У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

 Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні 25 липня 2006 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням першого заступника прокурора Сумської області на вирок Середино-Будського районного суду Сумської області від 14 березня 2005 року, яким

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

в порядку ст. 89 КК України раніше не судимого,

засуджено за  ч. 3 ст. 185 КК України на три роки позбавлення волі, на підставі ст. 104 КК України від відбування покарання звільнено з іспитовим строком два роки.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_2, щодо якого касаційних скарг чи подання не надійшло.

В апеляційному порядку вирок не оскаржений.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним у тому, що вночі 12 січня 2005 року він, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою з ОСОБА_2, проник до складу СТОВ “ІНФОРМАЦІЯ_2” в АДРЕСА_1, звідки таємно викрав майно на загальну суму 940 грн.

У касаційному поданні прокурор ставить питання про скасування вироку суду і направлення справи на нове розслідування, оскільки, на його думку, під час досудового та судового слідства було порушено право неповнолітнього ОСОБА_1 на захист.      

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав касаційне подання,

перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у поданні доводи, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню з таких підстав.

Постанова Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 5 “Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх” звертає увагу судів на те, що при розслідуванні і розгляді справ про злочини неповнолітніх останнім має бути реально забезпечено їхнє право на захист, оскільки істотне порушення такого права відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 370 КПК України тягне скасування вироку. У зв'язку з цим при попередньому розгляді справи щодо особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину у віці до 18 років, суддя згідно з п. 5 ч. 1 ст. 237 КПК України повинен з'ясувати, чи не було порушено її право на захист, а також вжити передбачених законом заходів до його забезпечення під час судового розгляду справи.

Як убачається з матеріалів справи, захист прав і законних інтересів неповнолітнього ОСОБА_1 під час досудового слідства та в суді здійснював фахівець у галузі права ОСОБА_3 На підтвердження своїх повноважень він надав угоду про захист та надання юридичної допомоги, свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи та диплом про закінчення Харківського юридичного інституту за спеціальністю “Правознавство” з отриманням кваліфікації “Юрист”.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 45 КПК України участь захисника при провадженні дізнання, досудового слідства і в розгляді кримінальної справи в суді першої інстанції є обов'язковою у справах осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочину у віці до 18 років, - з моменту визнання особи підозрюваною чи пред'явлення їй обвинувачення.

Відповідно до ст. 44 КПК України при провадженні у кримінальній справі як захисники підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого допускаються особи, які в установленому законом порядку уповноважені здійснювати захист їхніх прав і законних інтересів та надавати необхідну юридичну допомогу, зокрема, фахівці в галузі права, які на підставі спеціального закону мають право на надання правової допомоги. Повноваження захисника на участь у справі в такому разі повинні бути підтверджені документами, визначеними спеціальним законом, яким цим особам надано право брати участь у кримінальному судочинстві як захисникам, а також угодою або дорученням юридичної особи.

Як зазначено у п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 8 “Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві”, при вирішенні питання про наявність у фахівців у галузі права повноважень на здійснення захисту в кримінальній справі належить з'ясовувати, яким саме законом їм надано право брати участь у кримінальному судочинстві як захисникам. Вказаною постановою визнано правильною практику тих судів, які за відсутності спеціального закону не допускають таких фахівців до здійснення захисту в кримінальних справах.

За таких обставин не можна вважати, що під час досудового слідства та судового розгляду кримінальної справи щодо неповнолітнього ОСОБА_1 було належним чином забезпечено його право на захист, що є істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, яке відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 370 КПК України тягне скасування судових рішень.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає за необхідне вирок суду щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на нове судове розслідування, під час якого слід забезпечити право ОСОБА_1 на захист.

Виходячи з наведеного, керуючись ст. ст. 394, 396 КПК України, колегія суддів -

у х в а л и л а :

Касаційне подання першого заступника прокурора Сумської області задовольнити.

Вирок Середино-Будського районного суду Сумської області від 14 березня 2005 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на нове розслідування.

С у д д і :

Короткевич М.Є.                   Кліменко М.Р.                       Нікітін Ю.І.