Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

========================================================================================================================================================================

Іменем України

РІШЕННЯ

“26” червня 2017 року Справа №927/537/17

Позивач: Публічне акціонерне товариство «Укртелеком»,

бульвар. ОСОБА_1, 18, м. Київ, 01601

В особі: Чернігівської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком»,

пр-т. Миру, 28, м. Чернігів, 14000

Відповідач: Управління соціального захисту населення Менської районної державної адміністрації,

вул. Сіверський шлях, 26, м. Мена, Менський район, Чернігівська область, 15600

Предмет спору: про стягнення 219929,89 грн.

Суддя І.Г. Мурашко

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2 довіреність № 1328 від 12.12.2016, представник

від відповідача: не з’явився

В судовому засіданні 26.06.2017 року, після закінчення оголошеної перерви в судовому засіданні 15.06.2017, оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

СУТЬ СПОРУ:

Публічним акціонерним товариством “Укртелеком”, в особі Чернігівської філії Публічного акціонерного товариства “Укртелеком”, подано позов до Управління соціального захисту населення Менської районної державної адміністрації про стягнення боргу в сумі 221699,90 грн. по компенсації вартості телекомунікаційних послуг, наданих пільговим категоріям громадян, за період з грудня 2015 року по грудень 2016 року.

Позивачем у судовому засіданні 26.06.2017 подано заяву про зменшення позовних вимог на 1770,01 грн. в частині стягнення боргу по компенсації вартості телекомунікаційних послуг, наданих пільговим категоріям громадян у спірному періоді. Подану заяву позивач обґрунтував тим, що у зв’язку з проведенням між ним та відповідачем звірки у спірному періоді по даним, що внесені до форми 2-а пільга «розрахунки вартості послуг, наданих пільговикам» із даними Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги, ним проведено перерахунок суми, заявленої до стягнення, згідно якого сума компенсації вартості телекомунікаційних послуг, наданих пільговим категоріям громадян, у спірному періоді склала 219929,89 грн. (а.с.128).

Частинами 4 та 6 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог. Господарський суд не приймає зменшення розміру позовних вимог, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї – небудь права та охоронювані законом інтереси.

Суд, дослідивши матеріали справи та заслухавши повноважного представника позивача, заяву про зменшення позовних вимог на 1770,01 грн. прийняв та продовжив розгляд справи з урахуванням прийнятої заяви.

Позивач у судовому засіданні 26.06.2017, з посиланням на ст. 63 ЗУ “Про телекомунікації”, п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою КМУ № 295 від 11.04.2012, ч. 6 ст. 48, підпункту б пункту 4 частини 1 ст. 89, ст. 102 Бюджетного кодексу України, Постанови КМУ № 256 від 04.03.2002 “Про затвердження порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету”, - позовні вимоги підтримав з урахуванням поданої заяви.

Відповідач у судові засідання 15.06.2017 та 26.06.2017 не з’явився, повноважного представника не направив, про дату, час та місце судового засідання був двічі повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи (а.с.91,127).

Разом з тим, на адресу господарського суду Чернігівської області від відповідача надійшов відзив на позов від 09.06.2017 за № 03-04/1221, згідно якого останній проти позовних вимог заперечив в повному обсязі (а.с.92-94). Відповідач вказав, що відповідно до підпункту б пункту 4 частини 1 ст. 89 та ст. 102 Бюджетного кодексу України, видатки на відшкодування вартості послуг, наданих пільговим категоріям громадян здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з Державного бюджету України (субвенцій). Разом з тим, Законом України «Про державний бюджет на 2016 рік» відповідні субвенції передбачені не були, у зв’язку з чим кошти у вигляді субвенцій у спірному періоді до Менського районного бюджету не надходили. Відповідач зазначив, що, як бюджетна установа, може мати бюджеті зобов’язання лише за наявності відповідних бюджетних призначень, та повідомив, що бюджетні призначення на відшкодування послуг зв’язку, наданих пільговим категоріям населення, у рішенні про районний бюджет на 2016 рік затверджені не були. На підтвердження того, що кошти на відшкодування вартості послуг зв’язку, наданих пільговим категоріям громадян, у спірному періоді не виділялись,відповідачем надано звіт (форма № 2д, № 2м) про надходження та використання коштів загального фонду за 2016, а також лист № 02-13/120 від 09.06.2017 фінансового управління Менської районної державної адміністрації Чернігівської області (а.с.96-97).

