Справа № 2а-53/09
УКРАЇНА
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 листопада 2009 року Царичанський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Сороки Б.М.
при секретарі - Дорошенко В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Царичанка Дніпропетровської області адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Царичанському районі про відновлення строку для звернення до суду, визнання неправомірними дій Пенсійного фонду та зобов"язання нарахувати допомогу, як дитині війни,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 пред"явила позов до Управління Пенсійного фонду України в Царичанському районі, в якому просить відновити пропущений строк для звернення до адміністративного суду, зобов"язання нарахування недоплаченої соціальної допомоги за 2006-2008 роки в сумі 4463 грн. 10 коп. та зобов"язання нараховувати на її користь щомісячну допомогу в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
В обґрунтування вимог вказує, що з 1988 року вийшла на пенсію по віку. Відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" її визнано дитиною війни. Згідно зі статтею 6 Закону з 01.01.2006 року їй повинна виплачуватися щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
У період з січня 2006 року по даний час їй така допомога не виплачувалась. Стаття 77 та стаття 100 Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік", пункт 1 статті 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік", пункт 41 розділу 2 Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік" на підставі яких призупинялася виплата встановленої Законом України "Про соціальний захист дітей війни", втратили чинність, як такі, що є неконституційними (Рішення Конституційного суду № 6-рп/ 2007 від 09 липня 2007 року та № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року).
Дані положення мають преюдиціальне значення для суддів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених Законів, що визнані неконституційними.
Положення, викладені у рішеннях Конституційного Суду України є обов"язковими на території всієї України, остаточними та оскарженню не підлягають.
Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені даним Законом не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Згідно ч. 2 ст. 19 та ч. 3 ст. 22 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов"язані діяти на законних підставах, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та Законами України.
Таким чином, зважаючи на вищевикладене, відмова у виплаті позивачці визначеної Законом соціальної виплати (допомоги), передбачених статтею 6 Закону України "Про соціальний Захист дітей війни", є протиправною і такою, що суперечить Конституції та Законам України.
Розмір соціальної допомоги відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" становить 30% мінімальної пенсії за віком. Мінімальна пенсія за віком відповідно до ст. 28 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Виходячи із положень Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік", "Про державний бюджет України на 2007 рік", "Про державний бюджет України на 2008 рік" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність становить: з 1-го січня 2006 року – 350 грн., з 01.04.2006 р. – 359 грн., з 01.10.2006 р. – 366 грн., з 01.01.2007 р. – 380 грн., з 1.04.2007 р. – 406 грн., з 01.10.2007 р. – 411 грн., з 01.01.2008 р. – 470 грн., з 01.04.2008 р. – 481 грн., з 01.07.2008 р. – 482 грн., з 01.10.2008 р. – 489 грн.
Відповідно до статей 99, 100 КАС України для звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав та інтересів. Законні права позивачки було обмежено шляхом прийняття окремих неконституційних положень нормативно-правових актів вищої Законної сили, Законів України, крім того, про належні їй, як дитині війни виплати її повідомлено не було, тому про факт порушення її прав їй стало відомо лише після висвітлення даних обставин у засобах масової інформації. Отже, грубе порушення її прав, стало їй відомо тільки на початку грудня 2008 року.
В судовому засіданні позовні вимоги доповнила. Прохає бездіяльність відповідача по питанню виплати надбавки до пенсії визнати неправомірною, та відмовляється від позовних вимог в частині стягнення надбавки до пенсії в період від 2006р. по 9 липня 2007р.
Представник відповідача позов не визнала посилаючись на те, що положення ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" реалізувати неможливо.
Суд заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з слідуючого.
Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завдання адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб саме і лише у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку державної влади, органів місцевого самоврядування, інших суб"єктів при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства.
Відносини, що склалися між позивачем та відповідачем є публічно-правовими відносинами, виходячи із змісту статті 3 та пункту 2 частини 1 статті 17 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до ч. 2 вказаної статті суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.
В судовому засіданні встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачка ОСОБА_1 відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має статус дитини війни, що підтверджується відміткою в пенсійному посвідченні №101172 (а.с. 8).
Враховуючи те, що ОСОБА_1 є дитиною війни, тобто наділена державою певним правовим статусом, який включає в себе і право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, суд вважає, що держава, таким чином, взяла на себе публічне зобов"язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які є дітьми війни. Тобто, між позивачем і державою встановлено певний правовий зв"язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов"язання держави забезпечити соціальний захист громадян України похилого віку зі статусом дитини війни.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Редакція цієї статті набрала чинності з 01 січня 2006 року.
