У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

           Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 25 липня 2006 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Терновського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від  27 січня 2005 року, яким його,

                            ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, ІНФОРМАЦІЯ_2,

неодноразово судимого, останній раз

21.04.2003 р. цим же судом за ст.ст.190 ч.2,

309 ч.2. на 1 рік 6 місяців позбавлення волі,

засуджено за ч.2 ст. 185 КК України до позбавлення волі на 4 роки.

З засудженого стягнуто 505 грн. матеріальної шкоди на користь потерпілого ОСОБА_2 і 1500 грн. - на користь ОСОБА_3

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 1 листопада 2005 року вирок залишено без зміни.

ОСОБА_1 засуджено за те, що він  27 січня 2004 року і на початку лютого  2004 року з території ГБК “Сєвєр-5” по АДРЕСА_1 вчинив крадіжки металевих гаражів потерпілого ОСОБА_2 вартістю 505 грн.  і потерпілого ОСОБА_3 вартістю 1500 грн.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 посилається на неповноту, однобічність і необ”єктивність досудового і судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, на те, що справу сфабриковано працівниками міліції і що на досудовому слідстві і в суді було порушено його право на захист.  Поряд із цим зазначає, що йому призначено занадто суворе покарання  і просить змінити вирок, оскільки покарання не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та його особі.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали кримінальної справи і обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення  скарги немає.

Як вбачається з матеріалів справи досудове та судове слідство у ній проведено з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, таких порушень цього закону, які були б істотними і тягли за собою скасування судових рішень, у справі не допущено, а висновки суду про винність ОСОБА_1 у вчиненні таємного викрадення чужого майна відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені перевіреними у справі та наведеними у вироку доказами.

Зокрема, ОСОБА_1 на досудовому слідстві, в тому числі в явці з повинною,  дав докладні показання про обставини вчинення ним злочинів, які суд обгрунтовано поклав в основу вироку, і які засуджений також підтвердив під час відтворення обстановки і обставин події з застосуванням фотозйомки.

Також винність ОСОБА_1 підтверджується показаннями  потерпілих ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про викрадення належних  їм гаражів, показаннями свідка ОСОБА_4, яка була понятою на відтворенні обстановки і обставин події, і яка пояснила, що ОСОБА_1 під час цієї слідчої дії добровільно розповідав і показував, де стояв гараж, як його розрізали і куди він здав метал.

Правильно проаналізувавши ці та інші зібрані у справі докази в їх сукупності та давши їм належну оцінку, суд дійшов обґрунтованого висновку про винність ОСОБА_1 у вчиненому злочині, вірно кваліфікувавши його дії за ч.2 ст. 185 КК України.

Зазначеним спростовуються наведені у скарзі засудженого доводи про необґрунтованість його засудження і фальсифікацію матеріалів справи працівниками міліції.

Вважати, що судом неправильно застосований кримінальний закон, чи що призначене йому покарання не відповідає ступеню тяжкості вчинених злочинів і особі  ОСОБА_1 немає підстав.

Також законно і обгрунтовано, відповідно до вимог ст.ст.28, 328 КПК України, вирішено судом цивільні позови потерпілих ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_1 заподіяної викраденням матеріальної шкоди.

У справі не виявлено істотних порушень кримінально-процесуального законодавства, на які посилається засуджений. З матеріалів справи вбачається, що від послуг захисника на досудовому слідстві і в суді він відмовився (а.с.26, 151), і з залу суду до постановлення вироку видалявся відповідно до вимог ст.272 КПК України законно.

Отже, передбачених ст.398 КПК України підстав для призначення справи до касаційного розгляду з повідомленням зазначених у ст.384 КПК України осіб не вбачається.

Керуючись ст.394 КПК України, колегія суддів,

                                              У Х В А Л И Л А :

у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 відмовити.

                                                   С  У  Д  Д  І :

Короткевич М.Є.                    Кліменко М.Р.                  Нікітін Ю.І.