Відповідач ствердив, що актів звіряння (форма 3-пільга) у період з 01.12.2015 по 31.12.2016 з позивачем не підписував, оскільки, на його думку, це суперечило б приписам підпункту 1.2 ст. 23 Бюджетного кодексу України. Вказана норма передбачає, що будь – які зобов’язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності бюджетного призначення, встановленого рішенням про місцевий бюджет.

Відповідач наголосив, що у спірному періоді не брав на себе ніяких зобов’язань по компенсації вартості послуг зв’язку, що надавались пільговим категоріям населення, жодних договорів з позивачем не укладав, а тому в задоволені позову має бути відмовлено. При цьому, відповідач звернув увагу суду, що згідно пункту 19 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» належить до категорій осіб, що звільнені від сплати судового збору.

Також, відповідачем було заявлено клопотання від 09.06.2017 за № 03-04/1222 про розгляд справи за відсутності його повноважного представника (а.с.95).

Враховуючи надання відповідачем відзиву на позов, в якому ним визначено правову позицію стосовно заявлених вимог, судом задоволено клопотання відповідача про розгляд справи за відсутності його повноважного представника.

Розглянувши подані документи і матеріали, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, заслухавши повноважного представника позивача, господарський суд , -

ВСТАНОВИВ:

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію, закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” від 05.10.2000 за № 2017 –ІІІ.

Статтею 19 вказаного Закону встановлено, що виключно Законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв’язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов’язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Публічне акціонерне товариство „Укртелеком", в особі Чернігівської філії, надає телекомунікаційні послуги на пільгових умовах мешканцям Менського району Чернігівської області, які підпадають під дію п.19 ч.1 ст.12, п.10 ч.1 ст.13, п.18 ч.1 ст. 14, п.20 ч.1 ст.15 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 № 3552-XII (далі Закон № 3552-XII); п. 11ст. 20 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи " від 28.02.1991№796-XII (далі Закон № 796-XII); п. 6 ч.1 ст.6 Закону України „Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист" від 24.03.1998№203/98-ВР (далі Закон №203/98-ВР);ч.5 ст.12 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ) та п. 4 ч.3 ст. 13 Закону України "Про охорону дитинства" від 26.04.2001 за № 2402-ІІІ (далі - Закон № 2402-ІІІ).

Згідно п.19 ч. 1 ст.12 Закону „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за № 3551-XII, учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги: позачергове користування всіма послугами зв'язку та позачергове встановлення на пільгових умовах квартирних телефонів (оплата у розмірі 20 процентів від тарифів вартості основних та 50 процентів - додаткових робіт). Абонентна плата за користування телефоном встановлюється у розмірі 50 процентів від затверджених тарифів.

Відповідно до п.10 ч. 1 ст.13 Закону № 3551-XII інвалідам війни та прирівняним до них особам (стаття 7) надаються такі пільги: позачергове безплатне встановлення квартирних телефонів і позачергове користування всіма послугами зв'язку. Абонентна плата за користування квартирним телефоном встановлюється у розмірі 50 процентів від затверджених тарифів, а для інвалідів Великої Вітчизняної війни та війни з Японією зі 100-процентною знижкою від затверджених тарифів.

Пунктом 18 ч. 1 ст.14 Закону № 3551-XII передбачене надання учасникам війни (статті 8, 9) таких пільг: позачергове користування всіма послугами зв'язку та позачергове встановлення телефонів (оплата у розмірі 20 процентів від тарифів вартості основних та 50 процентів - додаткових робіт). Абонентна плата за користування телефоном встановлюється у розмірі 50 процентів від затверджених тарифів.

Згідно п.20 ч. 1 ст.15 Закону №3551-XII особам, на яких поширюється чинність цього Закону (стаття 10), надаються такі пільги: позачергове користування всіма послугами зв'язку та позачергове встановлення на пільгових умовах квартирних телефонів (оплата у розмірі 20 процентів від тарифів вартості основних та 50 процентів - додаткових робіт). Абонентна плата за користування телефоном встановлюється у розмірі 50 процентів від затверджених тарифів.

Порядок користування послугами зв'язку та оплати за встановлення квартирних телефонів визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.11 ст.20 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи " від 28.02.1991р. №796-XII, особам, віднесеним до категорії 1 (пункт 1 статті 14), надаються гарантовані державою компенсації та пільги, зокрема: 50-процентна знижка плати за користування телефоном (абонентна плата, оплата послуг електрозв'язку за місцеві телефонні розмови з квартирних телефонів при посекундному обліку їх тривалості). Зазначені у цьому пункті пільги надаються також членам сімей громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, які проживають у жилих будинках (квартирах) усіх форм власності в межах норм, передбачених законом.