За змістом положень частин 2 і 3 ст. 22 основного Закону України конституційні права гарантуються, а держава повинна утримуватись від прийняття будь-яких актів, які призводили б до скасування чи звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Проте, дія ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" була призупинена законами України № 3235-ІУ від 20.12.2005 року "Про Державний бюджет України на 2006 рік" та № 489-У від 19.12.2006 року "Про державний бюджет України на 2007 рік", а Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" внесені зміни до вказаного вище Закону України "Про соціальний захист дітей війни", відповідно до яких положення статті 6 Закону викладені в новій редакції: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.
Рішенням же Конституційного Суду України № 6-рп від 9 липня 2007 року положення Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" щодо призупинення дії положення ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та рішення Конституційного суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" щодо внесення змін до Закону країни "Про соціальний захист дітей війни" визнані неконституційними, а рішення Конституційного Суду України, який відповідно до ст. 147 Конституції України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України, є остаточним та обов"язковим до виконання на всій територій України та всіма суб"єктами владних повноважень і іншими посадовими особами.
Відповідно до ч. 2 ст. 73 Закону України "Про Конституційний Суд України" якщо акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), вони оголошуються не чинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом рішення про їх неконституційність.
Таким чином, норми ст. 6 закону України "Про соціальний захист дітей війни" вважаються діючими з 09.07.2007 року.
Невиконання Кабінетом Міністрів України передбаченого в п. 3 Прикінцевих положень Закону України "Про соціальний захист дітей війни" обов"язку у двомісячний строк з дня опублікування цього Закону забезпечити виконання його вимог не звільняє відповідача від виконання покладених на нього державою функцій по соціальному захисту людей. Функції з призначення, виплати пенсій, надбавок, підвищень та доплат діючим законодавством покладено на органи Пенсійного фонду України, а тому питання про нарахування та перерахування пенсії ОСОБА_1 покладено на Управління Пенсійного фонду України в Царичанському районі.
Після прийняття рішень Конституційним Судом України відповідач повинен був здійснити перерахунок пенсії позивача за 2007, 2008 роки та здійснити виплати у розмірах передбачених законом з дати визнання Конституційним судом України неконституційності положень законів про бюджет на відповідний рік, які обмежували зазначені виплати, тобто з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
З матеріалів справи вбачається, що Управління Пенсійного фонду України в Царичанському районі Дніпропетровської області будь-яких дій, пов"язаних з перерахунком пенсії позивачу в частині її підвищення відповідно до положень ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не здійснювало і виплат не проводило.
За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач припустився бездіяльності щодо своєчасного перерахунку та виплати пенсії в розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб"єкта владних повноважень обов"язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Управління Пенсійного фонду України в Царичанському районі заперечує проти адміністративного позову, а тому обов"язок щодо доказування правомірності своєї бездіяльності покладається на нього.
Обов"язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача покладено на територіальні управління за місцем проживання позивача, в даному випадку на Управління Пенсійного фонду України в Царичанському районі, і визначення суми, яка підлягає нарахуванню та виплаті позивачу, належить до дискреційних повноважень саме відповідача, а тому суд не вирішує питання про зобов"язання нарахувати та виплатити конкретну суму, а лише зобов"язує відповідача нарахувати та виплатити пенсію у відповідності з чинним законодавством, оскільки, перерахувавши розмір пенсії, суд фактично підмінить функції Управління Пенсійного фонду, що є неприпустимим відповідно до норм чинного законодавства України.
Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, а саме: необхідно визнати неправомірною бездіяльність Управління пенсійного фонду України в Царичанському районі Дніпропетровської області щодо своєчасного перерахунку та виплати пенсії в розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та зобов"язати відповідача перерахувати та виплатити за вказаний період пенсію у відповідності із ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". В іншій частині позову ОСОБА_1 слід відмовити.
Адміністративний позов поданий в межах строку звернення до адміністративного суду, передбаченого ч. 2 ст. 99 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Царичанському районі Дніпропетровської області про визнання неправомірними дій Пенсійного фонду та зобов"язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Царичанському районі щодо своєчасного перерахунку та виплати пенсії в розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року.
Зобов"язати Управління Пенсійного фонду України в Царичанському районі Дніпропетровської області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію у відповідності до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року.
В іншій частині позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена до апеляційного адміністративного суду Дніпропетровської області протягом десяти днів з подачею апеляції через місцевий адміністративний суд або шляхом подачі протягом десяти днів заяви про апеляційне оскарження постанови з послідуючою подачею протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження постанови апеляційної скарги через місцевий адміністративний суд.
Головуючий Б.М. СОРОКА