Справа № 2а-4158
2009 рік
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 листопада 2009 року суддя Ворошиловського районного суду м. Донецька Бухтіярова І.О., розглянувши у письмовому провадженні справу адміністративного судочинства за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Ворошиловської районної в м. Донецьку ради про стягнення недоплаченої суми щорічної допомоги на оздоровлення та одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров’ю, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду 29.09.2009 року з адміністративним позовом до ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Ворошиловської районної в м. Донецьку ради про стягнення недоплаченої суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2003, 2004, 2005, 2007,2008, 2009 роки та одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров’ю , посилаючись на наступні обставини: він є учасником ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС, має 1 категорію та 2 групу інвалідності. У липні 2009 року він звернувся до відповідача з проханням виплатити йому одноразову компенсацію за шкоду, заподіяну здоров’ю та щорічну допомогу на оздоровлення у належному розмірі, передбаченому ст. 48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. 21.07.2009 року відповідач листом № 01/1-22870 відмовив йому та зазначив, що у серпні 2004 року йому виплачена одноразова компенсація у розмірі 284,40 гривні на підставі постанови КМУ від 26.07.1996 року № 836. 21.07.2009 року іншим листом № 01/1-22-870 відповідач відмовив йому у належної виплати щорічної допомоги та зазначив, що він отримав щорічну допомогу на оздоровлення за 2003 рік – в квітні 2004 року в розмірі 26,70 гривень, за 2004 рік – в жовтні 2005 року в розмірі 26,70 гривень, за 2005 рік – в листопаді 2005 року в розмірі 120,00 гривень, за 2006 рік – в вересні 2006 року в розмірі 120,00 гривень, за 2007 рік – в травні 2007 року в розмірі 120,00 гривень, за 2008 рік – в серпні 2008 року в розмірі 120,00 гривень.
Вважає, що такі розміри компенсацій та допомоги визначені без урахування положень ст. 48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, якими передбачена виплата одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров’ю у розмірі 45 мінімальних заробітних плат та щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат. Дія цієї норми була призупинена лише на 2006 рік відповідно до Закону від 20.12.2005 року № 3235-IV. Зупинення дії на 2007 рік рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 визнано неконституційним.
Постановою КМУ № 836 від 26.07.1996 року, якою керувався відповідач при виплаті йому допомоги, встановлено конкретні розмірі виплат у визначеній сумі, що суперечить вимогам Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Цим Законом встановлено розмирі таких виплат як кратну величину стосовно розміру мінімальної заробітної плати на час виплати. З моменту прийняття КМУ постанови № 836 від 26.07.1996 року встановлені нею розміри виплат залишались незмінними, в той час як Верховною Радою України неодноразово змінювався розмір мінімальної заробітної плати. КМУ не уповноважений на свій розсуд змінювати, у тому числі зменшувати, конкретні розміри компенсацій і допомоги.
Таким чином, належним розміром одноразової компенсації є 45 мінімальних заробітних плат. Часткова виплата компенсації здійснена відповідачем у серпні 2004 року у розмірі 284,40 гривні. Відповідно до ч. 3 ст. 48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” виплата здійснюється з мінімальної заробітної плати, яка склалася на момент встановлення інвалідності. Другу група інвалідності встановлено 11.03.2002 року, що підтверджується довідкою МСЕК № 089065 від 13.03.2002 року. Розмір мінімальної заробітної плати станом на березень 2002 року відповідав 140,00 гривням. Таким чином, належний розмір одноразової компенсації становить 6300,00 гривень, ним недоотримана одноразова компенсація у сумі 6015,60 гривень.
Відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” щорічна допомога на оздоровлення виплачується інвалідам 2 групи в розмірі 5 мінімальних заробітних плат, за винятком 2006 року. Згідно ч. 4 ст. 48 вищенаведеного Закону розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати. Таким чином, він недоотримав щорічну допомогу на оздоровлення за 2003, 2004, 2005, 2007, 2008, 2009 роки у сумі 11806,60 гривень.
Просить стягнути з ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Ворошиловської районної в м. Донецьку ради на свою користь недоплачену суму щорічної допомоги на оздоровлення за 2003,2004, 2005, 2007, 2008, 2009 роки в сумі 11806,60 гривень та стягнути недоплачену суму одноразової компенсації в сумі 6015,60 гривень.
Сторони у справі: позивач ОСОБА_1 та представник відповідача ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Ворошиловської районної в м. Донецьку ради за довіреністю ОСОБА_3, надали заяви про розгляд справи в їх відсутність. У судове засідання позивач не з’явився, надав суду заяву в якій просив позов задовольнити та справу слухати в його відсутність.
