Справа № 1-49/09  

В И Р О К  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

13 липня 2009 року                           Турійський районний суд Волинської області

під головуванням судді Овсієнка А.А.

за участю секретаря       Веремчук Л.Ю.

прокурора Книш В.В.

потерпілого-цивільного позивача ОСОБА_1

представника потерпілого-цивільного позивача ОСОБА_2

захисника адвоката ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Турійську Волинської області кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, ІНФОРМАЦІЯ_4, підприємця, інваліда ІІІ групи, несудимого, у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

в с т а н о в и в :

14 жовтня 2008 року приблизно о 21 год 00 хв ОСОБА_4 керуючи технічно справним автомобілем марки «FIAT SCUDO», реєстраційний номер НОМЕР_1, на відрізку автодороги сполученням Луків-Турійськ-Кременець між селами Новий Двір та Купичів Турійського району Волинської області, рухаючись в темну пору доби зі швидкістю приблизно 90 км/год при безпечній швидкості руху 82,2…85,1 км/год ближче до середини проїзної частини дороги з двостороннім рухом, яка має по одній смузі для руху в кожному напрямку, і при цьому, будучи спроможним завчасно виявити гужовий віз, який рухався попереду в попутному напрямку правою смугою проїзної частини, при виявленні такої перешкоди всупереч вимогам п.12.3 затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.01 (далі – ПДР України), не вжив негайних заходів для зменшення швидкості аж до зупинки керованого ним транспортного засобу, або безпечного об'їзду перешкоди, а навпаки, незважаючи на наближення зустрічного автомобіля, намагався виконати маневр об’їзду воза з виїздом на смугу зустрічного руху, при цьому здійснив наїзд правою боковою частиною автомобіля на даний гужовий віз та виїхав на смугу зустрічного руху, де зіткнувся з автомобілем марки «ВАЗ-2102», реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1, який рухався в зустрічному напрямку.  

В результаті вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено обидва згаданих автомобілі, а потерпілий ОСОБА_1 отримав тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, у вигляді відкритої черепно-мозкової травми з переломом правої скроневої кістки та забоєм головного мозку, субдуральної гематоми в ділянці проекцій скроневих звивин правої півкулі мозку, забиття головного мозку важкої форми в правій скроневій частці.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_4 свою винність у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав частково, показавши суду, що гужовий віз попереду він виявив лише за 25 – 30 м і відразу ж почав різко гальмувати. Оскільки відстань була надто малою, він, зрозумівши, що не зможе уникнути зіткнення з возом, спробував його обігнати, незважаючи на наближення транспортного засобу, який рухався назустріч, у зв’язку з чим виїхав на смугу зустрічного руху. При цьому він розраховував на те, що водій автомобіля, який рухався назустріч, має достатній водійський досвід та встигне прийняти вправо, уникнувши таким чином зіткнення. Однак, керований ним автомобіль правою боковою частиною зіткнувся з возом, внаслідок чого задню частину автомобіля занесло і в нього вдарився автомобіль марки «ВАЗ-2102», реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1, котрий рухався в зустрічному напрямку.

Не заперечуючи факту порушення п.12.3 ПДР України, ОСОБА_4 разом з тим головною причиною скоєння ДТП вважає недотримання вимог ПДР України           ОСОБА_5, який у темну пору доби керував возом, не обладнаним ліхтарями та справними світлоповертачами.

Окрім частково визнавальних показань підсудного ОСОБА_4, винність останнього у вчиненні інкримінованого йому злочину повністю доведена зібраними в ході досудового слідства та дослідженими судом доказами.

