У х в а л а
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
|
головуючого |
Короткевича М.Є. |
|
суддів |
Кліменко М.Р., Нікітіна Ю.І. |
|
за участю прокурора |
Саленка І.В. |
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 25 липня 2006 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Чернівецької області на вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 5 серпня 2005 року, яким засуджено:
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,
уродженця АДРЕСА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, судимого 7 квітня 2003 року
за ч. 1 ст. 185 КК України до штрафу в розмірі 510 грн.,
за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі;
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_3 народження,
ІНФОРМАЦІЯ_4, ІНФОРМАЦІЯ_2,
раніше не судимого
за ч. 3 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 1 рік позбавлення волі;
ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_5 народження,
уродженця АДРЕСА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, раніше не судимого
за ч. 3 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 1 рік позбавлення волі.
В апеляційній інстанції справа не розглядалась.
За вироком суду ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 визнані винними у тому, що вони скоїли наступні злочини.
Так, 28 жовтня 2004 року близько 10-ї год. ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 за попередньою змовою між собою проникли до квартири ОСОБА_4 по АДРЕСА_3, звідки таємно викрали його майно на загальну суму 7215 грн.
29 жовтня 2004 року період часу з 9-ї год. 30 хв. до 16-ї год. 30 хв. ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 за попередньою змовою між собою проникли до квартири по АДРЕСА_4, звідки таємно викрали майно потерпілого ОСОБА_5 на загальну суму 4561 грн. 40 коп.
8 листопада 2004 року в період часу з 12-ї год. до 12-ї год. 50 хв. ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 за попередньою змовою між собою проникли до квартири по АДРЕСА_5, звідки таємно викрали майно потерпілого ОСОБА_6 на загальну суму 6050 грн.
9 листопада 2004 року біля 10-ї год. ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 за попередньою змовою між собою проникли до квартири по АДРЕСА_6, звідки таємно викрали майно потерпілого ОСОБА_7 на загальну суму 100 грн.
9 листопада 2004 року біля 10-ї год. ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 за попередньою змовою між собою проникли до квартири по АДРЕСА_7, звідки таємно викрали майно потерпілого ОСОБА_8 на загальну суму 4803 грн. 15 коп.
У касаційному поданні прокурор, не заперечуючи доведеності вини засуджених у скоєнні злочинів та кваліфікації їхніх дій, вважає, що призначена міра покарання ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 є надто м'якою та такою, що не відповідає тяжкості скоєних злочинів та особам винних.
У доповненні до касаційного подання наводяться доводи з приводу того, що за епізодом крадіжки майна ОСОБА_7 може настати лише адміністративна відповідальність, а дії ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 162 КК України. До того, порушені права потерпілих в суді і неправильно вирішено цивільний позов.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав касаційне подання, обговоривши доводи касаційного подання і доповнення до нього, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційне подання прокурора підлягає частковому задоволенню.
Як видно з вироку, суд дійшов висновку про доведеність винності ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 у вчиненні крадіжок чужого майна за попередньою змовою групою осіб, повторно, з проникненням у житло, що завдали значної шкоди потерпілим.
Разом із тим, кваліфікуючи їхні дії по епізоду вчинення крадіжки майна ОСОБА_7 як злочин, суд припустився помилки.
Відповідно до Закону України від 2 червня 2005 року “Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення”, яким стаття 51 КУпАП викладена в новій редакції, викрадення чужого майна вважається дрібним, якщо вартість цього майна на момент вчинення правопорушення не перевищує трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Законом України від 22 травня 2003 року “Про податок з доходів фізичних осіб”, передбачено, що для кваліфікації злочинів або адміністративних правопорушень сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної для відповідного року.