Відповідно до ч. 3 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутність. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд здійснюється в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС І категорії, має 2 групу інвалідності.
Статтею 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачена одноразова компенсація учасникам ліквідації аварії на ЧАЕС, інвалідам 2 групи – 45 мінімальних заробітних плат та передбачена щорічна допомога на оздоровлення для ліквідаторів аварії на ЧАЕС 1 категорії в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати. У відповідності до зазначеного вище закону позивач має право на одноразову компенсацію у розмірі 45 мінімальних заробітних плат та має право на щорічну допомогу на оздоровлення. Розмір одноразової компенсації за встановлення 2 групи інвалідності встановлений постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року.
Спору про право на отримання одноразової компенсації за інвалідність та на отримання щорічної допомоги на оздоровлення між сторонами немає, спір виник тільки про розмір вказаних виплат.
При виплаті одноразової компенсації за встановлення у березні 2002 року 2 групи інвалідності ОСОБА_1 відповідач користувався підзаконним актом – постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року, яка значно звужує право позивача на отримання одноразової компенсації за встановлення 2 групи інвалідності, що суперечить ст. 22 Конституції України.
Також судом встановлено, що відповідачем позивачу щорічна допомога на оздоровлення сплачувалась таким чином: допомога за 2003 рік виплачена у розмірі 26,70 гривень, допомога за 2004 рік виплачена у розмірі 26,70 гривень, допомога за 2005 рік виплачена у розмірі 120,00 гривень, допомога за 2006 рік виплачена у розмірі 120,00 гривень, допомога за 2007 рік виплачена у розмірі 120,00 гривень, допомога за 2008 рік виплачена у розмірі 120,00 гривень, допомога за 2009 рік нарахована у серпні поточного року у розмірі 120,00 гривень, але не виплачена у зв’язку з арештом рахунку.
Розмір щорічної допомоги на оздоровлення для інвалідів ІІ групи встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836, постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року.
Відмовляючи позивачу в задоволенні його вимог про виплату допомоги в повному обсязі, відповідач посилається на ст. 62 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, відповідно до якої роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.
Суд не може погодитися з такими висновками відповідача з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836, постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року всупереч Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, якій встановив розмір щорічної допомоги як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначену законом на час здійснення виплати, установлені конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі.
Між тим, з моменту прийняття вказаної постанови встановлені нею розміри щорічної допомоги залишалися незмінними, у той час як Верховною Радою України неодноразово змінювався розмір мінімальної заробітної плати, щорічно затверджувався новий державний бюджет.
Відповідно до ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справ керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Таким чином, оскільки правова норма про розмір одноразової компенсації за встановлення 2 групи інвалідності та щорічної допомоги на оздоровлення, встановлена ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” була діючою, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, при вирішенні даного спору підлягають застосуванню ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та "Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2003 рік” „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2004 рік”, Закон України „Про Державний бюджет України на 2005 рік”, Закон України „Про Державний бюджет України на 2006 рік”, Закон України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”, а не постанови Кабінету Міністрів України.
Згідно статті 71 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позов підлягає задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача грошових сум згідно наступного розрахунку.
Позивач недоотримав одноразову компенсацію з встановлення 2 групи інвалідності у 2002 році в розмірі: (140 х 45) – 284,40 = 6015,60 гривень.
Так, відповідно до принципу верховенства права та законності – суд, при вирішені справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема людина, її права та свободи визначаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість держави. Крім того, як роз’яснено постановою Пленуму Верховного суду України № 9 від 01.11.1996 року „Про застосування Конституції України при здійснені правосуддя” – судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України), підлягають оцінці на відповідність як Конституції України так і закону.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Ворошиловської районної в м. Донецьку ради недоотриманої одноразової компенсації за встановлення 2 групи підлягають задоволенню.
Дійсно, п. 30 ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2007 рік дію абзаців 2-7 частини 4 статті 48 Закон 796-ХИ в частині виплати допомоги на оздоровлення у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.
Поряд з цим, 09.07.2007 року Конституційним Судом України у справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) ухвалено Рішення № 6-рп/2007, відповідно до якого, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема, п. 30 ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”.
Конституційний Суд України відзначив, що положеннями Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” не можуть скасовуватися чи змінюватися обсяги прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій громадян, передбачених іншими законами України, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.