За приписами п. 6 ч.1 ст.6 Закону України „Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист " від 24.03.1998 №203/98-ВР, ветеранам військової служби, ветеранам органів внутрішніх справ, ветеранам Національної поліції, ветеранам податкової міліції, ветеранам державної пожежної охорони, ветеранам Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранам служби цивільного захисту, ветеранам Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України надаються пільги: 50-відсоткова знижка плати за користування квартирним телефоном ветеранами військової служби, ветеранами органів внутрішніх справ, ветеранам Національної поліції, ветеранам податкової міліції, ветеранами державної пожежної охорони, ветеранами Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранами служби цивільного захисту, ветеранами Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України і членами їх сімей, які проживають разом з ними.

Згідно абз. 2 ч.5 ст.12 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” № 2011-ХІІ від 20.12.91, особам, звільненим з військової служби, які стали інвалідами під час проходження військової служби, надається 50-відсоткова знижка плати за встановлення і користування квартирним телефоном.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 13 Закону України "Про охорону дитинства" від 26.04.01 за № 2402-ІІІ багатодітним сім’ям надаються пільги, зокрема, позачергове встановлення квартирних телефонів. Абонентна плата за користування квартирним телефоном встановлюється у розмірі 50 відсотків від затверджених тарифів.

Частина 5 вказаної статті передбачає, що дитячим будинкам сімейного типу та прийомним сім’ям, в яких не менше року проживають відповідно троє або більше дітей, а також сім’ям (крім багатодітних сімей), в яких не менше року проживають троє і більше дітей, враховуючи тих, над якими встановлено опіку чи піклування, надаються пільги, передбачені частиною третьою, з урахуванням умов, визначених частиною четвертою цієї статті.

Згідно ст. 17 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за №3551-XII, фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів.

Згідно ст. 63 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991№ 796-XII, фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного і місцевого бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист " від 24.03.1998 №203/98-ВР, реалізація обов'язкових цільових державних і місцевих програм соціального захисту ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції, ветеранів податкової міліції, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранів служби цивільного захисту, ветеранів Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.

Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20.12.1991 № 2011-ХІІ , а саме статтею 23 передбачено, що фінансове забезпечення витрат, пов’язаних з реалізацією цього закону, здійснюється за рахунок коштів, що передбачаються в Державному бюджеті України на відповідний рік. Пільги, компенсації та гарантії, передбачені цим Законом надаються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання відповідних бюджетних установ.

За приписами ч. 3 ст. 63 Закону України „Про телекомунікації" від 18.11.2003 за № 1280-IV та п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою КМУ від 11.04.2012 за № 295, телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Вказані норми законів закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовний обов’язок оператора телекомунікаційних послуг надавати пільгові послуги зв’язку визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов’язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обов’язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

В силу ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно - правового акта, що регулює господарську діяльність.

Зі змісту підпункту б пункту 4 частини 1 ст. 89 та ч. 5 ст. 102 Бюджетного кодексу України (у редакції чинній у спірному періоді) вбачається, що до видатків місцевих бюджетів належать, в тому числі видатки на відшкодування вартості послуг зв’язку наданих пільговим категоріям громадян, що проводяться за рахунок субвенцій з Державного бюджету України на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 за № 256 було затверджено “Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету” (надалі – Порядок № 256), який визначає відповідно до статті 102 Бюджетного кодексу України механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню, в тому числі компенсаційних виплат за пільговий зв'язок.

Пунктом 2 Постанови КМУ від 04.03.2002 за № 256 встановлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги. Таким чином, чинне законодавство передбачає відшкодування витрат за надані послуги зв’язку пільговим категоріям громадян, при цьому, зобов’язання сторін по даній справі виникають безпосередньо із законів України і не залежать від їх бажання.

Управління соціального захисту населення Менської районної державної адміністрації згідно Положення про управління соціального захисту населення Менської районної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням голови райдержадміністрації від 15.02.2013 за № 42 (далі – Положення), утворюється головою районної державної адміністрації, входить до її складу і в межах району забезпечує виконання покладених на Управління завдань, зокрема забезпечує реалізацію державної політики з питань соціального захисту населення, виконання програм і здійснення заходів у цій сфері; призначає та виплачує соціальні допомоги, компенсації та інші соціальні виплати, встановлені законодавством України (п.1,п.п. 2-3 п. 4 Положення).