Так, підсудний ОСОБА_4 визнав, що в порушення вимог п.11.2 ПДР України він рухався ближче до середини, а не до правого краю проїзної частини дороги зі швидкістю приблизно 90 км/год, що підтвердила в своїх показаннях також і свідок ОСОБА_6

Як показали суду потерпілий ОСОБА_1, свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 автомобіль марки «ВАЗ-2102», реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням           ОСОБА_1, яким вони їхали з смт.Турійськ в напрямку с.Кременець Рожищенського району Волинської області, рухався зі швидкістю приблизно 70 км/год ближче до правого краю проїзної частини дороги. Не доїжджаючи до с.Новий Двір Турійського району під час зустрічного роз ? їзду автомобіль марки «FIAT SCUDO», реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4, що рухався в зустрічному напрямку з великою швидкістю, знаходячись на відстані приблизно 7-10 м несподівано виїхав на смугу їхнього руху, де і зіткнувся з їхнім автомобілем. Від удару потерпілий ОСОБА_1 втратив свідомість, а керований ним автомобіль перекинувшись у повітрі приземлився на колеса на дорозі.  

Як показав суду свідок ОСОБА_5, керуючи належним ОСОБА_9 гужовим возом, він почув, що позаду швидко наближається автомобіль. Потім пролунали звуки його різкого гальмування, які припинились відразу перед тим, як даний автомобіль вдарився в задню частину воза. Від удару він втратив свідомість і, опритомнівши, побачив, що пошкоджений віз разом з кіньми, один із яких вже був мертвий, знаходились у правому кюветі. В момент наїзду на віз інший автомобіль, який рухався в зустрічному напрямку, знаходився від воза на відстані не більше ніж 20 м.  

Показання підсудного, потерпілого та вищевказаних свідків в частині зазначення ними місця скоєння дорожньо-транспортної пригоди (далі – ДТП), взаємного розташування транспортних засобів-учасників ДТП як до так і після аварії, механізму їх взаємодії, об’єктивно підтверджуються :  

- протоколом огляду місця події від 14 жовтня 2008 року (а.с.5-16), з якого вбачається, що проїзна частина дороги в місці скоєння ДТП шириною 5,2 м має по одній смузі для руху в протилежних напрямках, які розділені переривчастою лінією дорожньої розмітки 1.5. В місці пригоди на правій смузі руху (в напрямку с.Кременець) на проїзній частині дороги наявні два паралельних сліди гальмування довжиною 12,3 м та 13,8 м з частковим продовженням лівого сліду на смузі зустрічного руху, далі за напрямком руху - сліди тертя коліс воза довжиною 11,7 м та два паралельні дугоподібні сліди бокового заносу довжиною відповідно 7,2 м та 9 м, які починаються на лівому узбіччі й закінчуються на проїзній частині дороги на лівій смузі руху навпроти вищевказаних слідів гальмування. На праві смузі руху також виявлено праві бокові купейні дверцята від автомобіля марки «FIAT SCUDO» зчеплені з лівою дерев’яною драбиною від гужового воза, який знаходиться у правому кюветі, і на правій драбині якого ззаду наявний світлоповертач червоного кольору.

- протоколами огляду транспорту від 14 жовтня 2008 року (а.с.17-23), протоколами огляду речових доказів від 25 жовтня 2008 року (а.с.29-38) та від 27 жовтня 2008 року (а.с.41-48), у яких констатовано пошкодження лівої частини гужового воза, пошкодження правих пасажирських дверцят та відсутність правих бокових купейних дверцят, лівого заднього крила та лівої задньої фари автомобіля марки «FIAT SCUDO», реєстраційний номер           НОМЕР_1, пошкодження переднього та заднього скла, всієї лівої бокової частини та даху кузова автомобіля марки «ВАЗ-2102», реєстраційний номер НОМЕР_2.

Як вбачається з протоколу відтворення обстановки та обставин події від 16 квітня 2009 року (а.с.120-122), в ході даної слідчої дії було встановлено, що в світлі фар автомобіля марки «FIAT SCUDO», реєстраційний номер НОМЕР_1, працюючих в режимі ближнього світла, за наявності зустрічного автомобіля марки «ВАЗ-21023» з увімкненими в режимі ближнього світла фарами, на ділянці дороги, де мала місце ДТП, світлоповертач на правій драбині воза видно на відстані 176 м. Загальна видимість проїзної частини за таких умов становить 52 м.

Згідно висновку експерта (автотехнічної експертизи) № 72 від 19 травня 2009 року (а.с.145-149), у вищевказаній дорожній ситуації водій автомобіля марки «FIAT SCUDO», реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_4 повинен був рухатись зі швидкістю не більшою, ніж 82,2…85,1 км/год і в момент об ? єктивного виявлення  руху гужового воза в попутному напрямку негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки. Маневр обгону гужового воза був небезпечний, оскільки відбувався зустрічний роз ? їзд. При цьому водій ОСОБА_4 мав технічну можливість уникнути зіткнення з возом шляхом застосування екстреного гальмування з моменту виникнення небезпеки для руху і при швидкості руху 90 км/год. В той же час, з технічної точки зору водій марки «ВАЗ-2102», реєстраційний номер НОМЕР_2, ОСОБА_1 не мав технічної можливості уникнути зіткнення з автомобілем під керуванням ОСОБА_4 шляхом екстреного гальмування з моменту виявлення небезпеки для руху. Тому, з технічної точки зору саме дії водія         ОСОБА_4 не відповідали вимогам п.12.3 Правил дорожнього руху України і знаходяться в причинному зв'язку з виникненням даної ДТП.

При цьому суд не приймає до уваги попередній висновок автотехнічної експертизи           № 270 від 09 січня 2009 року (а.с.90-94), оскільки при наявності різних вихідних даних, отриманих за результатами двох проведених відтворень обстановки та обставин події (а.с.а.с.64-71, 74-82) експерту було без зазначення будь-яких причин запропоновано лише дані, отримані в ході останньої такої слідчої дії, які в свою чергу і лягли в основу зроблених експертом висновків. При цьому, обґрунтовано викликає сумнів достовірність таких вихідних даних, зазначених у протоколі відтворення від 16 грудня 2008 року (а.с.74-82), як видимість конкретної перешкоди (Sвп) (варіант А – Sвп=26 м та варіант В - Sвп=26,9 м), яка безпідставно прирівняна до відстані видимості самої підводи без врахування відстані видимості світлоповертачів на ній, хоча об ? єктивно встановлено, що на момент ДТП гужовий віз, яким керував ОСОБА_5, був обладнаний принаймні одним світлоповертачем червоного кольору, закріпленим на його правій драбині ззаду. Крім того, як зазначено у даному протоколі відтворення, у випадку наявності двох світлоповертачів видимість підводи (світлоповертачів на ній) значно менша (53,4 м), ніж видимість підводи за наявності на ній лише одного світлоповертача з правого боку (95 м), що також є малоймовірним. Навантаження транспортних засобів щодо кількості пасажирів при проведенні обох вищезазначених відтворень не відповідало тому, яке було в дійсності в умовах ДТП.  

За таких обставин, суд, з огляду на вищевикладене, виключає з обвинувачення вказівку на порушення ОСОБА_4: п.2.3 «б» Правил дорожнього руху України, оскільки зазначений пункт регламентує лише загальні правила керування транспортними засобами і не регулює дій водія в конкретній дорожній обстановці; п.12.2 та п.12.6 «б» ПДР України, оскільки відсутні будь-які об ? єктивні дані, які достовірно вказували б на перевищення  ОСОБА_4 встановленого обмеження швидкості руху в 90 км/год на вищевказаній ділянці дороги для автомобілів, а, згідно висновку експерта, рухаючись зі швидкістю навіть 90 км/год ОСОБА_4 мав технічну можливість уникнути зіткнення з гужовим возом шляхом негайного гальмування з моменту об’єктивного виявлення останнього.

Крім того у справі не доведено, що порушення підсудним п.10.1 ПДР України, як і порушення пп.2.3 «б», 12.2, 12.6 «б» ПДР України, перебуває в прямому причинному зв’язку з вчиненою ним дорожньо-транспортною пригодою, у зв’язку з чим суд також виключає з обвинувачення, як безпідставне, посилання на порушення ОСОБА_4 п.10.1 ПДР України.

Ту обставину, що гужовий віз, яким керував ОСОБА_5, всупереч вимогам п.7.3 ПДР України на момент аварії дійсно не був обладнаний працюючими ліхтарями: спереду – білого, ззаду – червоного кольору, беззастережно визнали у своїх показаннях свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_9

Проте, згідно висновку автотехнічної експертизи № 72 від 19 травня 2009 року (а.с.145-149), в заданій дорожній ситуації водій ОСОБА_4 при швидкості руху 90 км/год мав технічну можливість уникнути зіткнення з возом шляхом застосування екстреного гальмування з моменту об’єктивного виникнення небезпеки для руху, а тому порушення ОСОБА_5 п.7.3 ПДР України також не перебуває в прямому причинному зв’язку з вчиненою ОСОБА_4 дорожньо-транспортною пригодою.

Як вбачається з висновку судово-медичної експертизи № 58 від 29 січня 2009 року (а.с.131-132), у потерпілого ОСОБА_1 було виявлено тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми з переломом правої скроневої кістки та забоєм головного мозку, субдуральної гематоми в ділянці проекцій скроневих звивин правої півкулі мозку, забиття головного мозку важкої форми в правій скроневій частці, які належать до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки їх для життя в момент заподіяння.

Розмір матеріальної шкоди, завданої пошкодженням автомобіля марки «ВАЗ-2102», реєстраційний номер НОМЕР_2, згідно з висновком експерта (автотоварознавчої експертизи) № 7 від 8 травня 2009 року (а.с.154-160) становить 7164 (сім тисяч сто шістдесят чотири) грн. 52 коп.

Таким чином, проаналізувавши досліджені в ході судового слідства докази в їх сукупності, суд вважає доведеною винність ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, і кваліфікує його дії як порушення особою, яка керує транспортним засобом, правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.  

При обранні підсудному виду і міри покарання суд враховує в сукупності : ступінь тяжкості вчиненого злочину, зокрема те, що ОСОБА_4 вчинено тяжкий злочин з необережності; особу винного, котрий за місцем проживання характеризується виключно позитивно, вперше притягується до кримінальної відповідальності, є інвалідом ІІІ групи та має дружину - інваліда дитинства ІІ групи; обставину, що помякшує покарання, – добровільне часткове відшкодування шкоди, завданої злочином, відсутність обтяжуючих покарання обставин, а тому вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 основне покарання в межах санкції статті закону, за якою його визнано винним.  

При цьому, суд не призначає підсудному визначене санкцією ч.2 ст.286 КК України додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки ОСОБА_4 у зв’язку з ампутацією нижньої третини правого стегна та протезуванням ноги має об’єктивну потребу у користуванні спеціально обладнаними транспортними засобами і позбавлення його такого права призведе до істотного обмеження фізичних можливостей останнього.

Крім того, враховуючи наведені вище обставини, тяжкість злочину, дані про особу підсудного, суд вважає, що виправлення підсудного та попередження вчинення ним нових злочинів можливе і без відбування покарання, а тому на підставі ст.75 КК України звільняє ОСОБА_4 від відбування призначеного йому покарання з випробуванням з покладенням на нього передбачених ст.76 КК України обов’язків.

Вирішуючи питання про запобіжний захід до набрання вироком законної сили, суд вважає за необхідне залишити підсудному ОСОБА_4 незмінним раніше обраний йому запобіжний захід у виді підписки про невиїзд.

     Наявні у справі речові докази – автомобілі та гужовий віз суд повертає власникам відповідно до вимог ст.81 КПК України.

     На підставі ч.1 ст.93 КПК України суд стягує з ОСОБА_4 1460 (одну тисячу чотириста шістдесят) грн. 64 коп. судових витрат за проведені автотехнічні та автотоварознавчу експертизи.

     Цивільним позивачем ОСОБА_1 було заявлено позов про стягнення на його користь з підсудного 10612 грн. 95 коп. матеріальної та 20000 грн. моральної шкоди.

     В ході розгляду справи ОСОБА_1 просив залишити без розгляду його цивільний позов в частині вимог про стягнення матеріальної шкоди і з огляду на таке клопотання цивільного позивача суд залишає його позов в цій частині без розгляду на підставі п.5          ст.207 ЦПК України.

Позовні вимоги про стягнення моральної шкоди цивільний позивач та його представник підтримали у повному обсязі. Моральну шкоду ОСОБА_1 пов ? язує з фізичним болем та стражданнями, перенесеними ним внаслідок отриманих тяжких травм, душевними стражданнями – пережитим страхом за своє життя та життя своїх дружини й сестри, а також обумовленими тривалим лікуванням та подальшою інвалідністю вимушеними змінами звичного укладу його життя.

     ОСОБА_4 позовні вимоги про стягнення моральної шкоди визнав частково, погодившись відшкодувати її в розумних межах, визначених судом.  

Так, дослідженими доказами в повній мірі доведено факт порушення підсудним ОСОБА_4 правил безпеки дорожнього руху та необережного спричинення внаслідок цього тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_1  

     Суд також вважає ґрунтовними доводи цивільного позивача ОСОБА_1 про те, що злочинними діями ОСОБА_4 йому було завдано значної моральної шкоди, яка полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких він зазнав у зв ? язку з отриманими тяжкими травмами та істотним ушкодженням здоров ? я, глибоких душевних стражданнях, спричинених протиправними діями підсудного щодо нього особисто та його близьких родичів – дружини та сестри, пережитим емоційним стресом та викликаними тривалим лікуванням та подальшою інвалідністю вимушеними змінами звичного укладу його життя.

     Тому, враховуючи відповідно до вимог ст.23 ЦК України характер та глибину душевних та фізичних страждань, перенесених потерпілим, їх інтенсивність, ступінь вини підсудного, зокрема те, що злочин вчинено ним з необережності, з урахуванням вимог розумності і справедливості суд визначає розмір грошового відшкодування моральної шкоди в 7000 (сім тисяч) грн., які на підставі ч.1 ст.1167 ЦК України стягує з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1  

     В задоволенні решти позовних вимог суд відмовляє за їх безпідставністю.

     Задовольняючи позов частково, суд також стягує з підсудного на користь потерпілого          ОСОБА_1 150 грн. з понесених ним 500 грн. витрат на правову допомогу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.323, 324 КПК України, ст.23, ч.1 ст.1167 ЦК України, суд, -

з а с у д и в :  

Визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, призначивши покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців.

На підставі ст.ст.75-76 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування покарання, якщо він протягом 2 (двох) років не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи; повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, навчання або роботи; періодично з'являтись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.  

До набрання вироком законної сили залишити без змін засудженому ОСОБА_4 обраний раніше запобіжний захід у виді підписки про невиїзд.  

Речовий доказ – легковий автомобіль марки «ВАЗ-2102», 1981 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, кузов № НОМЕР_3, який зберігається на штрафмайданчику Турійського РВ УМВС України у Волинській області, повернути  власнику – ОСОБА_10, жительці смт.Турійськ, вул.Музиченка, 13, Волинської області.

Речовий доказ – автомобіль марки «FIAT SCUDO», реєстраційний номер НОМЕР_1, 2003 року випуску, кузов № НОМЕР_4, який зберігається на штрафмайданчику Турійського РВ УМВС України у Волинській області, повернути  власнику – ОСОБА_11, жителю ІНФОРМАЦІЯ_3.

Речовий доказ – гужовий віз, який зберігається у ОСОБА_12, що проживає в ІНФОРМАЦІЯ_5, повернути власнику ОСОБА_9, жителю ІНФОРМАЦІЯ_6.

На підставі ч.1 ст.93 КПК України стягнути з ОСОБА_4 в користь держави 1460 (одну тисячу чотириста шістдесят) грн. 34 коп. витрат на проведення автотехнічнх та автотоварознавчої експертиз.

Цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення 20000 грн. моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 7000 (сім тисяч) грн. моральної шкоди та 150 (сто п ? ятдесят) грн. витрат на правовому допомогу, а всього – 7150 (сім тисяч сто п’ятдесят) грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити за їх безпідставністю.

Цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 в частині вимог про стягнення 10612 грн. 95 коп. матеріальної шкоди залишити без розгляду на підставі п.5 ст.207 ЦПК України.

На вирок суду протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення може бути подана апеляція до апеляційного суду Волинської області через Турійський районний суд.

Головуючий