри соціальних виплат, у тому числі щорічних допомог на оздоровлення, не містить. Навпаки, частиною 1 статті 67 Закону було встановлено, що конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій (передбачених цим Законом) підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.  

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягає саме стаття 48 Закону та законодавство щодо розміру мінімальної заробітної плати на 2003, 2005 роки, а не постанова Кабінету Міністрів України ?ро компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 26.07.1996 року № 836 та постанова Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року ?ро щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Розглядаючи позовні вимоги щодо визнання протиправними дій Управління щодо невиплати допомоги на оздоровлення за 2004 рік, суд вважає позов у цій частині  безпідставним, оскільки відповідно до ст.4 Порядку виплати органами соціального захисту населення щорічної допомоги на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Наказом Міністерства праці  та соціальної політики України від 04 січня 2000 року №1 підставою для призначення такої допомоги  є письмова заява особи, якій провадиться виплата допомоги. ОСОБА_1 такої заяви до Управління у 2004 році не подав.

Так як Законом порядок виплати згаданої допомоги не врегульований, тому застосуванню підлягає зазначений вище підзаконний нормативно-правовий  акт.

Правомірними є дії відповідача щодо виплати ОСОБА_1 у 2006 році допомоги на оздоровлення у розмірі 120 грн, так як такі дії Управління грунтуються на  Законі України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року, яким положення Закону в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати було зупинено.

Згадане положення цього бюджетного Закону неконституційним не визнавалось, тому підлягало застосуванню.

Враховуючи викладене, суд вважає неправомірними дії Управління  щодо відмови у перерахунку  та виплаті позивачу допомоги на оздоровлення за 2003, 2005 роки у розмірі, передбаченому ст. 48 Закону.

В силу ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Позивач про розмір нарахованої йому у 2003, 2005 роках  допомоги на оздоровлення дізнавався  при її отриманні, що мало місце відповідно в березні 2004 року та жовтні 2005 року.

Причин пропущення строку позовної давності ОСОБА_1 не навів.

Посилання позивача на незастосування позовної давності в силу ч. 1 п. 3 ст. 268 ЦК України до вимог про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю, є безпідставним, оскільки завдана внаслідок Чорнобильської катастрофи шкода здоров`ю позивача не ототожнюється  із вживаним у ЦК  поняттям «ушкодження здоров`я».

Таким чином, за наполяганням відповідача у незастосуванні строку позовної давності, суд відмовляє ОСОБА_1  у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст.11, 17, 99, 100, 122 ч. 3, 158, 160 ч.3, 163 Кодексу адміністративного судочинства України,  ст.ст.48, 67 Закону України «Про  статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,  Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року, Порядком виплати органами соціального захисту населення щорічної допомоги на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим Наказом Міністерства праці  та соціальної політики України від 04 січня 2000 року №1,    суд  

п о с т а н о в и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Камінь-Каширської районної державної адміністрації про визнання дій відповідача щодо відмови у перерахунку та виплати йому щорічної допомоги на оздоровлення за 2003, 2005 роки неправомірними, про зобов’язання нарахувати та виплатити таку допомогу за згаданий період, відмовити у зв`язку з пропущенням строку для звернення до адміністративного суду.

У задоволенні таких же вимог ОСОБА_1 до  управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Камінь-Каширської районної державної адміністрації за 2004, 2006 роки відмовити за безпідставністю.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Камінь-Каширський районний суд шляхом подачі заяв про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її отримання та наступної подачі апеляційних скарг протягом двадцяти днів або в порядку, передбаченому ст. 186 ч. 5 КАС України.

Головуючий  - підпис

З оригіналом згідно

Суддя Камінь-Каширського

районного суду                                 П.П.Борсук