Управління відповідно до визначених повноважень виконує такі функції, в тому числі, організовує в межах своєї компетенції роботу щодо надання населенню пільг з оплати послуг зв’язку; проводить електронні звірки інформації з організаціями – надавачами послуг щодо витрат, пов’язаних з наданням пільг окремим категоріям громадян, з відомостями, що містяться в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги; здійснює розрахунки з організаціями – надавачами послуг за надані пільги окремим категоріям громадян та призначені житлові субсидії населенню; забезпечує ведення Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги (ЄДАРП) (пп. 29, 35 п. 5 Положення).

Пунктом 3 Порядку № 256 визначено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення, тобто в даному випадку, Управління соціального захисту населення Менської районної державної адміністрації (відповідач по справі).

У відповідності до пунктів 10-11 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого Постановою КМУ від 29.01.2003 за № 117, підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою « 2-пільга». Уповноважений орган, у свою чергу, щомісяця має звірити інформацію, що міститься в реєстрі, з інформацією що надходить від підприємства та організацій, що надають послуги, і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не провадити розрахунки, до уточнення цієї інформації.

З матеріалів справи вбачається, що позивач у спірному періоді щомісяця надсилав на адресу відповідача разом із супровідними листами від 11.04.2016 за № б/н, від 13.05.2016 за № б/н, від 10.06.2016 за № 9-06, від 23.06.2016 за № 338/11, від 07.07.2016 за № 371/11, від 09.08.2016 за № 11/532, від 08.09.2016 за № 11/619, від 10.10.2016 за № 11/732, від 10.11.2016 за № 11/812, від 07.12.2016 за № 11/874 та від 12.01.2017 за № 11/921 (а.с.12-26) розрахунки вартості послуг, наданих пільговикам, за формою « 2-а пільга» та акти звіряння розрахунків, за формою « 3-а пільга». Однак, відповідач ухилявся від проведення звірки інформації, що містилась в розрахунках позивача (форма « 2-а пільга») та підписання актів звіряння розрахунків(форма « 3-а пільга»).

На виконання вимог ухвали суду від 15.06.2017 сторонами було проведено звірку даних, внесених позивачем до форми 2-а пільга «розрахунки щодо вартості послуг наданих пільговикам» по всім пільговим категоріям у період з грудня 2015 року по грудень 2016 року із даними Єдиного державного реєстру осіб, які мають право на пільги, за результатами якої складено двосторонній акт звіряння.

З акту звіряння розрахунків, що підписаний та завірений печатками обох сторін, вбачається що позивачем у період з грудня 2015 року по грудень 2016 року були надані пільговим категоріям громадян телекомунікаційні послуги вартістю 219929,89 грн.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.2 ст.193 ГКУ кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Враховуючи вищезазначені вимоги чинного законодавства, саме відповідачем має бути компенсована вартість телекомунікаційних послуг, наданих позивачем на пільгових умовах визначеній категорії населення на території Менського району Чернігівської області.

Відповідач у період з 01 грудня 2015 року по 31грудня 2016 року витрати понесені позивачем внаслідок надання послуг на пільгових умовах визначеним категоріям громадян на загальну суму 219929,89 грн., не відшкодував.

Доводи відповідача щодо відсутності бюджетних асигнувань, за рахунок яких останнім мають бути компенсовані витрати позивача, судом до уваги не можуть бути прийнятними, так як відсутність бюджетних коштів передбачених у видатках Державного бюджету України не є підставою для звільнення відповідача (органу, уповноваженому державою здійснювати від її імені повноваження в цих правовідносинах) від відповідальності за порушення зобов’язання.

Частина 2 ст. 218 Господарського кодексу України та ст. 617 Цивільного кодексу України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення від відповідальності.

За змістом ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі “Кечко проти України” (08.11.2005) зазначив, що: “Суд не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань”. Європейський суд з прав людини у рішеннях по справі “ОСОБА_1 ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України” (від 18.10.2005) та у справі “Бакалов проти України” (від 30.11.2004) вказав, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є виправданням бездіяльності. Окрім того, у постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 р. у справі № 11/446 зазначено, що на підставі частини другої статті 617 ЦК, частини другої статті 218 ГК та рішення Європейського суду з прав людини у справі “ОСОБА_1 ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України” від 18.10.2005 року, - відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік, не виправдовує бездіяльність органу державної влади і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

За таких обставин, Управління соціального захисту населення Менської районної державної адміністрації відповідає за своїми зобов’язаннями, що виникли безпосередньо із закону і така відповідальність не може ставитись в залежність від наявності чи відсутності бюджетних асигнувань.