Судом першої інстанції не враховано роз'яснень, що містяться в постанові № 9 Пленуму Верховного Суду України від 28 травня 2004 року «Про деякі питання застосування судами України адміністративного та кримінального законодавства у зв'язку з набранням чинності Законом України від 22 травня 2003 р. «Про податок з доходів фізичних осіб». Згідно з цією постановою судам при визнанні діяння, вчиненого після 1 січня 2004 року таким, яке тягне кримінальну відповідальність і кваліфікуючи його, у разі, коли кваліфікація обумовлена певною кількістю неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, необхідно виходити з того, що сума такого мінімуму дорівнює розміру податкової соціальної пільги, визначеної для відповідного року.
На підставі п.22.4 ст. 22 вищевказаного Закону в 2004 році розмір неоподатковуваної соціальної пільги встановлений 30% від суми податкової соціальної пільги, визначеної у підпунктах 6.1. 1 п. 6.1 ст. 6 цього закону і становить, 61,5 грн. (1 мінімальна заробітна плата (205 грн.) х 30).
100
Таким чином, розмір трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у 2004 році складав 184 грн. 50 коп., а вартість викраденого у ОСОБА_7 майна не становить збитків на таку суму, тому за вчинення цього діяння засуджені можуть нести лише адміністративну відповідальність.
До того, суд неправильно встановив порядок відшкодування судових витрат, постановивши стягнути з засуджених ці кошти в солідарному порядку. Положеннями ст. 93 КПК України передбачено, що в разі, якщо винними буде визнано декількох осіб, то суд постановляє, в якому розмірі повинні бути стягненні витрати з кожного з них, ураховуючи при цьому ступінь вини та майновий стан засуджених.
Щодо міри покарання, то відповідно до ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне та достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Згідно з роз'ясненнями, що містяться у постанові №7 Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року “Про практику призначення судами кримінального покарання” при призначенні покарання у кожному конкретному випадку суд повинен враховувати ступінь тяжкості скоєного злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Всупереч цим вимогам, суд першої інстанції при призначенні міри покарання не врахував, що ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 скоїли умисні злочини, які відповідно до вимог ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких, кількість епізодів крадіжок та те, що внаслідок їхніх злочинних дій потерпілим були спричинені збитки на загальну суму понад 20000 грн. і які в повному обсязі не відшкодовані. Крім того, ОСОБА_1 є особою раніше судимою за скоєння аналогічного злочину.
За таких обставин, рішення суду про застосування до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 ст. 69 КК України і призначенням їм покарання нижче від найнижчої межі, а ОСОБА_1 обрання покарання в межах мінімальної санкції закону не можна визнати обґрунтованим, оскільки приймаючи його суд не навів у вироку переконливих мотивів, а лише послався на обставини, що пом”якшують їх покарання.
З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що при обрані міри покарання суд не дотримався вимог ст. 65 КК України, внаслідок чого призначив покарання, яке не відповідає тяжкості вчинених злочинів, і не є необхідним і достатнім для виправлення.
Що стосується тверджень у касаційному поданні про порушення права потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_10, то вони є безпідставними. Матеріали справи свідчать, що при зміні обвинувачення в суді було дотримано вимоги ст. 277 КПК України, даним потерпілим було надіслано копії постанови з роз”ясненням їхніх процесуальних прав(т. 5 а. с. 341).
На підставі вищевикладеного вирок підлягає скасуванню, справа поверненню на новий судовий розгляд, який необхідно провести з дотриманням вимог кримінального і кримінально-процесуального законів, усунути вищевказані порушення, за епізодом крадіжки майна ОСОБА_7 перевірити наявність чи відсутність в діях ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 складу злочину, передбаченого ст. 162 КК України і, якщо підтвердиться їхня винність у вчиненні інкримінованих їм злочинів, призначене покарання слід вважати м”яким.
Отже, керуючись ст. ст. 368, 369, 394 - 396 КПК України, колегія суддів-
У х в а л и л а :
касаційне подання заступника прокурора Чернівецької області задовольнити частково.
Вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 5 серпня 2005 року щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 скасувати, а справу повернути на новий судовий розгляд.
С у д д і :
Короткевич М.Є. Кліменко М.Р. Нікітін Ю.І.