У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

            Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України в складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 25 липня 2006 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області від 11 квітня 2006 року.

Цим вироком засуджено

                                ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, розлученого,

ІНФОРМАЦІЯ_2,                     

ІНФОРМАЦІЯ_3,  в силу ст. 89 КК України не судимого, -

-             - за ч. 2 ст. 345 КК України - на 4 роки 6 місяців позбавлення волі, за  ч. 2 ст. 15, ч.3 ст. 185 КК України - на  3 роки 6 місяців  позбавлення волі.  На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів  шляхом часткового складання призначених покарань остаточно йому визначено  покарання   у виді 6 років  позбавлення волі;

ОСОБА_3,

 ІНФОРМАЦІЯ_4,  ІНФОРМАЦІЯ_5,

  уродженку ІНФОРМАЦІЯ_6, ІНФОРМАЦІЯ_7,

  раніше не судиму,

 -  за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185  КК України  - на 3 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України її звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки з покладенням на неї обов'язків, передбачених  ч. 1 п.п. 2, 3 ст. 76 КК України.

Вирок щодо ОСОБА_4 в касаційному порядку не оскаржений.

Засуджений ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні злочинів за таких обставин.

  24 вересня 2005 року біля 0 год. 45 хв. ОСОБА_2 за попередньою змовою з ОСОБА_4, діючи  групою осіб з метою викрадення з проникненням до житла чужого майна - ванни та унітаза, загальною вартістю 1300 грн., належного потерпілому  ОСОБА_5, підійшли до розташованої на першому поверсі квартири АДРЕСА_1, де, згідно з розподілом ролей, ОСОБА_2 через вікно проник в квартиру, а ОСОБА_4 залишилась біля будинку, щоб попередити ОСОБА_2 у разі виникнення перешкод. Однак свої злочинні дії по викраденню майна ОСОБА_2 та ОСОБА_4 до кінця не довели з незалежних від їх волі причин, оскільки вони були виявлені на місці злочину працівниками міліції, які затримали ОСОБА_2, а ОСОБА_4 вдалося втекти.

Крім того, ОСОБА_2 24 вересня 2005 року о 1 год., будучи  викритим на місці злочину, вискочив з вікна квартири та  також намагався втекти. Однак працівник міліції - оперуповноважений карного розшуку ОСОБА_6, виконуючи службові обов'язки по затриманню злочинця, тричі попередивши, що він є працівником міліції, схопив ОСОБА_2 за куртку та став притискати його до стіни будинку. В цей момент ОСОБА_2, у зв'язку з виконанням працівником правоохоронного органу службових обов'язків, намагаючись вирватись і уникнути затримання, свідомо допускаючи настання будь-яких наслідків, умисно вдарив ОСОБА_6 ножем у поперекову частину спини зліва, спричинивши рану, яка  відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я. Надалі ОСОБА_2 намагався втекти, в чому йому перешкоджав ОСОБА_6, який повалив його на землю, схопив тоді, коли той вирвався,  і утримував силою, доки не підбігли працівники міліції ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які допомогли  ОСОБА_6 затримати ОСОБА_2  

У касаційному поданні  прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, вважає неправильним перекваліфікацію судом дій ОСОБА_2 зі ст. 348 КК України на ч. 2 ст. 345 КК України з виключенням як зайвого обвинувачення ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 15, ч. 2  п.п. 8, 9 ст. 115 КК України.  Посилається на те, що ОСОБА_2 при завданні удару ножем ОСОБА_6 діяв з прямим умислом на вбивство працівника міліції, про що свідчить, на думку прокурора, те, що ОСОБА_2, який є міцнішим за ОСОБА_6, не використав можливість відштовхнути ОСОБА_6 чи завдати йому ударів в інші частини тіла - плече, передпліччя і втекти, скориставшись больовим шоком потерпілого, а спрямував свій удар у напрямку життєво важливого органу - нирки потерпілого.  З урахуванням цього просить вирок в частині засудження ОСОБА_2 за  ч. 2 ст.345 КК України скасувати у зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, а справу в цій частині  направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України,  пояснення прокурора про законність і обґрунтованість вироку суду щодо ОСОБА_2 і відмову від підтримання касаційного подання,  пояснення захисника засудженого - адвоката ОСОБА_1 про безпідставність касаційного подання прокурора,  перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені у касаційному поданні, колегія суддів  вважає, що  касаційне подання прокурора задоволенню не підлягає з таких підстав.

Доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні за попередньою змовою групою осіб  з проникненням до житла замаху на  таємне викрадення  майна потерпілого ОСОБА_5  і правильність кваліфікації дій ОСОБА_2 у цій частині  за ч.2 ст.15, ч. 3 ст. 185 КК України у касаційному поданні не заперечуються.

Висновок суду щодо доведеності вини ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 345 КК України, за обставин, викладених у вироку, відповідає фактичним обставинам справи та ґрунтується на сукупності  отриманих  відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства доказів,  і є правильним.

В основу обвинувального вироку в цій частині  суд поклав  досліджені у встановленому законом порядку показання  потерпілих  ОСОБА_5, ОСОБА_6, свідків  ОСОБА_9,  працівників міліції ОСОБА_7, ОСОБА_8, які вони підтверджували і на очних ставках з ОСОБА_2 та ОСОБА_4,  показання свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13,  висновок   службової перевірки дій працівника міліції ОСОБА_6, дані  протоколів огляду місця події, огляду речових доказів, висновки проведених по справі трасологічної, криміналістичної, цитологічної, імунологічної, медико-криміналістичної, судово-медичної та судово-психіатричної експертиз, показання у судовому засіданні експерта-криміналіста Антоненка Д.С. та судово-медичного експерта Смолоногіної О.А.

Зазначеними доказами, достовірність яких ніким не заперечується, у тому числі і прокурором у касаційному поданні,  підтверджено, що ОСОБА_2 намагався уникнути затримання за замах на крадіжку майна з квартири ОСОБА_5, для чого, виплигнувши з вікна та  бажаючи вирватись від працівника міліції ОСОБА_6, який схопив  і утримував його, вдарив останнього один раз  складним ножем з лезом, довжиною 82 мм, ззаду у спину зверху вниз, заподіявши рану по середньо-лопатковій лінії на рівні 10 міжребер”я, яка закінчувалась сліпо в зачеревенному просторі і не пошкодила внутрішні органи, судини, ребра та становила собою легке тілесне ушкодження з короткочасним розладом здоров'я, що не було небезпечним для життя ОСОБА_6 В подальшому ОСОБА_2, якому не вдалося вирватись, продовжив боротьбу із ОСОБА_6 на землі,  під час якої,  викинувши ніж у кущі  біля  будинку, де він і був знайденим, виривався від ОСОБА_6, доки  не був затриманим працівниками міліції, які підбігли  ОСОБА_6 на допомогу.  

Давши належну оцінку зазначеним доказам у сукупності, суд  дійшов вірного висновку, що за встановлених обставин  у ОСОБА_2 не було  умислу на вбивство працівника міліції,  і правильно перекваліфікував дії ОСОБА_2 зі ст.348 КК України на ч. 2 ст. 345  КК України з виключенням  як зайвої кваліфікації дій ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 15, ч. 2 п. п. 8, 9 ст. 115 КК України, навівши  у вироку відповідні мотиви свого рішення, з яким погоджується і колегія суддів.

Заперечуючи проти такої кваліфікації судом дій ОСОБА_2, прокурор у касаційному поданні послався на доводи, які не можна визнати  правовими, оскільки  вони ґрунтуються на припущеннях, що не підтверджені матеріалами справи.

Тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування вироку в частині засудження ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 345 КК України з направленням справи в цій частині на новий судовий розгляд, як про це просить прокурор у касаційному поданні.   

Стосовно рішення суду про призначення покарання ОСОБА_2, то воно в повній мірі відповідає характеру і ступеню тяжкості вчинених ним злочинів, установленим у справі і наведеним у вироку  даним, які характеризують  особу засудженого.

З огляду на це,  суд призначив ОСОБА_2 покарання відповідно до вимог ст. 65 КК України, яке є необхідним і достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів.      

Керуючись ст.ст.394-396 КПК України, колегія суддів

                                                             ухвалила:

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, залишити без задоволення, а вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області від 11 квітня 2006 року  щодо ОСОБА_2 - без зміни.

Судді:

Короткевич М.Є.                         Кліменко М.Р.                           Нікітін Ю.І.