При цьому, згідно ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України, зобов’язання щодо виплати субсидій, допомог, пільг по оплаті за надані послуги та компенсації громадянам з бюджету, на що згідно із Законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Державної казначейської служби України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. Зазначена норма є спеціальною по відношенню до загальних положень ч. 1-4 ст. 48 Бюджетного кодексу України.

У відповідності до листа Міністерства фінансів України від 30.06.2011 за № 31-07310-10-24/16584 “Щодо порядку обліку бюджетних зобов’язань” згідно із статтею 48 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов’язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов’язань минулих років, узятих на облік органами Державного казначейства України. Разом з тим, деякі програми, які відносяться до програм соціального захисту населення, є державною гарантією і одержувачу не може бути відмовлено в їх наданні у разі, якщо він має на них право. У цьому випадку проводиться відшкодування витрат за фактично спожиті послуги (нараховані соціальні виплати) в межах встановлених норм (розмірів). У зв’язку з цим та згідно з ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України зобов’язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово – комунальних послуг та послуг зв’язку (в частині абонентської плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно з законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Аналогічної правової позиції дотримався Вищий господарський суд України в постанові від 12.04.2017 по справі № 927/1039/16.

Таким чином, враховуючи що позивачем фактично надані послуги зв’язку на пільгових умовах визначеним категоріям громадян у спірному періоді, суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши повноважного представника позивача, дійшов висновку, що заявлений позов є обґрунтованим, правомірним та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі в сумі 219929,89 грн.

Позивачем подано письмову заяву про повернення 26,55 грн. судового збору, внесеного у більшому розмірі.

Згідно ст. 3 Закону України “Про судовий збір” судовий збір справляється за подання до суду позовної або іншої заяви передбаченої процесуальним законодавством.

Частиною 1 ст. 4 Закону України “Про судовий збір” передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

У відповідності до п. 2.1 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір” за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Заявлений позов є майновим, ціна позову, з урахуванням прийнятої судом заяви про зменшення позовних вимог, склала 219929,89 грн. Таким чином, за розгляд даного позову мав бути сплачений судовий збір в сумі 3298,95 грн. (1,5 відсотка ціни позову ).

Позивачем за розгляд даної позовної заяви сплачено 3325,50 грн. судового збору, що підтверджується платіжним дорученням № 1402 від 26.05.2017 р. Таким чином, розмір надлишково сплаченого судового збору складає 26,55 грн.

У відповідності до ст. 7 ЗУ «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, що його сплатила, у разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Враховуючи прийняття судом зменшення позовних вимог в частині основного боргу, судовий збір в сумі 26,55 грн. підлягає поверненню.

У відповідності до частини 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 3298,95 грн.

Керуючись ст. 22, 33, 34, 49, 82-85Господарського процесуального кодексу України, суд –          

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути Управління соціального захисту населення Менської районної державної адміністрації(15600, Чернігівська область, Менський район, м. Мена, вул. Сіверський шлях, 26, код ЄДРПОУ 03196073, з будь – якого рахунку виявленого державним виконавцем) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (01601, м. Київ, бульвар Т. Шевченка, 18, код ЄДРПОУ 21560766, р/р 26003010194914 в ПАТ «Альфа – Банк» м. Київ, МФО 300346) – 219929,89 грн. боргу та 3298,95 грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Повернути Публічному акціонерному товариству «Укртелеком» (01601, м. Київ, бульвар Т. Шевченка, 18, код ЄДРПОУ 21560766, р/р 26003010194914 в ПАТ «Альфа – Банк» м. Київ, МФО 300346) з Державного бюджету (р. 31217206783002, банк отримувача ГУ ДКСУ у Чернігівській області, отримувач УК у м. Чернігові/Чернігів/22030101, МФО 853592, код ЄДРПОУ 38054398) – 26,55 грн. сплачений судовий збір, перерахований згідно платіжного доручення № 1402 від 26.05.2017, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 927/537/17.

Рішення оформлено відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 29.06.2017.

                                        Суддя                               І.Г. Мурашко