Справа № 2-552/09

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

06 лютого 2009 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська

У складі:     головуючого судді                  Якименко Л.Г.

              при секретарі                      Чабан Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіальної громади в особі Виконкому Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпропетровську ради про визнання права власності на самовільну будівлю, -

В С Т А Н О В И В:

    Позивач звернувся до суду з даним позовом до відповідача про визнання права власності на самовільну будівлю, посилаючись на те, що йому на праві  власності належить домоволодіння АДРЕСА_1 в поряду спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 24.10.2006 року, виданим Четвертою дніпропетровською державною нотаріальною конторою, реєстровий НОМЕР_1,.

Земельна ділянка АДРЕСА_1 площею 0,0699 га передана у власність батьку позивача ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку від 27.07.2007 року, виданого на підставі рішення Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 30.08.2006 року НОМЕР_2.

З метою благоустрою батьком позивача ОСОБА_2, на належній йому земельній ділянці, розташованій у АДРЕСА_1, у 1999 році було збудовано сарай літ. «Д», що у технічному паспорті від 05.10.2006 року зазначений як самовільна будівля. Акт приймання і введення в експлуатацію даної будівлі був затверджений Рішенням виконавчого комітету Амур-Нижньодніпровської районної Ради м. Дніпропетровська НОМЕР_3 від 16.02.2007 року.

    У зв'язку з тим, що даним рішенням виконкому позивачу було відмовлено у вирішенні питання про визнання права власності на дану будівлю і рекомендовано звернутися до суду, тому ОСОБА_1 просив суд визнати за ним право власності на сарай літ. «Д», який розташований в домоволодінні АДРЕСА_1.

    Представник відповідача - Виконкому Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпропетровську ради проти позову не заперечував, просив справу слухати без його участі, про що надав суду письмову заяву.  

    Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

    У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 на праві  власності належить домоволодіння АДРЕСА_1 в поряду спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 24.10.2006 року, виданим Четвертою дніпропетровською державною нотаріальною конторою, реєстровий НОМЕР_1,.

Земельна ділянка АДРЕСА_1 площею 0,0699 га також передана у власність батьку позивача ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку від 27.07.2007 року, виданого на підставі рішення Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 30.08.2006 року НОМЕР_2.

З метою благоустрою батьком позивача ОСОБА_1, на належній йому земельній ділянці, розташованій у АДРЕСА_1, у 1999 році було збудовано сарай літ. «Д», що у технічному паспорті від 05.10.2006 року зазначений як самовільна будівля. Акт приймання і введення в експлуатацію даної будівлі був затверджений Рішенням виконавчого комітету Амур-Нижньодніпровської районної Ради м. Дніпропетровська НОМЕР_3 від 16.02.2007 року.

Ст. 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав, власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

В силу ч.5 ст.376 ЦК України, на вимогу власника або користувача земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на самочинно збудоване нерухоме майно, якщо це не порушує права інших осіб.

    Оскільки питання про визнання права власності на самовільні будівлі вирішується в судовому порядку та враховуючи, що самовільно збудовані будівлі були збудовані власником усього домоволодіння, на належній йому земельній ділянці, не порушуючи інтересів інших осіб, тому суд вважає за необхідне визнати за ОСОБА_1 право власності на сарай літ. «Д», який розташований в домоволодінні АДРЕСА_1.

    Керуючись ст.ст. 10, 60, 174, 212, 215 ЦПК України, ст.ст. 319, 376 ЦК України, суд, –

В И Р І Ш И В:

    Визнати за ОСОБА_1 право власності на сарай літ. «Д», який розташований в домоволодінні АДРЕСА_1.

    Про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано заяву протягом десяти днів з дня його оголошення. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

    Суддя: