ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

21 червня 2017 року Справа № 907/553/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіПоліщука В.Ю. (доповідач),

суддів:Катеринчук Л.Й.,

Удовиченка О.С.,

розглянувши касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4,

на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 1 березня 2017 року,

у справі№ 907/553/16 Господарського суду Закарпатської області,

за заявоюМукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області (м. Мукачево, Закарпатська область),

доФізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (смт. Чинадієво, Мукачівський район, Закарпатська область),

про визнання банкрутом, -

за участю представників: від ПП "Інтеграл Інвестиції": Рачинський В.А. - представник (довіреність від 12.06.2017 року); від ПАТ "Промінвестбанк": Савицький О.С. - представник (довіреність №09/12/235 від 31.05.2017 року); Широковс Дмітрійс (громадянин Латвії, паспорт серія LN №0752616) - особисто; інші представники учасників судового провадження не з'явились;

в с т а н о в и в :

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 19.09.2016 року, за заявою Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області (далі за текстом - Мукачівська ОДПІ), порушено провадження у справі № 907/553/16 про банкрутство Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі за текстом - ФОП ОСОБА_4.); визнано безспірні вимоги Мукачівської ОДПІ у розмірі 1 492 588 грн. 01 коп.; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника; призначено розпорядником майна ФОП ОСОБА_4 арбітражного керуючого Хлібейчука Ігора Михайловича, інше.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 09.12.2016 року у справі № 907/553/16 (суддя - Йосипчук О.С.) Клопотання арбітражного керуючого Хлібейчука І.М. (вих. № 118/16) від 30.11.2016 року про дострокове припинення повноважень розпорядження майном у справі № 907/553/16 задоволено; достроково припинено повноваження арбітражного керуючого Хлібейчука І.М., як розпорядника майном ФОП ОСОБА_4; призначено розпорядником майна ФОП ОСОБА_4 арбітражного керуючого Дідича Михайла Андрійовича, інше.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 01.03.2017 року у справі № 907/553/16 (головуючий суддя - Желік М.Б., судді: Костів Т.С., Марко Р.І.) апеляційну скаргу Приватного підприємства "Інтеграл Інвестиції" (далі за текстом - ПП "Інтеграл Інвестиції") від 21.12.2016 року задоволено частково; ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 09.12.2016 року у справі № 907/553/16 скасовано в частині прийнятого пункту 1 "Продовжити строк процедури розпорядження майном у справі № 907/553/16 до 01.03.2017 року" та пункту 5 "Призначити розпорядником майна ФОП ОСОБА_4 арбітражного керуючого Дідича М.А., якому встановлено розмір оплати його послуг у розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожен місяць виконання ним повноважень розпорядника майном боржника за рахунок боржника - ФОП ОСОБА_4 в порядку та на умовах, викладених у ч. 3) п.2 ст.115 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Направлено справу до Господарського суду Закарпатської області для вирішення питання про призначення розпорядника майна ФОП ОСОБА_4, у відповідності з вимогами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та Положення про автоматизовану систему з відбору кандидатів на призначення розпорядника майна господарським судом у справах про банкрутство; в решті ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 09.12.2016 року залишено без змін; судовий збір у розмірі 1 378 грн. 00 коп. присуджено відшкодувати ПП "Інтеграл Інвестиції" за рахунок коштів ФОП ОСОБА_4 у порядку черговості, визначеної ст. 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". При цьому, апеляційний господарський суд вказав, що місцевим господарським судом не дотримано вимог щодо порядку продовження строку процедури розпорядження майном та призначення розпорядника майном.

Не погоджуючись з прийнятою господарським судом апеляційної інстанції постановою, ФОП ОСОБА_4 звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01.03.2017 року, а ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 09.12.2016 року у справі № 907/553/16 залишити в силі в повному обсязі, посилаючись, при цьому, на порушення господарським судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 02.06.2017 року, згідно зі ст.1114 ГПК України, касаційну скаргу ФОП ОСОБА_4 прийнято до провадження.

19.06.2017 року до Вищого господарського суду України від ПП "Інтеграл Інвестиції" надійшов Відзив на касаційну скаргу ФОП ОСОБА_4, в якому підприємство проти вимог та доводів скаржника заперечує; просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01.03.2017 року залишити без змін.

За Розпорядженням №08.03-04/2321 від 21.06.2017 року Керівника апарату Вищого господарського суду України, на підставі Протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 21.06.2017 року, у в'язку з відпусткою судді Панової І.Ю., для розгляду справи № 907/553/16 було сформовано колегію суддів Вищого господарського суду України у складі: Поліщук В.Ю. (головуючий), Катеринчук Л.Й., Удовиченко О.С.

Представник ПП "Інтеграл Інвестиції", в призначеному засіданні суду касаційної інстанції, проти вимог та доводів касаційної скарги ФОП ОСОБА_4 заперечив, з підстав наведених у Відзиві на касаційну скаргу від 19.06.2017 року; просив Вищий господарський суд України постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01.03.2017 року залишити без змін.

Представник ПАТ "Промінвестбанк", в судовому засіданні господарського суду касаційної інстанції, проти вимог скаржника заперечив, оскільки вважає їх безпідставними та необґрунтованими; просив Вищий господарський суд України постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01.03.2017 року залишити без змін.

Поряд з цим, кредитор ФОП ОСОБА_4 - Широковс Дмітрійс, в засіданні Вищого господарського суду України, повністю підтримав вимоги касаційної скарги ФОП ОСОБА_4; просив касаційну скаргу задовольнити в повному обсязі; постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01.03.2017 року скасувати, а ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 09.12.2016 року у справі № 907/553/16 залишити в силі. При цьому, посилався на порушення апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Скаржник та інші учасники касаційного провадження уповноважених представників в судове засідання касаційної інстанції не направили, хоча про дату, час та місце розгляду касаційної скарги були повідомлені належним чином. Враховуючи, що учасників судового провадження було повідомлено про те, що не з'явлення їх представників в судове засідання касаційної інстанції не тягне за собою відкладення розгляду справи, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про можливість розгляду касаційної скарги за відсутності в судовому засіданні уповноважених представників учасників касаційного провадження, які не з'явились.

Заслухавши доповідь судді Поліщука В.Ю., обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, про припинення касаційного провадження за касаційною скаргою ФОП ОСОБА_4 на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01.03.2017 року у справі № 907/553/16, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", справи про банкрутство юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

Пункт 8 частини 3 статті 129 Конституції України визначає серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 року зазначив, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Занд проти Австрії" висловлено думку, що термін "судом, встановленим законом" у пункті першому статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з [...] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів [...]".

Норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначають спеціальний порядок оскарження судових рішень місцевого суду в апеляційному та в касаційному порядку.

Так, згідно ч. 3 ст. 8 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (якою врегульовані питання щодо касаційного оскарження судових рішень у справі про банкрутство), на відміну від апеляційного порядку, коли предметом оскарження можуть бути усі ухвали місцевого господарського суду, прийняті у справі про банкрутство (ч. 2 ст. 8 цього Закону), у касаційному порядку можуть бути оскаржені постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду таких судових рішень: ухвали про порушення справи про банкрутство, ухвали про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника, ухвали за результатами розгляду грошових вимог кредиторів, ухвали про звільнення (усунення, припинення повноважень) арбітражного керуючого, ухвали про перехід до наступної судової процедури, ухвали про затвердження плану санації, ухвали про припинення провадження у справі про банкрутство, а також постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

В інших випадках (при оскарженні інших судових рішень, прийнятих у справі про банкрутство, але не передбачених нормами ч. 3 ст. 8 Закону про банкрутство) касаційне оскарження таких судових рішень в касаційному порядку та здійснення відповідного касаційного провадження не допускається.

Вказана правова позиція наведена у Постановах Верховного суду України від 04.11.2015 року у справі № 916/2019/13, від 18.11.2015 року у справі № 910/15007/14, від 27.01.2016 року у справі № Б11/009-12.

Відповідно до ч.1 ст.11128 ГПК України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, наведений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 11116 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, наведений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, наведеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом розгляду господарських судів першої та апеляційної інстанцій було питання дострокового припинення повноважень розпорядника майна ФОП ОСОБА_4 арбітражного керуючого Хлібейчука В.Ю. (за власним Клопотанням (вих. №118/16) від 30.11.2016 року) та призначення нового розпорядника майна боржника у цій справі. ПП "Інтеграл Інвестиції", в апеляційному порядку, було оскаржено ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 09.12.2016 року у справі № 907/553/16 в частині призначення розпорядником майна ФОП ОСОБА_4 арбітражного керуючого Дідича М.А. Таким чином, постанова Львівського апеляційного господарського суду від 01.03.2017 року, прийнята за результатами перегляду в апеляційному порядку ухвали Господарського суду Закарпатської області від 09.12.2016 року у справі № 907/553/16 (в частині призначення розпорядника майна ФОП ОСОБА_4.), не підлягає оскарженню в касаційному порядку (оскільки не входить до переліку процесуальних актів що підлягають оскарженню, встановленому ст. 8 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").

Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що касаційне провадження за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 1 березня 2017 року у справі № 907/553/16 Господарського суду Закарпатської області, прийняту за результатами розгляду питання щодо призначення у цій справі розпорядника майна ФОП ОСОБА_4, підлягає припиненню, відповідно до п. 1) ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Поряд з цим, колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу заявника на наступне.

Відповідно до ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Конституційний Суд України в Рішенні у справі за конституційним зверненням громадян ОСОБА_12, ОСОБА_13 та інших громадян щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Конституції України (справа за зверненнями жителів міста Жовті Води) від 25 грудня 1997 р. N 9-зп 5 (в мотивувальній частині цього рішення) зазначив, що частина перша статті 55 Конституції України містить загальну норму, яка означає право кожного звернутись до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

До господарського суду має право звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Тобто в контексті цієї норми має значення лише суб'єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту.

За положеннями ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого порушеного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого права.

Відповідно до ст.2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Розділ VIII Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" регулює діяльність арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів). Статті цього розділу визначають, що під час здійснення своїх повноважень арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) є незалежним; кандидатура арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) для виконання повноважень розпорядника майна визначається судом самостійно із застосуванням автоматизованої системи, а в деяких випадках без застосування автоматизованої системи з числа осіб, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України; під час реалізації своїх прав та обов'язків, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) зобов'язаний діяти добросовісно, розсудливо, з метою, з якою ці права та обов'язки надано (покладено), обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на підставі, у межах та спосіб, що передбачені Конституцією та законодавством України про банкрутство. Підстави усунення арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) від виконання ним своїх обов'язків визначені ч.3 ст.114 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Підсумовуючи наведене вище, колегія суддів вважає необхідним зауважити на тому, що призначення арбітражного керуючого у справі про банкрутство належить до повноважень суду, а дії (бездіяльність) арбітражного керуючого (під час здійснення своїх повноважень) можуть бути предметом оскарження суб'єктами, встановленими ч.3 ст.114 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з підстав наведених у цій нормі Закону.

Керуючись ст.ст. 55, 129 Конституції України, ст.8 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", п. 1) ст.80, ст.86 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

У Х В А Л И В :

Касаційне провадження за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 1 березня 2017 року у справі № 907/553/16 Господарського суду Закарпатської області припинити.

Головуючий суддя В.Ю. Поліщук

судді: Л.Й. Катеринчук

О.С. Удовиченко