01 січня 2008 року діяв Закон України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесені зміни, зокрема, абзаців 3-4 частини 1, частини 3 статті 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в частині виплати компенсації у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/208 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), деякі положення Закон України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” у тому числі і положення, яким зупинено на 2008 рік дію абзаців 3-4 частини 1, частини 3 статті 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в частині виплати компенсації у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.
Безпідставними є посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначених пенсій у таких розмірах, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань, які встановлені статтею 46 Конституції України та статтею 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, щодо визначення розміру та виплати пенсій.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позов підлягає задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача грошових сум згідно наступного розрахунку.
Щорічна допомога на оздоровлення за 2003 рік у сумі 26,70 гривень виплачена позивачу. Розмір мінімальної заробітної плати на час виплати допомоги складав 205 гривень, тобто розмір допомоги за 2003 рік повинен складати 1025,00 гривень. З урахуванням отриманої позивачем допомоги за 2003 рік з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1025,00 - 26,70 = 998,30 гривень.
Щорічна допомога на оздоровлення за 2004 рік у сумі 26,70 гривень виплачена позивачу. Розмір мінімальної заробітної плати на час виплати допомоги складав 332,00 гривні, тобто розмір допомоги за 2004 рік повинен складати 1660,00 гривень. З урахуванням отриманої позивачем допомоги за 2004 рік з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1660,00 - 26,70 = 1633,30 гривні.
Щорічна допомога на оздоровлення за 2005 рік у сумі 120,00 гривень виплачена позивачу. Розмір мінімальної заробітної плати на час виплати допомоги складав 332 гривні, тобто розмір допомоги за 2005 рік повинен складати 1660,00 гривень. З урахуванням отриманої позивачем допомоги за 2005 рік з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1660,00 - 120,00 = 1540,00 гривень.
Щорічна допомога на оздоровлення за 2007 рік у сумі 120,00 гривень виплачена позивачу. Розмір мінімальної заробітної плати на час виплати допомоги складав 420,00 гривень, тобто розмір допомоги за 2007 рік повинен складати 2100,00 гривень. З урахуванням отриманої позивачем допомоги за 2007 рік з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2100,00 - 120,00 = 1980,00 гривень.
Щорічна допомога на оздоровлення за 2008 рік у сумі 120,00 гривень виплачена позивачу. Розмір мінімальної заробітної плати на час виплати допомоги складав 525,00 гривень, тобто розмір допомоги за 2008 рік повинен складати 2625,00 гривень. З урахуванням отриманої позивачем допомоги за 2008 рік з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2625,00 - 120,00 = 2505,00 гривень.
Щорічна допомога на оздоровлення за 2009 рік позивачу нарахована в серпні 2009 року у сумі 120,00 гривень, але не виплачена йому. Розмір мінімальної заробітної плати на час виплати допомоги складав 630,00 гривень, тобто розмір допомоги за 2009 рік повинен складати 3150,00 гривень.
Усього розмір недоотриманої позивачем допомоги на оздоровлення складає 11 806,60 гривень.
Згідно п. 18 ч. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" за № 7-93 від 21.01.1993 року, громадяни, віднесені до категорії 1 і 2 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи звільнені від сплати судового збору.
Оскільки відповідач є державною бюджетною установою, суд вважає можливим у відповідності до ст. 88 КАС України звільнити його від сплати судових витрат на користь держави.
На підставі ст. 48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 17-20, 69-72, 86, 88, 158-163, 167, 185, 186 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Ворошиловської районної в м. Донецьку ради про стягнення недоплаченої суми щорічної допомоги на оздоровлення та одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров’ю – задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Ворошиловської районної в м. Донецьку ради за рахунок коштів Державного бюджету України (бюджетна програма – «Компенсації за шкоду, заподіяну здоров’ю, та допомоги на оздоровлення, у разі звільнення з роботи громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» код програмної класифікації видатків (КПКВ)-2501250, рахунок 35215039001469 у ГУДКУ у Донецькій області МФО 834016 ЄДРПОУ 25987214, код економічної класифікації видатків (КЕКВ)-1341) на користь ОСОБА_1 недоплачену суму щорічної допомоги на оздоровлення за 2003, 2 004, 2005, 2007, 2008, 2009 роки у розмірі 11 806 гривень 60 копійок та недоплачену суму одноразової компенсації за встановлення 2 групи інвалідності у розмірі 6 015 гривень 60 копійок.
Заяву про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складання постанови в повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду подається в Донецький адміністративний апеляційний суд через даний суд протягом 20 днів після подання заяви на апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Ворошиловського районного суду
м. Донецька ОСОБА_4